Постанова

від 08.08.2006 по справі 9/114-06-3444

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/114-06-3444

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" серпня 2006 р. Справа № 9/114-06-3444

                Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився     

від відповідача: Кушнірук А.А. –за дорученням

від селищної ради: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба економічної безпеки”, м. Одеса

на рішення господарського суду  Одеської області

від  14 червня 2006 року                    

у справі № 9/114-06-3444                                                                                                                                                                                                                                                                                       

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Таласса”, м. Б-Дністровський, Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба економічної безпеки”, м. Одеса

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:   

- Затоківська селищна рада, смт. Затока, Б-Дністровського району, Одеської області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її звільнення

   Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 63 від 04.07.2006 року.

В С Т А Н О В И Л А:

  06.04.2006 р.  Товариство з обмеженою відповідальністю „Таласса” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба економічної безпеки” (далі –відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її звільнення.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Затоківської селищної ради Б-Дністровського району Одеської області (далі –рада) від 11.09.1992 р. та державного акту на право постійного користування землею серії Б № 033553 від 1992 року позивач є належним землекористувачем земельною ділянкою площею 3.3 га, що виділена та закріплена за ним в натурі на місцевості та розташована в районі вузького місця коси Кароліно - Бугаз в с. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області.  

   Відповідач незаконно зайняв частину вищевказаної земельної ділянки площею 0.8 га та відмовляється від її звільнення, а тому порушені права позивача підлягають судовому захисту, а позов задоволенню на підставі ст. ст. 152, 212 ЗК України.

   У відзиві на позов відповідач посилаючись на те, що рішенням ради № 475 від 25.12.1996 р. рішення останньої від 11.09.1992 р. про надання земельної ділянки позивачеві відмінено та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії Б № 033553 від 1992 року визнано недійсним, у зв'язку з чим ТОВ „Таласса” не може бути позивачем по даній справі, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

   За ініціативою місцевого суду ухвалою від 10.05.2006 р. до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучена рада.

   Рада відзив на позов не надала та її представник жодного разу в судове засідання суду першої інстанції не з'явився.

   Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2006 р. (суддя Бакланова Н.В.) позов задоволено повністю та відповідач зобов'язаний звільнити земельну ділянку площею 0.8 га, що розташована в районі вузького місця коси Кароліно - Бугаз в с. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належить позивачеві згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б № 033553 від 1992 року. З відповідача на користь позивача стягнуті понесені останнім судові витрати по справі: 85 грн. –на оплату держмита та 118 грн. –на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б № 033553 від 1992 року, який є чинним та дійсним відповідно до постанов Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2003 р. у справі № 17-6-3/01-10622, від 07.09.2004 р. у справі № 30/91-04-2584 та від 21.09.2004 р. у справі № 30/272-03-8605, що набрали законної сили. Відповідач не спростовуючи факт свого знаходження на спірній земельній ділянці не надав жодного доказу, що підтверджує правомірність його знаходження на цій земельній ділянці, а тому порушені права позивача підлягають захисту на підставі ст. ст. 152, 212 ЗК України. Судові витрати по справі рішенням суду покладені на відповідача згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України.   

   Клопотання відповідача від 14.06.2006 р. про залучення до участі в розгляді справи в якості 3-х осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності Чочуа Б.Л. та фізичну особу Скуратович Л.А. визнано місцевим судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що спір між сторонами у справі не може вплинути на права і обов'язки вищевказаних осіб.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.            

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

   Представники позивача та ради, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.  

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, ретельно дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії Б № 033553 від 1992 року та не прийняв до уваги доводи відповідача, що зазначений державний акт скасований рішенням ради № 475 від 25.12.1996 р., оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.05.2003 р. у справі № 17-6-3/01-10622, що набрала законної сили, встановлено, що при ухваленні вказаного рішення (на яке посилається відповідач) рада вийшла за межі своєї компетенції та позовні вимоги ради до позивача –про визнання недійсним названого державного акту, спонукання звільнити земельну ділянку та усунення перешкод в користуванні нею –залишені без задоволення. Крім того, постановами Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2004 р. у справі № 30/91-04-2584 та від 21.09.2004 р. у справі № 30/272-03-8605, що також набрали законної сили, встановлено, що позивач правомірно користується спірною земельною ділянкою на підставі державного акту серії Б № 033553 від 1992 року.

   Наведене свідчить про те, що місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. 35 ГПК України, дійшов до висновку, що вищевказані судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору та правомірно зазначив, що позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки.

   Факт знаходження відповідача на спірній земельній ділянці підтверджується актом її обстеження від 04.04.2006 р. та не спростовувався відповідачем, як в ході розгляду справи місцевим, так і апеляційним судом.

   Доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав як суду першої, так і апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах, згідно зі ст. 1 ГПК України, ст. ст. 152, 212 Земельного Кодексу України задовольнив позовні вимоги позивача в повному обсязі, так як землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, а самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам.

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України місцевий суд правильно поклав судові витрати по справі на відповідача та стягнув з останнього на користь позивача 85 грн. –понесених витрат на оплату держмита та 118 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Такими, що не заслуговують на увагу колегія суддів визнає і доводи скаржника про те, що не залучивши до участі в розгляді справи в якості 3-х осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності Чочуа Б.Л. та фізичну особу Скуратович Л.А. місцевий суд порушив норми процесуального права, оскільки зазначені особи не мають ніякого відношення до спірної земельної ділянки площею 0.8 га, яку зобов'язаний звільнити відповідач, у зв'язку з чим вирішений судом спір, між сторонами у справі, ніяким чином не впливає на права і обов'язки вищевказаних осіб. Крім того, в разі існування спору між названими особами та позивачем у справі, зацікавлена сторона не позбавлена можливості звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів в порядку окремого судового провадження.

   Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

   Рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року у справі № 9/114-06-3444 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба економічної безпеки”, м. Одеса –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                          В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко