Постанова

від 01.08.2006 по справі 7/312/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/312/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" серпня 2006 р. Справа № 7/312/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Величко Т.А.,

суддів:  Бандури Л.І., Бойко Л.І.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача – Васильченко О.В.;

від відповідача – не з'явився, про час та місце засідання повідомлений належним чином;

від прокуратури –не з'явився, про час та місце засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області

на постанову господарського суду Миколаївської області від 14.06.2006р.

зі справи № 7/312/06

за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ПП БМК „Оріон-Центр”

про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 3708,57 грн.

встановив:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 14.06.2006р. повністю відмовлено у задоволенні позову Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП БМК „Оріон-Центр” про стягнення штрафних санкцій в сумі 3708,57 грн. за нестворені у 2005р. робочі місця для інвалідів; відшкодовано з Державного бюджету України на користь ПП БМК „Оріон-Центр” 157,50 грн. судових витрат.

Постанова мотивована тим, що відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з постановою суду, Заступник прокурора Миколаївської області просить її скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позов Прокурора Центрального району м. Миколаєва по даній справі, посилаючись на неповноту з'ясування господарським судом всіх обставин, що потягло за собою порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення  представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, (об‘єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

П.1 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об‘єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інвалідів.

Відповідно до п.3 названого Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності із п.4 названого Положення Місцеві органи соціального захисту населення разом із громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.

Відповідно до п.14 даного Положення підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Як встановлено господарським судом, на підприємстві відповідача середньооблікова численність штатних працівників на 01.01.2006 р. склала 35 осіб.

Ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов‘язує підприємства всіх форм власності створити робочі місця для працевлаштування інвалідів в розмірі 4% від загальної численності робочих місць на підприємстві.

Таким чином, норматив для працевлаштування інвалідів для підприємства відповідача складає 4% від 35 робочих місць, тобто 1.

З наявних матеріалів справи вбачається, що за даними ПП БМК „Оріон-Центр” „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р.” (форма 10-П1) на підприємстві інваліди не працювали. Але ж відповідачем надано докази, щодо створення робочих місць для інвалідів на підприємстві, а саме:    

·          накази про затвердження штатного розкладу по підприємству № 8 від 18.02.2005р., № 11-к від 31.03.2005р., № 56-к від 07.12.2005р., якими передбачено забезпечення працевлаштування інвалідів (штукатур-муляр, муляр);

·          колективний договір на 2005р., яким передбачено, що адміністрація зобов'язана дотримуватись вимог ЗУ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (п.п. 5.2 п. 5 Колективного договору);

Також ПП БМК „Оріон-Центр” надано докази інформування відповідних органів про створення робочих місць для інвалідів:

·          звіти за 2005р. за формою № 3-ПН від 17.03.2005р. та від 11.04.2005р. до Фонду зайнятості Центрального району, в яких заявлено потребу в працівниках на вільні посади відповідача, на які підприємство було готово прийняти інвалідів;

·          лист № 15-1263/07 від 06.05.2006р. Миколаївського обласного центру зайнятості, в якому зазначено, що відповідач інформував центр зайнятості про створені робочі місця для інвалідів;

·          лист № 04-155 від 23.01.2006р., згідно якого центр зайнятості повідомляє, що направлення безробітних на підприємство відповідача не було у зв'язку з відсутністю в базі даних центру інвалідів даної професії;

·           публікація в інформаційному бюлетені Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва про вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Згідно із п.10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

П.11 Положення обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності  та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації, покладений на місцеві органи соціального захисту населення, а п. 12 Положення зазначено, що Державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів.

За таких обставин, господарським судом підставно зроблено висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком виявляти і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Вищезазначені факти вказують на те, що ПП БМК „Оріон-Центр” вжило усі залежні від нього заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,

колегія суддів ухвалила:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 14.06.2006р. у № 7/312/06 –залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                    Т.А. Величко

Судді :                                                                                         Л.І. Бандура

                                                                                                     Л.І. Бойко