Рішення

від 23.11.2017 по справі 275/711/17

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/711/17

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12600, Житомирська область, смт.Брусилів, вулиця Лермонтова, 41/6

телефон (04162)31033, http://bs.zt.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року смт.Брусилів Житомирської області

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Брусилівського районного споживчого товариства до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.

СУД ВСТАНОВИВ:

Зміст заяви та пояснення представника позивача

1.Представник Брусилівського районного споживчого товариства (надалі - РСТ) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків. В позові зазначила, що ОСОБА_3 працювала на посаді продавця в магазині №2 РСТ, в селі Морозівка Брусилівського району на підставі розпорядження голови Правління РСТ №5 від 09.03.2016 року. 10.03.2016 року згідно Кодексу законів про працю України з ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника, згідно якому відповідачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, передані їй за інвентаризаційним описом магазину, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього терміну дії договору. Під час інвентаризації товарів 01.11.2016 р. в магазині було виявлено нестачу товарів на загальну суму 42058,08 гривень, які були ввірені ОСОБА_3 Остання факт недостачі на вказану суму не заперечила та написала про це власноручно пояснювальну записку в якій зазначила, що нестача утворилась через відпуск товарів в борг. Також відповідачка склала розписку, в якій відповідачка зобов'язалась повернути кошти в строк до 15.12.2016 року та до 01.04.2017 року. Однак, вона погасила лише частину заборгованості на суму 3793,34 гривні, тому остаточна сума заборгованості за заподіну матеріальну шкоду при виконанні трудових обов'язків становить 38264,74 гривні. Цю суму коштів позивач просить стягнути з відповідача.

2.В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що у березні 2016 року відповідачка була оформлена на роботу продавцем, прийняла товар. Вона була єдиним продавцем у цьому магазині, інших працівників не було. З нею, як з продавцем був укладений Договір про повну матеріальну відповідальність, який передбачав відповідальність за збереження товарів, наявних на момент його укладення та тих, які будуть поступати під звіт протягом періоду виконання обов'язків продавця. Продажі у магазині, в якому працювала відповідачка, були погані, не відпрацьовувалась навіть оренда. Тому 01.11.2016 року товарні залишки у магазині були прийняті у відповідачки і передані на склад.

Вартість прийнятих товарно-матеріальних цінностей, які були прийняті у відповідачки та які мали залишитись в наявності підтверджується, зокрема, складеним відповідачкою Товарно-грошовим звітом №32 від 01.11.2017 року, згідно якому, в наявності після передачі залишку товарів на склад, мало залишитись товарно-матеріальних цінностей на суму 42058,08 гривень. Цей звіт підписаний відповідачкою і підтверджує розмір нестачі.

Комісією РСТ було проведено інвентаризацію залишків товарів, яка виявила їх відсутність в магазині і проведено ревізію на підставі бухгалтерської документації щодо надходження та списання товарів за період роботи відповідачки. Розмір нестачі було підтверджено на суму 42058,08 гривень.

Під час проведення інвентаризації відповідачка визнала недостачу та пояснила її тим, що самовільно передавала ввірені їй товари в борг жителям села. У подальшому вона добровільно частково відшкодувала розмір недостачі на суму 3793,34 гривень.

Позиція представника відповідача

3.Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав і пояснив, що на момент звільнення ОСОБА_3 інвентаризація товарів не проводилась, відповідачка лише передала залишки товарів по накладних на склад.

Зазначив, що встановити недостачу та її розмір можна лише шляхом проведення інвентаризації, що передбачено пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879.

Представник також зазначив, що в наявних документах відсутній перелік товарно-матеріальних цінностей, яких не вистачає.

Представник відповідачки заперечив підписання нею товарно-грошового звіту №32 від 01.11.2017 року і заявив, що розписка відповідачки про зобов'язання повернути недостачу не є документом, який належним чином підтверджує її розмір.

Показання свідків

4. Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона працювала товарознавцем в РСТ, коли 31.10.2016 року її включили до складу комісії при проведені інвентаризації в магазині, де працювала відповідачка. Спочатку вони перевірили фактичні залишки. Кожна одиниця товару була внесена у накладні. Відповідачка була присутня та брала безпосередню участь у перепису залишків товарів, була спокійною і визнала одразу наявність суттєвої нестачі. Після облікування та списання залишків, було складено акт інвентаризації.

5. Свідок ОСОБА_5 показала, що вона працювала в районному споживчому товаристві завідуючою складом та була присутня при проведенні інвентаризації в магазині. В ході проведення інвентаризації вона пакувала і важила товари. ОСОБА_3 також брала участь у перерахуванні товару. Весь товар з магазину було обліковано, запаковано, перевезено та оприбутковано на склад. Потім його було розподілено по іншим магазинам.

Нормативно-правові акти та судова практика

6. Відповідно до ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

7. Статтею 130 Кодексу законів про працю україни (надалі - КЗпП України) передбачено, що працівники несуть перед роботодавцем матеріальну відповідальність за заподіяну йому шкоду, завдану внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Обов'язковою умовою покладення на них такої відповідальності є заподіяння роботодавцеві шкоди винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

ОСОБА_6 п.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, зокрема, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

ОСОБА_6 ст.135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

8. ОСОБА_6 чинного дотепер (дивись лист від 01.02.2006 №07-04/218-919 Міністерства фінансів України) Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 №447/24, роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготування до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації), відносяться до сфери застосування повної матеріальної відповідальності на підставі відповідних договорів.

9. ОСОБА_6 статті 5 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

10. ОСОБА_6 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. 32 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала

цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК ( 1618-15 )) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей

оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК ( 1618-15 ) сприяє їй у збиранні цих

доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).

Фактичні обставини встановленні судом

11. Судом встановлено, що розпорядженням №5 від 09.03.2016 року ОСОБА_3 10.03.2016 року прийнято на посаду продавця з виконанням обов'язків завідуючої магазину №2 села Морозівка Брусилівського району Житомирської області (а.с.7).

12. ОСОБА_6 договору про повну матеріальну відповідальність працівника від 10.03.2016 р., ОСОБА_3 взяла на себе повну матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, передані їй за інвентаризаційним описом магазину, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього терміну дії договору. У випадку виявлення нестачі матеріальних цінностей ОСОБА_3 зобов'язана відшкодувати позивачу вартість зіпсованих або тих, яких не вистачає матеріальних цінностей (а.с.6).

13. ОСОБА_6 інвентаризаційного опису товарів, тари і грошових коштів від 10.03.2016 року, ОСОБА_3, при працевлаштуванні, прийняла за описом в магазині №2 села Морозівка Брусилівського району товарів на суму 19632,27 гривень (а.с.50-59).

14. Копії товарно-грошових звітів за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року, видаткові накладні підтверджують, які конкретно товари було отримано продавцем ОСОБА_3 в магазин, їх кількість, ціна та кількість коштів (виручки), яку продавець повертав до Брусилівського РСТ.

15. Розпорядженням №61 від 31.10.2016 року про проведення передачі товарно-матеріальних цінностей з магазину №2 села Морозівка, було призначено комісію в складі головного бухгалтера ОСОБА_7, заступника головного бухгалтера ОСОБА_8, товарознавця ОСОБА_9 та продавця ОСОБА_3 Розпорядження передбачає проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей 31.10.2016 року.

16. Про передачу залишків товарно-матеріальних цінностей складено накладні, підписані членами комісії та відповідачкою ОСОБА_3 (Т.2 а.с.62-69).

17. ОСОБА_6 інвентаризаційного опису товарів, тари і грошових коштів у торгівлі від 31 жовтня 2016 року, після списання наявних товарно-матеріальних цінностей на склад, залишку товарно-матеріальних цінностей на суму нестачі не виявлено (Т.2 а.с.72).

18. З протоколу інвентаризаційної комісії від 31.10.2016 року слідує, що в магазині № 2 села Морозівка Брусилівського району виявлено нестачу товарів на суму 42058,08 гривень, облікованих за матеріально відповідальною особою ОСОБА_3

19. ОСОБА_6 товарно-грошового звіту №32 від 01.11.2016 року, в магазині №2 розташованому в селі Морозівка Брусилівського району 0111.2016 року було виявлено нестачу в розмірі 42058,08 гривень. Звіт складений від імені відповідачки ОСОБА_3

20. ОСОБА_6 акту результатів перевірки цінностей магазину ТПП с. Морозівка від 01.11.2016 року та додатку №1 до акту документальної перевірки по магазину ТПП села Морозівка №2 вбачається, що за період звіту з 10.03.2016 року по 31.10.2016 року продавцем відписано товарів на склад РайСТ на суму 21024,25 гривень. Існує нестача товарів в сумі 42058,08 гривень (а.с.11,12,13).

21. ОСОБА_6 документальної ревізії по магазину ТПП села Морозівка №2 від 01.11.2016 року, проведеною на підставі первинної бухгалтерської документації в магазині ТПП села Морозівка №2 за період з 10.03.2016 року по 01.11.2016 року, встановлено, що з травня 2016 року ОСОБА_3 почала нарощувати залишки товарів, замовляла більше товарів, виручку від продажу товарів здавала не в повному обсязі (а.с.9).

22. ОСОБА_6 протоколу засідання правління Брусилівського РСТ від 04.11.2016 року, головою правління та членами правління затверджено акт інвентаризації від 31.10.2016 року та акт документальної ревізії від 01.11.2016 року по магазину №2 с. Морозівка. Визнано факт нестачі товарно-матеріальних цінностей у продавця ОСОБА_3 в сумі 42058,08 гривень.

23. ОСОБА_6 пояснювальної записки від 01.11.2016 року та розписки від 14.02.2017 року написаної від імені ОСОБА_3 (складання яких не заперечувалось її представником в судовому засіданні), відповідачка зобов'язується погасити нестачу товарів до 15.12.2016 року та до 14.02.2017 р. Нестачу товарів в магазині пояснила тим, що товари давала в борг жителям ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16,17).

24. Прибуткові касові ордера №3411 від 11.11.2016 року, №3562 від 28.11.2016 р., №1193 від 03.05.2017 року та №1902 від 25.07.2017 року свідчать, що ОСОБА_3 сплатила частину заборгованості в сумі 3793,34 гривні.

25. ОСОБА_6 розпорядження №39 від 01.11.2016 року виданого Головою правління ОСОБА_1, ОСОБА_3 звільнена з роботи 01.11.2016 року за власним бажанням (а.с.8).

26. Розпорядженням про розформування магазину села Морозівка від 28.10.2016 року магазин №2 с. Морозівка розформовано у зв'язку із припиненням договору оренди будівлі. Будівлю передано Морозівській сільській раді.

Оцінка суду

27. Отже, з матеріалів справи вбачається, що, ОСОБА_3 у період, вказаний позивачем, перебувала у трудових відносинах з РСТ та, враховуючи перелік її обов'язків, визначених посадовою інструкцією (Т.1 а.с.48), її посада відповідала переліку посад працівників, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність (пункт 8). І оскільки такий договір з відповідачкою був укладений, на неї розповсюджуються положення про повну матеріальну відповідальність за ввірені товарно-матеріальні цінності.

28. Перелік та сума товарно-матеріальних цінностей, які були передані відповідачці підтверджено поданими позивачем письмовими доказами у вигляді первинних бухгалтерських документів про передачу їй товарів, які містять її підписи (пункт 14).

29. Суд вважає доведеним, що у зв'язку з закриттям магазину, власником товарів - РСТ було вирішено списати на склад (вилучити та передати на склад) залишки товарно-матеріальних цінностей, які зберігались в магазині, де працювала відповідачка. Процес обліку залишків здійснювався комісійно, за участі відповідачки, яка в жодному документі не залишила жодних заперечень (пункти 4, 5, 15, 16). Після списання фактично наявних залишків товарів, за даними бухгалтерського обліку, в магазині мало залишитись товарно-матеріальних цінностей ще на суму 42058,08 гривень, яких в наявності не виявилось. Відсутність цих залишків було встановлено проведеною інвентаризацією (пункти 17, 18, 19).

Розмір стягнення - 38264,74 гривень, визначений позивачем, відповідає різниці розміру виявленої недостачі та добровільно відшкодованої суми коштів відповідачкою (пункт 24)

Тим самим, поданими доказами про проведення інвентаризації спростовуються твердження представника відповідачки про те, що інвентаризація проведена не була.

Відповідні документи складені з участю ОСОБА_3 і підписані нею. Висновки щодо розміру недостачі були підтверджені камеральним аналізом бухгалтерських документів (пункти 20, 21). ОСОБА_3 було надано можливість пояснити висновки щодо недостачі, про що вона надала письмові пояснення, якими визнала розтрату нею товарів та розмір недостачі, взявши на себе зобов'язання погасити її (пункт 23). Суд також критично ставиться до заперечень представника відповідача про відсутність точного переліку товарів, яких не вистачає, оскільки, згідно вищевказаним нормативно-правовим актам, бухгалтерський облік здійснюється у грошовому виразі (пункт 9).

30. Суд, зберігаючи неупередженість та дотримуючись засади змагальності цивільного судочинства, але, водночас, виконуючи вимоги ч.4 ст.10 ЦПК України, роз'яснював сторонам їх право ініціювати проведення судових експертиз з метою доведення переконливості своїх доводів і спростування доводів протилежної сторони. Проте сторонами такі клопотання подані не були.

Практичний зміст змагальності у такому випадку, розкритий у вищенаведеній постанові Пленуму Верховного Суду України (пункт 10), зобов'язував представника відповідача, в разі невизнання дійсності підпису свого довірителя та розрахунків розміру недостачі, по-перше, клопотати про призначення судової почеркознавчої експертизи, а по-друге, судово-бухгалтерської.

Жодного такого клопотання подано не було подано. Суд не має можливості без залучення судового експерту визначити підроблення підпису відповідача. Так само, без експертного дослідження поданих позивачем бухгалтерських документів та при відсутності очевидних хиб і помилок у цих документах, змістовно досліджених судом за участі представників обох сторін, суд позбавлений можливості визнати обґрунтованими заперечення представника відповідача.

31. Таким чином, суд вважає, що факт і розмір спричинення матеріальної шкоди відповідачем при виконанні своїх професійних обов'язків, в умовах повної матеріальної відповідальності, повністю доведений належними і допустимими доказами.

Водночас аргументи заперечення проти позову не ґрунтувались на доказах і тому, сприймаються судом критично.

Судові витрати

32. Відповідно до ст.88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 382 гривні.

33. Під час підготовки судового рішення судом встановлено, що позивач не доплатив частину судового збору в сумі 1218 гривень і, згідно до статей 82-88 ЦПК України, ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі статей 10, 57 - 60, 88, 212-218 ЦПК України,

статей 130, 134, 135-1 КЗпП України,

СУД ВИРІШИВ:

34. Позов задовольнити.

35. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Брусилівського районного споживчого товариства (код ЄДРПОУ 01749935) на відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 38264,74 гривень (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 74 копійки).

36. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Брусилівського районного споживчого товариства (код ЄДРПОУ 01749935) на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору грошові кошти в сумі 382 (триста вісімдесят дві) гривні.

37. Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету недоплачену суму судового збору в сумі 1218 (тисяча двісті вісімнадцять) гривень.

38. Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів від дня проголошення рішення.

Суддя В.О. Руденко