Постанова

від 13.06.2018 по справі 911/2854/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2854/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Вербицького В.В.,

відповідача - Павлік І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго",

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Ярема В.А.)

від 06.11.2017,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Корсакова Г.В., судді - Чорна Л.В., Гаврилюк О.М.)

від 15.02.2018,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго",

про стягнення 2 229 859,59 грн,

В С Т А Н О В И В:

22.09.2017 до Господарського суду Київської області ТОВ "Фарконт Проджект" подало позов до ТОВ "Біогазенерго" про стягнення 2 229 859,59 гривень, з яких 2096086,26 грн основного боргу за договором транспортного експедирування, 109 749,73 грн інфляційних втрат та 24 023,60 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Біогазенерго" договору транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014 щодо оплати вартості зберігання вантажу відповідача в контейнерному терміналі Одеського морського торгового порту.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Біогазенерго" на користь ТОВ "Фарконт Проджект" 1 998 204,54 грн основного боргу, 100 987,49 грн інфляційних витрат, 21 783,71 грн 3% річних та 31 814,63 грн судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що вимога позивача як нового кредитора за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2017 про стягнення з відповідача 1 998 204,54 грн основного боргу зі зберігання вантажу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 97881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, судом встановлено, що на момент укладення 18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та ТОВ "Фарконт Проджект" договору про відступлення права вимоги, 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу відповідно до рахунку №1508011 від 12.08.2015 були оплачені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 залишено без змін.

ТОВ "Біогазенерго" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення в частині стягнення з ТОВ "Біогазенерго" на користь ТОВ "Фарконт Проджект" 1 998 204,54 грн основного боргу, 100 987,49 грн інфляційних витрат, 21783,71 грн 3% річних та 31 814,63 грн судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Зокрема, ст. ст. 540, 543, 544, 599 Цивільного кодексу України. Стверджує, що до суду не надано доказів понесення ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" витрат з оплати зберігання контейнерів та позивачем не надано жодного документального доказу фактично понесених витрат на зберігання вантажу. Вважає, що позивач не є стороною у спірному правовідношенні та не набув права вимоги до ТОВ "Біогазенерго".

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Посилається на ст.ст. 1, 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за якими експедитор зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Відмова відповідача оплатити послуги зберігання вантажу відповідача в контейнерному терміналі Одеського морського торгового порту за договором транспортного експедирування № 17 від 01.03.2014 стала причиною судового спору.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 в частині відмови в стягненні 97 881,72 грн основного боргу та нарахованих на них 8 762, 24 грн інфляційних втрат та 2 180,21 грн 3% річних не оскаржуються.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 01.03.2014 між ТОВ "Фарконт транспорт солюшн" (експедитор) та ТОВ "Біогазенерго" (клієнт) було укладено договір транспортного експедирування №17, відповідно до п. 1.1 якого експедитор зобов'язується за плату и за рахунок клієнта виконати і організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу. Розмір експедиційної винагороди є складовою частиною вартості перевезень і залежить від транспортних та інших витрат по кожному окремому перевезенню.

Експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними організаціями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов'язків за цим договором (п. 2.1.1 договору).

Експедитор зобов'язаний надавати послуги, пов'язані з прийняттям, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням (вивантаженням), зберіганням та перевезенням вантажів (п. 2.2.3. договору).

Клієнт зобов'язаний оплатити експедитору вартість зберігання вантажів у портах завантаження/вивантаження, перевалки, прибуття, демередж/детеншн відповідно до рахунків портів, морських перевізників та їх агентів (п. 2.4.13 договору).

Клієнт зобов'язаний оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором і понесені експедитором в інтересах клієнта (2.4.15 договору).

Відповідно до п. 3.1договору експедирування послуги експедитора, а також видатки, витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах, передбачених відповідно виставленим рахунком або, відповідно, передбачених п. 3.2 договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових затрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов'язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.2 цього договору.

Клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів від дати виставлення рахунку клієнту, перерахувавши вказані суми на розрахунковий рахунок експедитора (п. 3.2. договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором експедирування ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" здійснило організацію і забезпечення перевезення вантажу відповідача та, відповідно, 09.08.2014, 15.08.2014 та 05.09.2014 в Одеському морському торговельному порту розвантажено контейнери GAEU7509264, SJKU5400960, SJKU540263, SJKU5402509, SJKU5400912, SJKU5400933, SJKU5402880, SJKU5402962.

Після розвантаження ці контейнери з вантажем відповідача зберігалися на контейнерному терміналі, оператором якого є дочірнє підприємство "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ", на підставі договору укладеного між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн"та ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" №13976/К від 14.01.2013.

З території Одеського морського торгового порту вибули: 15.08.2015 - контейнери GAEU7509264, SJKU5400960, SJKU5402263, SJKU5402509 та 19.08.2015 - контейнери SJKU5400912, SJKU5400933, SJKU5402880, SJKU5402962.

За зберігання відповідних контейнерів дочірнє підприємство "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" виставило ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" рахунки на оплату №24685 від 17.08.2105 на суму 1062005,29 грн, №24937 від 19.08.2015 на суму 936 199,25 грн. Всього - 1998204,54 грн.

18.08.2015 між ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" (сторона 1), ТОВ "Біогазенерго" (сторона 2), ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (сторона 3) було укладено договір про виконання обов'язку боржника третьою особою та припинення зобов'язання зарахуванням, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторони домовились про те, що ТОВ "Біогазенерго" виконає, зокрема, грошове зобов'язання за надання комплексу послуг по контейнерам №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, що будуть видані стороною 1 з території контейнерного терміналу Одеського морського торговельного порту відповідно до існуючої процедури, за ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" перед ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" за договором від 14.01.2013 №13976/К, що був укладений між стороною 1 та стороною 3, шляхом перерахування узгодженої суми зобов'язання на поточний рахунок ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ".

ТОВ "Біогазенерго" листом №352/1610-15 від 16.10.2015 у відповідь на претензію ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" повідомив, що визнає зобов'язання з оплати послуг щодо зберігання контейнерів, але оплатити їх не може через відсутність фінансової можливості, у зв'язку з чим запропонував здійснення оплати частковими платежами із розстроченням до 31.12.2016.

У зв'язку з неотриманням від ТОВ "Біогазенерго" оплати за зберігання контейнерів дочірнє підприємство "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" про стягнення 1 998 204,54 грн заборгованості за договором №13976/К від 14.01.2013.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2016 у справі №916/4757/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, позов ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" на користь ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ 1998204,54 грн заборгованості за договором № 13976/К від 14.01.2013.

З огляду на відповідні обставини та умови договору експедирування, ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" виставило відповідачу рахунки на оплату послуг зберігання №1512012 від 22.12.2015 на 604 252,26 грн; №1512013 від 22.12.2015 на 457 753,04 грн; №1512014 від 22.12.2015 на 936 199,27 грн. Зазначені рахунки та відповідні акти прийому-здачі наданих послуг були надіслані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" 28.12.2015 та отримані відповідачем 29.12.2015.

В подальшому, 18.01.2017 між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" (первісний кредитор) та ТОВ "Фарконт Проджект" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014, укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Біогазенерго" (боржник).

Відповідно до пунктів 2, 3 та 11 договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 за основним договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 1 998 204,54 грн заборгованості за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем боржника №№SJKU5402263, SJKU5402509, SJKU5402962, SJKU5400933, SJKU5400912, SJKU5402880, SJKU5400960, GAEU7509264, які (послуги) були надані ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ", за замовленням первісного кредитора в інтересах боржника на підставі договору №13976/К від 14.01.2013 і спір щодо оплати яких (послуг) став предметом судового розгляду у господарській справі №916/4757/15.

До нового кредитора також переходять всі права первісного кредитора щодо отримання від боржника 97 881,72 грн заборгованості за послуги, які були надані боржнику щодо його вантажу, що перевозився у контейнерах SJKU5400960, GAEU7509264, і про прийняття яких (послуг) боржником та первісним кредитором було складено акт №FT003133 прийому-здачі наданих послуг до основного договору від 17.08.2015.

Таким чином, позивач як новий кредитор за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2 096 086,26 грн основного боргу, що складається з 1 998 204,54 грн за послуги зберігання вантажів відповідача та 97 881,72 грн за надані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" послуги з автоперевезення вантажу, навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування та експедиторської винагороди, а також нарахованих на відповідні суми 109 749,73 грн інфляційних втрат та 24 023,60 грн 3% річних.

За своєю правовою природою договір № 17 від 01.03.2014 є договором транспортного експедирування у якому обов'язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 ЦК України.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст. 1 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати його допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ч. 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Згідно з ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

У справі №916/4757/15 судами встановлено, що ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн", виступаючи в якості експедитора відповідно до договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014 по відношенню до вантажів ТОВ "Біогазенерго", згідно з умовами договору №13946/К від 14.01.2013, укладеного із ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ", взяв на себе зобов'язання з оплати наданих ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" послуг, у т.ч. щодо зберігання контейнерів, факт надання яких підтверджений звітами про вивантаження судна, нарядами, видатковими ордерами, довіреностями, що видані ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" уповноваженим відносно вчинення дій із вантажем особам.

Враховуючи вищевикладені правові норми, встановлені судами у цій справі та у справі №916/4757/15 обставини надання ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" послуг зі зберігання належного відповідачу вантажу, які в силу приписів ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) є преюдиціальними, господарські суди дійшли правильних висновків про обґрунтованість доводів позивача про понесення ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" витрат на зберігання вантажу в сумі 1 998 204,54 грн, що були здійснені на виконання умов договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки згідно з договором про відступлення права вимоги від 18.01.2017 від ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" як первісного кредитора до ТОВ "Фарконт Проджект" як до нового кредитора перейшло право вимоги за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2017, зокрема, щодо стягнення коштів за послуги зберігання вантажів відповідача, а відповідач вартість понесених експедитором витрат у встановлений договором строк не оплатив, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 998 204,54 грн основного боргу за послуги зі зберігання контейнерів з вантажем відповідача.

Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 100 987,49 грн інфляційних витрат та 21 783,71 грн 3% річних необхідно зазначити таке.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу 100 987,49 грн інфляційних витрат, 21 783,71 грн 3% річних. При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки їх розрахунку.

Аргумент касаційної скарги про необхідність наявності згоди ДП "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" на укладання договору про відступлення права вимоги від 18.01.2017 як договору переведення боргу, відхиляється Верховним Судом, оскільки за вказаним договором було змінено кредитора у зобов'язанні за договором транспортного експедирування №17 від 01.03.2014, укладеного між ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" та ТОВ "Біогазенерго".

Доводи скаржника на відсутність доказів понесення ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" витрат з оплати зберігання контейнерів та доказів фактично понесених витрат на зберігання вантажу відхиляються колегією суддів, з огляду на подані до суду рахунки ДП "ГПК Україна" компанією "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" виставлені ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" як експедитору за послуги зберігання вантажу відповідача загальною вартістю 1 998 204,54 грн і які, відповідно до приписів ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", є підтвердженням витрат експедитора.

Посилання ТОВ "Біогазенерго" на п. 2.2 договору про виконання обов'язку боржника третьою особою та припинення зобов'язання зарахуванням від 18.08.2015, яким передбачено солідарну відповідальність ТОВ "Біогазенерго" та ТОВ "Фарконт Транспорт Солюшн" перед ДП "ГПК Україна" компанією "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" за невиконання ТОВ "Біогазенерго" п. 2.1. договору, не звільняє відповідача від встановленого пунктами 2.4.13, 2.4.15, 3.1, 3.2 договору транспортного експедирування №17 від 01.03.2014, ст. ст. 10, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" обов'язку відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 у справі за № 911/2854/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач