Постанова

від 28.11.2017 по справі 809/1368/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/9397/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: Остап'юк М.П., Павлів В.Б.

представника відповідача: Мельник Р.Я., Каркіч Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000791302, №0001271401, №0001261406, №0000801302, №0001251401.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що висновки ГУ ДФС в Івано-Франківській області, викладені в акті від 29.06.2016 року, про порушення позивачем податкового законодавства та визначення йому в зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 985 799 грн., податку на додану вартість - 2 725 655 грн., земельного податку - 19 507,26 грн. та податку на доходи фізичних осіб - 33 838,92 грн. не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать нормам Податкового кодексу України. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000791302, №0001271401, №0001261406, №0000971700, №0002882200. Разом з тим, позивач вважає, що відповідачем помилково донараховано податковими повідомленнями-рішеннями за №№0001261406, 0001251401 від 14.07.2016 року суми податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств на підставі включення до складу доходу та виключення зі складу податкового кредиту вартості придбаних та реалізованих товарів із контрагентами позивача, так як встановлено відсутність фактів реального одержання по ланцюгах постачання. Зокрема вказав, що висновок податкового органу щодо неможливості здійснення правочинів з постачання товару від ТОВ Авіанова і ТОВ Індастріал-Інвест є помилковим, так як відсутність контрагентів - постачальників за місцем реєстрації не дає законних підстав вважати, що первинні документи, які підтверджують господарські операції, відсутні. Відсутність сертифікатів якості чи декларації про відповідність товару на товарно-матеріальні цінності, які були предметами укладених договорів з ТОВ Індастріал-Інвест , ТОВ ВФК Бізнес-Модуль , ТОВ Авіанова та ТОВ Інтертерм не можуть ставити під сумнів реальність даних господарських операцій, так як у чинному законодавстві України не має вимог щодо обов'язкової наявності таких документів при укладенні відповідних договорів. Окрім того вказав, що обрив ланцюга постачання на підприємства контрагентів ПАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" не може також свідчити про відсутність господарських операцій, так як позивач не несе відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. В той же час зазначив, що всі первинні документи оформленні належним чином, а отже підтверджують поставки товару та використання останнього в господарській діяльності Товариства. Звернув увагу суду на той факт, що жодних судових рішень, які набрали законної сили, та підтверджували б факти фіктивності суб'єктів підприємницької діяльності, з якими Товариством укладено договори поставки товарно-матеріальних цінностей, не має.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що на підставі направлень №№496 - 499 від 29.04.2016 та №623 від 31.05.2016 ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки податковим органом складений акт від 29.06.2016 року за №441/09-19-14-06/13655435, згідно якого перевіркою встановлені наступні порушення: пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14; п.44.1 ст.44; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; пп.138.1.1 п.138.1; п.138.2, п.138.6, п.138.8; пп.138.10.3 п.138.10 ст.138; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139; п.140.3 ст.140 Податкового кодексу України; ст..ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями, п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2, п.2.4, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704; ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України, ст.3, ст.43 Господарського Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 737 673 грн.; п.185.1. ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1, 189.9 ст.189, п. 198.1, 198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 450 180 грн.; п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено земельний податок, що підлягає сплаті до бюджету на суму 15 605,72 грн.; п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку - подання з недостовірними даними податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1ДФ) за період з І квартала 2014 по IV квартал 2015; п.п.1.2, п.п.1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого сума податкового боргу з військового збору за даними перевірки складає 28199,10 грн. (а.с. 80-115, т.І).

На підставі акту перевірки 14.07.2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняті податкові повідомлення-рішення: за №0000791302, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн.; за №0001271401, яким збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб в загальному розмірі 19 507,26 грн.; за №0001261406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2 725 655 грн.; за №0000801302, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи з фізичних осіб в загальному розмірі 33 838,92 грн.; за №0001251401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 1 985 799 грн.

Щодо висновків перевіряючих про те, що у 2014 році Товариство проводило списання та відносило до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларацій з податку на прибуток підприємства товарно-матеріальні цінності в сумі 2 582 102 грн., придбання яких відповідно до наданих до перевірки первинних документів та даних єдиного реєстру податкових накладних відсутнє, зокрема по взаємовідносинах з ТОВ Індастріал-Інвест та ТОВ Конвеєрспецмонтаж , судова колегія зазначає наступне.

Між ПрАТ ІФ ЛРЗ та ТОВ Індастріал-Інвест укладено договір №14/14 від 23.01.2014р. на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Згідно накладних, що були предметом дослідження та зазначені в Акті, ПрАТ ІФ JIP3 отримано товарно-матеріальні цінності. Транспортування здійснювалось згідно товаро-транспортних накладних, які вказані в Акті. Для отримання ТМЦ від Постачальника, надано доручення уповноваженим особам на право отримання товарно- матеріальних цінностей.

Зазначені товарно-матеріальні цінності оприбутковано на склад, що підтверджується прихідними ордерами та картками складського обліку. На кожен вид товарно-матеріальних цінностей заповнена картка складського обліку типової форми №М-17. Видача товарно- матеріальних цінностей проведена на підставі замовлень Форми ФМУ №21М. Вказані товарно- матеріальні цінності відповідно до замовлень використані для ремонту колісних пар, дрезин, обладнання, на ремонти блок дизеля, колісної пари для СПП Донецької залізниці, СПП Південної залізниці.

Самі ж перевіряючі в Акті зазначили, що за даними бухгалтерського обліку станом на 31.12.2014 року на складі обліковуються частина невикористаних запасних частин.

Між ПрАТ ІФ ЛРЗ та ТОВ Конвеєрспецмонтаж укладено договір №34/14 від 10.02.2014 року на поставку товарно-матеріальних цінностей. Згідно накладних, що були предметом дослідження та зазначені в Акті, ПрАТ ІФ JIP3 отримано товарно-матеріальні цінності. Транспортування ТМЦ здійснено ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод . Для отримання ТМЦ від Постачальника, надано доручення уповноваженим особам на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зазначені товарно-матеріальні цінності оприбутковано на склад, що підтверджується прихідними ордерами та картками складського обліку. На кожен вид товарно-матеріальних цінностей заповнена картка складського обліку типової форми №М-17. Видача товарно- матеріальних цінностей проведена на підставі замовлень Форми ФМУ №21М. Вказані товарно- матеріальні цінності відповідно до замовлень використані на виконання ремонтів (ремонт компресора МК -135, ремонт колісних пар, дрезини).

Щодо висновків перевіряючи про незаконне віднесення за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік суми допущеного браку при виробництві готової продукції - колодок локомотивних, зверх затверджених норм на загальну суму 160 847 грн., зазначаємо, що такі висновки є безпідставними, оскільки до такого висновку перевіряючі прийшли, керуючись Методикою розрахунку виробничої потужності ливарних цехів за №104- 44.0001, затвердженої міністерством шляхів сполучення СРСР 1980 року.

Разом з тим, Товариство у виробництві колодок користується діючими нормами, які розроблені з урахуванням стану обладнання, його зносу, стану матеріалів (шихтових матеріалів) та затверджені у встановленому порядку. Також, на заводі розроблено та впроваджено тимчасові норми, які затверджені розпорядженням по заводу, яке надано під час розгляду заперечень, відповідно до яких при виготовленні колодок не було допущено виникнення браку понад встановлену норму. Крім того, наднормативні виробничі витрати згідно з п. 11 П(С)БО 16 включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Таким чином, наднормативні виробничі витрати є окремою статтею, не відносяться до загальновиробничих витрат і відразу списуються на субрахунок 901 "Собівартість реалізованої готової продукції". Варто також врахувати, що наднормативні виробничі витрати не включаються до мінімальної бази оподаткування ПДВ із абз. 2 п. 188.1 ПКУ, оскільки таку базу обчислюють виходячи з виробничої собівартості продукції, що підтвердили й податківці (листи ДФСУ від 07.04.2015 р. № 12082/7/99-99-19-03-02-17, Головного управління ДФС у Сумській області від 28.04.2015 р. № 5582/10/18-28-15-01-39).

Щодо порушень, зазначених в Акті із контрагентом ТОВ ВКФ Союз СВ апеляційний суд зазначає наступне.

Між сторонами було укладено договір-заявки № 14/1606 від 16.06.2014 року, згідно якого ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод передає Експедитору ТОВ ВКФ Союз СВ транспортне замовлення на виконання перевезення за маршрутом Івано-Франківськ- Снакієво вантаж - гальмівні колодки вагою 12 тон.

Вартість перевезення -16800 грн. з ПДВ, термін доставки-18-19.06.2014 року, умови оплати-передплата, машина- Мерседес АХ0298НС, водій Коваленко-О.І.. на підтвердження здійснених операцій перевіряючим надано акт № СВ-140618/1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.06.2014 року про виконання транспортно- експедиційних послуг за маршрутом м. Івано-Франківськ-м.Єнакієво, кількістю-1 рейс, де загальна вартість робіт (послуг) становить 16800 грн., в тому числі ПДВ 2800 грн.; податкову

накладну № 10 від 16.06.2014 року на суму 16800 грн., в тому числі ПДВ 2800 грн.; товарно-транспортну накладну № 11/06 від 16.06.2014 року; накладну № 11/06 від 16.06.2014 року на колодку гальмівну локомотивну типу М , 822 шт. для ПАТ Єнакієвський металургійний завод на суму 185443 грн.

Щодо підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ ВФК Бізнес-Модуль апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до договору №49/15 від 05.08.2015 року та №56/15 від 28.09.2015 року укладеного між ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод Замовник та ТОВ ВФК Бізнес-Модуль Постачальник , Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти й оплатити Продукцію (чавун переробний колотий (ковшові залишки)) в асортименті та кількості відповідно до Специфікації до даного Договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно накладних, що були предметом дослідження та зазначені в Акті, ПрАТ ІФ ЛРЗ отримано чавун переробний колотий (ковшові залишки). Доказами транспортування є товарно-транспортні накладні, які надавались для огляду перевіряючим. Для отримання ТМЦ від Постачальника, надано доручення уповноваженим особам на право отримання товарно- матеріальних цінностей.

Зазначені товарно-матеріальні цінності оприбутковано на склад, що підтверджується прихідними ордерами та картками складського обліку. На кожен вид товарно-матеріальних цінностей заповнена картка складського обліку типової форми №М-17. Видача товарно-матеріальних цінностей проведена на підставі замовлень Форми ФМУ №2ЇМ. Вказані товарно-матеріальні цінності відповідно до замовлень використані на виробництво продукції.

Щодо підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ Авіанова колегія суддів зазначає наступне.

Між ПрАТ ІФ ЛРЗ та ТОВ Авіанова укладено договори №15-1210 від 12.10.2015, №15-0411 від 04.11.2015 на поставку товарно-матеріальних цінностей. Згідно накладних, що були предметом дослідження та зазначені в Акті, ПрАТ ІФ ЛРЗ отримано товарно-матеріальні цінності. Доказами транспортування є товарно-транспортні накладні, які надавались для огляду перевіряючим. Для отримання ТМЦ від Постачальника, надано доручення уповноваженим особам на право отримання товарно-матеріальних цінностей. Вищевказані товарно-матеріальні цінності оприбутковано на склад, що підтверджується прихідними ордерами та картками складського обліку. На кожен вид товарно-матеріальних цінностей заповнена картка складського обліку типової форми №М-17. Видача товарно-матеріальних цінностей проведена на підставі замовлень Форми ФМУ №2ЇМ.

Вказані товарно-матеріальні цінності в подальшому були реалізовані, про що надавались докази для огляду перевіряючим.

Щодо безпідставного нарахування податку за землю колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних відносин.

Пунктом 271.2. ст.. 271 ПК України встановлено, що рішення щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з листом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 2014 рік становить 1,249.

Нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки площею 9,69 га. 01.01.2014 року становила 374,431352425 грн., станом на 01.01.2015 року становить 453,16715160 грн.. Земельний податок на 2015 рік становить 439118,97 грн. (1 відсоток від НГО).

Нормативна грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки площею 0,06 га. станом на 01.01.2014 року становила 976,72 грн., станом на 01.01.2015 року становила 976,72 грн., Земельний податок на 2015 рік становить 175,82 грн.

Щодо встановлення заниження бази оподаткування та податку на додану вартість при реалізації готової продукції (автомотрис, колодків гальмівних, шестернів тягового редуктора, колісних пар дрезини та ін.), наданих послуг по ремонту рухомого складу та їх агрегатів (капремонт дрезин, автомотрис, дизеля, гідропередачі, колісної пари, компресорів) за цінами нижче їх собівартості на 1059586 грн. та податку на додану вартість на 211917 грн. судова колегія наголошує, що реалізації готової продукції нижче їх собівартості за січень - травень 2015 року не було, що підтверджується детальним аналізом собівартості готової продукції в розрізі видів продукції, що надана під час розгляду заперечень.

Щодо помилок при списанні основних засобів шляхом ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 9893 грн., виходячи з балансової вартості таких основних засобів на момент ліквідації апеляційний суд зазначає, що списання проведено за результатами огляду технічного стану ТМЦ, що списуються, на підставі протоколу засідання Комісії з розгляду питань стосовно розпорядження майном Департаменту державної власності Міністерства інфраструктури України (додаток 5) та проведено актом від 14.12.2015 року, у зв'язку з тим, що ТМЦ морально застаріли, непридатні для подальшого використання (додаток 6), фізично зношені - внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Щодо посилання податкового органу на кримінальні провадження слід зазначити наступне.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні. Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи. Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час перевірки, перевіряючими не надано та про це не зазначено в Акті.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, пналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судова колегія апеляційного суду також наголошує, що на момент складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних зазначеними в Акті контрагентами, на думку колегії суддів є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведені посилання та доводи викладені в оспорюваному акті, перевіряючі прийшли до висновку що операції із придбання товаро-матерільних цінностей від вищевказаних контрагентів не мали реального товарного характеру, та відповідно є безтоварними, що є порушенням норм зазначених в Акті.

Разом з тим, в оспорюваному акті зазначено, що оскільки у постачальників відсутні у достатній кількості трудові ресурси, транспортні засоби, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому є безтоварними.

Факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується первинними документами, на які вище зроблено посилання, зокрема договорами, накладними, проведенням оплати за ТМЦ, що підтверджується платіжними дорученнями, дорученнями уповноваженим особам на право отримання товарно-матеріальних цінностей, прихідними ордерами, картками складського обліку матеріалів та замовлень Форми ФМУ №21М, а також із самого оскаржуваного акту вбачається їх подальше використання в господарській діяльності чи у виготовленні та ремонті продукцію.

Згідно даних інвентаризацій, на складі ПАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" знаходилась частина товарно-матеріальних цінностей, придбаних у наведених контрагентів, що підтверджується відповідними інвентаризаційними описами.

Перевіряючим також було надано копії договорів на виконання підрядних робіт по ремонту та модернізації залізничних транспортних засобів, видаткових накладних, в підтвердження використання отриманих від вищевказаних контрагентів товарно-матеріальні в своїй статутній господарській діяльності.

Висновки перевіряючи щодо відсутності факту підтвердження транспортування та надання товарно-транспортних документів в підтвердження їх доставки, також є безпідставними та спростовуються наданими документами, оскільки вони зроблені за неналежної оцінки умов постачання згідно укладених договорів, якими передбачено доставку продавцем товару за місцезнаходженням ПрАТ ІФ ЛРЗ .

Також, на момент проведення вищевказаних фінансово-господарських операцій ПАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" та постачальники мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстровано як юридичні особи - суб'єкти господарювання, взяті на податковий облік як платники податку на додану вартість.

Наведені обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та, як вбачається з акту про результати планової виїзної перевірки, не заперечуються перевіряючими.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відтак, ПАТ "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" надало до перевірки належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товару, а також належним чином оформлені документи, що підтверджують подальше використання підприємством придбаного товару у своїй статутній господарській діяльності, тобто, що такі господарській операції вчинені з розумною діловою метою.

Щодо посилання перевіряючих в акті перевірки на висновки інших податкових інспекцій, про те, що вказані контрагенти не могли здійснити спірні господарські операції, які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, оскільки не мали для цього належних матеріальних та трудових ресурсів, що ці суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, то такі висновки податкових органів сформовані виходячи лише із фактів відсутності вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою, перебування в стані припинення, не отриманням контролюючим органом від вказаних платників документів щодо формування витрат та податкового кредиту і виникнення податкових зобов'язань, на підставі даних тільки самих податкових декларацій таких контрагентів-постачальників, відомостей, які знаходяться в їх облікових справах, та актів перевірок чи про неможливість проведення перевірок, складених іншими податковими органами.

У даних актах податковими органами зроблено висновки про те, що у контрагентів заводу відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засови.

Проте, такі висновки зроблено переважно без посилання на докази, які би були надані органами державної влади, які володіють відповідною інформацією, про вказані обставини.

Окрім цього, як вбачається з вказаних актів, інспекторами не досліджувалися обставини щодо руху коштів по рахунках цих контрагентів щодо встановлення можливих витрат на оплату праці найманих працівників, працівників, оренду нерухомого та рухомого майна в третіх осіб чи за використання такого майна на підставі інших інститутів речового права, використання на підставі цивільно-правових договорів послуг фізичних та юридичних осіб при здійсненні спірних господарських операцій, виходячи з встановлених ст. 6 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободи підприємницької діяльності, правочинів та вільного руху капіталів, товару, послуг на території України. Такі обставини не досліджувались і під час проведення перевірки.

Щодо посилання перевіряючих на розбіжності між задекларованими сумами податкового кредиту, судова колегія зазначае, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Зазначений висновок також відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, а саме: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно до ч. 5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій у березні 2014 року контрагент позивача був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, апеляційний суд наголошує, що ПрАТ Івано-Франківський локомотиворемонтний завод не допущено їх порушення, а отже висновки суду першої інстанції та відповідно Акту необґрунтовані та безпідставні, прийняті без урахування усіх обставин та первинних документів, а прийняті на підставі даного Акту перевірки податкові повідомлення-рішення, рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківські області та Рішення Державної фіскальної служби є протиправними.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв постанову, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" являються підставними і обґрунтованими.

Разом з тим, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року клопотання Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про відстрочення сплати судового збору при поданні апеляційної скарги було задоволено.

Відтак, стягнення судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з його відстроченням задоволенню не підлягає в силу дії ч.1 ст. 94 КАС України.

Щодо стягнення судового збору за подання адміністративного позову то такий підлягає задоволенню покликаючись на наступне.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" - задоволити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року у справі №809/1368/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 14.07.2016 року № 0000791302, від 14.07.2016 року № 0001271401, від 14.07.2016 року № 0001261406; від 26.10.2016 року № 0002882200; від 14.07.2016 року № 0001251401 в частині залишення без змін за результатами адміністративного оскарження.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" суму сплаченого судового збору при поданні адміністративного позову у розмірі 41608,07 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид С. М. Кузьмич Повний текст судового рішення виготовлено 29.11.2017 року