Рішення

від 01.12.2017 по справі 925/1343/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2017 р. Справа № 925/1343/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Приватного акціонерного товариства "УкрАгроНПК" про стягнення 106 644,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.10.2017 звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача про стягнення на свою користь заборгованості:

- за договором поставки № Л420 від 15.11.2016 у розмірі 96 027,12 грн., з яких 68040,00 грн. основного боргу та 27 987,12 грн. пені;

- за договором поставки № Л421 від 16.11.2016 у розмірі 10 617,26 грн., з яких 7560,00 грн. основного боргу та 3057,26 грн. пені.

Ухвалою від 12.10.2017 справу передано до господарського суду Черкаської області за територіальною підсудністю по місцю знаходження відповідача (Черкаська область м. Жашків, вул. Промислова, 1).

У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 23.10.2017, 06.11.2017 та від 27.11.2017 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

Ухвалою від 27.11.2017 в порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 підприємство "Джерело". Представник третьої особи в засідання не з'явився, заперечень проти позову не подавав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2016 між приватним акціонерним товариством "Украгро НПК" (Постачальник, відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (Покупець, позивач по справі) укладено договір поставки № Л420 (далі-договір №Л420) (а.с. 15-16) та договір поставки № Л421 від 16.11.2016 (далі - договір № Л421) (а.с. 18-19) .

За умовами договору поставки № Л420 Постачальник зобов'язався поставити позивачу нітроамофоску (азофоску) марки NPK 16-16-16 Біг-бег 0,9 тн. в кількості 351 тонна на загальну суму 2 948 400,00 грн ( п. 1.1 договору №Л420).

Загальна вартість товару за цим договором складає 2 457 000,00 грн. , ПДВ (20%) 491 400,00 грн., разом 2 948 400,00 грн., +/- 10 % в залежності від кількості фактично поставленого Товару ( п. 2.1. договору №Л420).

За умовами п. 4.1. договору №Л420, поставка здійснюється на умовах повної попередньої оплати протягом 3х днів з дати укладення договору.

За умовами п. 3.1 та 3.3. договору №Л420 поставка здійснюється залізничним транспортом протягом 30 днів з дня повної оплати товару на корись одержувача Джерело ПП (код 30892430 за адресою Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової № 5, код на залізниці 5738).

За доводами позивача, повну суму вартості поставки (2948400,00 грн.) за вказаним договором він сплатив двома платежами:

1 769 040,00 грн. за платіжним дорученням № 391 від 16.11.2016 (а.с. 22)

1 179 360,00 грн. за платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 15.11.2016 (а.с. 27).

Повну поставку товару відповідач мав здійснити до 16.12.2016.

Однак позивач вказує, що за договором № Л420 визначеним договором одержувач отримав від відповідача товар лише на суму 2 880 360,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № Л23 від 30.01.2017 (а.с. 20). Залишок суми, на яку товар не поставлено, становить 68 040,00 грн.

На поставку аналогічного товару в кількості 70,2 тони вартістю 589 680,00 грн. між сторонами було укладено договір поставки № Л421 від 16.11.2016 (а.с. 18-19).

Також за умовами п. 3.1 та 3.3. договору поставки № Л421 поставка здійснюється залізничним транспортом протягом 30 днів з дня повної оплати товару на корись одержувача Джерело ПП (код 30892430 за адресою Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Терешкової № 5, код на залізниці 5738).

Позивач повністю оплатив поставку всього товару передоплатою, про що свідчить платіжне доручення № Л402 від 17.11.2016 на суму 589 680,00 грн. (а.с. 23).

Повна поставка товару за цим договором повинна бути здійснена до 17.12.2016 року.

Натомість відповідач на користь одержувача поставив товар лише на суму 582 120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Л5 від 11.01.2017 (а.с. 21). Залишок суми, на яку товар не поставлено, становить 7560,00 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли із договорів поставки № Л420 від 15.11.2016 та № Л421 від 16.11.2016, які відповідають положенням ст. 712 ЦК України. Згідно цієї норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договори поставки № Л420 від 15.11.2016 та № Л421 від 16.11.2016 не визнано недійсними, вони не оспорюються сторонами. Договори сторонами виконувалися.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Позивач обрав своїм способом захисту повернення вартості попередньої оплати за товар.

Відповідач заперечень проти доводів позивача про отримання повної передоплати за обома договорами та здійснення лише часткової поставки товару за накладними, які наявні у справі в копіях.

Сторонами складено акт звірки розрахунків за договором № Л420 від 15.11.2016 (а.с. 24), яким підтверджено сплату та отримання 2 948400,00 грн. коштів та товару на суму 2 880360,00 грн. (борг 68 040,00 грн. ) та акт звірки по договору №Л421 від 16.11.2016 (а.с. 25), яким підтверджено сплату та отримання 589680,00 грн. грошових коштів і поставку товару на суму 582120,00 грн. (залишок боргу 7560,00 грн.)

Доказів проведення повного розрахунку за договорами поставки відповідач суду не надав, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 68 040,00 грн. по договору поставки №Л420 та 7560,00 грн. по договору поставки №Л421 як вартість оплаченого, але непоставленого товару.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 27 987,12 грн. пені по договору №Л420 та 3 057,26 грн. пені по договору №Л421грн. за прострочення поставки товару. Дана вимога також підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Згідно ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, за правилами ГК України можливе застосування пені за порушення немайнового зобов'язання.

Такий же висновок про правомірність застосування передбаченої договором пені за непоставку товару викладено у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 по справі № 3-192гс15 .

У відповідності до п. 5.1. договорів № Л420 та № Л421 між сторонами, у випадку випадку несвоєчасної поставки товару Покупцю, Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,02 % (два сотих відсотка) від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 3 % (трьох відсотків) від вартості непоставленого товару.

Розрахунок пені по обох договорах проведено позивачем невірно (а.с. 26), оскільки нарахування пені слід проводити із її розміру по договору 0,02% та контролювати, щоб вирахувана таким чином сума не перевищувала 3%. Крім того, період нарахування пені слід обмежити шістьма місяцями починаючи з дати, коли зобов'язання повинно бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

За належним розрахунком розмір пені по договору № Л 420 становить лише 27 837,43 грн., а по договору № Л421 - 3070,87 грн. Однак в частині стягнення пені по договору № Л421 позивач свої вимоги не збільшив, тому суд погоджується із розрахунком позивача по пені за цим договором на суму 3057,26 грн.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не подав, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справу не подано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, але позов підлягає до часткового задоволення.

З приводу прав третьої особи на товар, який поставлявся на його адресу за обома договорами позивач пояснив, що ПП "Джерело" було лише номінальним одержувачем товару, оскільки у його власності знаходяться залізничні шляхи у місці поставки ст. Бурлук. В подальшому позивач розпродав отриманий від відповідача товар від свого імені на користь інших осіб, в т.ч. і на користь ПП "Джерело", що підтверджується наявними у справі копіями договорів.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 68040,00 грн. основного боргу, 27 837,43 грн. пені по договору поставки № Л420 від 15.11.2016 та 7560,00 грн. основного боргу і 3 057,26 грн. пені по договору поставки № Л421 від 16 листопада 2016 року.

В решті вимог у позові слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача повністю і з нього на користь позивача слід стягнути 1 600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково:

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УкрАгроНПК" (ідентифікаційний код 31961067, Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Промислова, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (ідентифікаційний код 39820081, м. Харків, вул. Чернишевська, 66):

- 68040,00 грн. основного боргу, 27 837,43 грн. пені по договору поставки № Л420 від 15.11.2016;

- 7560,00 грн. основного боргу, 3 057,26 грн. пені по договору поставки № Л421 від 16 листопада 2016

та 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 01 грудня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських