Рішення

від 20.03.2019 по справі 826/683/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2019 року № 826/683/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім-Італкераміка до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім-Італкераміка (далі також - позивач, ТОВ ТД-Італкераміка ) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2015 №36926552207 і №37026552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №826/683/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2014, у задоволенні вказаного позову ТОВ ТД-Італкераміка було відомовлено.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 №К/800/24203/16 всі зазначені вище рішення судів у справі №826/683/16 були скасовані, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

З тексту зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2017 вбачається, що при скасуванні рішень судів у справі №826/683/16 та направленні матеріалів справи на новий розгляд Касаційний суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували товарний характер господарської операції з придбання позивачем перил у ТОВ ФРГ ЛТД . Також суди не перевірили понесення контрагентом позивача-постачальником витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати, тощо), залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу або аутстафінгу, наявність основних та транспортних засобів (у тому числі на правах оренди/лізингу). Суди не проаналізували критерії, якими керувався позивач при виборі ТОВ ФРГ ЛТД як контрагента, не з'ясували намір ТОВ ТД-Італкераміка на отримання економічного ефекту від оспорюваних господарських операцій за наслідками дослідження аналізу та умов їх здійснення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2017 справу №826/683/16 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду з проведенням судового засідання.

У призначених судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позов.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлений факт протиправності формування платником податків (позивачем) показників податкового кредиту за рахунок господарських операцій з контрагентом ТОВ ФРГ ЛТД , шляхом відображення у первинних документах і податкової звітності недостовірних даних щодо придбаних товарів і послуг, що, у свою чергу, призвело до заниження сум податків.

Крім того, в ході розгляду даної справи судом двічі (у судові засідання, призначені 13.03.2018 та 03.04.2018) в якості свідка викликався директор ТОВ ФРГ ЛТД ОСОБА_1 для надання пояснень по суті вчинених спірних господарських операцій з ТОВ ТД-Італкераміка та наявності ресурсів для вчинення таких операцій. Проте останній з незалежних від суду причин у судові засідання для надання свідчень не з'явився.

У судовому засіданні 03.04.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вчинення відповідної процесуальної дії) ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У липні 2015 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ТД - Італкераміка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків до державного бюджету під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ ФРГ ЛТД за період діяльності з 01.12.2014 по 31.01.2015, за результатом якої складено акт від 27.07.2015 №226/26-55-22-07/30305113 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівник ДПІ встановив порушення позивачем наступних норм податкового законодавства: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ТД - Італкераміка занижено податок на додану вартість на загальну суму 121 603 грн. (в т.ч. за грудень 2014 року - 7 353 грн., за січень 2015 року - 114 250 грн.).

Суть зазначених правопорушень, на думку перевіряючого, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних господарських операцій з контрагентом ТОВ ФРГ ЛТД , код ЄДРПОУ 39417066.

Такі висновки акта перевірки сформовані на підставі текстів постанови ст. слідчого СВ СУ ГСУ ГПУ від 01.07.2015 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ ТД-Італкераміка та протоколу допиту свідка громадянина ОСОБА_1 від 26.06.2015, в якому, зокрема, ОСОБА_1 повідомив про реєстрацію товариства за грошову винагороду та, що він господарською діяльністю не займався. Крім того, перевіряючим була врахована наступна податкова інформація з інформаційних баз даних органу ДФС: свідоцтво платника ПДВ ТОВ ФРГ ЛТД анульовано 29.05.2015; остання податкова звітність з податку на додану вартість була подана за звітний період січень 2015 року; щодо названого Товариства до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; відповідно до поданого ТОФ ФРГ ЛТД податкового розрахунку форми №1ДФ за 4-ий квартал 2014 року на товаристві штатні працівники відсутні.

11.08.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняла спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №36926552207 (форми Р ), яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 127 311 грн., у тому числі за основним платежем - 101 849 грн. та за штрафними санкціями - 25 462 грн.;

- за №37026552207 (форми В4 ), яким зменшила позивачу суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного періоду, задекларованого платником у податковій декларації за січень 2015 року (реєстр. №9017827678 від 18.02.2015), на 19 754 грн.

За результатами оскарження ТОВ ТД - Італкераміка цих податкових повідомлень-рішень від 11.08.2015 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 16.10.2015 №15693/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 №26962/6/99-99-10-01-01-25 були залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 11.08.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом норм п.п. 200.1, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, може бути зарахована до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - в разі відсутності податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду кореспондують правовій позиції Верховного Суду, що сформована за результатами правового аналізу норм п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст. 1, ч. 1 і 2 ст. 9 Закону №996-ХIV в тексті його постанови від 11.12.2018 у справі №804/6942/16. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності , що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, в текстах своїх постанов від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі №808/1062/14, від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а, від 06.02.2018 №К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначив, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій . При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив, що між ТОВ ТД - Італкераміка (як замовником), в особі директора ОСОБА_2, і ТОВ ФРГ ЛТД (як посередником), в особі директора ОСОБА_1, укладено договір щодо надання посередницьких послуг від 24.11.2014, терміном дії з 24.11.2014 по 31.01.2015. За умовами ст. 1 цього договору ТОВ ФРГ ЛТД зобов'язується за дорученням позивача:

- виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (покупця), який готовий придбати продукцію у замовника у відповідності до умов останнього. Такі продукція та умови продажу визначені замовником у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору;

- надати допомогу замовнику в укладенні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.

Відповідно до ст. 2 даного договору посередник виконує взяті на себе зобов'язання в два етапи: І-ий етап - пошук та знаходження покупця; ІІ-ий етап - сприяння в укладенні договору між замовником і покупцем.

Відповідно до визначеного сторонами порядку виконання І-го етапу, посередник після знаходження покупця, який погоджується придбати продукцію замовника, зобов'язаний протягом 5-ти днів надати останньому наступну інформацію: найменування особи, яка готова придбати товар у замовника, місцезнаходження покупця, зустрічні вимоги покупця за угодою, пропозиції покупця щодо порядку укладання контракту між ним та замовником. При передачі інформації замовник і посередник укладають та підписують акти здачі-підписання інформації, які свідчать про виконання першого етапу.

Відповідно до визначеного сторонами порядку виконання ІІ-го етапу, після надання замовнику інформації та підписання акта здачі-прийняття інформації посередник зобов'язаний протягом 3-х днів організувати замовнику і покупцю зустріч для переговорів та обговорення умов майбутнього контракту, а також забезпечити її проведення в частині перекладачів, юридичних консультацій, тощо. Посередник має бути присутнім на зустрічі замовника і покупця. У випадку укладання між замовником та покупцем протоколу про наміри в останньому забезпечується включення відомостей про те, що даний протокол складено за участі та сприяння посередника. Після узгодження всіх основних умов майбутнього договору між покупцем і замовником посередник зобов'язується: протягом 3-х днів підготувати проект контракту між замовником і покупцем; здійснювати консультування замовника з усіх основних правових, економічних та організаційних питань контракту; організувати зустріч замовника і покупця для підписання між ними контракту. Після підписання контракту між замовником та покупцем, замовник та посередник складає акт виконаних робіт.

Згідно ст. 3 замовник, у свою чергу зобов'язаний: забезпечити посередника всією інформацією та документацією, необхідною для виконання ним своїх зобов'язань, у т.ч. видати на його вимогу складську розписку про наявність товару; виплатити посереднику винагороду відповідно до умов цього договору.

Умови щодо винагороди посередника та порядок проведення розрахунку за договором врегульовано ст. 5 зазначеного договору. Так, за виконання зобов'язань з І-го етапу посередник отримує винагороду у розмірі 25% від суми замовника, зазначеної у додатках до даного договору. Підставою для оплати є факт знаходження покупця та підписання акта здачі-приймання товару. Оплата здійснюється в 3-х денний термін з моменту підписання акта здачі-приймання інформації. За виконання зобов'язань з ІІ-го етапу посередник отримує винагороду у розмірі 25% від суми угоди. Підставою для оплати є підписання договору між сторонами. Оплата здійснюється протягом 3-х робочих днів, після підписання вищевказаного договору. При цьому, посередник може отримувати винагороду у вигляді різниці ціни між тією, яку визначив замовник і тією, за якою ціною продукцію придбав покупець, знайдений за сприянням посередника.

Відповідно до додатку 1 від 24.11.2014 до договору від 24.11.2014 - Умови замовника , сторони визначили номенклатуру та обсяг товару, його вартість (всього на загальну суму 1 138 200 грн.); термін поставки - до 31.01.2015; порядок транспортування - замовлення транспорту посередником; базові умови поставки: виробництво країни - Італія, ФРН; загальну суму договору постачання - 1 138 200 грн.; порядок розрахунків; місцезнаходження продукції: склад посередника (м. Вишневе).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором щодо надання посередницьких послуг позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків на оплату №2601/6 від 26.01.2015 на суму 59 100 грн. (з ПДВ), №2701/24 від 27.01.2015 на суму 120 000 грн. (з ПДВ), №2701/13 від 27.01.2015 на суму 120 000 грн. (з ПДВ), №2801/16 від 28.01.2015 на суму 150 000 грн. (з ПДВ), №2901/16 від 29.01.2016 на суму 120 000 грн. (з ПДВ), виставлених ТОВ ФРГ ЛТД щодо оплати посередницьких послуг на підставі договору від 26.01.2015;

- актів надання послуг №2601/6 від 26.01.2015 на суму 59 100 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850 грн.), №2701/24 від 27.01.2015 на суму 120 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20 000 грн.), №2701/13 від 27.01.2015 на суму 120 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 000 грн.), №2801/16 від 28.01.2015 на суму 150 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 000 грн.), №2901/16 від 29.01.2015 на суму 120 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 000 грн.), складених та підписаних сторонами за результатами надання виконавцем посередницьких послуг на підставі договору від 26.01.2015, кількість - 1, одиниця - тис. грн., всього на загальну суму 569 100 грн. (з ПДВ);

- платіжних доручень;

- оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 6851 Розрахунки з iншими кредиторами за період з 01.01.2014 по 17.07.2015.

В подальшому, 12.01.2015 між ТОВ ТД - Італкераміка , в особі директора ОСОБА_2 (як поклажодавцем) і ТОВ ФРГ ЛТД , в особі директора ОСОБА_1 (як товарним складом) укладено договір складського зберігання №12, строком дії до 11.01.2016. За умовами п.п. 1.1 - 1.4 якого, ТОВ ФРГ ЛТД зобов'язувалось за плату зберігати протягом 12-ти місяців товари - сантехнічні вироби та плитку керамічну, на загальну суму 1 138 200 грн., передані поклажодавцем, та повернути ці товари у схоронності. Плата за зберігання становить 116 400 грн., та виплачується поклажодавцем у розмірах 50% протягом 15-ти банківських днів після початку строку зберігання, та 50% - протягом 15-ти банківських днів після закінчення строку зберігання. Товари передаються на зберігання поклажодавцем, шляхом самовивозу на товарний склад його автотранспортом. Крім того, пп. 2.1.4 п. 2.1 цього договору передбачалось, що товарний склад зобов'язаний видати поклажодавцеві документи, що підтверджують прийняття товарів на зберігання.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором щодо надання складських послуг позивачем надано суду копії наступних документів:

- рахунків на оплату №2101/1 від 21.01.2015 на суму 58 200 грн. (з ПДВ), №2901/2 від 29.01.2015 на суму 58 200 грн. (з ПДВ), виставлених ТОВ ФРГ ЛТД щодо оплати складських послуг на підставі договорів №1 від 12.01.2015 та №12 від 12.01.2015.

- актів надання послуг №2101/1 від 21.01.2015 на суму 58 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 700 грн.), №2901/2 від 29.01.2015 на суму 58 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 700 грн.), складених та підписаних сторонами за результатами надання виконавцем складських послуг на підставі договорів №1 від 12.01.2015 та №12 від 12.01.2015, кількість - 1, одиниця - тис. грн., всього на загальну суму 116 400 грн. (з ПДВ);

- платіжних доручень.

- оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 6851 Розрахунки з iншими кредиторами за період з 01.01.2014 по 17.07.2015.

Крім того, 25.12.2014 ТОВ ФРГ ЛТД , як постачальником, на адресу ТОВ ТД - Італкераміка (покупця) на підставі договору №12 від 12.12.2014 був виставлений рахунок на оплату товару - перила н/ж у кількості 59,615 пог.м., на суму 44 115,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 352,52 грн.).

В той же день цими ж сторонами (в особах директора ОСОБА_1 і ОСОБА_2) складена та підписана видаткова накладна №2512/129 на поставку зазначеного вище товару на суму 44 115,10 грн. Оплата проведена у безготівковій формі, відповідно до платіжного доручення №678 від 16.01.2015 на суму 44 115 грн.

На підтвердження обставини здійснення самовивозу цього товару від постачальника позивачем до матеріалів справи надано копію товарно-транспортної накладної №ГР-25/12-14 від 25.12.2014. Відповідно до цієї товарно-транспортної накладної перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_3 з використанням автомобіля марки Газель д.н. НОМЕР_1, на замовлення ТОВ ТД - Італкераміка , вантажовідправник - ТОВ ФРГ ЛТД , вантажоодержувач - ТОВ ТД - Італкераміка , пункт навантаження - Київська обл., м. Вишневе, пункт розвантаження - м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 3. При цьому, всупереч вимог п. 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, дана ТТН не підписана безпосередньо водієм ОСОБА_3

Додатково з метою підтвердження обставин використання отриманих від контрагента товарів та результатів послуг у своїй господарській діяльності позивач надав суду: копії видаткових накладних №2 від 26.11.2014, №3 від 28.11.2014, №1 від 01.12.2014, №2 від 03.12.2014, №7 від 09.12.2014, №10 від 28.01.2015, №11 від 28.01.2015, виписаних ТОВ ТД - Італкераміка як постачальником товарів на адресу покупця ТОВ ЄІС на загальну суму 794 168,57 грн. (при цьому, такі видаткові накладні були складені на підставі попередньо виставлених рахунків №198, №199 від 20.11.2014, №201 від 21.11.2014, №200 від 20.11.2014); копію видаткової накладної №2 від 16.01.2015, виписаної ТОВ ТД - Італкераміка як постачальником товарів на адресу покупця ТОВ Енергія-Пром на суму 406 851,48 грн. (при цьому, така видаткова накладна була складена на підставі договору поставки №1201/01 від 12.01.2015); копію видаткової накладної №8 від 27.01.2015, виписаної ТОВ ТД - Італкераміка як постачальником товару (перил, н/ж у кількості 59,615 пог.м.) на адресу покупця ТОВ Еліт-Класік на суму 46 500 грн. (при цьому, така видаткова накладна була складена на підставі рахунку №217 від 25.12.2014); копії окремих виставлених ТОВ ТД - Італкераміка своїм контрагентам-покупцям рахунків на оплату товарів, в т.ч.: рахунку на оплату №200 від 20.11.2014, - виставленого покупцю ТОВ ЄІС на суму 565 690,54 грн., рахунку на оплату №2 від 12.01.2015, - виставленого покупцю ТОВ Енергія-Пром на суму 406 851,48 грн. на підставі цього ж рахунку, рахунку на оплату №8 від 27.01.2015, - виставленого покупцю ТОВ Еліт-Класік для оплати вартості товару перил, н/ж у кількості 148 пог.м. на суму 148 000 грн.; копії окремих платіжних доручень ТОВ ЄІС , ТОВ Енергія Пром , ТОВ Еліт-Класік про перерахування позивачу коштів в оплату партій товарів; карток субрахунків бухгалтерського обліку 3711 Аванси, виданні вітчизняним постачальникам (підрядникам) , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 6851 за періоди січень 2014 року - грудень 2015 року, сформовані по контрагенту ТОВ ФРГ ЛТД .

20.02.2018 представником позивача у судовому засіданні були надані письмові пояснення на виконання вимог п. 5 прохальної частини ухвали суду від 04.12.2017, у тексті яких останній пояснив, що у господарських відносинах з ТОВ ФРГ ЛТД , зі сторони ТОВ ТД - Італкераміка брав участь директор ОСОБА_2 Знайомство з представником ТОВ ФРГ ЛТД відбулось під час відвідування директором ТОВ ТД - Італкераміка ОСОБА_2 виставки з промислових питань у виставочному центрі КиївЕкспоплаза. Позивач стверджує, що за сприяння ТОВ ФРГ ЛТД між ТОВ ТД - Італкераміка та покупцями - ТОВ ЄІС , ТОВ Енергія-Пром були укладені договори купівлі-продажу сантехнічного обладнання. Доставка товару на склад ТОВ ФРГ ЛТД (за адресою: м. Київ, бульв. Лепсе, 24) для зберігання здійснювалось силами ТОВ ТД - Італкераміка , а саме шляхом транспортування автомобілем марки Газель д.н. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_4), що використовувався позивачем відповідно до цивільно-правової угоди. Крім того, позивач повідомив, що придбаний у ТОВ ФРГ ЛТД за окремою угодою товар (перила, н/ж) був реалізований ТОВ Еліт-Класік .

В ході розгляду даної справи судом з метою отримання пояснень по суті вчинення спірних господарських операцій ТОВ ТД - Італкераміка з ТОВ ФРГ ЛТД у судові засідання двічі викликався директор ТОВ ФРГ ЛТД ОСОБА_1 Повістки про виклик в якості свідка надсилались за адресою місцезнаходження очолюваної ним юридичної особи, встановленої згідно актуальних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та за відомою адресою місця проживання ОСОБА_1 (що вказана у протоколі допиту свідка від 26.06.2015). Проте всі повістки про виклик повернулись до суду неврученими з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим допитати директора ТОВ ФРГ ЛТД у судовому засіданні виявилось неможливим.

Дослідивши та проаналізувавши перелічені вище документи позивача суд встановив наступне.

З текстів наданих позивачем до матеріалів справи копій рахунків на оплату та видаткових накладних, складених за наслідками надання ТОВ ФРГ ЛТД посередницьких послуг вбачається, що останні були виписані на підставі іншого договору (договору від 26.01.2015), ніж той, що був наданий позивачем до перевірки та матеріалів судової справи. При цьому, копій договору від 26.01.2015, а також жодних інших документів (зокрема, актів здачі-приймання інформації, протоколів про наміри укласти договір з покупцем), оформлення яких передбачено безпосередньо умовами договору щодо надання посередницьких послуг від 24.11.2014 позивач до суду не подав та про причини відсутності у нього таких документів суд не повідомив.

Аналізуючи зміст договору складського зберігання №12 від 12.01.2015, суд приходить до висновків, що безпосередньо в такому договорі сторонами не було ідентифіковано місцезнаходження товарного складу, де мали зберігатися передані позивачем ТОВ ФРГ ЛТД товари. Так само з інших наданих позивачем документів (рахунків на оплату, актів надання послуг) відомостей щодо адреси відповідного товарного складу, де зі слів позивача зберігались товарно-матеріальні цінності встановити неможливо. Водночас надані позивачем письмові пояснення щодо того, що товари відповідно до зазначеного договору зберігались на складі ТОВ ФРГ ЛТД саме за адресою: м. Київ, бульв. Лепсе, 24, та, що перевезення таких товарів до місця зберігання здійснювалось ТОВ ТД - Італкераміка за власний кошт з використанням автомобіля марки Газель (д.н. НОМЕР_1), водій ОСОБА_4 під час судового розгляду справи документально підтверджені не були (зокрема, відсутні товарно-транспортні накладні, маршрутні листи, інші документальні докази списання паливно-мастильних матеріалів за період січень 2015 року, документальні докази виникнення у позивача права користування (володіння) відповідним транспортним засобом, залучення позивачем до надання послуг з перевезення на договірних засадах водія ОСОБА_3). Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 договору складського зберігання розмір плати (116 400 грн.) за зберігання ТОВ ФРГ ЛТД товарів позивача на складі першого був визначений сторонами за весь строк такого зберігання (тобто, за 12 місяців). Водночас контрагентом у період лише одного місяця - січня 2015 року були виставлені позивачу рахунки на оплату складських послуг та складені акти надання послуг на всю вартість послуг зберігання. При цьому, позивачем з невідомих причин не були надані ані в ході проведення документальної перевірки, ані під час розгляду даної справи в суді документальні докази фактичної передачі товарно-матеріальних цінностей (товарів) вартістю 1 138 200 грн. ТОВ ФРГ ЛТД на відповідальне зберігання, а саме - документів, що засвідчують прийняття товарним складом (ТОВ ФРГ ЛТД ) товарів (оформлення яких в обов'язковому порядку передбачалось пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 договору складського зберігання №12 від 12.01.2015).

Аналізуючи зміст наданих позивачем оборотно-сальдових відомостей та карток рахунків бухгалтерського обліку суду встановив, що позивачем не були надані суду такі документи бухгалтерського обліку безпосередньо по рахунку 28 Товари (останній саме призначений для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, щo надійшли на підприємство з метoю продажу) за період 2014 року в розрізі по номенклатурі товару перила, н/ж . У свою чергу наявні у справі документи бухгалтерського обліку відомостей щодо залишку оприбуткованого на ТОВ ТД - Італкераміка обсягу товару зазначеної номенклатури у періоди до 25.12.2014 та після того не містять, а тому з наданих позивачем документів не вбачається за можливе встановити збільшення у нього фактичного обсягу товарно-матеріальних цінностей (а саме перил, н/ж) в результаті господарської операції з придбання 25.12.2014 такого товару у ТОВ ФРГ ЛТД . Також позивачем не надав до матеріалів справи копію договору №12 від 12.12.2014 на підставі якого ТОВ ФРГ ЛТД на адресу ТОВ ТД - Італкераміка були виписані описані вище рахунок на оплату №2512/129 від 25.12.2014 та видаткова накладна №2512/129 від 25.12.2014 на суму 44 115,10 грн.

Надаючи оцінку твердженням позивача про використання результатів придбаних у ТОВ ФРГ ЛТД послуг і товару у своїй господарський діяльності в контексті наявних у справі матеріалів та наведеної вище практики Верховного Суду, суд зважає на те, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит. Це відповідає самому змісту норм п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, які надають платнику податків право зменшити податкові зобов'язання на суму витрат, сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем документів (рахунків на оплату, видаткових накладних, актів надання послуг) суд не виявив у таких документах відомостей, що свідчать про участь ТОВ ФРГ ЛТД , як посередника при організації та укладання договорів між ТОВ ТД - Італкераміка та його покупцями. Інших документальних доказів, як то копій договорів купівлі-продажу (постачання), укладених між ТОВ ТД - Італкераміка (як продавцем/постачальником) і покупцями - ТОВ ЄІС , ТОВ Енерго-Пром , протоколів погодження, з контрагентами щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей, посередницькі послуги щодо укладання яких є предметом спірного договору щодо надання посередницьких послуг від 24.11.2014, позивач до суду в ході нового розгляду даної справи не подав.

При цьому, позивач не пояснив суду наявність економічної доцільності на укладення спірних договорів з ТОВ ФРГ ЛТД , з огляду на те, що відповідно до змісту наданих позивачем копій рахунків на оплату та видаткових накладних, виписаних ним на адресу ТОВ ЄІС видно, що ТОВ ТД - Італкераміка на момент укладення договору щодо надання посередницьких послуг від 24.11.2014 з ТОВ ФРГ ЛТД вже мало із вказаним покупцем господарські відносини. Пояснень щодо порядку та способу розрахунку винагороди контрагента за наданні посередницьких послуг, з огляду на те, що договором щодо надання посередницьких послуг від 24.11.2014 передбачалось два альтернативні способи, а в наданих позивачем рахунках на оплату та актах надання послуг такі відомості відсутні, позивач суду не надав. Між тим, загальна сума витрат за наданими ТОВ ФРГ ЛТД на користь позивача посередницьких та складських послуг за період січень 2015 року становить 685 500 грн. (569 100 грн. + 116 400 грн.), що складає більше половини вартості фактично реалізованих ТОВ ТД - Італкераміка покупцям товарів (1 201 020,05 грн.) за посередництвом ТОВ ФРГ ЛТД . В контексті з наведеним суд приходить до висновку про відсутність у матеріалах справи належних та достатніх документальних доказів, що засвідчують причинно-наслідковий зв'язок між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями, та відповідно про відсутність у позивача ділової мети на укладення договорів з ТОВ ФРГ ЛТД .

Враховуючи відсутність у матеріалах справи документальних доказів наявності у позивача ділової мети на укладення договорів з ТОВ ФРГ ЛТД , окрім як отримання податкової вигоди, та реального отримання товарно-матеріальних цінностей за номенклатурою товарів перила, н/ж суд погоджується з висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період, та відповідно вважає його обґрунтованим та правомірним.

Водночас при ухваленні судового рішення, суд не враховує як документально обгрунтовані посилання контролюючого органу на те, що отримані ним разом із супровідним листом Генеральної прокуратури України від 01.07.2015 №17/1/1-32830-14 копії документів беззаперечно свідчать про фіктивність створення ТОВ ФРГ ЛТД , а саме:

- постанови ст. слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гришина І.В. від 01.07.2015 про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ ТД - Італкераміка у межах кримінального провадження №42014000000000259, внесеного 10.04.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (а саме за фактом розкрадання державних коштів службовими особами ПАТ Укртрансгаз НАК Нафтогаз України у період 2010 - 2014 років);

- протоколу допиту свідка від 26.06.2015, складеного в рамках зазначеного кримінального провадження в результаті допиту ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з приписами ст. 104 вказаного Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Проаналізувавши зміст протоколу допиту свідка від 26.06.2015 суд не виявив, у ньому посилань на найменування конкретного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), стосовно обставин створення та державної реєстрації якого був допитаний ОСОБА_1 У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що з тексту наданої відповідачем копії протоколу допиту свідка не можливо достеменно встановити, що надані ОСОБА_1 свідчення стосуються обставин створення та державної реєстрації саме ТОВ ФРГ ЛТД .

При цьому, як вже зазначалося вище по тексту цього рішення суду, допитати ОСОБА_1 у судовому засіданні у справі №26/683/16 виявилось неможливим з незалежних від суду причин.

Щодо посилання контролюючого органу на обставини порушення кримінального провадження №42014000000000259, в рамках якого була призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, то суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку оскільки відповідачем такого документального доказу як вироку, ухваленого відносно посадових осіб контрагента позивача (ТОВ ФРГ ЛТД ) або самого позивача суду надано не було, то наведені в тексті постанови від 01.07.2015 про призначення документальної позапланової перевірки обставини в частині, що стосується ТОВ ТД - Італкераміка , ТОВ ФРГ ЛТД та результату допиту ОСОБА_1 як свідка, не беруться судом до уваги як належним чином доведені.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову повністю, а документальні докази понесення відповідачами судових витрат у матеріалах справу відсутні.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім-Італкераміка (код ЄДРПОУ 30305113, адреса: 03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55Г) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок