Ухвала

від 28.11.2017 по справі 5006/28/37пн/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

28.11.2017р. Справа №5006/28/37пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В., розглянув матеріали за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» , м.Київ, №б/н від 29.09.2017р. щодо неправомірних дій Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, у справі за позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» , м.Київ,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укріхпромресурси» , м.Макіївка Донецької області,

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , м.Київ, в особі філії „Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Макіївка Донецької області» , м.Макіївка Донецької області,

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроплюс» , м.Макіївка Донецької області,

про звернення стягнення на предмет застави,

за участю представників сторін:

від позивача (заявника): ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача (боржника): не з'явився;

від третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився;

від Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2012р. у справі №5006/28/37пн/2012 (повний текст рішення складено та підписано 31.07.2012р.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укріхпромресурси» , м.Макіївка, за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» , м.Київ, в особі філії „Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області» , м.Макіївка, за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроплюс» , м.Макіївка, про звернення стягнення на предмет застави, задоволено в повному обсязі; звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроплюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» , що діє під свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «АКВА» не диверсифікованого виду закритого типу ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ» (03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 92/1, ЄДРПОУ 35379813), розмір якої становить 1293765,26грн., та складається з: заборгованості за кредитом - 990000,00грн., заборгованість за процентами - 273307,41грн., інфляційними витратами - 30389,85грн., на транспортний засіб - навантажувач ZL50G, 2005року випуску, заводський номер 15G0050674, державний реєстраційний номер 14210ТК, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромреcурси» (86108, м. Макіївка, вул. Ліхачова, 60, ЕДРПОУ 34516384), шляхом його продажу з прилюдних торгів в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості у розмірі 450000,00грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромреcурси» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» , що діє під свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «АКВА» не диверсифікованого виду закритого типу ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ» судовий збір в сумі 9000,00грн.

29.09.2017р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» , м.Київ, №б/н від 29.09.2017р. щодо неправомірних дій Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, у якій заявник просить:

- відновити втрачену справу №5006/28/37пн/2012 господарського суду Донецької області в обсязі, необхідному для розгляду скарги щодо неправомірних дій Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка щодо повернення виконавчого документа стягувачеві;

- визнати дії Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови (ВП №41503696) від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірними;

- скасувати постанову Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по виконавчому провадженню №41503696 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/1081 від 29.09.2017р., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області, у зв'язку із закінченням повноважень судді Уханьової О.О., для розгляду скарги №б/н від 29.09.2017р. по справі №5006/28/37пн/2012 визначено суддю Кротінову О.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2017р.).

02.10.2017р. ухвалою господарського суду Донецької області відновлено втрачену справу №5006/28/37пн/2012 від 31.07.2012р. частково; означену скаргу прийнято до провадження та її розгляд призначено у судовому засіданні.

Обґрунтуванням наведеного, за висновками заявника, є те, що наказ господарського суду Донецької області від 13.08.2012р. по справі №5006/28/37пн не стосується звернення стягнення на предмет іпотеки, а передбачає звернення стягнення на рухоме майно; у виконавчого органу відсутні підстави для застосування п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» .

Нормативним підґрунтям визначено ст.ст.4, 5, 6, 11, 18, 36, п.9 ст.47, 82 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.9 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , п.3.12, 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакціях чинних на час винесення спірної постанови), ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження №14 від 26.12.2003р., п.9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р..

26.10.2017р. представником позивача (заявника) через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н б/д, до якого додано копії наказів про виконання рішення господарського суду Донецької області №5006/28/37пн/2012 від 31.07.2012р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача (заявника) у судовому засіданні 28.11.2017р. наполягав на задоволенні вимог скарги.

Представник відповідача (боржника) у судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав.

Представник Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, витребувані документи не надав.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розгляд скарги за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив надані матеріали та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

При цьому, відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.он України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядВідповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час вчинення оскаржуваної дії), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» , примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу.

Статтею 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст.5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» , примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2012р. у справі №5006/28/37пн/2012 (повний текст рішення складено та підписано 31.07.2012р.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі; звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагроплюс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» , що діє під свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «АКВА» не диверсифікованого виду закритого типу ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ» (03040, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 92/1, ЄДРПОУ 35379813), розмір якої становить 1293765,26грн., та складається з: заборгованості за кредитом - 990000,00грн., заборгованість за процентами - 273307,41грн., інфляційними витратами - 30389,85грн., на транспортний засіб - навантажувач ZL50G, 2005року випуску, заводський номер 15G0050674, державний реєстраційний номер 14210ТК, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромреcурси» (86108, м. Макіївка, вул. Ліхачова, 60, ЕДРПОУ 34516384), шляхом його продажу з прилюдних торгів в процедурі виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на рівні заставної вартості у розмірі 450000,00грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімпромреcурси» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» , що діє під свого імені та за рахунок активів пайового венчурного інвестиційного фонду «АКВА» не диверсифікованого виду закритого типу ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ» судовий збір в сумі 9000,00грн.

13.08.2012р. на виконання судового рішення було видано накази господарського суду.

10.11.2014р. державним виконавцем Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №41503696), у якій підставою визначено Закон України Про боротьбу з тероризмом , Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та ін., якими визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, розпорядження Кабінету міністрів України №1085-р, яким затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться, подальше виконання неможливо у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території на якій на даний час проводиться активна фаза АТО, а Гірницький відділ державної виконавчої служби м.Макіївка Головного управління юстиції у Донецькій області переміщено на територію, підконтрольну українській владі. Нормативним підґрунтям вчинення є посилання на приписи п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» з приміткою: (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника) .

Разом з тим слід зазначити таке.

Положення приведених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення антитерористичної операції є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, якими є нерухоме майно, розташоване на території проведення антитерористичної операції (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.

В оскаржуваній постанові державного виконавця не вказано, а судом в результаті аналізу приписів Законів України «Про виконавче провадження» , «Про державну виконавчу службу в Україні» , «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , «Про боротьбу з тероризмом» не встановлено передбаченої законом такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах території України, або наявності заборони стосовно примусової реалізації рухомого майна.

Суд, погоджується з позицією державного виконавця про те, що територія міста Макіївка Донецької області входить до зони проведення антитерористичної операції, застосовуючи до спірних відносин розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» , проте при вирішенні питання про законність дій державного виконавця суд виходить з наступного.

У відповідності до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» , приписів Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , керівником Антитерористичного центру при Службі Безпеки України виданий наказ від 07.10.2014р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» , відповідно до якого районами проведення антитерористичної операції визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення антитерористичної операції, є територією України.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст.13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.

Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття «обов'язковість судових рішень» , яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» , згідно якого Європейський суд наголосив, що, «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» . Європейський суд також зазначив, що «адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету» .

Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Голдер проти Сполученого Королівства (від 21 лютого 1975 року), «Шмалько проти України» .

Окрім того слід зауважити, що загальновідомий факт проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької області, підтверджує наявність обставин, які перешкоджають провадженню виконавчих дій та дії виконавчого органу, у цьому випадку, означені у ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» .

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку про визнання дій державного виконавця протиправними, тобто незаконними.

Разом з цим, скаржник просить суд скасувати постанову Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по виконавчому провадженню №41503696 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

Статтею 121-2 Господарського кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не вправі зобов'язати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника, та приймаючи до уваги таке, задовольняє скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» в цій частині вимог, проте, шляхом визнання постанови Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по виконавчому провадженню №41503696 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною.

Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ізі Лайф» , м.Київ, №б/н від 29.09.2017р. щодо неправомірних дій Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка щодо повернення виконавчого документа стягувачеві, про визнання дії Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови (ВП №41503696) від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірними; скасування постанови Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по виконавчому провадженню №41503696 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу, задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови (ВП №41503696) від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. Визнати постанову Гірницького відділу державної виконавчої служби міста Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області по виконавчому провадженню №41503696 від 10.11.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною.

4. Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Суддя О.В. Кротінова