Постанова

від 28.11.2017 по справі 826/9463/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2017 року письмове провадження № 826/9463/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Логімекс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Логімекс звернулось у травні 2015 року до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2015 року - скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ Логімекс відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року у справі № 826/9463/15, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції надав обов'язкові для виконання вказівки. Вказав, що судами не досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача.

Ухвалою суду від 20.10.2016 року суддею Арсірієм Р.О. справу прийнято до свого провадження та зобов'язано позивача надати суду докази на підтвердження реальності перевірених господарських операцій. Обов'язок надати всі необхідні докази ухвалою суду додатково не покладався з огляду на вимоги ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України надав первинну документацію на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності ТОВ Логімекс з його контрагентами, оскільки Вищим адміністративним судом України звернуто увагу на вид проведеної податковим органом перевірки, а саме позапланової невиїзної, що обмежило надання ТОВ Логімекс інших додаткових доказів у період проведення перевірки для підтвердження реальності здійснення позивачем господарської діяльності.

Представник відповідача як в судове засідання, так і за час розгляду справи у письмовому провадженні додаткових доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суду не надав.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача суд ухвалив про подальший розгляд адміністративної справи в письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд мас право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У період з 22.10.2014 р. по 23.10.2014 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р., ТОВ "Ставр Груп" за період з 01.01.2013 р. по 30.01.2013 р., ТОВ "Альфа-Інвестмент" за період 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р., ТОВ "Цезій" за період з 01.05.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої відповідачем складено акт №532/1/22-01-32846611 від 30.10.2014 р. (надалі - акт перевірки №532).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки №532, позивачем, зокрема, порушено вимоги:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 188 971,00 грн., у т.ч. за 4 кв. 2011 р. на суму 36 471,00 грн., за 2012 р. на суму 131 416,00 грн., за 2013 р. на суму 21 138,00 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 179 075,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. на суму 20 000,00 грн., за грудень 2011 р. на суму 11 667,00 грн., за травень 2012 р. на суму 16 833,00 грн., за червень 2012 р. на суму 17 500,00 грн., за серпень 2012 р. на суму 19 000,00 грн., за вересень 2012 р. на суму 12 925,00 грн., за жовтень 2012 р. на суму 18 900,00 грн., за листопад 2012 р. на суму 21 667,00 грн., за грудень 2012 р. на суму 18 333,00 грн., за січень 2013 р. на суму 22 250,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №532 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000022201 від 19.11.2014 р. (надалі - ППР №0000022201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 268 612,50 грн., з яких 179 075,00 грн. - за основним платежем, а 89 537,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000012201від 19.11.2014 р. (надалі - ППР №0000012201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 227 163,50 грн., з яких 189 025,00 грн. - за основним платежем, а 38 138,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м. Києві №1189/10/26-15-10-05 від 26.01.2015 р. "Про результати розгляду первинної скарги" та ДФС України №6339/6/99-99-10-01-04-25 від 26.03.2015 р. "Про результати розгляду скарги" були залишені без змін прийняті відповідачем ППР №0000022201 та ППР №0000012201, а скарги позивача - без задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ "Логімекс" зареєстровано як юридична особа 20.02.2004 р., з 02.03.2004 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 18.03.2004 р.

Судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Цезій", як виконавцем, був укладений Договір про надання маркетингових послуг №56-М від 01.08.2012 р. (надалі - Договір №56-М), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника (предмет - аналіз ринку споживачів транспортних послуг та перспективи розвитку співпраці зі споживачами даних послуг в умовах існуючого ринку; напрямки: можливості та перспективи ведення переговорів з потенційними клієнтами; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів; попит на транспортні послуги; відомості про потенційних замовників; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юнктури ринку на наступний рік), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №56-М ТОВ "Цезій" надало позивачу відповідні маркетингові послуги загальною вартістю 48 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про результати маркетингових досліджень, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Цезій" оформлена на користь позивача податкова накладна №314 від 23.08.2012 р. на загальну суму 48 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 000,00 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Цезій", як виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №03-05/12 від 03.05.2012 р. (надалі - Договір №03-05/12), відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника, за відповідну плату, надавати послуги інформаційно-консультаційного характеру з питань чинного законодавства у сфері управлінського, бухгалтерського та податкового обліку, з питань ведення комерційної діяльності та управління, а також здійснювати пошук та надавати інформацію щодо обсягів перевезень вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні, попиту на послуги у сфері транспортно-експедиторської діяльності тощо, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №03-05/12 ТОВ "Цезій" надало позивачу відповідні інформаційно-консультаційні послуги загальною вартістю 272 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 333,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про надання консультаційних послуг, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Цезій" оформлені на користь позивача податкові накладні №141 від 18.05.2012 р., №325 від 30.05.2012 р., №105 від 13.06.2012 р., №234 від 25.06.2012 р., №206 від 27.08.2012 р. та №254 від 30.08.2012 р. на загальну суму 272 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 333,34 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Альфа-Інвестмент", як виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційних послуг №І-5014 від 05.10.2012 р. (надалі - Договір №І-5014), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №І-5014 ТОВ "Альфа-Інвестмент" надало позивачу відповідні інформаційні послуги загальною вартістю 223 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 37 233,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про надання інформаційних послуг, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Альфа-Інвестмент" оформлені на користь позивача податкові накладні №136 від 16.10.2012 р., №165 від 19.10.2012 р., №177 від 14.12.2012 р., №259 від 19.12.2012 р. та №392 від 27.12.2012 р. на загальну суму 223 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 37 233,33 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Альфа-Інвестмент", як виконавцем, був укладений Договір про надання маркетингових послуг №М-6420 від 02.11.2012 р. (надалі - Договір №М-6420), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника (предмет - аналіз ринку споживачів транспортних послуг та перспективи розвитку співпраці зі споживачами даних послуг в умовах існуючого ринку; напрямки: можливості та перспективи ведення переговорів з потенційними клієнтами; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів; попит на транспортні послуги; відомості про потенційних замовників; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юнктури ринку на наступний рік), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №М-6420 ТОВ "Альфа-Інвестмент" надало позивачу відповідні маркетингові послуги загальною вартістю 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 666,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про результати маркетингових послуг (досліджень), що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Альфа-Інвестмент" оформлені на користь позивача податкові накладні №103 від 08.11.2012 р., №184 від 16.11.2012 р. та №339 від 27.11.2012 р. на загальну суму 130 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 666,66 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Альфа-Інвестмент", як виконавцем, був укладений Договір про надання юридичних послуг №Ю-3712 від 04.09.2012 р. (надалі - Договір №Ю-3712), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №Ю-3712 ТОВ "Альфа-Інвестмент" надало позивачу відповідні юридичні послуги загальною вартістю 77 550,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 925,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Альфа-Інвестмент" оформлені на користь позивача податкові накладні №134 від 12.09.2012 р. та №341 від 27.09.2012 р. на загальну суму 77 550,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 925,00 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Ставр Груп", як виконавцем, був укладений Договір про надання інформаційних послуг №401/13 від 04.01.2013 р. (надалі - Договір №401/13), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати інформаційні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №401/13 ТОВ "Ставр Груп" надало позивачу відповідні інформаційні послуги загальною вартістю 133 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 250,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та звітами про надання інформаційних послуг, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Ставр Груп" оформлені на користь позивача податкові накладні №34 від 10.01.2013 р., №69 від 17.01.2013 р., №96 від 22.01.2013 р. та №127 від 28.01.2013 р. на загальну суму 133 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 250,00 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Декос Альянс", як експедитором, був укладений Договір транспортної експедиції №Т1911 від 05.09.2011 р. (надалі - Договір №Т1911), відповідно до умов якого експедитор від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні, а також в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №Т1911 ТОВ "Декос Альянс" надало позивачу відповідні транспортно-експедиційні послуги загальною вартістю 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 999,99 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, що містять всі обов'язкові реквізити.

Судом встановлено, що ТОВ "Декос Альянс" оформлені на користь позивача податкові накладні №351 від 03.10.2011 р., №352 від 14.10.2011 р., №354 від 15.10.2011 р., №355 від 20.10.2011 р., №356 від 28.10.2011 р. та №357 від 31.10.2011 р. на загальну суму 120 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19 999,99 грн., що оформлені у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Логімекс", як замовником, та ТОВ "Декос Альянс", як виконавцем, був укладений Договір про надання консультаційних послуг №0811 від 01.08.2011 р. (надалі - Договір №0811), відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника, за відповідну плату, надавати послуги консультаційного характеру працівникам підприємства з питань, що пов'язані зі специфікою роботи транспортно-експедиційної компанії, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді на виконання умов зазначеного вище Договору №0811 ТОВ "Декос Альянс" надало позивачу відповідні консультаційні послуги загальною вартістю 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містять всі обов'язкові реквізити та звітами про надання консультаційних послуг.

Судом встановлено, що ТОВ "Декос Альянс" оформлена на користь позивача податкова накладна №397 від 14.12.2011 р. на загальну суму 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн., що оформлена у відповідності до вимог ст.201 ПК України та містить всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Декос Альянс відповідач дійшов висновку з тих підстав, що по ТОВ Декос Альянс внесено до ЄРДР кримінальне провадження №12013110030011203 від 03.08.2013 р. за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1 (директор ТОВ Декос Альянс ), відібраного 15.03.2012 р. о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., вбачається, що останній повідомив що не реєстрував ТОВ Декос Альянс , документи бухгалтерської звітності та будь-які договори та інші документи по взаємовідносинам з ТОВ Декос Альянс не підписував.

Однак з даними доводами контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містять всі обов'язкові реквізити та звітами про надання консультаційних послуг по відносинам із вказаним контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

У той же час, позивачем до матеріалів справи було надано первинну документацію по взаємовідносинам з вказаними контрагентами: акти надання послуг, податкові накладні та платіжні доручення.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ Декос Альянс , який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ).

Вироку у справі №757/20619/13-к не має, а відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 13.10.2013 року кримінальне провадження № 12013110030011203 від 03.08.2013 р.- закрито.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допустили його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 р.№ 0000012201 та № 0000022201 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю Логімекс підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логімекс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.11.2014 року №0000012201 та №0000022201.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмежено відповідальністю Логімекс за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій