Постанова

від 19.10.2017 по справі 810/1308/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року № 810/1308/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панченко Н.Д, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пікаділлі до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Пікаділлі з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.10.2016 №0034241701;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 19.05.2016 №0015581701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 15.04.2016 №Ю-0009881701 про сплату боргу (недоїмки).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган дійшов до безпідставних висновків про неутримання та несплату ТОВ Пікаділлі як податковим агентом податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки викладений в акті перевірки висновок про необхідність включення до загального оподатковуваного доходу коштів, отриманих працівниками у зв'язку з відрядженням, не ґрунтується на вимогах закону.

Позивач стверджує, що відрядження працівників були обумовлені виробничою метою, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а тому не є додатковим благом у розумінні вимог чинного законодавства та не можуть бути об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час перевірки позивач не надав контролюючому органу документів, які свідчать про зв'язок відряджень з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Відтак відповідач вважає, що виходячи з визначення, яке наведене у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, кошти видані на відповідні відрядження є додатковим благом працівників позивача, а тому контролюючий орган обґрунтовано збільшив позивачеві суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

У судове засідання, призначене на 29.09.2017 представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача через канцелярію суду 27.09.2017 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника до суду не надходило.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за письмовим клопотанням позивача ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 14.09.2015 по 08.04.2016 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Пікаділлі з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлені актом від 15.04.2016 №93/10-13-22-02/37606014 (далі - ОСОБА_1 перевірки) (а.с. 87-164).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб на 8638,00 грн.;

- частини 1 пункту 1 статті 7, частини 1, 2, 5, статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у результаті чого занижено розмір ЄСВ у розмірі 23486,00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних ґрунтується на встановлених у ході перевірки фактах не включення до загального місячного оподатковуваного доходу працівників ТОВ Пікаділлі додаткового блага у вигляді коштів у розмірі 8124,25 грн., виплачених на відрядження директора ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи такі висновки контролюючий орган в ОСОБА_1 перевірки стверджує, що надані до перевірки первинні та інші документи не свідчать про безпосередній зв'язок відрядження з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Контролюючим органом також було встановлено, що позивач не включив до загального оподатковуваного доходу вартість інформаційних послуг у розмірі 36400,00 грн., оплачених ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1, які у перевіряємому періоді були платниками єдиного податку другої групи.

На підставі ОСОБА_1 перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0015621701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14192,00 грн., у тому числі 8638,00 грн. за основним платежем та 5554,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 20.09.2016 №2036/6/99-99-11-02-01-15 податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0015621701 у частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9555,00 грн. скасовано.

Частково скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, ДФС виходила з того, що позивач не є податковим агентом відносно ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1, відтак не зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих такими особами у вигляді вартості оплачених ТОВ Пікаділлі інформаційний послуг.

На підставі ОСОБА_1 перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 20.09.2016 №2036/6/99-99-11-02-01-15 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошниському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 №0034241701, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 4462,00 грн., у тому числі 3178,00 грн. за основним платежем та 1284,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, на підставі ОСОБА_1 перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошниському районі Київської області прийнято рішення від 19.05.2016 №0015581701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску (а.с. 24) та вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 15.04.2016 №Ю-0009881701 про сплату боргу (недоїмки) (а.с. 25).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача в частині заниження податку на доходи фізичних осіб при виплаті коштів на відрядження, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ Пікаділлі виплатило директору ОСОБА_2 21080,10 грн., а саме, у лютому 2013 року виплачено 8124,25 грн. у якості добових на відрядження, що підтверджується авансовим звітом від 11.02.2013 №000000001; у лютому 2014 року виплачено 12955,85 грн. у якості добових на відрядження, у тому числі 3718,04 грн. за авіаквиток Київ-Берлін-Київ, що підтверджується авансовим звітом 10.02.2014 №ПК-000000001 та актом виконаних робіт від 25.11.2013 №IN-6418-SK-1 (а.с. 53).

Вирішуючи чи є, у даному випадку, виплачені директору ТОВ Пікаділлі кошти на відрядження додатковим благом, що включається до загального місячного оподатковуваного доходу, суд виходив з наступного.

Порядок справляння, утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб визначено розділом 4 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування, відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

У силу підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Підпунктом 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховуються витрати подвійного призначення у вигляді витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально , на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати) , понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження .

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Отже, видані на відрядження кошти не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та не включаться до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи за умови, що відрядження пов'язане з господарською діяльністю підприємства та за наявності у платника податків документів, що підтверджують склад та вартість витрат на відрядження фізичної особи, зокрема, транспортних квитків, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) тощо.

При цьому, не вимагається документального підтвердження витрат на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи при відрядженні за кордон на суму, що не перевищує 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як вбачається зі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 11.02.2013 №ПК000000001, позивачем було виплачено своєму працівникові кошти на відрядження у розмірі 8124,25 грн., у тому числі 5451,80 грн. - вартість проживання у готелі за період з 05.02.2013 по 09.02.2013, 2672,45 грн. - добові за період з 05.02.2013 по 09.02.2013 (а.с. 77).

Як вбачається зі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 10.02.2014 №ПК-000000001, позивачем було виплачено своєму працівникові кошти на відрядження у розмірі 9237,81 грн., у тому числі 6343,76 грн. - вартість проживання у готелі за період з 04.02.2014 по 08.02.2014, 2894,05 грн. - добові за період з 04.02.2014 по 08.02.2014 (а.с. 77).

Склад витрат на проживання у готелі та їх фактичний розмір підтверджується інвойсом 09.02.2013 №1893520 на суму 549,26 євро, інвойсом від 08.02.2014 №2035960 на суму 548,00 євро; квитанцією про оплату послуг за проживання у готелі Park Inn Berlin від 09.02.2013 на суму 549,26 євро (а.с. 38-41, 48-49).

Склад витрат та їх фактичний розмір, понесений на проїзд, підтверджується авіа квитками UIA на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 50-51), посадковим талоном (а.с. 52), актом виконаних робіт від 25.11.2013 №In-6418-SK-1 (а.с. 53).

З'ясовуючи, чи було пов'язане відрядження ОСОБА_2 з діяльністю ТОВ Пікаділлі , судом встановлене наступне.

Як вбачається відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ Пікаділлі є оптова торгівля фруктами й овочами, роздрібна торгівля фруктами й овочами у спеціалізованих магазинах.

Судом встановлено, що відрядження позивача було пов'язане з участю директора ТОВ Пікаділлі у міжнародній виставці Fruit Logistica. З відкритих джерел, розміщених у мережі Інтернет, судом з'ясовано, що Fruit Logistica є провідною міжнародною виставкою у сфері торгівлі фруктами, що відбувається щорічно, починаючи з 1993 року у виставкову центрі Messe Berlin. На виставці представлені понад 2500 компаній з 83 країн світу (http://www.fruitlogistica.de/en/).

Факт участі директора позивача у виставці Fruit Logistica підтверджується квитками на ім'я ОСОБА_2, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 26-28).

Оскільки тематика виставки Fruit Logistica збігається з основним видом діяльності ТОВ Пікаділлі , суд дійшов висновку про наявність беззаперечного зв'язку відрядження з господарською діяльністю ТОВ Пікаділі .

Твердження контролюючого органу про зворотне жодними доказами під час розгляду справи підтверджені не були.

Враховуючи, що позивачем до перевірки та матеріалів справи були надані документи, що підтверджують склад та розмір витрат, понесених у зв'язку з відрядженням, викладений в ОСОБА_1 перевірки висновок про необхідність включення до загального оподатковуваного доходу коштів у сумі 21080,10 грн., виплачених працівникам на відрядження, є протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 №0034241701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 4462,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15.04.2016 №Ю-0009881701 та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 №0015581701, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу про наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 23486,00 грн. грунтується на висновках про неутримання позивачем ЄСВ з виплат у розмірі 36400,00 грн., здійснених ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1 як компенсації за надані інформаційні послуги та виплат у розмірі 21080,10 грн. на відрядження, не пов'язане з господарською діяльністю ТОВ Пікаділлі .

Згідно пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно частини 11 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Отже, базою нарахування єдиного внеску для позивача є заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, здійснені особам, що працюють у нього за трудовим договором, а також сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що доказами, наявним у матеріалах справи, спростовуються висновки відповідача про отримання директором ТОВ Пікаділлі додаткового блага у розмірі 23486,00 грн.

Натомість висновки ОСОБА_1 перевірки про наявність у позивача обов'язку здійснювати утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ з виплат, здійснених ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1, були спростовані у рішенні Державної фіскальної служби України від 20.09.2016 №2036/6/99-99-11-02-01-15.

З урахуванням викладених обставин, оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 03.10.2016 №0034241701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 19.05.2016 №0015581701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 15.04.2016 №Ю-0009881701 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пікаділлі (ідентифікаційний код 37606014) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.10.2017.