Ухвала

від 21.11.2017 по справі 826/683/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2017 р. м. Київ К/800/24203/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бухтіярової І.О., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Італкераміка

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року

у справі №826/683/16за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Італкераміка (надалі - ТОВ ТД - Італкераміка )

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ ТД - Італкераміка звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.08.2015 року №36926552207 та від 11.08.2015 року №37026552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового - про задоволення позову.

Крім того, ТОВ ТД - Італкераміка просило розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД - Італкераміка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до державного бюджету під час здійснення фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ФРГ ЛТД за період діяльності з 01.12.2014 року по 31.01.2015 року, наслідки якої оформлено актом від 27.07.2015 року №226/26-55-22-07/30305113.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ ФРГ ЛТД посередницьких послуг, послуг складського зберігання та товарно-матеріальних цінностей (перил), з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на протокол допиту директора ТОВ ФРГ ЛТД ОСОБА_1 від 26.06.2015 року, який пояснив, що реєстрацію вказаного суб'єкта господарювання здійснив за грошову винагороду та господарською діяльністю не займався. Крім цього, відповідач наголошував на тому, що ТОВ ФРГ ЛТД має штатну чисельність працівників 0 осіб, Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 29.05.2015 року, щодо товариства внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: від 11.08.2015 року №36926552207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101849,00 грн. за основним платежем та 25462,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 11.08.2015 року №37026552207, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 19754,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження названі податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що ТОВ ТД - Італкераміка не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення оспорюваних господарських операцій, а тому подані ним на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку документи не можна вважати належно оформленими первинними та звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів та послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, на чому наголошували суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи розглядуваний спір, не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

За змістом ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.

Проте, попередніми судовими інстанціями зазначені обставини залишено поза увагою. Зокрема, взагалі не з'ясовано товарний характер господарської операції з придбання позивачем перил у ТОВ ФРГ ЛТД .

Крім того, за наведених обставин судам слід було ретельно перевірити понесення контрагентом ТОВ ТД - Італкераміка витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо), залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу або аутстафінгу, наявність основних та транспортних засобів, у тому числі на праві оренди або лізингу.

При цьому відсутність у матеріалах справи доказів наявності в ТОВ ФРГ ЛТД складських приміщень, на що посилались суди, не можна розцінити як беззаперечний доказ зазначеної обставини.

В той час як, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі і до витребування доказів з власної ініціативи, зокрема шляхом направлення відповідного судового запиту постачальнику ТОВ ТД - Італкераміка .

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі ТОВ ФРГ ЛТД як контрагента, не з'ясовано намір ТОВ ТД - Італкераміка на отримання економічного ефекту від оспорюваних господарських операцій за наслідками дослідження аналізу та умов їх здійснення.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене, повно та всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, та зробити вмотивований висновок про реальність проведених господарських операцій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім - Італкераміка - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

І.О. Бухтіярова

---

Ю.І. Цвіркун