Рішення

від 03.11.2017 по справі 911/2656/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2017 р. Справа № 911/2656/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Підяш О. С. (посвідчення № 028914 від 17.09.2014 р.);

від відповідача-1: Шевель С. М. (довіреність № 25/0/3-17 від 05.01.2017 р.);

від відповідача-2: Степанов О. О. (довіреність б/н від 14.02.2017 р.), Рубан С. В. (наказ № 15 від 28.05.2008 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район

до:

1) Української міської ради, м. Українка, Обухівський район;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест", м. Київ;

про визнання незаконним і скасування рішення та договору оренди земельної ділянки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся в господарський суд Київської області із позовом до Української міської ради, ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" про визнання незаконним та скасування рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.11.2014 р., укладеного між Українською міською радою та ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест", і скасування його державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах держави тим, що рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради було прийнято, а на його підставі договір оренди земельної ділянки від 25.11.2014 р. між Українською міською радою та ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" був укладений всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", іншим нормативно-правовим актам - із порушенням підстав і процедури надання відповідачу-2 спірної земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. (суддя Мальована Л. Я.) у справі № 911/2656/16 за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Української міської ради, ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" про визнання незаконним і скасування рішення та договору оренди земельної ділянки вирішено відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. у справі № 911/2656/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 р. та рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. у справі № 911/2656/16, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 р. у справі № 911/2656/16, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30.05.2017 р. зазначив, що здійснюючи судовий розгляд справи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора посилаючись, зокрема, на положення абзацу 17 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, статтю 32-1 Закону України „Про оренду землі" та абзац 8 частини 1 статті 7 Закону України „Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у випадку розірвання договору оренди з причин задоволення суспільних потреб за орендарем зберігається право на укладання нового договору оренди земельної ділянки комунальної та державної форми власності. В даному випадку закон не ставить вимоги, що новий договір оренди при цьому укладається за результатами проведення земельних торгів, адже за своєю спрямованістю така норма закону має компенсаторний характер, що обумовлюється, насамперед, безвинним позбавленням особи речових прав на земельну ділянку - прав оренди.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказане було залишено поза увагою, питання щодо підстав вилучення, викупу чи примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, не з'ясовувалось, відповідні обставини не встановлювались, а відтак судами зроблене передчасне посилання на абзац 17 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України та наявність, чи навпаки, підстав для застосування вказаної норми щодо можливості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них у зв'язку із надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Крім того, матеріали справи не містять будь - якого рішення Української міської ради, прийнятого у відповідності до норм діючого законодавства щодо порядку та підстав вилучення земельних ділянок для суспільних потреб, з обґрунтуванням винятковості такого вилучення земельної ділянки та виключної необхідності будівництва дитячого садочку саме на частині орендованої ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" земельної ділянки, наданої останньому для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в районі вулиці Будівельників в м. Українка.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосовуючи до спірних правовідносин статтю 32-1 Закону України „Про оренду землі", якою передбачений порядок розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб та вказуючи, що використання відповідачами інших термінів, ніж передбачено законом, зокрема терміну вилучення, внесення змін до договору, замість терміну розірвання договору та укладання нового договору, якими оперує вказана норма, що не може призвести до недійсності вчинюваних дій, адже за своїм юридичним змістом та наслідками вони відповідають закону, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою та не з'ясоване питання щодо моменту виникнення спірних правовідносин, а відтак і наявність, чи навпаки, підстав для застосування статті 32-1 Закону України „Про оренду землі".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що прокурором не доведено фактів порушення інтересів держави.

Проте, вказане не прийнято судами першої та апеляційної інстанції до уваги та залишені поза увагою доводи прокурора стосовно того, що незаконне надання в користування земельної ділянки порушує законний порядок надання в користування землі, що свідчить про наявність підстав представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення відповідного позову.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 911/2656/16 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2017 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 911/2656/16 за позовом Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області до Української міської ради, ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" про визнання незаконним і скасування рішення та договору оренди земельної ділянки і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.07.2017 р.

07.07.2017 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив № 49 від 06.07.2017 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

10.07.2017 р. до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

12.07.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення № 05/2-746вих17 від 11.07.2017 р., у яких він позов підтримує та просить суд задовольнити його у повному обсязі.

12.07.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов лист б/н б/д із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

12.07.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.08.2017 р.

23.08.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.09.2017 р.

06.09.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 06.09.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

06.09.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 20.09.2017 р.

20.09.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.09.2017 р.

22.09.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 29.09.2017 р.

27.09.2017 р. до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення № 68 від 26.09.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

29.09.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 29.09.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

29.09.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.10.2017 р.

13.10.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 надійшли міркування № 76 від 13.10.2017 р. щодо практики ЄСПЛ, що долучені судом до матеріалів справи.

13.10.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 12.10.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.

13.10.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.11.2017 р.

25.10.2017 р. до канцелярії суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н б/д із доданими до нього документами, що долучені судом до матеріалів справи.

03.11.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2010 р. Українською міською радою було прийнято рішення „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" в оренду для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення та дитячим садком в м. Українка в районі вулиці Будівельників в межах Української міської ради Обухівського району Київської області та надання цієї земельної ділянки в оренду".

26.02.2010 р. між Українською міською радою та ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" було укладено договір оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р. загальною площею 4, 1185 га в районі вулиці Будівельників в межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

08.12.2011 р. Українською міською радою було прийнято рішення „Про розгляд рішення виконкому Української міської ради № 371 від 24.11.2011 р." про необхідність будівництва дошкільного навчального закладу на 280 місць, про отримання згоди на вилучення земельної ділянки 1,15 га з орендованої ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" земельної ділянки площею 4, 1185 га, про надання в межах м. Українка земельної ділянки замість вилученої.

22.12.2011 р. листом № 1104 ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" надало згоду на вилучення частини земельної ділянки орієнтовною площею 1, 15 га із орендованої земельної ділянки площею 4, 1185 га.

29.12.2011 р. рішенням Української міської ради „Про розгляд клопотання ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" щодо вилучення частини земельної ділянки орієнтованою площею 1, 15 га із орендованої земельної ділянки площею 4, 1185 га" було надано дозвіл ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" на розроблення відповідної документації із землеустрою щодо встановлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди орієнтовною площею 2, 9685 га із земельної ділянки площею 4, 1185 га для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення в районі вулиці Будівельників в м. Українка.

14.06.2012 р. Українською міською радою було прийнято рішення про, зокрема, затвердження технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р.

11.10.2012 р. рішенням Української міської ради внесено зміни до рішення від 14.06.2012 р. з метою уточнення формулювань рішення ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2010 р., а також припинено право користування ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" земельною ділянкою 1, 15 га.

28.11.2012 р. між Українською міською радою та ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" було укладено договір про внесення змін в основний договір оренди від 26.02.2010 р., яким внесені зміни до пунктів 1.1, 2.1 та 6.1 та, зокрема, передбачено передачу орендарю у користування для будівництва набережної, багатофункціонального житлового комплексу з нежитловими приміщеннями соціального призначення в районі вулиці Будівельників в м. Українка двох земельних ділянок площею 2, 8489 га та 0, 1196 га.

Рішенням Української міської ради від 25.12.2012 р. надано дозвіл ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 1,15 га в районі вул. Соснової в межах м. Українка, замість вилученої для суспільних потреб земельної ділянки площею 1,15 га в районі вул. Будівельників.

08.09.2014 року Управління Держземагенства в Обухівському районі висновком „Про погодження проекту землеустрою" вих. №3-27/1114 погодило розроблений ТОВ „Нацземресурси" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" з цільовим призначенням - для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, площею 1, 0846 га, що розташована в м. Українка в районі вул. Соснової на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

19.09.2014 року Відділ містобудування і архітектури Обухівської районної державної адміністрації висновком „Про погодження проекту землеустрою" № 321/01-22 погодив розроблений ТОВ „Нацземресурси" проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест", цільове використання - для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, площею 1, 0846 га, що розташована в м. Українка в районі вул. Соснової на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

Рішенням Української міської ради від 13.11.2014 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вул. Соснова", розроблений ТОВ „Нацземресурси" та вирішено надати ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" земельну ділянку із земель категорії житлової та громадської забудови площею 1, 0846 га в оренду на 15 років для будівництва багатофункціонального житлового комплексу із укладенням договору оренди.

25.11.2014 р. між Українською міською радою та ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" було укладено договір оренди земельної ділянки в районі вул. Соснової, площею 1, 0846 га для будівництва багатофункціонального житлового комплексу.

25.11.2014 р. право оренди ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" за вказаним договором було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 7808666.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб

Статтею 124 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до ст. 134 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, вищим навчальним закладам, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 60 відсотків;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі;

використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Частинами 1, 2 ст. 135 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі.

Продаж земельних ділянок державної власності разом з розташованими на них об'єктами, що підлягають приватизації, на земельних торгах здійснюється державними органами приватизації у порядку, встановленому цим Кодексом, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів.

Звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей підготовки до проведення та проведення земельних торгів, визначених цим Кодексом.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідні земельні торги при наданні відповідачу-2 спірної земельної ділянки в районі вул. Соснової, площею 1, 0846 га для будівництва багатофункціонального житлового комплексу на підставі рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради не проводились.

Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що оспорюване рішення було прийнято Українською міською радою в інтересах відповідача-2 - ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" щодо земельної ділянки в районі вул. Соснової, площею 1, 0846 га для будівництва багатофункціонального житлового комплексу, із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", та інших нормативно-правових актів України - без проведення у встановленому порядку відповідних земельних торгів.

Заперечення відповідачів щодо того, що у спірних відносинах не потребувалось проведення відповідних земельних торгів при наданні відповідачу-2 спірної земельної ділянки в районі вул. Соснової, площею 1, 0846 га для будівництва багатофункціонального житлового комплексу на підставі рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради через те, що вказана спірна земельна ділянка надавалась відповідачу-2 замість вилученої є необґрунтованими, оскільки вказаний випадок не підпадає під виключення, встановлені і передбачені частиною 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), так як у спірних відносинах не відбулись викуп, примусове відчуження чи вилучення земельної ділянки, що перебувала у користуванні відповідача-2, а положення ст. 32-1 Закону України „Про оренду землі" набули чинності лише з 05.09.2012 р. і відповідно рішення від 08.12.2011 р. Про розгляд рішення виконкому Української міської ради № 371 від 24.11.2011 р." Української міської ради, рішення від 29.12.2011 р. „Про розгляд клопотання ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" щодо вилучення частини земельної ділянки орієнтованою площею 1, 15 га із орендованої земельної ділянки площею 4, 1185 га" Української міської ради, рішення від 14.06.2012 р. Української міської ради та інші були прийняті за відсутності відповідного законодавчого врегулювання, тобто за відсутності необхідних на те законних підстав.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради було прийнято Українською міською радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі", та інших нормативно-правових актів України - без проведення у встановленому порядку відповідних земельних торгів для надання вказаної земельної ділянки, а тому позовна вимога позивача до відповідача-1 про визнання його незаконним та скасування, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25.11.2014 р., укладений між Українською міською радою та ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест", і скасувати його державну реєстраціїю.

Що стосується вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно з ст. 16 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Статтею 17 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відповідно до п. 2.26. цієї ж Постанови у частині першій статті 15 Закону України „Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України „Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України „Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Згідно п. 2.29. цієї ж Постанови звернути увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний договір оренди земельної ділянки від 25.11.2014 р. був укладений між Українською міською радою та ТОВ „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" на виконання рішення від 13.11.2014 р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду" Української міської ради, що у встановленому чинним законодавством України порядку визнано судом недійсним, а тому позовна вимога позивача до відповідачів про визнання його недійсним і скасування його державної реєстрації, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 62 сесії 6 скликання Української міської ради (ідентифікаційний код 35161509) „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ „УІБК „Укржитлоінвест" для будівництва багатофункціонального житлового комплексу в м. Українка по вулиці Соснова та про надання земельної ділянки в оренду".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Українською міською радою (ідентифікаційний код 35161509) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" (ідентифікаційний код 32912118) № 3210 від 25.11.2014 року та скасувати його державну реєтрацію.

4. Стягнути з Української міської ради (ідентифікаційний код 35161509) на користь Прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська інвестиційна будівельна компанія „Укржитлоінвест" (ідентифікаційний код 32912118) на користь Прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

27 листопада 2017 р.