Ухвала

від 28.11.2017 по справі 826/15185/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

28 листопада 2017 року м. Київ № 826/15185/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою та клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову у справі

за позовомГромадської організації Народне правосуддя доКонкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань (далі - Конкурсна комісія), члена Конкурсної комісії ОСОБА_1, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати всі рішення Конкурсної комісії, що прийняті у складі шести членів Конкурсної комісії за участю ОСОБА_1;

встановити відсутність компетенції (повноважень) члена Конкурсної комісії ОСОБА_1 щодо участі в роботі та прийнятті рішень Конкурсної комісії.

Одночасно позивачем заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому він просить вжити заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони члену Конкурсної комісії ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії пов'язані з організацією та проведенням конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, брати участь в роботі та засіданнях Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, а також виконувати всі та будь-які інші повноваження члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань до вирішення даного спору по суті.

Як вбачається з позовної заяви та клопотання про забезпечення позову, 29.02.2016 постановою Кабінету Міністрів України № 127 створено Державне бюро розслідувань.

Статтею 1 Закону України Про Державне бюро розслідувань встановлено, що Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Частиною 1 ст. 11 названого Закону передбачено, що директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до подання комісії з проведення конкурсу (далі - Конкурсна комісія) на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань; перший заступник Директора Державного бюро розслідувань та заступник Директора Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про Державне бюро розслідувань директори територіальних органів, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону.

При цьому, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 11 Закону України Про Державне бюро розслідувань членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, вищу юридичну освіту, високі професійні і моральні якості, суспільний авторитет. Конкурсна комісія вважається повноважною у разі затвердження в її складі не менше шести осіб. Рішення Конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні Конкурсної комісії проголосували не менше п'яти членів Конкурсної комісії.

Водночас, відповідно до п. 4.1 Регламенту Конкурсної комісії, затвердженої протоколом засідання Конкурсної комісії від 25.04.2016 № 6, засідання Конкурсної комісії вважається повноважним у разі особистої участі в засіданні не менш як шести осіб. Особистою присутністю члена Конкурсної комісії вважається також його участь у засіданні шляхом відеоконференції, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання комісії. Член комісії, який бажає взяти участь у засіданні Комісії в режимі відеоконференції, завчасно повідомляє про це секретареві Конкурсної комісії. Якщо на засіданні відсутня необхідна кількість членів Конкурсної комісії для визнання засідання повноважним, головуючий на засіданні оголошує про відкладення засідання на визначений час або переносить засідання на інший день.

Позивач посилається на те, що значна частина всіх рішень Конкурсної комісії прийняті нею на засіданні у складі 6 (шести) членів за участю в засіданні народного депутата України (представника від Верховної Ради України у складі Конкурсної комісії) ОСОБА_1, який не має вищої юридичної освіти.

На підтвердження даних обставин, позивач посилається на долучену до клопотання від 27.11.2017 стенограму засідання Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 03.02.2016, під час якого Голова Комітету ОСОБА_3 зазначив: Колеги, керуючись положенням пункту 2 частини третьої статті 11 Про Державне бюро розслідувань наш комітет має подати на розгляд Верховної Ради України кандидатів у члени конкурсної комісії від парламенту. Ми визначилися, що це будуть члени нашого комітету. Послідовність наступна. Зараз народні депутати, от ОСОБА_4 вже пропозицію зробив, будь-ласка, зробите пропозиції щодо кандидатур до складу конкурсної комісії. Зауважу, що у нас таких кандидатур може бути всього із шести чоловік (я - сьомий, але я як голова комітету знімаю свою кандидатуру), маючи вищу юридичну освіту. Згідно із статтею 11 Закону про ДБР. Тобто, на жаль, один кандидат, який у нас пропонувався, він відпадає, ОСОБА_5, у нього нема. ОСОБА_1. Нема. Тому, колеги, значить, хто виявив... будь ласка, хто виявив бажання, я зараз скажу .

Крім того, відповідна стенограма розміщена на офіційному сайті Комітету Верховної Ради України за гіперпосиланням http://komzakonpr.rada.gov.ua/uploads/documents/31530.pdf (сторінка 85).

Також позивач посилається на профільні статті засобів масової інформації, які розміщені в мережі Інтернет за наступними гіперпосиланнями: назва статті Досьє. ОСОБА_1. за посиланням https://m.ednist.info/dossier/282; назва статті Конкурс у ДБР; міну закладено, запал тліє, або Чому конкурс у Державне бюро розслідувань можуть визнати таким, що не відбувся за посиланням https://dt.ua/internal/konkurs-u-dbr-minu-zakladeno-zapal-tliye-abo-chomu-konkurs-u-derzhavne-byuro-rozsliduvannya-mozhut-viznati-takim-scho-ne-vidbuvsya-_.html; назва статті Недосчитались, или Почему не суждено заработать ГБР за посиланням http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2017/04/13/7141002/. При цьому, позивач також вказує на інформацію з Вікіпедії, а саме: ОСОБА_1 - Вікіпедія за посиланням https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%92%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87. Вказані дані у сукупності, на думку позивача, підтверджують відсутність у ОСОБА_1 вищої юридичної освіти, що, в силу вимог ч. 3 ст. 11 Закону України Про Державне бюро розслідувань , є обов'язковим для члена Конкурсної комісії.

Таким чином, позивач вважає, що повноважних членів Конкурсної комісії було лише 5 (п'ять) чоловік, а тому, всі рішення Конкурсної комісії, що прийняті у складі шести членів Конкурсної комісії за участю ОСОБА_1, прийняті на неповноважних засіданнях.

Разом з тим, позивач стверджує про те, що законність діяльності Конкурсної комісії та її результатів у формі рішень останньої відіграють важливе значення у законності створення Державного бюро розслідувань.

Проте, значна частина рішень Конкурсної комісії прийняті з істотним та грубим порушенням чинного законодавства та, відповідно, однією з підстав зазначених істотних та грубих порушень є відсутність компетенції (повноважень) одного з її членів, а саме ОСОБА_1, що призводить до протиправності рішень Конкурсної комісії, прийнятих за його активної участі.

Позивач також вказує на те, що будь-які порушення закону, допущенні в процесі визначення керівництва Державного бюро розслідувань, можуть мати невідворотні правові наслідки, виникнення сумнівів у повноважності цього органу, порушення прав людини у зв'язку з його створенням тощо, з огляду на що позивач вважає обґрунтованим застосування заходів забезпечення адміністративного позову для уникнення подальших порушень при проведенні конкурсу.

В той же, час подальше виконання ОСОБА_1 повноважень члена Конкурсної комісії та його участь у роботі Конкурсної комісії призведе до протиправності рішень Конкурсної комісії, оскільки такі рішення прийматимуться при неповноважному складі Конкурсної комісії, що фактично заблокує діяльність Державного бюро розслідувань та ускладнить захист прав та інтересів позивача. До того ж, очевидною є ознаки протиправності дій ОСОБА_1 у розрізі участі останнього у роботі та діяльності Конкурсної комісії.

Таким чином, на переконання позивача, у даному випадку існують усі підстави для забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 виконувати повноваження члена Конкурсної комісії та брати участь у роботі Конкурсної комісії.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про громадські об'єднання громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 названого Закону для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя.

Поряд з цим, правові засади організації і здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, а також над правоохоронними органами держави встановлені Законом України Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави .

Згідно з ст. 1 такого Закону правоохоронні органи - державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

За змістом ст. 2 Закону України Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави цивільний контроль має забезпечувати: пріоритет політичних підходів до вирішення питань військового будівництва, спрямування діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів на реалізацію визначених засадами внутрішньої і зовнішньої політики завдань у сфері національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності з метою становлення і розвитку громадянського суспільства та зміцнення конституційного правопорядку в державі, здійснення визначених Конституцією України функцій у сфері національної безпеки, оборони та зміцнення громадського порядку; дотримання законності в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави здійснюється на основі, зокрема: верховенства права, неухильного дотримання вимог законодавства, яким регулюються цивільно-військові відносини, діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів; взаємодії й відповідальності органів державної влади та органів військового управління і правоохоронних органів у межах, визначених законодавством, за здійснення оборонної політики та політики у справі зміцнення законності й громадського порядку, за своєчасне і всебічне матеріально-фінансове забезпечення Збройних Сил України, інших складових частин Воєнної організації, правоохоронних органів держави для виконання покладених на них функцій; судового захисту прав суб'єктів цивільного контролю.

При цьому, згідно з ст. 5 вказаного Закону предметом цивільного контролю у сфері оборони і безпеки, правоохоронної діяльності держави є, зокрема, обґрунтованість рішень державних органів з військових питань та питань правоохоронної діяльності з точки зору відповідності їх засадам внутрішньої і зовнішньої політики, міжнародним зобов'язанням України за укладеними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до змісту ст. 6 Закону України Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави система цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави складається з, зокрема, громадського контролю. Суб'єктами цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави є, зокрема, громадяни України та громадські організації, утворювані відповідно до Конституції України для здійснення та захисту прав і свобод громадян та задоволення їхніх політичних, економічних, соціальних, культурних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави громадяни України беруть участь у здійсненні цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами, у тому числі через громадські організації, членами яких вони є.

Отже, позивач посилається на те, що у рамках здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю, у тому числі Конкурсної комісії, в частині призначення керівництва центральних органів державної влади, яким є Державне бюро розслідувань, ГО Народне правосуддя , однією з цілей якої є контроль та підвищення ефективності діяльності органів державної влади, та представництво інтересів суспільства у взаємовідносинах з органами державної влади - реалізує своє право на звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, саме з урахуванням такої мети діяльності позивача, як підвищення ефективності діяльності органів влади ГО Народне правосуддя вбачає порушення оскаржуваними рішеннями Конкурсної комісії та діями її члена ОСОБА_1 своїх прав та законних інтересів, адже такі рішення Конкурсної комісії та дії її члена В.В. призведуть до неможливості досягнення вказаної мети громадської організації.

Разом з тим, позивачем надано статут, затверджений установчими зборами засновників Громадської організації Народне правосуддя (протокол від 01.02.2017 № 1), відповідно до п. 2.1 якого метою створення Організації є захист законних інтересів, прав і свобод громадян України, розбудова правової держави та громадянського суспільства в Україні, наближення України до європейських стандартів правової, демократичної держави. Задоволення законних соціальних, економічних та інших інтересів, а також допомога у реалізації своїх прав учасників антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (далі - АТО), їх соціальній адаптації, допомога пораненим, інвалідам, сім'ям загиблих учасників АТО, надання їм психологічної допомоги. Сприяння підвищенню рівня правової культури населення та надання йому правової допомоги. Консолідація зусиль суб'ктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції. Протидія антипатріотичним та сепаратистським проявам.

Водночас згідно з пп.пп. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 п. 2.2 пп.пп. 2.3.14, 2.3.16 п. 2.3 вказаного статуту основні напрями діяльності Організації: утвердження принципів демократії, верховенства права, дотримання прав людини в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості; всебічне сприяння захисту конституційних прав та свобод громадян, шляхом представництва їх інтересів в органах державної влади, зокрема в органах досудового розслідування та судах всіх рівнів, місцевого самоврядування, громадських організаціях України, інших держав та їх об'єднань, на міжнародних зборах, з'їздах, конференціях, сприяє наданню інформаційної та методичної допомоги; сприяння створенню наукових, правових, організаційних, економічних умов для розвитку законодавства України, задля проведення в Україні правової реформи і її складових: парламентської, адміністративної, судової та реформи місцевого самоврядування; боротьби з корупцією, адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Для здійснення статутних завдань Громадська організація в установленому порядку може: проводити моніторинг діяльності та здійснювати громадський контроль за діями представників державної влади, бюджетних установ та приватних організацій, подати їм та іншим органам відповідні пропозиції щодо антикорупційних заходів; сприяти виявленню й припиненню корупційних діянь, фактів порушення чинного законодавства та невід'ємних прав людини, зміцненню законності та правопорядку у державі.

За змістом ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, проаналізувавши наведені останнім обставини в контексті зазначених норм чинного законодавства та наявних у матеріалах позовної заяви доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.

Приймаючи до уваги, що правомірність рішень Конкурсної комісії та повноважень члена Конкурсної комісії ОСОБА_1 буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд приходить до висновку, що виконання останнім своїх повноважень як члена Конкурсної комісії до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди як правам та інтересам позивача, так і інтересам держави та суспільства в цілому, в той час як для відновлення цих прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При вирішенні даного клопотання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов до висновку, що застосуванням заходів забезпечення позову не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своєму клопотанні просить позивач, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що позивачем, за висновком суду, обґрунтовано доведено очевидність відсутності у члена Конкурсної комісії ОСОБА_1 юридичної освіти, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 11 Закону України Про Державне бюро розслідувань , виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наведених обставин в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає вказаний позивачем у клопотанні захід забезпечення позову розумним та адекватним, а також таким, що забезпечить збалансованість інтересів сторін, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про достатність вказаних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на що клопотання позивача є таким, що підлягає задоволенню шляхом заборони члену Конкурсної комісії ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з організацією та проведенням конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, у тому числі, але не виключно: брати участь в роботі та засіданнях Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань; виконувати повноваження члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань; а також виконувати будь-які інші повноваження пов'язані з участю у Конкурсній комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, до вирішення даного спору по суті.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 118 КАС України клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Водночас, представник позивача звернувся до суду з заявою про прискорення розгляду клопотання про забезпечення позову.

З аналізу змісту такого клопотання видно, що позивач просить про терміновість вирішення клопотання про забезпечення позову, посилаючись на те, що суть спору безпосереднім чином пов'язана із належним та результативним здійсненням громадського контролю позивачем за ефективністю діяльності органів державної влади, що виражатиметься у законному і належному функціонуванні Конкурсної комісії та, як наслідок, Державного бюро розслідувань, та, за відсутності вжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення захисту прав та інтересів, у тому числі позивача.

Враховуючи наведене, суд вирішив здійснити розгляд клопотання негайно, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас, суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності вказаних рішення та дій, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв'язку з оскарженням вказаних рішення та дій.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 117, 118, 158, 160, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Громадської організації Народне правосуддя (код ЄДРПОУ: 41155037, адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 33) про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Заборонити члену Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) вчиняти будь-які дії, пов'язані з організацією та проведенням конкурсу на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, у тому числі, але не виключно: брати участь в роботі та засіданнях Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань; виконувати повноваження члена Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань; а також виконувати будь-які інші повноваження, пов'язані з участю у Конкурсній комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, до вирішення даного спору по суті.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню.

5. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

6. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.

7. Ухвала діє до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням по справі законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 118 КАС України виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 КАС України ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К.С. Пащенко