Рішення

від 28.11.2017 по справі 265/5399/16-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/5399/16-ц

Провадження №2/265/133/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №2 Донецької області до ОСОБА_1 місцевої ради Донецької області, ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0250 га та нормативною грошовою оцінкою 399 300 гривень,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2016 року керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури №2 Донецької області, в інтересах держави, звернувся з позовом до ОСОБА_1 міської ради Донецької області, ОСОБА_2, про про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0250 га та нормативною грошовою оцінкою 399 300 гривень. В обгрунтування позову зокрема зазначив, що місцевою прокуратурою, на підставі ст.121 Конституції України та ст.ст.23, 24 Закону України Про прокуратуру , з метою встановлення підстав для представництва систематично проводиться вивчення рішень ОСОБА_1 міської ради з питань додержання вимог земельного законодавства щодо надання у користування та власність земельних ділянок комунальної форми власності. Так, зокрема, встановлено, що рішенням ОСОБА_1 міської ради від 21.04.2015 №6/47-5355 громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0250 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - магазину) по бульвару 50 років Жовтня (нині - бульвар Меотиди у Лівобережному районі міста Маріуполя) 22-б в Орджонікідзевському районі міста.

08 квітня 2016 року ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення №7/6-4329 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Меотиди, 22-б в Лівобережному районі міста громадянці ОСОБА_2В. , яким, у тому числі: 1)припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0060 га на перехресті вулиці Азовстальській та бульвару Меотиди в Лівобережному районі міста приватному підприємству Геволія ; 2) визнано таким, що втратило чинність, рішення ОСОБА_1 міської ради від 10.07.2014 №6/40-4516 Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті вул. Азовстальській та бул.50 років Жовтня в Орджонікідзевському районі міста приватному підприємству Геволія ; 3) розірвано договір оренди земельної ділянки від 08.08.2014, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.08.2014 індексний номер витягу 25618741, номер запису про інше речове право: 6686355 від 13.08.2014, укладений між приватним підприємством Геволія та ОСОБА_1 міською радою; 4) затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель житлової та громадської забудови, земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412336900:01:025:0145) площею 0,0250 газ розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - магазину) по бульваруМеотиди, 22-бв Лівобережному районі міста громадянці ОСОБА_2; 5) земельна ділянка площею 0,0250 га по бульвару Меотиди, 22-б в Лівобережному районі міста врахована як землі житлової та громадської забудови міської ради.

На підставі вказаного рішення між ОСОБА_1 міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_2(Орендар) 13 червня 2016 року укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом договору є строкове платне користування Орендодавцем земельною ділянкою по бульвару Меотиди, 22-б у місті Маріуполі, кадастровий номер 1412336900:01:025:0145, площею 0,0250 га та яка належить на праві власності Орендодавцю. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки площею 0,0250 га становить 399300 грн.(із розрахунку 1597,20 грн./м.кв.).

Вказані рішення ОСОБА_1 міської ради та договір оренди земельної ділянки суперечать чинному земельному законодавству України та підлягають визнанню недійсними з огляду на такі обставини.

ОСОБА_3 матеріалів до вказаного рішення встановлено, що земельна ділянка площею 0,0060 газа вказаною адресою раніше перебувала в оренді у Приватного підприємства Геволія (код ЄДРПОУ 24155517) на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради №6/40-4516 від 10 липня 2014 року та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2014 року. Предметом договору була земельна ділянка біля перехрестя вулиці Азовстальська та бульвару 50 років Жовтня (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251), площею 0,0060 га, із метою та за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

ОСОБА_3 договору купівлі - продажу від 09.12.2014 р. приватне підприємство Геволія як власник (продавець) продало нежитлову будівлі по бульвару 50 років Жовтня, 22-б у місті Маріуполі, площею 41,4 кв.м. ОСОБА_2 (покупець). При цьому, у договорі зазначено, що вказана нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 міській раді Донецької області, площею 0,006 га, кадастровий номер: 1412300000:01:023:0251, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка була надана у користування ПП Геволія на підставі договору оренди земельної ділянки від 08 серпня 2016 року.

Таким чином, для обслуговування нежитлової будівлі площею 41,4 кв.м.(що орієнтовно складає 0.00414 га) за вказаною адресою ПП Геволія міськрадою було надано у користування земельну ділянку площею 0,006 га (що орієнтовно складає 60 кв.м.).

Проте, ОСОБА_2 для обслуговування тієї ж самої нежитлової будівлі, площа якої не змінилась, міська рада своїм рішенням надала в оренду земельну ділянку площею 0,0250 га (або орієнтовно 250 кв. м., периметр - 68,44 м.), тобто на 0,0190 га (або орієнтовно 190 кв.м.) більше.

При цьому, згідно до пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки ОСОБА_2,складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, та який затверджений оскаржуваним рішенням міськради №7/6-329 від 08.04.2016, частина запроектованої земельної ділянки площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251) розташована на території, яка знаходиться у користуванні ПП Геволія згідно договору оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) від 08.08.2014. Інша частина запроектованої земельної ділянки площею 0,0190 га раніше нікому не надавалась, вільна від забудови, що підтверджується земельно-кадастровою інформацією і по даним державного земельного кадастру обліковується як землі запасу житлової та громадської забудови.

Таким чином, всупереч ст.134 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), без проведення земельних торгів, ОСОБА_1 міська рада спочатку надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а потім затвердила його та надала в оренду вільну від забудови земельну ділянку площею 0,0190 га з метою фактичного будівництва нової будівлі (споруди) - магазину.

Отже, підставами для визнання акта незаконним, незалежно від його правової природи, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів - територіальної громади міста Маріуполя.

Як зазначено вище, рішення ОСОБА_1 міської ради №7/6-329 від 08.04.2016, а також догорів оренди земельної ділянки між міськрадою та ОСОБА_2, суперечать вимогам статті 134 ЗК України, а тому вказане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а договір оренди - визнанню недійсним.

В обґрунтування підстав для представництва, прокурор зазначив, що згідно з п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається обов'язок представництва інтересів, зокрема, держави в суді у випадках, визначених законом.

Поняття інтереси держави з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 в справі №1-1/99).

Таким чином вважав, що прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. З, ст. 8).

Крім того, з урахуванням ст.ст.1, 2, 6, 10 Закону України в Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

З урахуванням наведеного, висловленої Конституційним Судом України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 позиції та відповідно до прямого припису ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , поняття інтереси держави є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.

Щодо порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям міською радою оскаржуваного рішення та договору оренди, вказував, що землі становлять особливу суспільну значущість, незаконне надання в оренду спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Окрім іншого, інтерес держави у даній справі полягає ще й у дотриманні органом місцевого самоврядування конституційного обов'язку здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю Українського народу виключно відповідно до вимог Закону.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в цьому випадку ОСОБА_1 міська рада є у цій справі відповідачем, жодні інші органи державної влади та місцевого самоврядування, у цьому випадку не наділені повноваженнями щодо оскарження рішень ОСОБА_1 міської ради, саме прокурор набуває у цій справі статусу позивача, діє в інтересах держави та Українського народу, яким делеговано раді право на розпорядження землями в межах визначеної території.

Посилаючись, зокрема на п.2 ст.121 Конституції України, ст.45 ЦПК України, ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру , просив суд: 1) визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 08.04.2016 №7/6-329 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Меотиди, 22-б в Лівобережному районі міста громадянці ОСОБА_2В. ; 2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.06.2016 між ОСОБА_1 міською радою Донецької області та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки по бульвару Меотиди, 22-б у місті Маріуполі, кадастровий номер 1412336900:01:025:0145, площею 0,0250 га. та нормативною грошовою оцінкою 399300 гривень; 3) стягнути з відповідачів на користь прокуратури Донецької області сплачену суму судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 міська рада, в особі представника ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, подала до суду письмові заперечення проти позову в яких зазначила, що вважають позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснює територіальна громада через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

Таким чином до повноважень ОСОБА_1 міської ради належить розпорядження землями територіальної громади м.Маріуполя.

ОСОБА_3 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

ОСОБА_3 до ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Так, до ОСОБА_1 міської ради надійшло клопотання від ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до клопотання були додані графічні матеріали розміщення земельної ділянки та інші відповідні матеріали передбачені законодавством України.

За результатами розгляду клопотання, відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України, було прийнято рішення ОСОБА_1 міської ради від 21.04.2015 №6/47-5355 Про дозвіл розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бул.50 років Жовтня, 22-б в Орджонікідзевському районі міста громадянці ОСОБА_2В. . Підстав передбачених діючим законодавством України для відмови надання такого дозволу у ОСОБА_1 міській раді не було.

Після розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до ОСОБА_1 міської ради надійшло клопотання від ОСОБА_2 з питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду строком на 10 років земельної ділянки за адресою: бул.50 років Жовтня, 22-б в Орджонікідзевському районі міста.

ОСОБА_3 до ч.6 ст.123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч.13 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 було прийнято рішення ОСОБА_1 міської ради від 08.04.2016 р. №7/6-329 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бул.Меотіди, 22-б в Лівобережному районі міста громадянці ОСОБА_2В. .

Підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у маріупольської міської ради не було.

ОСОБА_3 зі ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.2, 3 ст.134 ЗК України.

Частина 2 ст.134 ЗК України передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи на спірні земельній ділянці розташовано нерухоме майно ОСОБА_2, і сама земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - магазину) під вже існуючою та зареєстрованою у відповідності чинному законодавству не житловою будівлею.

Таким чином позивач не вірно застосував положення норм ст.134 ЗК України на якій обґрунтована позовна заява.

Вказували, що підставами для скасування акта міської ради є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою скасування акту міської ради є визнання акта недійсним, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Посилаючись, зокрема на ст.ст.7, 8, 140, 142-145 Конституції України; ст.ст.12, 116, 123, 124, 134 ЗК України, ст.ст.25, 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування , просили суду відмовити в задоволенні позовної заяви керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №2.

Відповідач ОСОБА_2, в особі представника - адвоката ОСОБА_6, що діє на підставі договору, також подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких, що позовні вимоги вважає незаконними та необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 09.12.2014 р. №3120 ПП Геволія продало ОСОБА_2 нежитлову будівлю літ.А-1, загальною площею - 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня, будинок 22-б.

ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.12.2014 р., індексний номер витягу 30666361, ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня, буд.22-б.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 21.04.2015 р. № 6/47-5355 було дозволено розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0250 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежилої будівлі - магазину) по бул.50 років Жовтня, 22-б в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя громадянці ОСОБА_2

03 серпня 2015 року Головне управління містобудування та архітектури ОСОБА_1 міської ради надало Висновок до проекту землеустрою по відводу земельної ділянки № 06 03-7/91-02.

Також ОСОБА_2 отримала ситуаційний план щодо земельної ділянки, яка розташована по бул.50 років Жовтня, 22-б в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 20.10.2015р. №259 ОСОБА_2 було надано спеціальне зональне погодження для обслуговування магазину (без капітального будівництва) по бул.50 років Жовтня, 22-б в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя за умовами отримання погодження з комунальним підприємством ОСОБА_1 виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства , Маріупольськими районними електричними мережами ПАТ ДТЕК Донецькобленерго , ПАТ Укртелеком , відділом Державтоінспекції з обслуговування на території м.Маріуполя при Управлінні Державтоінспекції ГУ МВС України в Донецькій області.

ОСОБА_3 з рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 08.04.2016 р. №7/6-329 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Меотиди (бульвару 50 років Жовтня), 22-б в Лівобережному (Орджонікідзевському) районі міста громадянці ОСОБА_2 В. , зокрема було припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0060 га на перехресті вулиці Азовстальсткій та бульвару Меотиди в Лівобережному районі міста ПП Геволія ; та розірвано договір оренди земельної ділянки від 08.08.2014 р., а також затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель житлової та громадської забудови, земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412336900:01:025:0145) площею 0,0250 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - магазину) по бульвару Меотиди (бул.50 років Жовтня), 22-б в Лівобережному (Орджонікідзевському) районі міста громадянці ОСОБА_2

13.06.2016 р. на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 08.04.2016 р. № 7/6-329 між ОСОБА_1 міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована по бульвару Меотиди, 22-б у місті Маріуполі, кадастровий номер 1412336900:01:025:0145, площею 0,0250 га.

Вважала, що ОСОБА_2 виконала усі приписи, встановлені ОСОБА_1 міською радою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Меотиди (бульвару 50 років Жовтня), 22-б в Лівобережному (Орджонікідзевському) районі міста, а тому умови передбачені законодавством для укладення договору оренди земельної ділянки були виконані у повному обсязі.

Також зазначала, що відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах(земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. На земельній ділянці, що знаходиться за адресою м.Маріуполь, бульвар 50 років Жовтня (бульвар Меотиди), буд.22-б розташована нежитлова будівля (літ.А-1, загальною площею - 41,4 кв.м.), власником якої є ОСОБА_2

Отже, договір оренди земельної ділянки, що розташована по бульвару Меотиди, 22-б у місті Маріуполі, кадастровий номер 1412336900:01:025:0145, площею 0,0250 га відповідає усім вимогам законодавства, є дійсним та законним. Посилаючись, зокрема на ст.ст.123, 124, 134 ЗК України, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №2 Донецької області у повному обсязі.

Під час судового розгляду, від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення до позову, в яких зокрема зазначили, що згідно ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Попередньому землекористувачу та власнику нежитлової будівлі - ПП Геволія , земельної ділянки площею 0,0060 га було достатньо для обслуговування будівлі. Саме таку площу земельної ділянки надано у користування ПП Геволія рішенням міськради від 10.07.2014 року №6/40-4516 на підставі проекту землеустрою. Площа нежитлової будівлі з того часу не змінилась.

Проте, ОСОБА_2 під ту саму площу нежитлової будівлі, власником якої на цей час вона є, знадобилось додатково 0,0190 та земельної ділянки, яка є вільною від забудови та знаходиться поруч із існуючою будівлею.

У своїй постанові від 12 жовтня 2016 у справі №6-2225цс16 Верховний Суд України зробив правову позицію, згідно якої, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду України та норму ЗК України, без проведення земельних торгів міськрада могла надати ОСОБА_2 земельну ділянку у користування для обслуговування придбаної нею нежитлової будівлі тільки у тому самому розмірі та на тих самих умовах, що й приватному підприємству Геволія .

Разом з тим, звертаю увагу суду на те, що спірна земельна ділянка, згідно висновку головного управління містобудування та архітектури ОСОБА_1 міської ради №06-03-7/91-02 від 03.08.2015, розташована у рекреаційній зоні озеленених територій загального користування Р-3. Тому, відповідно до вимог п.3.2. плану зонування території міста Маріуполя, затвердженого рішенням міськради від 18.06.2013 р. №6/28-3210, вимагається видача спеціального зонального погодження.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №259 від 20.10.2015 року ОСОБА_2 надано таке спеціальне зональне погодження, але для обслуговування магазину (без капітального будівництва ) по бульвару 50 років Жовтня, 22-б.

Проте, оскаржуваним рішенням міськрада надана ОСОБА_2 земельну ділянку не тільки для обслуговування, але й для будівництва будівель торгівлі.

Представник ОСОБА_2 також подала додаткові письмові заперечення проти позову, в яких зокрема зазначила, що право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган місцевого самоврядування не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. Прокурор подаючи позов в інтересах членів територіальної громади, має виступати в інтересах саме ОСОБА_1 міської ради. Однак у даному випадку, прокурор подає позов до особи, в інтересах якої по суті має виступати. Отже, подана позовна заява не відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст.23 Закону України Про прокуратуру та ч.2 ст.45 ЦПК України.

В судовому засіданні прокурор Польщиков І.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні, підтримав заперечення проти позову, в задоволення позовних вимог просив відмовити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні також підтримала заперечення проти позову та в задоволення позовних вимог просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Стаття 140 Конституції України передбачає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

ОСОБА_3 зі ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, зокрема є земля, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Стаття 143 Конституції України встановлює, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності;

Частина 2 ст.144 Конституції України передбачає, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частина 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

ОСОБА_3 з ч.3 ст.45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) та бере участь у розгляді справ за його позовами.

Відповідно до ст.2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Стаття 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель встановлює, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Стаття 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема : здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Отже, оскільки земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють, зокрема органи місцевого самоврядування, при цьому, органи місцевого самоврядування повинні вирішувати питань регулювання земельних відносин відповідно до закону та в інтересах відповідної територіальної громади, враховуючи, що земельні відносини, у тому числі й за участю органів місцевого самоврядування є об'єктом державного контролю з боку центрального органу виконавчої влади, то суд приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, прокурор має підстави діяти в інтересах держави, яка не є окремим суб'єктом звернення до суду та безпосередньо позбавлена права оскаржувати в судовому порядку рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України, зокрема з приводу недотримання вимог земельного законодавства.

Таким чином, суд не приймає твердження відповідача ОСОБА_2, що прокурор подає позов до ОСОБА_1 міської ради , в інтересах якої по суті має виступати, та позовна заява не відповідає положенням ст.23 Закону України Про прокуратуру та ч.2 ст.45 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради від 27.03.2007 року №5/10-1555 ПП Геволія було передано в оренду строком на три роки земельну ділянку площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251) для обслуговування торгівельного павільйону на перехресті вул.Азвостальської та бул.50 років Жовтня в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (т.1 а.с.119 - 120).

11.05.2007 року між ОСОБА_1 міською радо та ПП Геволія строком на три роки, тобто до 27.03.2010 року, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251) для обслуговування торгівельного павільйону на перехресті вул.Азвостальської та бул.50 років Жовтня в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя та проведено його відповідну реєстрацію (т.1 а.с.121 - 138).

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 10.07.2014 року №6/40-4516 було затверджено технічну документацію із землеустрою та поновлено ПП Геволія на п'ять років строк оренди земельної ділянки площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на перехресті вул.Азвостальської та бул.50 років Жовтня в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя, а також запропоновано оформити правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку в передбаченому законом порядку (т.1 а.с.89, 93-94).

08.08.2014 року між ОСОБА_1 міською радо та ПП Геволія строком на п'ять років, тобто з 10.07.2014 р. до 10.07.2019 року, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на перехресті вул.Азвостальської та бул.50 років Жовтня в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя (т.1 а.с.33 - 37).

09.12.2014 р. ОСОБА_2 на підставі договір купівлі - продажу придбала у власність у ПП Геволія нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, бул.50 років Жовтня, 22-б та розташована на земельній ділянці ОСОБА_1 міської ради, площею 0,006 га, кадастровий номер 1412300000:01:023:0251 (т.1 а.с.38 - 40).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При цьому, ч.2 цієї статті передбачає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, суд робить висновок, що після укладання договору купівлі - продажу нежитлової будівлю літ. А-1, загальною площею 41,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Маріуполь, по бул.Меотіди, 22-б до ОСОБА_2 на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у ПП Геволія , перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251).

Доказів того, що ОСОБА_2 після набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м.Маріуполь, бул.Меотіди, 22-б звернулася до ОСОБА_1 міської ради та переоформила документи на право користування земельною ділянкою, площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251),де розташований об'єкт нерухомості для будівництва та обслуговування якого й була надана вказана земельна ділянка, суду не надано.

19.01.2015 року ОСОБА_2 звернулася до міського голови м.Маріуполя із заявою про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежилої будівлі - магазину), площею 0,0250 г., яка розташована за адресою: м.Маріуполь, по бул.Меотіди, 22-б. Умови відведення - оренда (т.1 а.с.143, 144).

21.04.2015 року відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2 було дозволено розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, площею 0,0250 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежилої будівлі - магазину), за адресою: м.Маріуполь, по бул.Меотіди, 22-б (т.1 а.с.13, 14, 194, 195).

08.04.2016 року рішенням ОСОБА_1 міської ради від 08.04.2016 року №7/6-329 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель житлової та громадської забудови, земель запасу житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412336900:01:025:0145) площею 0,0250 газ розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - магазину) по бульваруМеотиди, 22-бв Лівобережному районі міста громадянці ОСОБА_2 Одночасно, цим же рішенням, було припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0060 га на перехресті вулиці Азовстальській та бульвару Меотиди в Лівобережному районі міста приватному підприємству Геволія ; визнано таким, що втратило чинність, рішення ОСОБА_1 міської ради від 10.07.2014 №6/40-4516 Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті вул. Азовстальській та бул.50 років Жовтня в Орджонікідзевському районі міста приватному підприємству Геволія ; розірвано договір оренди земельної ділянки від 08.08.2014, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.08.2014 індексний номер витягу 25618741, номер запису про інше речове право: 6686355 від 13.08.2014, укладений між приватним підприємством Геволія та ОСОБА_1 міською радою, а також запропоновано ОСОБА_2 оформити правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку в передбаченому законом порядку (т.1 а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина 2 цієї статті передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частина 2 цієї статті передбачає, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

При цьому, ч.8 цієї статті встановлює, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Стаття 79 ЗК України передбачає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

ОСОБА_3 з ч.1 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

При цьому, ч.4 цієї статті передбачає, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а відповідно до ч.9 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частина 2 ст.124 ЗК України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу, а ч.3 цієї статті передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частина 1 ст.134 ЗК України встановлює, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

При цьому, ч.2 ст.134 ЗК України передбачає, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі , зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Доказів того, що земельна ділянка, площею 0,0250 г., яка розташована за адресою: м.Маріуполь, по бул.Меотіди, 22-б та з приводу якої ОСОБА_2 звернулася до міського голови м.Маріуполя для отримання в оренду з метою будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежилої будівлі - магазину) станом на 19.01.2015 року була сформована та їй було присвоєно кадастровий номер, суду не надано.

Таким чином, суд вважає безпідставним твердження відповідача ОСОБА_2, що на земельній ділянці, площею 0,0250 га за адресою м.Маріуполь, бул.Меотиди, буд.22-б була розташована нежитлова будівля (літ. А-1, загальною площею - 41,4 кв. м.), власником якої є остання, а тому на неї поширюються положення ч.2 ст.134 ЗК України, оскільки на час звернення до міського голови м.Маріуполя, за адресою: м.Маріуполь, по бул.Меотіди, 22-б була сформована лише одна земельна ділянка, площею 0,0060 га (кадастровий номер 1412300000:01:023:0251) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (літ. А-1, загальною площею - 41,4 кв. м.), за переоформленням прав на яку ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради не зверталася.

Отже, правові підстави для передачі ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, площею 0,025 га за адресою: м.Маріуполь, по бул.Меотіди, 22-б шляхом формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) поза процедурою земельних торгів в порядку, встановленому ст.123 ЗК України у ОСОБА_1 міської ради були відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_3 з п.2, 10 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частина 1 ст.21 ЦК України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 1 ст.215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №2 Донецької області до ОСОБА_1 місцевої ради Донецької області, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0250 га та нормативною грошовою оцінкою 399 300 гривень - задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради Донецької області від 08.04.2016 №7/6-329 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по бульвару Меотиди, 22-б в Лівобережному районі міста громадянці ОСОБА_2В. .

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.06.2016 між ОСОБА_1 міською радою Донецької області та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки по бульвару Меотиди, 22-б у місті Маріуполі, кадастровий номер 1412336900:01:025:0145, площею 0,0250 га. та нормативною грошовою оцінкою 399300 гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 33852448) на користь Прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

6. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Щербіна