Постанова

від 22.03.2018 по справі 201/3853/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1516/18 Справа № 201/3853/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Посунся Н.Є.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Посунся Н. Є.

суддів - Баранніка О.П., Пономарь З.М.

при секретарі - Гречишниковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4, зацікавлена особа ОСОБА_2 - про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У скарзі ОСОБА_3 вказує, що судовим рішенням з ОСОБА_2 на її користь стягнута сума 708 261,50грн. Під час його виконання боржник подарував все належне йому майно своїй дружині з метою уникнути стягнення на нього. На початку 2017 року вона ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 42497619 та дізналася, що виконавчий лист був повернутий їй без виконання, оскільки державним виконавцем Індустріального ВДВС ОСОБА_4 не знайдено майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення, однак, ні постанови про повернення виконавчого документа від 29 вересня 2015 року, ні самого оригіналу виконавчого листа скаржниця не отримувала.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року поновлено ОСОБА_3 строк для оскарження постанови про повернення виконавчого документу; визнано незаконними дії і бездіяльність державного виконавця щодо винесення і ненаправлення стягувачеві постанови про повернення виконавчого документу та оригіналу виконавчого документу; скасовано постанову про повернення виконавчого документу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказану ухвалу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд безпідставно поновив скаржниці строк на оскарження постанови про повернення виконавчого документа, крім того, оскільки ОСОБА_3 повторно не пред*явила виконавчий лист,- то 29.09.2016. сплив термін для його повторного пред*явлення.

Апеляційний суд, вивчивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, вважає оскаржувану ухвалу законною, такою, що повинна бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом першої інстанції вірно встановлено, що Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто грошові кошти у сумі 708 261.50 грн..

В ході здійснення виконавчого провадження Індустріальним ВДВС виявилося, що у лютому 2014 року боржник - ОСОБА_2 подарував все належне йому нерухоме майно своїй дружині.

ОСОБА_3 оскаржила договір дарування в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровськ. Ухвалою Верховного суду України від 19 жовтня 2016 року скасовані рішення судів, якими позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними були залишені без задоволення, а справа направлена для розгляду до районного суду і знаходиться на розгляді.

14 березня 2017 року ОСОБА_3І звернулася до Індустріального ВДВС з метою дізнатися, які дії були зроблені по виконавчому провадженню, внаслідок чого дізналася, що виконавчий лист було повернуто їй без виконання з підстав відсутності майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення.

Райсудом перевірено та з*ясовано, що постанови про повернення виконавчого документу від 29 вересня 2015 року, оригіналу виконавчого листа ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не направлялись та нею не отримувались, а тому райсуд з врахуванням даної обставини та тієї, що стягувачка тривалий час знаходилась у судових процесах з метою повернення незаконно відчуженого ОСОБА_2 майна для подальшого звернення на нього стягнення, - обгрунтовано вважав поважною причину пропуску заявницею строку на оскарження дій виконавця та поновив строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ Про виконавче провадження (у редакції, що діяла станом на 29 вересня 2015 року)- копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, які надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, фактично державним виконавцем не надсилалися звичайні чи рекомендовані листи, які б інформували стягувачку про винесення спірної постанови та про повернення оригіналу виконавчого листа, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Під час розгляду справи райсуд встановив, що державним виконавцем не були вжиті всі заходи щодо відшукання майна боржника, оскільки із матеріалів виконавчого провадження видно, що боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, не виписаний та не знятий з реєстрації за вказаною адресою, а отже має у володінні та користуванні майно, що знаходиться у житловому приміщенні. Крім того, станом на 29 вересня 2015 року боржник був директором ТОВ Альянс , а тому виконавцем мали бути перевірені можливості для звернення стягнення на заробітну плату боржника, інші доходи. Однак, як вбачається із акту державного виконавця від 29 вересня 2015 року, останньою наведені обставини не перевірялись, акт виходу на адресу місця проживання боржника по вул. Іркутська, 97 у м. Дніпрі - складений без участі понятих, в порушення вимог ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , запитів до органу податкової служби чи пенсійного фонду щодо доходів боржника не робилося, хоча звернення стягнення на грошові кошти є першочерговою дією під час здійснення примусового виконання виконавчого документу.

Враховуючи викладене, районний суд зробив обґрунтований висновок, що державним виконавцем передчасно, без здійснення всіх необхідних та достатніх дій, було прийнято постанову від 29.09.2015 року про повернення виконавчого документу стягувачу, а тому вірно, керуючись ст.6, ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 18, ч. 2 ст. 82 Закону Про виконавче провадження , ч.1 ст. 383, ч. 1 ст. 385, 387 ЦПК України, визнав постанову та дії, бездіяльність державного виконавця незаконними та зобов'язав її вчинити передбачені законом дії по виконанню судового рішення.

Доводи апелянта в скарзі про те, що районний суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на оскарження постанови виконавця, оскільки остання протягом майже трьох років не цікавилася ходом виконання виконавчого листа, - є необґрунтованими з підстав, викладених вище. Крім того, слід зазначити, що питання поновлення пропущених строків на подання процесуальних документів законом віднесено до компетенції суду і останній, вирішуючи це питання, вбачав для цього поважні причини, а тому доводи апелянта, які фактично зводяться до невірної оцінки судом підстав поважності пропуску скаржницею строку,- не можуть визнавались обгрунтованими, так як суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки висновків суду.

Його твердження про неповноту у розгляді справи, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, зокрема, неврахування судом, що виконавець здійснила всі заходи щодо виявлення майна боржника, - перевірені та визнані такими, що спростовуються матеріалами справи, свідчать про зацікавленість боржника у невиконанні судового рішення про стягнення з нього значної суми коштів.

Посилання на те, що стягувач тривалий час не цікавилась питанням виконання рішення, є безпідставним, оскільки встановлено, що вона саме з метою виконання рішення та отримання грошової суми тривалий час доводила у судовому порядку незаконність дарування боржником свого майна іншій особі у період та при наявності у нього значних боргових зобов*язань.

Підстав для скасування чи зміни судового рішення - не встановлено.Судовий збір, понесений апелянтом, не підлягає стягненню, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлений 2 квітня 2018 року.

Головуючий Н.Є. Посунся

Судді: О.П. Бараннік

ОСОБА_5