Рішення

від 22.11.2017 по справі 906/762/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" листопада 2017 р. Справа № 906/762/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 - довіреність №01/1721

від 26.09.2017;

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2 - довіреність від 29.09.2017;

ОСОБА_3 - довіреність від 20.01.2017;

від третьої особи: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (м.Коростень Житомирська область)

до Приватного підприємства "Тотал-Трейд" (м. Коростень Житомирська область)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "АЗС-1" (м.Коростень Житомирська область)

про стягнення 85645,36 грн. та зобов'язання переукласти договір оренди земельних

ділянок

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Тотал-Трейд" (м. Коростень Житомирська область)

до: Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (м.Коростень Житомирська область)

про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства "Тотал-Трейд" про стягнення 85645,36грн. упущеної вигоди та зобов'язання переукласти договір оренди земельних ділянок від 01.01.2015. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

03.10.2017 на адресу суду від Приватного підприємства "Тотал-Трейд" надійшла зустрічна позовна заява (а.с.29-31), відповідно до якої просить скасувати право власності та державну реєстрацію ПАТ "Коростенський завод Янтар" на земельну ділянку площею 0,0252га, кадастровий номер 1810700000:02:021:0441, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 102523618107, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Житомирська, 1, та на земельну ділянку площею 0,044га кадастровий номер 1810700000:02:021:0551, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 12918050181107, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 132-а, та визнати за Приватним підприємством "Тотал-Трейд" право власності на земельну ділянку площею 0,0252га кадастровий номер 1810700000:02:021:0441, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 102523618107, що розташована за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Житомирська, 1, та на земельну ділянку площею 0,044га кадастровий номер 1810700000:02:021:0551, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 12918050181107, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 132-а.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.10.2017 прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Тотал-Трейд" для спільного розгляду з первісним позовом та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "АЗС-1" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача .

В судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) первісний позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмовому поясненні (а.с.120). Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує використанням відповідачем земельної ділянки без укладення відповідного цивільно-правового договору, внаслідок якого позивачу завдано шкоди у вигляді упущеної вигоди в сумі 85645,36грн. При цьому зазначає, що перехід права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна не тягне за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля (споруда). Розмір збитків позивачем обраховано за період з 01.01.2015 по 01.08.2017 на підставі довідки виконавчого комітету Коростенської міської ради щодо середнього значення річної орендної ставки в центральній частині міста для обслуговування будівель торгівлі. Щодо зустрічних позовних вимог заперечив.

Представники відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечили з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с.100-101, 168). Зокрема зазначили, що ПАТ "Коростенський завод "Янтар" втратив своє право власності на спірні земельні ділянки 03.10.2003 на підставі ст.30 Земельного кодексу Української РСР (1991 року), оскільки відчужив об'єкти нерухомості ТОВ "АЗС-1". На думку представників відповідача (за первісним позовом), надана ПАТ "Янтар" для обґрунтування суми упущеної вигоди довідка Коростенської міської ради від 27.07.2017 про середнє значення річної орендної ставки в центральній частині міста Коростеня для будівництва та обслуговування будівель торгівлі є неналежним доказом підтвердження вартості оренди 1 кв. м., оскільки приміщення магазинів за адресами: Житомирська область м. Коростень вул. Грушевського, 32-А та вул. Житомирська,1, не знаходяться територіально в центрі міста Коростеня. Вважають, що збитки розраховуються за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284. Також, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірній земельній ділянці площею 0.04 га за адресою: Грушевського,132-А в м. Коростені був присвоєний відповідний кадастровий номер тільки 03.07.2017, тобто, до цієї дати дана ділянка в натурі не була виділена, як наслідок, до цієї дати невідомо яким же дійсним розміром земельної ділянки користувалось ПП "Тотал-Трейд". Таким чином, представники відповідача (за первісним позовом) вважають, що ПАТ "Янтар" обґрунтовує свої вимоги виключно на припущеннях. На думку представників відповідача (за первісним позовом), ПП "Тотал-Трейд" набуло право власності не земельні ділянки 19.04.2012 на підставі ст.120 ЗК України внаслідок купівлі нерухомого майна, яке розташоване на цих земельних ділянках. Отже, відсутня правова підстава для відшкодування завданої шкоди (упущеної вигоди).

Представники відповідача (за первісним позовом) зустрічні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові та додаткових поясненнях (а.с.168-169). В обґрунтування позовних вимог посилаються на норми ст.ст.120,125,141 Земельного кодексу України. Вважають, що особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Звертає увагу, що аналогічна норма була закріплена в ст.30 ЗК Української РСР (1991 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, яка діяла 30.09.2003 в момент укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна між ПАТ "Янтар" та ТОВ "АЗС-1". Зважаючи на дані норми законодавства, право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ПП "Тотал-Трейд".

Представник третьої особи (ТОВ АЗС-1") в судове засідання не з'явився. 23.10.2017 від ТОВ "АЗС-1" до суду надійшли письмові пояснення по суті первісних та зустрічних позовних вимог (а.с.108-110), відповідно до яких вважає, що первісні вимоги ПАТ "Коростенський завод "Янтар" до ПП "Тотал-Трейд" про стягнення 85645,36грн. не підлягають до задоволення, а зустрічні вимоги ПП "Тотал-Трейд" обгрунтовані. Розгляд справи просить здійснювати без участі представника товариства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Коростенський завод "Янтар" (правонаступник АТЗТ "Коростенський завод "Янтар") є власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 13,0334га за адресою: м. Коростень, вул. Житомирська,1, згідно Державного акту на право власності на землю від 07.06.2000 серії ЖТ №013736 (а.с.142-143).

В зв'язку з поділом даної земельної ділянки 20.06.2013 була утворена земельна ділянка площею 0,0252 га кадастровий номер 1810700000:02:021:0441, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 102523618107, розташована за адресою: м.Коростень, вул. Житомирська, 1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 91003181). 03.07.2017 була утворена земельна ділянка площею 0,04 га кадастровий номер 1810700000:02:021:0551, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1291805018107, розташована за адресою:м. Коростень, вул. Грушевського, 132-а, що підтверджується Витягом з Державного реєстр; прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 91169733) (а.с.9,10).

На вказаних земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна - магазини "Завітай" (м. Коростень, вул.Грушевського,132-а) та "Вікторія" (м. Коростень, вул.Житомирська, 1), які були власністю позивача.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 30.09.2003 та 01.10.2003 ПАТ "Янтар" продало ТОВ "АЗС-1" магазини "Завітай" (м. Коростень, вул.Грушевського,132-а) та "Вікторія" (м. Коростень, вул. Житомирська, 1) (а.с.80-81).

Земельні ділянки, на яких розміщені магазини, перебували у ТОВ "АЗС-1" в строковому платному користуванні згідно договору оренди землі №01/7 від 01.07.2011 року (а.с.182-183).

19.04.2012 ТОВ "АЗС-1" продало магазини "Завітай" (м. Коростень, вул.Грушевського,132-а) та "Вікторія" (м. Коростень, вул. Житомирська, 1) Приватному підприємству "Тотал-Трейд" згідно договорів купівлі-продажу (а.с.39-40,41).

У пункті 1.1 цих договорів купівлі-продажу від 19.04.2012 зазначено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0660 га, якій присвоєно кадастровий номер 1810700000:02:021:0352, та знаходиться в строковій платній оренді продавця (ТОВ підприємство "АЗС-1") згідно договору оренди землі, укладеного між ПАТ "Янтар" та ТОВ підприємство "АЗС-1" від 01.07.2011 за №01/7.

01.01.2015 між ПАТ "Коростенський завод "Янтар" (орендодавець) та Приватним підприємством "Тотал-Трейд" (орендар) укладено договір оренди землі №01/15, за умовами якого земельну ділянку площею 0,066га передано в оренду ПП "Тотал-Трейд" для розміщення магазинів "Завітай" (м. Коростень, вул. Грушевського, 132-а) та "Вікторія" (м. Коростень, вул.Житомирська,1) (а.с.11-12).

Договір укладено на один рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне правло поновлення його на новий строк. Якщо за два тижні до закінчення терміну дії договору сторони не виявлять своєї відмови від нього, термін дії автоматично продовжується на один рік (п.3.1 договору).

ПП "Тотал-Трейд" певний період сплачувало орендну плату. В 2016 році в зв"язку з відмовою орендаря вносити орендну плату, ПАТ "Янтар" звернувся в суд з позовом до ПП "Тотал-Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 10331,37грн. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.01.2017 у справі №906/1277/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 16.05.2017, в задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, дійшов висновку, що цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Оскільки сторонами не проведено державну реєстрацію прав, ПП "Тотал-Трейд" не набуло прав орендаря за договором оренди землі від 01.01.2015 №01/15, а тому він не породжує для сторін прав та обов'язків та не тягне вчинення наслідків його виконання у вигляді сплати орендної плати.

Позивач вважає, що ПП "Тотал-Трейд", продовжуючи безоплатне користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, завдало ПАТ "Янтар" збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 85645,36грн., які просить суд стягнути на свою користь. Також просить зобов'язати ПП "Тотал-Трейд" переукласти договір оренди земельних ділянок.

В свою чергу, ПП "Тотал-Трейд", звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ Коростенський завод "Янтар" про скасування права власності та державної реєстрації відповідача на земельні ділянки площею 0,0252 га і 0,044 га, та визнання за Приватним підприємством "Тотал-Трейд" права власності на спірні земельні ділянки, вказує на те, що згідно ст.120 Земельного Кодексу України особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Аналогічна норма, була закріплена в ст. 30 ЗК Української РСР (1991 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку, у разі переходу права власності на будівлі споруду, яка діяла 30.09.2003 в момент укладення договору купівлі-продажу вищезгаданих об'єктів нерухомості між ПАТ "Янтар" та ТОВ "АЗС-1". Зважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, право власності на спірні земельні ділянки перейшли до ПП "Тотал-Трейд".

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та умови договорів, укладених між сторонами, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з огляду на таке.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Упущену вигоду позивач обгрунтовує безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, яка є його власністю.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст.120 ЗК (в редакції чинній на момент відчуження позивачем об"єктів нерухомості (магазинів)), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Згідно частин 1, 2 ст.120 ЗК (в редакції чинній на момент відчуження магазинів підприємством "АЗС-1" товариству "Тотал-Трейд") у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, ТОВ "Тотал-Трейд", набувши право власності на об'єкти нерухомості (магазини), належним чином не оформило правовідносин щодо користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ТОВ "Тотал-Трейд" виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав користується земельною ділянкою.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

ПАТ "Коростенський завод "Янтар" звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалося на положення статей 224, 225 ГК, статей 22, 1166 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зауважило, що внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без відповідного оформлення, позивач не отримав доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Розрахунок неодержаного доходу (упущеної вигоди) наведено позивачем у позовній заяві.

Для розрахунку суми упущеної вигоди позивач використав середнє значення річної орендної ставки в центральній частині міста Коростеня для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка, згідно повідомлень виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області станом на 01.01.2015 складала - 60,29грн./м.кв., станом на 01.01.2016 - 60,83грн./м.кв., станом на 01.05.2017 - 61,81грн./м.кв. (а.с.20-23), з врахуванням сплачених відповідачем коштів.

Заперечення відповідача стосовно необгрунтованості розміру шкоди та посилання на необхідність застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, є безпідставними, оскільки вказаний Порядок застосовується при відшкодуванні збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

На підставі вище викладеного суд відзначає, що фактичне використання земельної ділянки відповідачем без правовстановлюючих документів позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати, який він міг би отримати в разі своєчасного укладення договору оренди землі, що, на переконання суду, є підставою для задоволення даного позову в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 85645,36грн.

Щодо вимог позивача про зобов'язання переукласти договір оренди земельних ділянок, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України), та є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст.640 ЦК України).

Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, відповідно до ст. 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 179 ГК України зокрема визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів та зазначено, що сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами, оформлює договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті, тобто шляхом підпису його та скріплення печаткою та повертає один примірник договору другій стороні, або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у 20-ти денний строк, після одержання проекту договору.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухиляється від укладення договору саме в редакції позивача, адже станом на момент звернення з даним позовом до суду не надано належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 33,34 ГПК України про направлення відповідачу проекту відповідного договору оренди як того вимагає чинне законодавство.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту про переукладення договору оренди не узгоджується із способами, передбаченими статтями 16 ЦК України та 20 ГК України.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З приводу зустрічних позовних вимог ПП "Тотал-Трейд" суд зазначає таке.

Згідно з ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 19.04.2012) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як зазначалось вище, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Пунктом 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Пунктом 2.12 цієї Постанови передбачено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.

Отже, враховуючи вищевказані положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що у зв'язку із придбанням ПП "Тотал-Трейд" у квітні 2012 року нерухомого майна, а саме, приміщень магазинів "Завітай" та "Вікторія", які розміщені на земельній ділянці, що перебувала у користуванні третьої особи (ТОВ "АЗС-1") на підставі договору оренди № 01/17 від 01.07.2011, укладеного із ПАТ "Янтар" як власником земельної ділянки, до ПП "Тотал-Трейд", як набувача вказаного нерухомого майна, перейшло право користування земельною ділянкою, а не право власності на неї, як помилково вважає позивач за зустрічним позовом.

За викладених обставин, позовні вимоги ПП "Тотал-Трейд" про визнання права власності на земельну ділянку не ґрунтуються на нормах закону і задоволенню не підлягають.

Також суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову і в частині скасування права власності та державної реєстрації ПАТ "Коростенський завод Янтар" на земельну ділянку площею 0,0252га, кадастровий номер 1810700000:02:021:0441 за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Житомирська, 1, та на земельну ділянку площею 0,044га кадастровий номер 1810700000:02:021:0551, що розташована за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 132-а, оскільки ці вимоги позивач (за зустрічним позовом) також помилково обгрунтовує нормами ст.120 ЗК України, вважаючи себе власником спірних земельних ділянок.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 ст.33 ГПК України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору, тобто, як за первісним, так і за зустрічним позовом, сторонами мають бути доведені належними та допустимими доказами відповідні обставини та наявність правових підстав, що покладені в основу позову.

При цьому, у відповідності до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, первісний позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення збитків у сумі 85645,36грн. Зустрічні позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, а за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тотал-Трейд" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Красіна, 4, код ЄДРПОУ 33013624)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Коростенський завод "Янтар" (11503, Житомирська область, м. Коростень, вул. Житомирська, буд.2, код 02969797):

- 85645,36грн. - шкоди (упущеної вигоди)

- 1600,00грн. - судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28 листопада 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2 - відповідачу (за заявою),

3 - третій особі (рек. з повід.)