Постанова

від 29.11.2017 по справі 826/870/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 листопада 2017 року 13:10 справа №826/870/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг провизнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" (далі по тексту - позивач, ТДВ "СК "На всякий випадок") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі по тексту - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 грудня 2016 року №3107 про виключення позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ №603; 2) зобов'язати відповідача зареєструвати в державний реєстр фінансових установ позивача та видати свідоцтво про реєстрацію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/870/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 червня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2016 року відповідачем прийнято розпорядження №3107, яким постановлено виключити позивача з державного реєстру фінансових установ та анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ №603.

Позивач вважає, що розпорядження від 13 грудня 2016 року №3107 прийняте всупереч вимогам існуючого в Україні законодавства, оскільки під час його прийняття відповідачем не враховано, що позивач має ліцензію на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна від 13 грудня 2012 року серії АЕ №190411, як наслідок, рішення про виключення позивача з реєстру та анулювання його свідоцтва не могло бути прийняте.

Відповідач у письмових запереченнях проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження прийнято відповідачем в межах наданих повноважень та за наявності підстав для прийняття такого розпорядження.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно абзацу четвертого частини першої статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання; здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до частин першої статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.

Пунктом 2.1. Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого Розпорядженням відповідача від 20 листопада 2012 року №2319 (далі по тексту - Положення №2319), Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3)накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"; 4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Повноваження Нацкомфінпослуг щодо обмеження або відкликання ліцензії страховика на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг реалізуються відповідно до Закону України "Про страхування".

Згідно частини другої статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є: 1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії. Не є підставою для анулювання ліцензії заява ліцензіата про анулювання його ліцензії, що подана після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання таким ліцензіатом вимог ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); у тридцять робочих днів після спливу терміну виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов); 2) набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування; 3) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Закону; 4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи - підприємця (у разі відсутності правонаступника); 5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності; 6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження; 7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії; 8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки); 9) акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України; 10) несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.

Згідно частини сьомої та восьмої статті 16 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої цієї статті, набирає чинності з дня його прийняття.

Рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.

Відповідно до пункту 4.21. Положення №2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Нацкомфінпослуг або уповноважена особа Нацкомфінпослуг приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення.

Матеріали справи підтверджують, що 21 вересня 2016 року відповідачем складено акт про виявлення недостовірних даних у документах, поданих Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" разом із заявою про отримання ліцензії №77/13/6-09.

Актом від 21 вересня 2016 року №77/13/6-09 встановлено, що під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) ПрАТ СК "Велтлінер" (код за ЄДРПОУ 25285050), на виконання Плану заходів державного нагляду (контролю) з питань додержання піднаглядними учасниками ринків фінансових послуг законодавства у сфері ринків фінансових послуг на третій квартал 2016 року, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 16 червня 2016 року №1294, згідно наказу Голови Нацкомфінпослуг від 03 серпня 2016 року №220 та направлення на перевірку від 03 серпня 2016 року №44/13/7-09, інспекційною групою відповідача встановлено, що ОСОБА_1 працює головним бухгалтером ПрАТ СК "Велтлінер", про що свідчать записи в її трудовій книжці, накази та інші первинні документи ПрАТ СК "Велтлінер".

Водночас, під час аналізу звітних даних позивача, що надійшли до Нацкомфінпослуг за наступними вхідними номерами: від 24 квітня 2015 року №13/0868-ск, від 27 липня 2015 року №13/1681-ск, від 23 жовтня 2015 року №13/2067-ск, від 03 березня 2016 року №13/2943-ск, від 25 квітня 2016 року №13/3298-ск, від 25 липня 2016 року №13/4002-ск, встановлено, що ОСОБА_1 зазначена у цих звітах як головний бухгалтер позивача, її прізвище, ім'я та по-батькові з невстановленим підписом поруч зазначено у звітності позивача.

Оскільки позивач подавав до Нацкомфінпослуг заяви про отримання ліцензій від 03 листопада 2015 року вх.№9606/СК, від 27 листопада 2015 року вх.№10542/СК та від 22 грудня 2015 року вх.№11313/СК, відповідачем проаналізовано документи, подані позивачем разом із заявами про отримання ліцензій, за результатами розгляду яких Нацкомфінпослуг прийняті розпорядження від 12 листопада 2015 року №2756, від 10 грудня 2015 року №3082 та від 05 січня 2016 року №4 про видачу позивачу ліцензій на провадження страхової діяльності різних видів.

Під час перевірки відповідачем встановлено факт, що ОСОБА_1 зазначена головним бухгалтером позивача у документах, поданих позивачем разом із заявами про отримання ліцензій, про що свідчать наступні документи: копія диплома головного бухгалтера ОСОБА_1, інформація про наявність відповідних сертифікатів у керівника та головного бухгалтера Товариства, копія сертифікату ОСОБА_1, надані разом із вищезазначеними заявами про отримання ліцензій.

Актом від 22 вересня 2016 року встановлено, що під час проведення планової перевірки ПрАТ CK "Велтлінер" на запит керівника інспекційної групи Нацкомфінпослуг ОСОБА_1 пояснила, що ніколи не працювала у ТДВ "Страхова компанія "На всякий випадок", зокрема протягом 2015-2016 років, ні в штаті, ні за договором, а також те, що причини з яких її персональні дані використані для подання звітів позивача, а також причини з яких її персональні дані подані позивачем до Нацкомфінпослуг разом з заявами для отриманий ліцензій їй не відомі.

Таким чином, відповідачем встановлено, що ліцензії, отримані позивачем за наявності недостовірності даних у документах, поданих позивачем до Нацкомфінпослуг разом із заявами про отримання ліцензій від 03 листопада 2015 року вх.№9606/СК, від 27 листопада 2015 року вх.№10542/СК та від 22 грудня 2015 року вх.№11313/СК.

На підставі вищевикладеного відповідно до вимог пункту 7 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" 22 вересня 2016 року розпорядженням №2416 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг постановила анулювати ліцензії позивача на провадження страхової діяльності, що видані розпорядженням Нацкомфінпослуг від 12 листопада 2015 року №2756, від 10 грудня 2015 року №3082 та від 05 січня 2016 року №4.

01 грудня 2016 року рішенням експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України №20.1 відхилено апеляцію позивача від 10 жовтня 2016 року на розпорядження від 22 вересня 2016 року №2416.

Докази оскарження вищезазначеного розпорядження від 22 вересня 2016 року №2416 в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Отже, розпорядження від 22 вересня 2016 року №2416 є чинним та не скасованим.

Документи, які спростовують порушення зазначені відповідачем в акті від 21 вересня 2016 року №77/13/6-09, до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

13 грудня 2016 року відповідачем прийнято розпорядження "Про виключення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи" №3107, яким Нацкомфінпослуг постановила: виключити ТДВ "Страхова компанія "На всякий випадок" (місцезнаходження відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01010, м. Київ, вул. Суворова буд. 4; відповідно до Державного реєстру фінансових установ: 01010, м. Київ, вул. Суворова буд. 4; код за ЄДРПОУ 38150107) з Державного реєстру фінансових установ, у зв'язку з анулюванням ліцензій ТДВ "Страхова компанія "На всякий випадок" на провадження страхової діяльності; анулювати свідоцтво про реєстрацію фінансової установи від 27 вересня 2012 року серії СТ №603, видане позивачу.

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу сьомого пункту 1 розділу ХІХ Положення про Державний реєстр фінансових послуг, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року №41 (далі по тексту - Положення №41), рішення про виключення фінансової установи - ліцензіата з Реєстру та анулювання його Свідоцтва може бути прийнято Нацкомфінпослуг у випадку прийняття у встановленому законодавством порядку рішення про анулювання ліцензії відповідної фінансової установи - ліцензіата, у разі якщо після такого анулювання у фінансової установи відсутні чинні ліцензії на право надання певної фінансової послуги.

Матеріали справи підтверджують, що 23 червня 2015 року відповідачем постановлено розпорядження №1440 про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна виданої ТДВ "СК "На всякий випадок" від 13 грудня 2012 року серії АЕ №190411.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року у справі №826/14327/15 адміністративний позов ТДВ "Страхова компанія "На всякий випадок" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження від 23 червня 2015 року №1440.

Отже, судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження від 13 грудня 2016 року №3107 позивач мав чинну ліцензію на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування майна від 13 грудня 2012 року серії АЕ №190411, як наслідок, абзац сьомий пункту 1 розділу ХІХ Положення №41 виключає можливість прийняття рішення про виключення фінансової установи - позивача з Реєстру та анулювання його Свідоцтва.

З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування розпорядження від 13 грудня 2016 року №3107 підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати позивача в державному реєстрі фінансових установ та видати свідоцтво про реєстрацію необхідно зазначити наступне.

Пунктом 1 розділу VII Положення №41 передбачено перелік документів, які заявник подає до Нацкомфінпослуг для внесення юридичної особи до Реєстру.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Положення №41 за відсутності підстав для залишення заяви без розгляду Нацкомфінпослуг не пізніше 30 календарних днів з дати надходження документів, поданих заявником для внесення його до Реєстру, приймає рішення про внесення юридичної особи до Реєстру або про відмову в унесенні юридичної особи до Реєстру.

Згідно пункту 3 розділу VII Положення №41 Нацкомфінпослуг оформлює заявнику Свідоцтво не пізніше п'яти робочих днів з дати прийняття рішення про внесення юридичної особи до Реєстру у разі якщо реєстраційна картка відповідає вимогам пункту 2 розділу VІ цього Положення.

Абзацом першим пункту 2 розділу V Положення №41 встановлено, що рішення про внесення фінансової установи до Реєстру та видачу Свідоцтва, виключення фінансової установи з Реєстру та анулювання Свідоцтва, про заміну додатка до Свідоцтва, про відмову в унесенні фінансової установи до Реєстру, про відмову у виключенні фінансової установи з Реєстру, про відмову в заміні додатка до Свідоцтва приймаються Нацкомфінпослуг як колегіальним органом.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати ТДВ "СК "На всякий випадок" в державний реєстр фінансових установ та видати свідоцтво про реєстрацію, то в їх задоволенні слід відмовити у зв'язку із передчасністю, оскільки право позивача у цій частині наразі не порушене.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного розпорядження у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 грудня 2016 року №3107 "Про виключення Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи".

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "На всякий випадок" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко