Рішення

від 06.11.2017 по справі 911/2854/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 911/2854/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт Проджект» , Одеська обл., см Овідіополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» , Київська обл., смт Іванків

про стягнення 2 229 859,59 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.10.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №2903/17-1 від 29.03.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

22.09.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт Проджект» (далі - ТОВ «Фарконт Проджект» /позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі - ТОВ «Біогазенерго» /відповідач) про стягнення 2 229 859,59 гривень, з яких: 2 096 086,26 грн основного боргу за договором транспортного експедирування, 109 749,73 грн інфляційних втрат та 24 023,60 грн 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2017 порушено провадження в справі №911/2854/17, розгляд справи призначено на 09.10.2017.

У судових засіданнях 09.10.2017 та 23.10.2017 судом оголошувалась перерва до 23.10.2017 та 06.11.2017 відповідно.

Поряд з тим, 23.10.2017 та 06.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви про відмову від частини позовних вимог, відповідно до яких ТОВ «Фарконт Проджект» від позовних вимог в частині стягнення 97 881,72 грн основного боргу та нарахованих на відповідну суму 8 762, 24 грн інфляційних втрат та 2 180,21 грн 3% річних. Означена заява підписана представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 06.10.2017.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2014 між ТОВ Фарконт транспорт солюшн (далі-експедитор) та ТОВ «Біогазенерго» (далі-клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №17 (далі-договір експедирування), відповідно до п. 1.1. якого експедитор зобов'язується за плату и за рахунок клієнта виконати і організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиційної винагороди є складовою частиною вартості перевезень і залежить від транспортних та інших витрат по кожному окремому перевезенню.

Відповідно до пп. 1.3., 2.1.1., 2.2.3., 2.4.13. та 7.1. договору експедирування чіткий перелік послуг експедитора, вид і найменування вантажу, розмір плати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправки і доставки вантажу визначаються відповідною заявкою.

Експедитор має право укладати договори та угоди с перевізниками, портами, складами, судноплавними організаціями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за даним договором.

Експедитор зобов'язаний надавати послуги, пов'язані з прийняттям, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням (вивантаженням), зберіганням та перевезенням вантажів.

Клієнт зобов'язаний оплатити експедитору вартість зберігання вантажів у портах завантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, демередж/детеншн у відповідності з рахунками портів, морських перевізників та їх агентів.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків по розпочатому експедируванню і якщо одна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

Копія відповідного договору наявна в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову у даній справі позивач зазначив, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором експедирування ТОВ Фарконт транспорт солюшн здійснило організацію і забезпечення перевезення вантажу відповідача та, відповідно, 09.08.2014, 15.08.2014 та 05.09.2014 в Одеському морському торговельному порту розвантажено контейнери GAEU7509264, SJKU5400960, SJKU540263, SJKU5402509, SJKU5400912, SJKU5400933, SJKU5402880, SJKU5402962.

Як зауважив позивач, після розвантаження зазначені контейнери з вантажем відповідача зберігалися наконтейнерному терміналі, оператором якого є Дочірнє підприємство ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ , на підставі договору від 14.01.2013 №13976/К, укладеного між ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн та ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ .

В подальшому, з території Одеського морського торгового порту вибули:

- 15.08.2015 - контейнери GAEU7509264, SJKU5400960, SJKU5402263 і SJKU5402509, про що свідчать штампи Одеської митниці ДФС на міжнародних товарно-транспортних накладних від 14.08.2015 №1780/1, №1780/2, №1591/1 і №1591/2,

- 19.08.2015 - контейнери SJKU5400912, SJKU5400933, SJKU5402880 і SJKU5402962, про що свідчать штампи Одеської митниці ДФС на міжнародних товарно-транспортних накладних від 17.08.2015 №1592/1, №1592/2, №1593/3 і №1592/4. Копії зазначених міжнародних товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи.

За зберігання відповідних контейнерів Дочірнє підприємство ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ виставило ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн рахунки №24685 від 17.08.2105 на суму 1 062 005,29 грн, №24937 від 19.08.2015 на суму 936 199,25 грн, що загалом становить 1 998 204,54 грн.

Поряд з тим, 18.08.2015 між ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ (сторона 1), ТОВ Біогазенерго (сторона 2), ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн (сторона 3) було укладено договір про виконання обовязку боржника третьою особою та припинення зобовязання зарахуванням, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони домовились про те, що ТОВ Біогазенерго виконає, зокрема, грошове зобов'язання за надання комплексу послуг по контейнерам №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, що будуть видані стороною 1 з території контейнерного терміналу ОМП відповідно до існуючої процедури, за ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн перед ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ по договору від 14.01.2013 №13976/К, що був укладений між стороною 1 та стороною 3, шляхом перерахування узгодженої суми зобовязання на поточний рахунок ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ . Копія відповідного договору наявна в матеріалах справи.

Як зауважив позивач, ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ було виставлено ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн та ТОВ Біогазенерго претензію №650 від 06.10.2015 щодо оплати послуг зі зберігання контейнерів на суму 1 998 204,54 грн.

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа ТОВ Біогазенерго №352/1610-15 від 16.10.2015, відповідач у відповідь на претензію ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ повідомило, що визнає зобов'язання з оплати послуг щодо зберігання контейнерів, але оплатити їх не може через відсутність фінансової можливості, у зв'язку з чим запропонував здійснення оплати частковими платежами із розстроченням до 31.12.2016.

У зв'язку з неотриманням від ТОВ Біогазенерго оплати за зберігання контейнерів Дочірнє підприємство ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" про стягнення 1 998 204,54 грн заборгованості за договором №13976/К від 14.01.2013.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ задоволено повністю.

З огляду на відповідні обставин та умови договору експедирування, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" сформувало та виставило відповідачу рахунки на оплату послуг зберігання:

- №1512012 від 22.12.2015 на 604 252,26 грн;

- №1512013 від 22.12.2015 на 457 753,04 грн;

- №1512014 від 22.12.2015 на 936 199,27 грн, копії яких долучено до матеріалів даної справи.

Зазначені рахунки та відповідні акти прийому-здачі наданих послуг були надіслані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" 28.12.2015 та отримані відповідачем 29.12.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями транспортної накладної ТОВ ТММ Експрес №2066358095 від 28.12.2015 та листа ТОВ ТММ Експрес №823 від 05.05.2016 з підтвердженням про отримання відправлення за №2066358095.

Крім того, як зауважив позивач, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" сформувало та виставило відповідачу рахунок №1508011 від 12.08.2015 на оплату послуг з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди загальною вартістю 97 881,72 грн. Копія відповідного рахунку додана до матеріалів справи.

18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн"(далі - первісний кредитор) та ТОВ Фарконт проджект (далі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 (далі - основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ Біогазенерго (далі - боржник).

Відповідно до пп. 2, 3 та 11 договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 за основним договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 1 998 204,54 грн заборгованості за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем боржника №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, які (послуги) були надані ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ , за замовленням первісного кредитора в інтересах боржника на підставі договору №13976/К від 14.01.2013 і спір щодо оплати яких (послуг) став предметом судового розгляду у господарській справі №916/4757/15.

За основним договором до нового кредитора також переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 97 881,72 грн заборгованості за послуги, які були надані боржнику щодо його вантажу, що перевозився у контейнерах SJKU5400960, GAEU7509264, і про прийняття яких (послуг) боржником та первісним кредитором було складено акт №FT003133 прийому-здачі наданих послуг до основного від 17.08.2015.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Таким чином, позивач, як новий кредитор за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2 096 086,26 грн основного боргу, що складається з 1 998 204,54 грн за послуги зберігання вантажів відповідача та 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди, а також нарахованих на відповідні суми 109 749,73 грн інфляційних втрат та 24 023,60 грн 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив на тому, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами понесення витрат зі зберігання вантажу та надіслання на адресу ТОВ Біогазенерго рахунків на оплату відповідних витрат, а тому відповідно до законодавчих вимог та умов договору вимоги позивача є безпідставними.

Водночас, відповідач зазначив, що виставлені ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" рахунки не є первинно-обліковими документами, що підтверджують обставини надання послуг зі зберігання вантажів, у той час як надані позивачем акти наданих послуг підписані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" в односторонньому порядку.

Крім того, відповідач зауважив на безпідставності вимог позивача про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 не передбачено переходу від ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" до позивача права вимоги інфляційних втрат та 3% річних.

За приписами ст. 509, ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки згідно договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 від ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн", як первісного кредитора, до ТОВ «Фарконт Проджект» , як до нового кредитора, перейшло право вимоги за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017, зокрема, щодо стягнення коштів за послуги зберігання вантажів відповідача, суд дійшов висновку про підставність заявлених у даній справі вимог, зокрема щодо стягнення 1 998 204,54 грн основного боргу за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем боржника, позивачем, як правонаступником прав та обов'язків ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" - експедитора за договором експедирування.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1 998 204,54 грн основного боргу підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. ст. 9, 10 та 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор має право, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

За приписами статей 32, 33, 35 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ про стягнення з ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн підлягає 1 998 204,54 грн заборгованості задоволено повністю.

При прийнятті 04.04.2016 рішення у справі №916/4757/15 судами встановлено, що ТОВ ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн , виступаючи в якості експедитора відповідно до договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 по відношенню до вантажів ТОВ Біоогазенерго , згідно умов договору №13946/К від 14.01.2013, укладеного із ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ , взяв на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, у т.ч. щодо зберігання контейнерів, факт надання яких підтверджений звітами про вивантаження судна, нарядами, видатковими ордерами, довіреностями, що видані ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн уповноваженим відносно вчинення дій із вантажем особам.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, обставини надання ДП ГПК Україна компанією ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ послуг зі зберігання належного відповідачу вантажу, які в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиціальними, свідчать про обґрунтованість доводів позивача про понесення ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн витрат на зберігання вантажу, що були здійсненні на виконання умов договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014.

До того ж, в матеріалах справи містяться виставлені ДП ГПК Україна компанією ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ рахунки за послуги зберігання вантажу відповідача загальною вартістю 1 998 204,54 грн.

Статтями 627, 629 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Так, відповідно до пп. 3.1., 3.2. договору експедирування передбачено, що послуги експедитора, а також видатки, витрати та інші платежі, здійсненні експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах, передбачених відповідно виставленим рахунком або відповідно, передбачених п. 3.2. відповідного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів і проведення платежів в інтересах клієнта і пов'язаних в виконання даного договору, експедитор виставляє клієнту рахунок, що підлягає оплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.2. даного договору.

Клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-ох банківських днів від дати виставлення рахунку клієнту, перерахувавши вказані суми на розрахунковий рахунок експедитора.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору експедирування без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов відповідного правочину, свідчить про погодження відповідача з умовами відповідного договору, а тому отримання за його умовами послуг з перевезення та доставки вантажу, у тому числі щодо його збереження залученою експедитором третіми особами, а в подальшому отримання 29.12.2015 від експедитора рахунків на оплату відповідних витрат зі зберігання ватажу породжує для відповідача обов'язок по оплаті позивачу, як правонаступнику права та обов'язків експедитора, відповідно понесених останнім витрат у строк до 04.01.2016 включно.

Поряд з тим, як слідує з виставлених експедитором рахунків №№1512012 1512013 та 1512014 від 22.12.2015 на оплату відповідних витрат зі зберігання належного відповідачу, загальна сума таких витрат складає 1 998 204,57 грн, у той час як вартість відповідно наданих послуг за рахунками ДП ГПК Україна компанією ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ складає 1 998 204,54 грн.

Так, при виставлені експедитором вищезазначених рахунків, зокрема щодо нарахування ПДВ було допущено арифметичні помилки, а тому належною до сплати арифметично вірною загальною сумою витрат за надані послуги зі зберігання є 1 998 204,54 грн, яка складається з:

- 604 252,26 грн за рахунком №1512012 від 22.12.2015;

- 457 753,03 грн за рахунком №1512013 від 22.12.2015;

- 936 199,25 грн за рахунком №1512014 від 22.12.2015.

Заперечення ж відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів понесення експедитором витрат спростовуються наявними в матеріалах справи рахунками та встановленими судом обставинами щодо виникнення у експедитора обов'язку по оплаті вартості послуг зберігання належного відповідачу вантажу.

Доводи ж відповідача щодо того, що виставлені ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" рахунки не є первинно-обліковими документами, що підтверджують обставини надання послуг зі зберігання вантажів, оцінюються судом критично, позаяк відповідно до законодавчих вимог та умов договору експедирування, витрати, понесені експедитором в межах виконання договору експедирування, підтверджуються, зокрема, документами (рахунки, накладні тощо), виданими суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач свої договірні зобов'язання не виконав - вартість понесених експедитором витрат не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача, як нового кредитора за договором транспортного експедирування, про стягнення з відповідача 1 998 204,54 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 100 987,49 грн інфляційних втрат та 21 843,39 грн 3% річних, нарахованих:

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 604 252,26 грн за рахунком №1512012 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 457 753,04 грн за рахунком №1512013 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 936 199,27 грн за рахунком №1512014 від 22.12.2015.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлені арифметично вірні суми витрат за виставленими експедитором рахунками, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних:

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 604 252,26 грн за рахунком №1512012 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 457 753,03 грн за рахунком №1512013 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 936 199,25 грн за рахунком №1512014 від 22.12.2015.

Таким чином, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням встановлених обставин справи, становить 103 083,69 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 100 987,49 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми 3% річних, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням встановлених обставин справи, становить 21 783,71 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 21 843,39 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 21 783,71 грн.

Посилання ж відповідача на безпідставність вимог позивача про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 не передбачено переходу від ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" до позивача права вимоги інфляційних втрат та 3% річних, визнаються судом неспроможними з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі №6-49цс12 та постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі №6-42цс11.

Водночас, відповідно до приписів ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує зі змісту договору про відступлення права вимоги 18.01.2017, відповідно до якого ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" було відступлено вимоги за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017, зокрема щодо стягнення коштів за послуги зберігання вантажів відповідача, умовами відповідного правочину не передбачено застереження щодо непереходу до нового кредитора права стягнення з боржника сум 3% річних та інфляційних втрат.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на 1 998 204,54 грн, перейшло до нового кредитора разом з правом грошової вимоги відповідної суми боргу, а тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача відповідного права вимоги є нормативно безпідставними.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, а також нарахованих на відповідну суму 8 762,24 грн інфляційних втрат та 2 180,21 грн 3% річних, слід зазначити таке.

23.10.2017 та 06.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заяви, відповідно до яких ТОВ «Фарконт Проджект» відмовилось від позовних вимог в частині стягнення 97 881,72 грн основного боргу та нарахованих на відповідну суму 8 762, 24 грн інфляційних втрат та 2 180,21 грн 3% річних. Означена заява підписана представником позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 06.10.2017.

Приписами ч. 4 ст. 22, ч. ч. 1, 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пунктом 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 №18 роз'яснено, що суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Так, як слідує зі змісту заяви позивача про відмову від частини позовних вимог та доданих до матеріалів справи банківських виписок, 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу відповідно до виставленого рахунку №1508011 від 12.08.2015 відповідач оплатив 12.08.2015.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, виходячи з правового аналізу ст. ст. 512 та 514 ЦК України, слід зазначити, що законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2015 №235гс15 та постанові Верховного суду України від 16.09.2015 №3-555гс15.

Таким чином, оскільки на момент укладення 18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та ТОВ Фарконт проджект договору про відступлення права вимоги, 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу відповідно до рахунку №1508011 від 12.08.2015 були оплачені у повному обсязі, що підтверджується сторонами та наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про те, що укладений 18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та позивачем договір не породжує жодних прав та обов'язків для відповідача пере позивачем щодо сплати 97 881,72 грн, у тому числі нарахованих на відповідну суму 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, оскільки до позивача згідно вищезазначених угод не перейшло право дійсної вимоги щодо стягнення з відповідача 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017 з огляду на неіснування такої вимоги в момент її відступлення з підстав припинення виконання основного зобов'язання, суд дійшов висновку про відхилення заяви позивача про відмову від позовних вимог щодо стягнення з відповідача 97 881,72 грн основного боргу та нарахованих на відповідну суму 8 762, 24 грн інфляційних втрат та 2 180,21 грн 3% річних, а відтак відмову у задоволенні відповідних позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 629, 929 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського суду України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (07201, Київська обл., Іванківський район, селище міського типу Іванків, вул. Розважівська, будинок 192, ідентифікаційний код 33593431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарконт Проджект» (67801, Одеська обл., Овідіопольський район, селище міського типу Овідіополь, вул. Одеська, будинок 16, ідентифікаційний код 38438504) 1 998 204 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч двісті чотири) грн 54 коп. основного боргу, 100 987 (сто тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн 49 коп. інфляційних втрат, 21 783 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят три) грн 71 коп. 3% річних та 31 814 (тридцять одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн 63 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.11.2017.

Суддя В.А. Ярема