Постанова

від 14.03.2018 по справі 908/1849/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 справа № 908/1849/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді -доповідача): суддів:Стойка О.В., Чернота Л.Ф. , Попков Д.О , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Склярук С.І. не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бастіон - Дельта", м. Мелітополь, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2017 (повний текст підписано 04.12.2017р.) у справі№ 908/1849/17 (суддя Дроздова С.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сакура М", м. Мелітополь, Запорізька область доПриватного підприємства "Бастіон - Дельта", м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 15780,42грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сакура М", м. Мелітополь, Запорізька область (Позивач) із позовом до Приватного підприємства "Бастіон - Дельта", м. Мелітополь, Запорізька область (Відповідач) про стягнення 15 872 грн. 00 коп. основного боргу та 5 060 грн. 23 коп. пені за час прострочення суми боргу.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) було зменшено розмір позовних вимог, Позивач остаточно просив стягнути 15 672 грн. 00 коп. основного боргу та 5 060 грн. 23 коп. пені. Зазначені вимоги розглянуті господарським судом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 15 872 грн. 00 коп. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного рішення по справі.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на відсутність підстав до оплати за надані послуги через невиставлення Позивачем в порушення вимог п. 7.2 Договору рахунку на оплату, внаслідок чого Відповідач був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу у відсутності учасників справи, що не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 01.05.2016 між сторонами договору про охорону об'єктів № 383/16 (далі - Договір), за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого Позивач взяв на себе зобов'язання охороняти об'єкти Відповідача, а Відповідач - у відповідності до умов даного договору здавати під охорону об'єкти в визначений час та своєчасно здійснювати оплату послуг за виконані роботи по охороні об'єктів;

- факти надання протягом травня 2016 року - січня 2017 року Позивачем послуг з охорони Відповідачу та прийняття їх Відповідачем;

- факти підписання сторонами без доповнень та зауважень актів виконання робіт № 431 від 31.05.2016, № 502 від 30.06.2016, № 587 від 31.07.2016, № 668 від 31.08.2016, № 762 від 30.09.2016, № 852 від 31.10.2016, № 935 від 30.11.2016, № 1022 від 31.12.2016 та № 67 від 31.01.2017;

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Проте, Відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову тим, що Позивачем в порушення вимог п. 7.2 Договору не було виставлено Відповідачу рахунку на оплату за послуги надані Позивачем червні 2016 року, внаслідок чого Відповідач фактично не зміг виконати умови Договору щодо своєчасної та повної оплати за отримані ним послуги. Умов щодо оплати послуг з охорони на підставі підписаних між сторонами актів приймання робіт умови Договору не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ч. 1 ст. 173, ст.ст. 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 631, 638, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судова колегія не приймає до уваги доводи Відповідача щодо про ненастання строку оплати за товар, за наступних підстав.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що Відповідач зобов'язується не пізніше 5 числа наступного місяця здійснити розрахунок за надані послуги згідно виставленого рахунку.

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав посилання Відповідача в апеляційній скарзі на недоведеність Позивачем належними та допустимими доказами факту виставлення Відповідачу рахунку на оплату за послуги, надані в червні 2016 року відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки п. 7.2 Договору не містить умов, які б встановлювали зв'язок між виникненням обов'язку із здійснення оплати наданих Позивачем послуг з виставленням останнім рахунків на оплату Відповідачу. Підставою до оплати в даному випадку є саме факт надання відповідних послуг, що підтверджується відповідним актом, в якому і зазначена вартість цих послуг у відповідний розрахунковий період, а порядок оплати та банківські реквізити визначені сторонами в Договорі.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх заперечень Відповідачем не надано.

Законних підстав щодо звільнення Відповідача від виконання обов'язку оплатити надані за Договором послуги судовою колегією не встановлено та їх наявність Відповідачем не доведено.

Отже судова колегія вважає право Позивача на отримання оплати за надані на підставі вищезазначеного Договору послуги таким, що порушене, а отже вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованість за надані послуги в сумі 15 672,00 грн.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2017 у справі № 908/1849/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бастіон - Дельта", м. Мелітополь, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2017 у справі № 908/1849/17 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Приватне підприємство "Бастіон - Дельта", м. Мелітополь, Запорізька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2018р.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді: Л.Ф. Чернота

Д.О. Попков

Надруковано 4 прим.:

1) позивачу;

2) відповідачу;

3) у справу;

4) ДАГС.