Постанова

від 29.11.2017 по справі 904/6786/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017 Справа № 904/6786/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1905/2017 від 19 травня 2017 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 20 серпня 2017 року;

від відповідача: ОСОБА_3, директор, наказ №1 від 14 січня 1999 року;

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н від 23 серпня 2017 року;

від третьої особи: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма Медсервіс на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року у справі №904/6786/17

за позовом: Комунального закладу Нікопольська міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради , м. Нікополь, Дніпропетровська область

до відповідача: Приватного підприємства Фірма Медсервіс , м. Нікополь, Дніпропетровська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Комунальний заклад Нікопольська міська лікарня №1 Дніпропетровської обласної ради (надалі - КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР ) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просив зобов'язати Приватне підприємство Фірма Медсервіс (надалі - ПП Фірма Медсервіс ) звільнити займане нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 24кв.м., розташоване на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 50 та передати це приміщення КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна; стягнути з ПП Фірма Медсервіс на свою користь витрати, понесені по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року у справі №904/6786/17 (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено; ПП Фірма Медсервіс зобов'язано звільнити займане нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 24кв.м., розташоване на першому поверсі 2-поверхової будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, пр. Трубників, 50 та передати це приміщення КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР шляхом підписання акту приймання-передачі нерухомого майна; з ПП Фірма Медсервіс на користь КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР стягнуто 1 600 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПП Фірма Медсервіс подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи; порушення норм матеріального та процесуального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на ті обставини, що перебуває у спірному приміщенні, продовжує його використання, сплачує орендну плату і комунальні платежі на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №5 від 01 січня 2008 року, який є чинним на час розгляду справи. Також вказує на відсутність у позивача права власності на спірне приміщення та відсутність інших речових прав на нього, що, на думку апелянта, позбавляє позивача права на звернення до суду з вимогами про виселення відповідача з займаного приміщення. Окрім того зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано позовну давність при вирішенні спору.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Третя особа на виклик суду не з'явилась, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталась, про час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що між Комунальною установою охорони здоров'я Нікопольська міська лікарня №1 (наймодавець) та ПП Фірма Медсервіс (наймач) укладений договір оренди від 01 січня 2008 року №5 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме (або інше) майно, що належить до комунальної власності, і знаходиться на балансі наймодавця - приміщення на 1-му поверсі неврологічного відділення та частина місць загального користування, загальною площею 24,0 кв.м., розташоване за адресою: м.Нікополь, пр. Трубників, 50, балансова вартість якого на день укладення договору становить 3 540 грн., а згідно експертної оцінки станом на 28 лютого 2003 року - 4 265 грн.

Згідно п. 1.3 договору майно передається в найм (оренду) з метою використання його під аптечний пункт аптеки, що реалізує готові ліки.

Пунктом 2.1 договору визначено, що наймач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21 жовтня 2011 року №185-9/VI Про приймання - передачу майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області з комунальної власності територіальної громади м. Нікополя до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області прийнято Комунальну установу охорони здоров'я Нікопольська міська лікарня №1 та її майно.

На підставі акту приймання - передачі від 30 грудня 2011 року було передано майно лікарні, в тому числі будівлі та споруди загальною вартістю 3 711 057 грн. до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в оперативне управління КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР для забезпечення надання вторинної медичної допомоги.

31 грудня 2012 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, якою внесли зміни до п. 8.1 договору, виклавши його в наступній редакції: Цей договір укладено строком з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно .

Пунктом 8.8 договору на орендаря покладено обов'язок у разі припинення договору повернути орендодавцю об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п.8.9 договору якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач направив відповідачу лист від 23 грудня 2014 року №1937 з вимогою звільнити приміщення та повернути його позивачу.

Листом від 14 листопада 2014 року №295 відповідач заперечив щодо необхідності укладення нового договору оренди та вказав на пролонгацію договору на строк, який був раніше встановлений і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Згідно з листом від 23 грудня 2014 року №1937 позивач вказав на необхідність звільнення відповідачем орендованих приміщень до 31 грудня 2014 року та надав акт приймання - передачі приміщення.

Листом від 18 березня 2015 року №310 відповідач відмовився звільнити займані приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар на момент розгляду справи орендоване приміщення не звільнив та продовжує користуватися об'єктом оренди, що і є підставою для звернення позивачем з даним позовом про зобов'язання відповідача звільнити спірне нежитлове приміщення та передати його шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 794 Цивільного кодексу України, в редакції станом на січень 2008р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Цивільним кодексом України у ст. 215 визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи те, що договір найму (оренди) індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №5 від 01 січня 2008 року, з урахуванням додаткової угоди №2 від 31 грудня 2012 року підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, чого сторонами здійснено не було, він є нікчемним, тобто недійсним в силу закону з моменту його вчинення.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для використання нерухомого майна загальною площею 24 кв.м., розташованого за адресою: м. Нікополь, проспект Трубників, 50.

За наведених обставин, колегією суддів відхиляються доводи апелянта щодо продовження використання ним орендованого майна, сплату орендної плати і комунальних платежів, тобто продовження орендних правовідносин в т.ч. з підстав чинності договору оренди нерухомого майна №5 від 01 січня 2008 року.

З огляду на предмет спору у справі та зміст спірних правовідносин, відхиляються апеляційним судом і доводи відповідача про відсутність у позивача права власності на спірне приміщення та відсутність реєстрації за позивачем іншого речового права на це приміщення.

Підставою для виникнення права власності у територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на спірний об'єкт нерухомості є рішення Нікопольської міської ради від 07 жовтня 2011 року №1-11/VI Про передачу комунальних установ та закладів охорони здоров'я Нікопольської міської ради у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та рішення Дніпропетровської обласної ради від 21 жовтня 2011 року №185-9/VI Про приймання-передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області .

На підставі вищенаведених рішень, між Нікопольською міською радою та Дніпропетровською обласною радою 30 грудня 2011 року підписано акт приймання-передачі, згідно з яким майно, що було спільною власністю територіальної громади м. Нікополь і перебувало в оперативному управлінні КЗ "Нікопольська міська лікарня №1", передається у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в оперативне управління КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР для забезпечення надання вторинної медичної допомоги.

Також, Дніпропетровською обласною радою було затверджено статут КЗ Нікопольська міська лікарня № 1 ДОР , згідно з новою редакцією, якого від 28 жовтня 2016 року, заклад заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради.

Відповідно до п. 4.2. Статуту майно закладу є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області й закріплюється за ним на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, заклад володіє, користується зазначеним майном, вчиняючи щодо нього дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статутові.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на майновий комплекс КЗ Нікопольська міська лікарня №1 ДОР та перебування цього майна в оперативному управлінні останнього, а відсутність реєстрації за ним речового права на передане в управління майно, у даному випадку, не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України в п. 5.1 Постанови Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29 травня 201З року у ст. 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.

З огляду на вищезазначене, твердження відповідача про сплив позовної давності є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма Медсервіс залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2017 року у справі №904/6786/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 01.12.2017).