Рішення

від 28.11.2017 по справі 908/1849/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/99/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017 Справа № 908/1849/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-М" (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136а)

до відповідача: Приватного підприємства "Бастіон-Дельта" (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Панаса Мирного, 65)

про стягнення 20 932 грн. 23 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: . Тимцясь Р.А., дов. № 130-М від 03.10.2017 р.

від відповідача: Тихонов П.Т., дов. № 58 від 02.10.2017 р.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-М", Запорізька область, м. Мелітополь до Приватного підприємства "Бастіон-Дельта", Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 15 872 грн. 00 коп. основного боргу, 5 060 грн. 23 коп. пені за час прострочення суми боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2017 р., справу № 908/1849/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.09.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1849/17, присвоєно справі номер провадження 27/99/17 та призначено судове засідання на 05.10.2017 р.

У судовому засіданні 05.10.2017 р. оголошувалася перерва до 06.11.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5, 9 ст. 74-1 ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.10.2017 р. судом задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-М", Запорізька область, м. Мелітополь про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області було доручено забезпечити проведення відеоконференції 06 листопада 2017 р. об 11 год. 00 хв. у приміщенні суду за адресою: 72309 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 11.

Судове засідання 06.11.2017 р. здійснювалося у режимі відеоконференції

Ухвалою суду від 06.11.2017 р. розгляд справи відкладався на 14.11.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 14.11.2017 р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладався на 28.11.2017 р.

28.11.2017 р. продовжено розгляд справи № 908/1849/17.

У судовому засіданні 28.11.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 28.11.2017 р. позивач підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог, надіслану на адресу суду 20.11.2017 р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 15 672 грн. 00 коп. основного боргу, 5 060 грн. 23 коп. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За змістом п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 672 грн. 00 коп. основного боргу, 5 060 грн. 23 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору охорони об'єктів № 383/16 від 01.05.2016 р. позивачем виконано охорону об'єкту, розташованого за адресою: м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 18, ТЦ Палладиум , а відповідачем прийнято вказані роботи у повному обсязі без зауважень, однак в порушення умов договору відповідачем лише частково здійснено оплату охоронних послуг, на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідачем не сплачена.

Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві, наданому у судовому засіданні 05.10.2017 р. (приєднаний до матеріалів справи), обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що позивачем в порушення умов договору, не здійснювалися взяті на себе зобов'язання з охорони об'єктів відповідача з 31.01.2017 р. по щонайменше 01.05.2017 р. Відповідачем не було погоджено питання зміни умов пункту 7.1 договору (щодо розміру вартості послуг) у встановленому законом чи договором порядку (зокрема пунктом 9.4 договору), тому у цій частині до розрахунків заборгованості, наданого позивачем, відповідач відноситися критично. Відповідач вважає, що розрахунок пені, наданий позивачем, також є необґрунтованим, оскільки його складено без врахування факту відсутності змін до пункту 7.1 договору щодо розміру вартості послуг за договором; цей розрахунок складено, у тому числі, за періоди, коли позивачем в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, не надавались послуги з охорони (саме з вини позивача); цей розрахунок складено із помилками в частині зазначення періодів (часу), за які може бути нарахована пеня за невиконання зобов'язань.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши позивача та відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Господарським судом встановлено, що 01.05.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сакура-М" (виконавець) та Приватним підприємством "Бастіон-Дельта" (замовник) укладено договір про охорону об'єктів № 383/16.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання охороняти об'єкти замовника.

Згідно п. 1.2 договору замовник зобов'язується у відповідності до умов даного договору здавати під охорону об'єкти в визначений час та своєчасно здійснювати оплату послуг за виконані роботи по охороні об'єктів.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що об'єктом охорони є будівля та прилегла територія, розташована за адресою: м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 18, ТЦ Палладиум .

Відповідно до п. 3.1 договору час охорони об'єктів встановлений цілодобово.

Охорона об'єктів здійснюється шляхом виставлення поста (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, замовник зобов'язується протягом 3-х календарних днів з дня отримання від виконавця акта здачі-приймання виконаних робіт, підписати його або направити виконавцю свої зауваження по ньому.

Розділом V договору визначені обов'язки виконавця: прийняти об'єкти під охорону; організувати охорону об'єктів і товарно-матеріальних цінностей що знаходяться в ньому від розкрадання; своєчасно інформувати замовника про всі випадки порушення правил пожежної безпеки та охорони, які відбулися на об'єктах; здійснювати охорону силами співробітників мають відповідну кваліфікацію; не пізніше 30 числа поточного місяця, надавати замовнику для підписання акт здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.1 договору вартість послуг за даним договором складає 22 грн. 60 коп. одну людину годину охорони, в тому числі ПДВ.

Замовник зобов'язується не пізніше 5 числа наступного місяця розрахуватися за надані послуги, згідно виставленого рахунку (п. 7.2 договору).

Згідно п. 7.3 договору вартість послуг за цим договором може змінюватися у випадках проведення державою індексації доходів населення, зміни розмірів мінімальної заробітної плати та зміни порядку оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт №№ 431 від 31.05.2016 р., № 502 від 30.06.2016 р., № 587 від 31.07.2016 р., № 668 від 31.08.2016 р., № 762 від 30.09.2016 р., № 852 від 31.10.2016 р., № 935 від 30.11.2016 р., № 1022 від 31.12.2016 р., № 67 від 31.01.2017 р.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання та діє протягом одного року.

В разі якщо сторони за 15 днів до закінчення строку дії договору не вчинять дій до його розірвання, договір автоматично продовжується на той же строк та на тих же умовах (п. 9.3 договору).

25.11.2016 р. відповідачем отримано від позивача повідомлення про те, що з січня 2017 року підвищується розмір мінімальної заробітної плати та зміни у порядку оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності і підвищення затрат на здійснення охоронних послуг за адресою: м. Мелітополь, пр. 50-річяя Перемоги, буд. 18, ТЦ Палладієм . Відповідача було повідомлено, що плата за фізичну охорону з 01.01.2017 року складатиме 44 грн. 45 коп. за одну людину годину, в тому числі ПДВ.

На лист відповідача № 45 від 29.12.2016 р., позивач направив на адресу відповідача (вих. № 289-М від 29.12.2016 р.) кошторис на утримання одного охоронця з 01.01.2017 р. та повідомив відповідача про те, що у зв'язку з тим, що відповідачем не узгоджена ціна на охоронні послуги, вважати договір № 383/16 від 01.05.2016 р. таким, що втратив силу 01.01.2017 р.

31.12.2016 р. відповідач у відповідь просив продовжити строк дії договору до 07.01.2017 р. оплату згідно нового тарифу 44 грн. 45 коп. за одну людину годину гарантує.

Позивачем неодноразово, що підтверджується листами від 13.02.2017 р. вих. № 28-М, 28.02.2017 р. вих. № 38-М про сплату заборгованості.

04.04.2017 р. та 07.04.2017 р. на адресу відповідача позивач надсилав претензії № 44-М від 04.04.2017 р., № 46-М від 07.04.2017 р., від 01.08.2017 р. про сплату заборгованості, відповідно до акту виконаних робіт № 502 від 30.06.2016 р. та пені.

Дані претензії залишилися відповідачем без задоволення.

Відповідач свої зобов'язання по договору № 383/16 від 01.05.2016 р. виконав лише частково.

Так, на підставі акту виконаних робіт № 502 від 30.06.2016 р. відповідач повинен був сплатити за наданні охоронні послуги 16 272 грн. 00 коп.

По акту № 502 від 30.06.2016 р. відповідач сплатив лише 600 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою банку від 14.11.2017 р. вих. № 207-05-3-3-3/71, а саме 17.03.2017 р. відповідач сплатив 100 грн. 00 коп., 10.05.2017 р. - 100 грн. 00 коп., 12.06.2017 р. - 100 грн. 00 коп., 04.08.2017 р. - 100 грн. 00 коп., 06.09.2017 р. - 100 грн. 00 коп., 02.10.2017 р. - 100 грн. 00 коп.

Слід звернути увагу на те, що в актах виконаних робіт міститься перелік наданих послуг охорони, із зазначенням вартості таких послуг за кожний місяць окремо.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Всупереч умовам договору № 383/16 від 01.05.2016 р. та не зважаючи на те, що кожна із сторін договору прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідач у повному обсязі не здійснив оплату за актом № 502 від 30.06.2016 р., сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 15 672 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 173, 174 ГК України.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо інше не встановлене договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Судом встановлено, що відповідач не виконав умови у повному обсязі зобов'язання по договору, факт виконання зобов'язань за договором № 383/16 від 01.05.2016 р. відповідач належним чином не довів., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором в розмірі 15 672 грн. грн. 00 коп.

Доказів оплати виконаних позивачем за договором послуг відповідачем суду надано не було.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 15 672 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 383/16 від 01.05.2016 р. заявлена обґрунтовано, та задовольняється.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 060 грн. 23 коп. пені.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 6.3 договору, згідно з яким у разі порушення п. 7.2 договору, замовник зобов'язується виплатити на користь виконавця пеню на залишок суми, з урахування подвійної ставки НБУ України, вираженою в річних відсотках за кожний календарний день прострочення платежу, відповідно до п. 1.2 договору.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 5 060 грн. 23 коп.

Разом з тим, відповідачем у відзиві заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В частині стягнення пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-М", м. Мелітополь, Запорізька область до Приватного підприємства "Бастіон-Дельта" м. Мелітополь, Запорізька область задовольнити частково

Стягнути з Приватного підприємства "Бастіон-Дельта" (72311 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Панаса Мирного, 65, код ЄДРПОУ 36210200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-М" (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136а, код ЄДРПОУ 23795158) 15 672 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 1 112 грн. (одна тисяча сто дванадцять) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 04.12.2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.