Постанова

від 15.02.2018 по справі 911/2854/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2018 р. Справа№ 911/2854/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Чорної Л.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Майданевич Г.А., за участю представників: від позивача: Вербицький В.В., від відповідача: Павлік І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017 р. (повний текст складено 24.11.2017)

у справі № 911/2854/17 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фарконт Проджект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго

про стягнення 2 229 859,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2017 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фарконт Проджект 1 998 204,54 грн. основного боргу, 100 987,49 грн. інфляційних витрат, 21 783,71 грн. 3% річних та 31 814,63 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що вимога позивача як нового кредитора за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017 про стягнення з відповідача 1 998 204,54 грн. основного боргу зі зберігання вантажу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем. Також, суд дійшов висновку, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму 1 998 204,54 грн. перейшло до нового кредитора разом з правом грошової вимоги відповідної суми боргу та оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 100 987,49 грн., а 3% річних - частково, на суму 21 783,71 грн. Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 97 881,72 грн. за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, а також нарахованих на відповідну суму 8 762,24 грн. інфляційних втрат та 2 180,21 грн. 3% річних, судом встановлено, що на момент укладення 18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та ТОВ Фарконт проджект договору про відступлення права вимоги, 97 881,72 грн. за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу відповідно до рахунку №1508011 від 12.08.2015 були оплачені у повному обсязі, що підтверджується сторонами та наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд дійшов висновку про те, що укладений 18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та позивачем договір не породжує жодних прав та обов'язків для відповідача перед позивачем щодо сплати 97 881,72 грн., у тому числі нарахованих на відповідну суму 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд відхилив заяву позивача про відмову від позовних вимог щодо стягнення з відповідача 97 881,72 грн. основного боргу та нарахованих на відповідну суму 8 762, 24 грн. інфляційних втрат та 2 180,21 грн. 3% річних, та відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Біогазенерго звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017 р. у справі №911/2854/17 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог є помилковим та таким, що прийняте без урахування всіх обставин справи, оскільки судом не було повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Також скаржник просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 по справі № 916/4757/15 не встановлено понесення ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн фактичних витрат щодо сплати за зберігання контейнерів та позивачем не надано жодного документального доказу фактично понесених витрат за зберігання вантажу. Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що лист ТОВ Біогазенерго вих.. № 352/1610-15 від 16.10.2015 є доказом виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг за зберігання контейнерів є помилковим, оскільки в дійсності даним листом ТОВ Біогазенерго підтвердило обов'язок оплатити вартість послуг зі зберігання контейнерів у випадку невиконання ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн зобов'язань за трьохстороннім Договором від 18.08.2015. Також нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 1 998 204,57 грн. є безпідставним, оскільки позивачем не доведено сплату зазначеної суми, відповідно, у відповідача не виник обов'язок з компенсації зазначеної суми. Разом з тим, як вказує скаржник, у випадку доведення позивачем права на стягнення 3% річних та інфляційних втрат , таке право виникає з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 по справі № 916/4757/15, тобто з 05.07.2016, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення компенсаційних втрат за заявлений період задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Біогазенерго строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2018 р.

З 15.12.2017 р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31.01.2018 від відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Оскільки скаржник надав доповнення до апеляційної скарги не у встановлений ст. 266 ГПК України строк та не надав доказів надіслання копій відповідних доповнень позивачу, колегія суддів не враховує ці доповнення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 31.01.2018 р. було оголошено перерву до 15.02.2018 р.

14.02.2018 позивачем наданий відзив на апеляційну скаргу згідно якого він просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується з доводами скаржника та зазначає, що ані законодавством, ані договором транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014 не передбачено обов'язку експедитора оплатити послуги залучених осіб до оплати послуг клієнтом. Рахунки залучених експедитором третіх осіб є належними доказами витрат експедитора, які мають бути оплачені клієнтом. Послуги мають бути оплачені клієнтом саме за фактом їх надання, а в даному випадку вантаж було доставлено відповідачу, що підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними. Твердження скаржника про те, що право на стягнення компенсаційних сум виникло у позивача тільки 05.07.2016 - в день набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі № 916/4757/15 є необґрунтованими, оскільки договором транспортного експедирування встановлено строк оплати рахунків: протягом 3-х банківських днів від дати надання рахунку клієнту, і саме невиконання цього договірного зобов'язання стало підставою позову з визначенням періоду прострочення оплати відповідно до положень договору.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

01.03.2014 між ТОВ Фарконт транспорт солюшн (далі-експедитор) та ТОВ Біогазенерго (далі-клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №17 (далі-договір експедирування), відповідно до п. 1.1. якого експедитор зобов'язується за плату и за рахунок клієнта виконати і організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиційної винагороди є складовою частиною вартості перевезень і залежить від транспортних та інших витрат по кожному окремому перевезенню.

Відповідно до пп. 1.3., 2.1.1., 2.2.3., 2.4.13., 2.4.15. договору експедирування чіткий перелік послуг експедитора, вид і найменування вантажу, розмір плати експедитору, порядок розрахунків, пункти відправки і доставки вантажу визначаються відповідною заявкою.

Експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними організаціями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за даним договором.

Експедитор зобов'язаний надавати послуги, пов'язані з прийняттям, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням (вивантаженням), зберіганням та перевезенням вантажів.

Клієнт зобов'язаний оплатити експедитору вартість зберігання вантажів у портах завантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, демередж/детеншн у відповідності з рахунками портів, морських перевізників та їх агентів.

Клієнт зобов'язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором і понесені експедитором в інтересах клієнта.

Відповідно до пп. 3.1., 3.2. договору експедирування послуги експедитора, а також видатки, витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах, передбачених відповідно виставленим рахунком або відповідно, передбачених п. 3.2. договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.2. даного договору.

Клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-ох банківських днів від дати виставлення рахунку клієнту, перерахувавши вказані суми на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням засобів факсимільного та електронного зв'язку, з подальшим обов'язковим наданням оригіналу рахунку протягом 3- х робочих днів з моменту виставлення.

Відповідно до п. 7.1. договору експедирування даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків по розпочатому експедируванню і якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що на виконання взятих на себе зобов'язань за договором експедирування ТОВ Фарконт транспорт солюшн здійснило організацію і забезпечення перевезення вантажу відповідача та, відповідно, 09.08.2014, 15.08.2014 та 05.09.2014 в Одеському морському торговельному порту розвантажено контейнери GAEU7509264, SJKU5400960, SJKU540263, SJKU5402509, SJKU5400912, SJKU5400933, SJKU5402880, SJKU5402962.

Як зауважив позивач, після розвантаження зазначені контейнери з вантажем відповідача зберігалися на контейнерному терміналі, оператором якого є Дочірнє підприємство ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ , на підставі договору від 14.01.2013 №13976/К, укладеного між ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн та ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ .

В подальшому, з території Одеського морського торгового порту вибули:

- 15.08.2015 - контейнери GAEU7509264, SJKU5400960, SJKU5402263 і SJKU5402509, про що свідчать штампи Одеської митниці ДФС на міжнародних товарно-транспортних накладних від 14.08.2015 №1780/1, №1780/2, №1591/1 і №1591/2,

- 19.08.2015 - контейнери SJKU5400912, SJKU5400933, SJKU5402880 і SJKU5402962, про що свідчать штампи Одеської митниці ДФС на міжнародних товарно-транспортних накладних від 17.08.2015 №1592/1, №1592/2, №1593/3 і №1592/4. Копії зазначених міжнародних товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи.

За зберігання відповідних контейнерів Дочірнє підприємство ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ виставило ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн рахунки №24685 від 17.08.2105 на суму 1 062 005,29 грн, №24937 від 19.08.2015 на суму 936 199,25 грн., що загалом становить 1 998 204,54 грн.

Поряд з тим, 18.08.2015 між ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ (сторона 1), ТОВ Біогазенерго (сторона 2), ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн (сторона 3) було укладено договір про виконання обов'язку боржника третьою особою та припинення зобов'язання зарахуванням, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони домовились про те, що ТОВ Біогазенерго виконає, зокрема, грошове зобов'язання за надання комплексу послуг по контейнерам №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, що будуть видані стороною 1 з території контейнерного терміналу ОМП відповідно до існуючої процедури, за ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн перед ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ по договору від 14.01.2013 №13976/К, що був укладений між стороною 1 та стороною 3, шляхом перерахування узгодженої суми зобов'язання на поточний рахунок ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ . Копія відповідного договору наявна в матеріалах справи.

Як зауважив позивач, ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ було виставлено ТОВ Фарконт Транспорт Солюшн та ТОВ Біогазенерго претензію №650 від 06.10.2015 щодо оплати послуг зі зберігання контейнерів на суму 1 998 204,54 грн.

Як слідує з наявного в матеріалах справи листа ТОВ Біогазенерго №352/1610-15 від 16.10.2015, відповідач у відповідь на претензію ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ повідомив, що визнає зобов'язання з оплати послуг щодо зберігання контейнерів, але оплатити їх не може через відсутність фінансової можливості, у зв'язку з чим запропонував здійснення оплати частковими платежами із розстроченням до 31.12.2016.

У зв'язку з неотриманням від ТОВ Біогазенерго оплати за зберігання контейнерів Дочірнє підприємство ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" про стягнення 1 998 204,54 грн. заборгованості за договором №13976/К від 14.01.2013.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ задоволено повністю.

З огляду на відповідні обставин та умови договору експедирування, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" сформувало та виставило відповідачу рахунки на оплату послуг зберігання:

- №1512012 від 22.12.2015 на 604 252,26 грн.;

- №1512013 від 22.12.2015 на 457 753,04 грн.;

- №1512014 від 22.12.2015 на 936 199,27 грн., копії яких долучено до матеріалів даної справи.

Зазначені рахунки та відповідні акти прийому-здачі наданих послуг були надіслані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" 28.12.2015 та отримані відповідачем 29.12.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями транспортної накладної ТОВ ТММ Експрес №2066358095 від 28.12.2015 та листа ТОВ ТММ Експрес №823 від 05.05.2016 з підтвердженням про отримання відправлення за №2066358095.

Крім того, як зауважив позивач, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" сформувало та виставило відповідачу рахунок №1508011 від 12.08.2015 на оплату послуг з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди загальною вартістю 97 881,72 грн. Копія відповідного рахунку додана до матеріалів справи.

17.08.2015 сторонами договору було підписано акт прийому-здачі наданих послуг з експедирування вантажу в контейнерах SJKU5400960, GAEU7509264 на загальну суму 97 881,72 грн.

В акті зазначено, що ТОВ Біогазенерго зобов'язується оплатити ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" надані ним послуги згідно з рахунком №1508011 від 12.08.2015 на відповідну суму.

18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (далі первісний кредитор) та ТОВ Фарконт проджект (далі новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 (далі основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ Біогазенерго (далі боржник).

Відповідно до пп. 2, 3 та 11 договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 за основним договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 1 998 204,54 грн. заборгованості за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем боржника №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, які (послуги) були надані ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ , за замовленням первісного кредитора в інтересах боржника на підставі договору №13976/К від 14.01.2013 і спір щодо оплати яких (послуг) став предметом судового розгляду у господарській справі №916/4757/15.

За основним договором до нового кредитора також переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 97 881,72 грн. заборгованості за послуги, які були надані боржнику щодо його вантажу, що перевозився у контейнерах SJKU5400960, GAEU7509264, і про прийняття яких (послуг) боржником та первісним кредитором було складено акт №FT003133 прийому-здачі наданих послуг до основного договору від 17.08.2015.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.

Таким чином, позивач, як новий кредитор за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2 096 086,26 грн. основного боргу, що складається з 1 998 204,54 грн. за послуги зберігання вантажів відповідача та 97 881,72 грн. за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди, а також нарахованих на відповідні суми 109 749,73 грн. інфляційних втрат та 24 023,60 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив на тому, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами понесення витрат зі зберігання вантажу та надіслання на адресу ТОВ Біогазенерго рахунків на оплату відповідних витрат, а тому відповідно до законодавчих вимог та умов договору вимоги позивача є безпідставними.

Водночас, відповідач зазначив, що виставлені ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" рахунки не є первинно-обліковими документами, що підтверджують обставини надання послуг зі зберігання вантажів, у той час як надані позивачем акти наданих послуг підписані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" в односторонньому порядку.

Крім того, відповідач зауважив на безпідставності вимог позивача про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, оскільки за умовами договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 не передбачено переходу від ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" до позивача права вимоги інфляційних втрат та 3% річних.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Відповідно до ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно ст. 10 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як було вказано вище, рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фарконт Транспорт Солюшн 1 998 204,54 грн. заборгованості задоволено повністю.

У справі №916/4757/15 судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фарконт Транспорт Солюшн , виступаючи в якості експедитора відповідно до договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 по відношенню до вантажів Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго , згідно умов договору №13946/К від 14.01.2013, укладеного із ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ , взяв на себе зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, у т.ч. щодо зберігання контейнерів, факт надання яких підтверджений звітами про вивантаження судна, нарядами, видатковими ордерами, довіреностями, що видані Товариством з обмеженою відповідальністю Фарконт Транспорт Солюшн уповноваженим відносно вчинення дій із вантажем особам.

В матеріалах даної справи містяться виставлені ДП ГПК Україна компанією ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ Товариству з обмеженою відповідальністю Фарконт Транспорт Солюшн рахунки за послуги зберігання вантажу відповідача загальною вартістю 1 998 204,54 грн., які відповідно до приписів ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність є підтвердженням витрат експедитора.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 626 ЦК України будь-який договір є відплатним, якщо інше не встановлено законом або самим договором.

Пунктом 2.1.1. договору експедирування №17 від 01.03.2014 передбачено, що експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними організаціями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за даним договором.

Відповідно до п.2.4.13. договору експедирування клієнт зобов'язаний оплатити експедитору вартість зберігання вантажів у портах завантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, демередж/детеншн у відповідності з рахунками портів, морських перевізників та їх агентів.

Відповідно до пп. 3.1., 3.2. договору експедирування послуги експедитора, а також видатки, витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах, передбачених відповідно виставленим рахунком або відповідно, передбачених п. 3.2. договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.2. даного договору.

Клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-ох банківських днів від дати виставлення рахунку клієнту, перерахувавши вказані суми на розрахунковий рахунок експедитора.

Таким чином, враховуючи положення ст. 626 ЦК України та умови договору експедирування будь-яка послуга отримана відповідачем від експедитора і третіх осіб, залучених до виконання договору експедирування, повинна бути оплачена у повному обсязі не залежно від того, коли вона була надана, до чи після оплати такої послуги експедитором третім особам, оскільки послуги третіх осіб повинні бути оплачені експедитором на підставі договорів з ними і є витратами експедитора.

Беручи до уваги вищенаведене та встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, яке набрало законної сили, обставини надання ДП ГПК Україна компанією ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ послуг зі зберігання належного відповідачу вантажу, які в силу приписів ст. 35 ГПК України ( в редакції, що діяла до 15.12.2017) є преюдиціальними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів позивача про понесення Товариством з обмеженою відповідальністю Фарконт Транспорт Солюшн витрат на зберігання вантажу в сумі 1 998 204,54 грн., що були здійснені на виконання умов договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014.

Таким чином, доводи скаржника про те, що позивачем не надано жодного доказу фактично понесених витрат за зберігання вантажу, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами щодо виникнення у експедитора обов'язку по оплаті вартості послуг зберігання належного відповідачу вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи листом №352/1610-15 від 16.10.2015 ТОВ Біогазенерго направленим у відповідь на претензію ДП ГПК Україна компанії ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ погодилось з фактом наявності у нього обов'язку оплатити вартість послуг по зберіганню контейнерів в сумі 1 998 204,54 грн., проте, посилаючись на важке фінансове становище, просило розстрочити сплату цієї суми.

Як слідує з виставлених експедитором рахунків №№1512012, 1512013 та 1512014 від 22.12.2015 на оплату відповідних витрат зі зберігання належного відповідачу вантажу, загальна сума таких витрат складає 1 998 204,57 грн., у той час як вартість відповідно наданих послуг за рахунками ДП ГПК Україна компанією ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ складає 1 998 204,54 грн.

Судом встановлено, що при виставлені експедитором вищезазначених рахунків, зокрема щодо нарахування ПДВ було допущено арифметичні помилки, а тому належною до сплати арифметично вірною загальною сумою витрат за надані послуги зі зберігання є 1 998 204,54 грн., яка складається з:

- 604 252,26 грн. за рахунком №1512012 від 22.12.2015;

- 457 753,03 грн. за рахунком №1512013 від 22.12.2015;

- 936 199,25 грн. за рахунком №1512014 від 22.12.2015.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки згідно договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 від ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн", як первісного кредитора, до ТОВ Фарконт Проджект, як до нового кредитора, перейшло право вимоги за договором транспортного експедирування №17 від 01.04.2017, зокрема, щодо стягнення коштів за послуги зберігання вантажів відповідача, суд дійшов вірного висновку про підставність заявлених у даній справі вимог, зокрема щодо стягнення 1 998 204,54 грн. основного боргу за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем боржника, позивачем, як правонаступником прав та обов'язків ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" - експедитора за договором експедирування.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання не виконав - вартість понесених експедитором витрат у встановлений договором строк не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача, як нового кредитора за договором транспортного експедирування, про стягнення з відповідача 1 998 204,54 грн. основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 100 987,49 грн. інфляційних втрат та 21 843,39 грн. 3% річних, нарахованих:

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 604 252,26 грн. за рахунком №1512012 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 457 753,04 грн. за рахунком №1512013 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 936 199,27 грн. за рахунком №1512014 від 22.12.2015.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 998 204,54 грн., сплата якого відповідачем прострочена, є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, а також встановлені арифметично вірні суми витрат за виставленими експедитором рахунками, суд здійснив обрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних:

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 604 252,26 грн. за рахунком №1512012 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 457 753,03 грн. за рахунком №1512013 від 22.12.2015;

з 06.01.2016 по 17.05.2016 на 936 199,25 грн. за рахунком №1512014 від 22.12.2015.

Таким чином, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням встановлених обставин справи, становить 103 083,69 грн., а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 100 987,49 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення суми 3% річних, обрахований судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням встановлених обставин справи, становить 21 783,71 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 21 843,39 грн. 3% річних правомірно задоволена судом першої інстанції частково у розмірі 21 783,71 грн.

Доводи скаржника про те, що право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникло у позивача з 05.07.2016 - в день набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі № 916/4757/15 є безпідставними, оскільки договором транспортного експедирування встановлено строк оплати рахунків: протягом 3-х банківських днів від дати надання рахунку клієнту, і саме невиконання цього договірного зобов'язання стало підставою позову з визначенням періоду прострочення оплати відповідно до положень договору.

Доводи скаржника про те, що транспортна накладна ТОВ ТММ Експрес №2066358095 від 28.12.2015 не підтверджує отримання відповідачем рахунків від 22.12.2015, судова колегія відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи вказаної накладної, остання містить опис відправлення, а саме рахунки № 1512012, 1512013, 1512014 від 22.12.2015 та Акти, отримання яких відповідачем 29.12.2015 підтверджується листом ТОВ ТММ Експрес №823 від 05.05.2016 про отримання відправлення за №206635809.

Відповідно до ст. 33 ГПК України ( в редакції до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України ( в редакції до 15.12.2017) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 232, 233, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго на рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017 р. у справі №911/2854/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 06.11.2017 р. у справі №911/2854/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу.

повний текст постанови складено 02.04.2018

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Л.В. Чорна

О.М. Гаврилюк