Постанова

від 21.11.2017 по справі 922/2289/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа № 922/2289/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

третя особа - не з'явився;

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3293Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2017 по справі №922/2289/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес елемент» , м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «ХЕМЗ-ІРЕС» , м. Харків

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» , м. Харків

про стягнення 46500 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25 вересня 2017 по справі №922/2289/17 (суддя Шарко Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, ідентифікаційний код 20602681) в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (61003, м. Харків, пл. Конституції, 14, ідентифікаційний код 33171206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 10, ідентифікаційний код 37576158) суму страхового відшкодування у розмірі 22500,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 774,40 грн. В іншій частині заявленого позову - відмовлено.

Відповідач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду апеляційної скарги, третя особа не реалізувала своє право на участь у судовому процесі та не забезпечила явку свого представника у призначене судове засідання.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 29.08.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" був укладений договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА строком дії з 30.08.2016 р. до 29.08.2017 р.

Також, 18.05.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" був укладений договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/00000035/15/ВА строком дії з 19.05.2015 р. до 18.05.2016 р.

Згідно з п. 2.3. договорів, сторонами була визначена в якості застрахованої діяльності - аудиторська діяльність, а відповідно до п. 2.1. договорів є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі в результаті провадження страхувальником застрахованої діяльності, зазначеної в п.2.3. договору.

Сторони договорів страхування визначили, що за договором страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж та виконувати інші умови договору, а страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених договором і правилами.

Пунктом 6 договорів страхування був встановлений розмір страхової суми за договором - 50000,00 грн., а пунктом 7 договорів встановлена безумовна франшиза - 5% від страхової суми, визначеної пунктом 6 договорів.

Згідно з умовами договорів випадок визнається страховим за наявності наступних умов (п.4.3. договорів):

- факт завдання шкоди страхувальником та її розмір є обґрунтованими та доведеними (п.п.4.3.1. договорів);

- ненавмисні помилки (необережність, недогляд), що спричинили заподіяння шкоди, мали місце протягом строку дії договору (п.п.4.3.2. договорів);

- має місце причинно-наслідковий зв'язок між застрахованою діяльністю страхувальника та фактом заподіяння шкоди (п.п.4.3.3. договорів);

- страхувальник винний відповідно до норм законодавства у заподіянні шкоди (п.п.4.3.4. договорів);;

- пред'явлені третіми особами вимоги щодо відшкодування заподіяної страхувальником шкоди заявлені відповідно до та на підставі норм чинного законодавства (п.п.4.3.5. договорів);

- вимоги щодо відшкодування шкоди пред'явлені страхувальнику протягом строку дії договору (п.п.4.3.6. договорів).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2017 р. у справі № 922/3445/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційною господарського суду від 03.04.2017 р., задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" на користь Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" 45600,00 грн. збитків та 1378,00 грн. судового збору.

Господарським судом Харківської області 12.04.2017 р. у справі № 922/3445/16 був виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" на користь Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" 45600,00 грн. збитків та 1378,00 грн. судового збору.

Державним виконавцем Київського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області 25.04.2017 р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 12.04.2017 р. у справі № 922/3445/16.

17.02.2017 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку - стягнення збитків та судового збору за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/3435/16 від 06.02.2017 р., та повідомлено, що на вищевказане рішення буде подана апеляційна скарга у встановлений законом термін.

Відповідачем 27.02.2017 р. за вих. № 15 було повідомлено позивача про те, що після отримання документів, передбачених договором страхування, відповідач розгляне їх, проведе повний та всебічний аналіз та повідомить позивача про результати даного розгляду.

20.04.2017 р. у зв'язку із настанням страхового випадку, що підтверджений рішенням суду, яке набрало законної сили, позивач звернувся до відповідача у відповідності до вимог п.12 Договору страхування із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС".

Згідно позову позивач вказує, що одночасно із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" у відповідності до вимог розділу 12 Договорів добровільного страхування відповідальності перед третіми особами надало на адресу відповідача всі необхідні підтверджуючі документи.

У відповідності до п.11.2. договорів страхування рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати отримання страховиком всіх необхідних документів відповідно до п. 12.1. договору.

Оскільки, позивач не отримав від відповідача будь-якої інформації або вимоги відповідно до п. 12.5. договору страхування про недостатність наданих документів або даних для виплати страхового відшкодування, 14.06.2017 р. позивач звернувся до відповідача із претензією про невиконання умов договору та вимогою виплатити передбачене договором страхування страхове відшкодування на користь 3-ї особи.

Позивач вказує, що 03.07.2017 р. на його адресу надійшов лист відповідача вих. №1925/17 від 13.06.2017 р., за змістом якого відповідачем було відмовлено у визнанні страховим випадком події із спричинення шкоди 3-й особі, яка підтверджена рішенням суду, та як наслідок. - відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за договором страхування.

В обґрунтування відмови відповідач посилався на обставини, що подія, про яку зазначає позивач, мала місце в період дії договору про надання послуг з 20.11.2015 р. по 23.01.2016 р., в той час як договір страхування був укладений на період з 30.08.2016 р. по 29.08.2017 р. Крім того, відповідач зазначав, що подія відбулась не внаслідок ненавмисної помилки (необережності, недогляду) страхувальника.

Разом з цим, суд зазначає, що в період дії договору про надання послуг з 20.11.2015 р. по 23.01.2016 р. діяв договір страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/00000035/15/ВА зі строком дії з 19.05.2015 р. до 18.05.2016 р.

Сукупність наведених в договорі страхування вимог встановлює, що страховим випадком є не сам факт спричинення шкоди діями страхувальника, а саме висунута 3-ю особою в період дії договору страхування вимога про її відшкодування, яка визнана обґрунтованою за судовим рішенням, що набрало законної сили, ухваленим в період дії договору страхування. З урахуванням зазначеного, твердження відповідача, що заявлена позивачем вимога про сплату страхового відшкодування стосується події, яка відбулася не в межах його дії, є невірним.

З приводу іншої підстави, про яку стверджує відповідач, а саме несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку, то воно також є припущенням, оскільки не ґрунтується на положеннях договору страхування, оскільки матеріали справи підтверджують виконання позивачем умов договору в частині повідомлення відповідача про настання страхового випадку в межах строків встановлених договором страхування.

Щодо суми страхового відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, суд враховує положення пунктів 6, 6.1., 6.2.1., 7 та 7.1. договору страхування, та зазначає, що страхове відшкодування за страховим випадком складає 22500,00 грн. та воно підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог нього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ст. 983 ЦК України).

Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасною здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майновою страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 22500,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження щодо наявності правових підстав для поновлення договору оренди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25 вересня 2017 по справі №922/2289/17 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 27.11.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.