Постанова

від 28.11.2017 по справі 805/532/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року справа № 805/532/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Геращенка І.В., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання - Терзі Д.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_2,

представників:

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

відповідача 3 - не з'явився,

третьої особи 1 - не з'явився,

третьої особи 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 805/532/17-а за позовом ОСОБА_2 до Київської районної у м. Донецьку ради, управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, третіх осіб: Донецька міська рада, Державна казначейська служба України про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської районної у м. Донецьку ради (далі - відповідач 1), управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька (далі - відповідач, 2), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - відповідач, 3), третіх осіб - Донецької міської ради (далі - третя особа 1), Державної казначейської служби України (далі - третя особа 2) з вимогами про стягнення з відповідачів на його користь:

- нараховану, але не виплачену заробітну плату за липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року в сумі 57 004, 41 грн.;

- 13 844, 34 грн. в якості 3% річних від простроченої суми; 40 903, 10 грн. суму збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції з 01.08.2014 року до 31.12.2016 року з перерахунком сум на час розгляду справи в суді;

- середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку;

- моральну шкоду в сумі 37 180 грн. з перерахунком суми на час розгляду справи у суді та допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати (арк. справи 3-10).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 2006 року працював в Київський районній у м. Донецьку Раді на посаді заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Розпорядженням Голови Київської у м. Донецьку Ради від 25.11.2014 року № 66к/14 позивач був звільнений за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України).

При цьому звернення до суду обумовлено тим, що Київська районна у м. Донецьку рада нарахувала йому заробітну плату, що підтверджується довідкою і передала платіжні доручення на виплату заробітної плати в Головне Управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, проте позивачу було виплачено заробітну плату за вересень 2014 року, залишивши невиплачену зарплату за липень, серпень, а в подальшому не виплатили зарплату за жовтень і листопад 2014 року, невиплата нарахованих сум підтверджується довідкою Київської районної у місті Донецьку ради від 25.11.2014 року № 01/19-2077, розмір недоотриманої позивачем заробітної плати складає 57 004, 41 грн.

Разом з цим позивач, посилаючись на вимоги Закону України Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати просив стягнути з відповідачів 13 844, 34 коп. в якості 3% річних від простроченої суми та 40 903,10 грн. в якості заборгованості з урахуванням індексу інфляції з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року з перерахунком сум на час розгляду справи в суді на підставі положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення , а також у зв'язку з безпідставною невиплатою відповідачем заборгованості із заробітної плати, яка спричинила моральні страждання та призвела до складного матеріального становища просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 37 180, 00 грн. з перерахунком суми на час розгляду справи у суді (арк. справи 3-10).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року вказаний адміністративний позов задоволений частково, зобов'язано Київську районну у м. Донецьку раду нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (арк. справи 3-10).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині зобов'язання судом першої інстанції відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату, а не стягнути на користь позивача належних сум невиплаченої заробітної плати за періоди: липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року роботи в Київській районній у м. Донецьку раді, а також 3% річних від простроченої суми сплати заборгованості та моральної шкоди позивач (далі - апелянт) звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права шляхом не прийняття до уваги статей 2, 94 КзПП, 43 Конституції України, Закону України Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , та 1167 ЦК України просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі стягнувши з відповідачів заробітну плату у розмірі 57 004,41 грн; 13 844, 34 коп. в якості 3% річних від простроченої суми та 40 903, 10 грн. в якості заборгованості з урахуванням індексу інфляції з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року з перерахунком сум на час розгляду справи в суді на підставі положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення (арк. справи 193-198).

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідачі та треті особи до судового засідання по розгляду даної справи не з'явились, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги встановила, що не є спірними між сторонами наступні обставини справи.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 03 травня 2006 року по 25.11.2014 року працював в Київський районній у м. Донецьку раді на посаді заступника голови з питань діяльності виконавчих органів ради (арк. справи 15).

Розпорядженням Голови Київської у м. Донецьку ради від 25.11.2014 року № 66к/14 позивач був звільнений за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказане розпорядження підписано заступником голови з питань діяльності виконавчих органів влади ОСОБА_7 (арк. справи 16).

Як вказувалось судом вище, звернення позивача до суду обумовлено не виплатою на користь позивача належних сум невиплаченої заробітної плати за періоди роботи в раді за липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач намагався поза межами судового розгляду справи врегулювати спірне питання щодо стягнення належної суми заборгованості, а саме, у відповідності до листа від 29.05.2015 року ОСОБА_2 звертався до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецької області з проханням виплатити заборгованість із заробітної плати за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року (без доказів щодо надіслання даного листа) (арк. справи 19).

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 23.06.2015 року № 09.2-08/1446 (на б/н від 08.06.2015 року), позивача повідомлено, що після переміщення і по теперішній час даний орган казначейства не здійснює свої функціональні обов'язки, передбачені Положенням про Державну казначейську службу України з причини не переміщення працівників та фактичної відсутності посадових осіб у складі управління. Всі клієнти цього управління перейшли на казначейське обслуговування в інші органи Казначейства за місцем переміщення (арк. справи 20).

До того ж листом Головного територіального управління юстиції України в Донецькій області від 10.07.2015 року повідомлено позивача про те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням Київської районної у АДРЕСА_1 84333 тощо (арк. справи 79-80 ).

Як вбачається з листа ГУ ДКСУ у Донецькій області від 12.07.2017 року №07/2-17/1955, Київська районна у м. Донецьку рада на теперішній час не перебуває на казначейському обслуговуванні в будь-якому органі Казначейства Донецької області (арк. справи 120-121).

При цьому, у відповідності від 01.08.2017 року позивач зазначив, що в інших установах банків, крім Ощадбанку зарплатних рахунків не мав з 10.10.2013 року, згідно з договором № 10.10.2013 року.

Тобто, спірним питанням у даній справі з урахуванням доводів апеляційної скарги є наявність підстав для стягнення на користь позивача належних сум невиплаченої заробітної плати за періоди: липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року роботи в Київській районній у м. Донецьку раді, а також 3% річних від простроченої суми сплати заборгованості та моральної шкоди.

З приводу спірних питань колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 06 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Таким чином, так як зарахування суми в розмірі 2 997, 98 грн. у якості заробітної плати було здійснено після прийняття Постанови Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 6 серпня 2014 року № 466, суд не може вважати дану суму відповідного розміру як належний доказ в розумінні КАС України та не застосовує дану суму для обчислення загальної суми боргу за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року.

Ухвалою від 01.08.2017 року витребувано у Донецької міської ради відомості щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року.

Ухвалою суду від 28.08.2017 року витребувано у Державної казначейської служби України інформацію з приводу зарахування залишків коштів Київської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 04053176) на рахунок обласного бюджету Донецької області з визначенням розміру суми та класифікації такої суми. Повторно витребувано у Донецької міської ради відомості щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року тощо.

Ухвалою суду від 13.09.2017 року повторно витребувано у Державної казначейської служби України інформацію з приводу зарахування залишків коштів Київської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 04053176) на рахунок обласного бюджету Донецької області з визначенням розміру суми та класифікації такої суми. В-третє витребувано у Донецької міської ради відомості щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року.

Незважаючи на неодноразове витребування витягу з табелю обліку робочого часу за період з 01.01.2014 року по 25.11.2014 року щодо ОСОБА_2, наказів (або інші докази), які підтверджують використання відпусток ОСОБА_2, відомостей щодо структури Київської районної у м. Донецьку ради станом на 25.11.2014 року до суду надано не було, причин, які обґрунтовують поважність ненадання таких доказів не зазначено. Голова Київської районної у м. Донецьку ради до суду не з'явився, пояснень щодо обставин, які обумовили неявку до суду не вказав, ухвала суду від 18.07.2017 року не виконана.

Також, суд звертає увагу, що відповідачами не надано жодних письмових заперечень або пояснень по суті справи, явку своїх представників для надання усних роз'яснень не забезпечено.

Згідно ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до статті 33 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 року № 3723-XIІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За приписами ст.4 Закону № 108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Частиною 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідачами не надано письмових заперечень щодо розміру заявленої позивачем заборгованості із заробітної плати.

25.11.2014 року № 01/19-2059 Київською районною у м. Донецьку радою ОСОБА_5 видана довідка про те, що він у період з 01.07.2014 року по 31.11.2014 року склала:

- за липень 2014 року нараховано - 8 584, 87 грн. (сума до перерахування - 6766, 16грн., сума боргу - 6766, 16 грн.);

- за серпень 2014 року нараховано - 22 305, 87 грн. (сума до перерахування - 17117, 61грн., сума боргу - 17 117, 61 грн.);

- за вересень 2014 року нараховано - 3 877, 61 грн. (сума до перерахування - 2 997, 98 грн., фактично виплачено - 2 997, 98 грн.);

- за жовтень 2014 року нараховано - 14 211, 67 грн. (сума до перерахування - 10 909, 05грн., сума боргу - 10 909, 05 грн.);

- за листопад 2014 року нараховано - 28 660, 55грн. (сума до перерахування - 22211, 59грн., сума боргу - 22211, 59 грн.).

Довідка підписана Головою ради ОСОБА_6 (арк. справи 15).

Згідно виписки по картковому рахунку позивача за період з 01.01.2014 року - 30.06.2017 року, 16.01.2014 року, 29.01.2014 року, 21.02.2014 року, 28.02.2014 року, 14.03.2014 року, 28.03.2014 року, 17.04.2014 року, 29.04.2014 року, 15.05.2014 року, 30.05.2014 року, 12.06.2014 року, 13.07.2014 року позивачу було зараховано заробітну плату, а 17.10.2014 року на рахунок позивача надійшло 2 997, 98 грн., тобто заробітна плата за вересень 2017 року (арк. справи 100).

Тобто, невиплаченими позивачу після звільнення у відповідності до довідки Київської районної у м. Донецьку ради залишились суми заробітної плати за липень, серпень, жовтень та листопад 2014 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2, 3 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи.

Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов'язки.

Також, згідно даних Безкоштовного запиту Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Київської районної у АДРЕСА_1. Тобто, установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія).

Щодо кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, за рахунок якого повинна бути сплачена заробітна плата, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, ухвалою суду від 28.08.2017 року, від 13.09.2017 року разом з іншим витребувано у Державної казначейської служби України інформацію з приводу зарахування залишків коштів Київської районної у м. Донецьку ради (ЄДРПОУ 04053176) на рахунок обласного бюджету Донецької області з визначенням розміру суми та класифікації такої суми.

Зі змісту Листа Головного управління Державної казначейської служби України в донецькій області від 26.09.2017 року №06.2-16/2671, відповідно до пп. 4 п. 24 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України з рахунку з обліку коштів загального фонду Київського районного у м. Донецьку бюджету на рахунок обласного бюджету Донецької області було перераховано 16 809 532, 39 грн. Інформації щодо класифікації суми стороною по справі не зазначено. Разом з іншим будь-якої інформації щодо кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи до суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що ненадання до суду кошторису відповідної установи не є доказом його відсутності та підставою для позбавлення позивача конституційного права на отримання заробітної плати. Таким чином, так як відповідачами по справі не було надано жодного доказу, з якого вбачається помилковість висновків ОСОБА_2, право позивача на отримання заборгованості із заробітної плати є безумовним.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка Київської районної у м. Донецьку ради від 25.11.2014 року № 01/19-2059, яка видана ОСОБА_5 з визначенням за спірні періоди до виплати суми заборгованості у розмірі 57 004,41 грн., проте в матеріалах справи відсутні відомості про те, що Київська районна у м. Донецьку рада передала ці платіжні доручення в Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області для виконання, з урахуванням чого суд апеляційної інстанції не погоджується з постановою суду першої інстанції в частині зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача заробітної плати за липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року при цьому без визначення суми виплати, та вважає за необхідне, оскільки сума стягнення, визначена в довідці не є спірною між сторонами, з метою повного захисту порушеного права позивача на належне отримання сум невиплаченої заробітної плати, з урахуванням вимог статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та стягнути з Київської районної у м. Донецьку ради на користь позивача заробітну плату за періоди: липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року у загальному розмірі 57 004, 41 грн. згідно з довідкою Київської районної у м. Донецьку ради від 25.11.2014 року № 01/19-2059.

З урахуванням чого, керуючись статтею 201 КАС України судова колегія вважає за необхідне змінити другий абзац резолютивної частини постанови суду першої інстанції шляхом його викладення наступним змістом: стягнути з Київської районної у м. Донецьку ради на користь позивача заробітну плату за періоди: липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року у загальному розмірі 57 004, 41 грн. згідно з довідкою Київської районної у м. Донецьку ради від 25.11.2014 року № 01/19-2059.

При цьому колегія суддів не приймає посилання апелянта на стягнення з відповідачів 13 844, 34 грн. - 3% річних від простроченої суми з перерахунком сум на час розгляду справи в суді та моральну шкоду в сумі 37 180, 00 грн., оскільки невиплата належних йому сум заробітної плати спричинила моральні страждання та призвела до складного матеріального становища з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 року № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

При цьому як встановлено ст. 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтями 3, 4 даного Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу (заробітної плати тощо) за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

При цьому, з огляду на те, що станом на момент розгляду даної справи заробітна плата позивача за періоди: липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року не виплачувалась не з вини роботодавця, а у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської області АТО, що значно ускладнило процедуру переміщення державних органів на підконтрольну Україні територію для здійснення у повному обсязі своїх повноважень, у тому числі з приводу виплати заборгованості по колишнім працівникам.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про оплату праці , у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078), закріплено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Аналізуючи вказані положення законодавства, а також беручи до уваги Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.05.2013 року № 708/0/4-13 Про індексацію заробітної плати , суд вважає що індексація є складовою частиною заробітної плати, а тому сума індексації включена до суми заборгованості із заробітної плати, яка, згідно отриманих вище висновків, повинна бути виплачена позивачу.

Відповідно суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

За вимогами статті 117 Кодексу Законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, колегія суддів ще раз наголошує, що Київською районною у м. Донецьку радою дійсно не виплачена позивачу заробітна плата при звільнені, проте невиплата заробітної плати при звільненні зумовлена обставинами непереборної сили, а саме: проведенням антитерористичної операції та вимушеним переміщенням з окупованої території, що в свою чергу є загальновідомим фактом, який не потребує будь-якого підтвердження.

Таким чином, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу Законів про працю України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, однак матеріалами справи підтверджено, що заборгованість з виплати заробітної плати позивачу виникла не з вини роботодавця.

Відповідно суд також приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що статтею 237-1 Кодексу законів про працю України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а під час розгляду даної справи як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів наявності в нього моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя та інше, що спростовує задоволення позовних вимог і в цій частині.

Враховуючи викладене, у зв'язку з правильним по суті вирішенням справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права в частині не стягнення на користь позивача належних сум заробітної плати, керуючись статтями 195, 196, 198, 201, 205, 206 , 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 805/532/17-а, - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 805/532/17-а з підстав, вказаних судом апеляційної інстанції в даній постанові.

Викласти другий абзац резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 805/532/17-а наступним змістом: стягнути з Київської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_2 заробітну плату за періоди: липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року у загальному розмірі 57 004, 41 грн. згідно з довідкою Київської районної у м. Донецьку ради від 25.11.2014 року № 01/19-2059 .

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року по справі № 805/532/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 листопада 2017 року. Повний текст постанови складений та підписаний у нарадчій кімнаті 28 листопада 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Геращенко І.В.

Судді Компанієць І.Д.

Ястребова Л.В.