Рішення

від 29.11.2017 по справі 910/17827/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2017Справа №910/17827/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Тайга

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гутар ЛТД

про дострокове розірвання договору.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Собченко І.В., Коваль В.Б., Бондарева О.А., Тимощук Я.М. (представники за довіреностями); Собченко В.М. (голова правління);

від відповідача - Лазько С.В., Парицька Н.О. (представники за довіреностями).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги указаного позову про розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 02.01.2002 №01/01-02, з додатковою угодою №1 від 01.04.2010, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме у зв'язку з різкими знеціненням грошової одиниці України, інфляцією, зростанням цін та погіршенням економічної ситуації в Україні, а також, оскільки Позивач при укладенні договору розраховував на надання Відповідачем безкоштовних юридичних консультацій, які останній не надає.

Відповідач проти позову заперечує через недоведеність Позивачем наявності одночасно усіх умов, встановлених ст. 652 ЦК України, для розірвання договору, а також вказує, що надавав Відповідачу безкоштовні юридичні консультації, коли той запитував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору від 02.01.2002 №01/01-02, з додатковою угодою №1 від 01.04.2010 (далі - Договір), Позивачем Відповідачу в орендне користування було передано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. В. Васильківська (Червоноармійська), 65, другий поверх, площею 150,5 кв.м. Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актами від 02.01.2002 та від 01.04.2010. Згідно з цими актами приміщення передавалося у користування спочатку меншою площею, але у зв'язку з укладенням додаткової угоди №1 від 01.04.2010 площу приміщення було збільшено до вищезазначеної.

Правомірність Договору наразі судом презюмується за ст. 204 ЦК України.

Предметом спору є розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України оскільки, на думку Позивача, з моменту укладання Договору і по сьогоднішній день істотно змінилась обставини, якими сторони керувались при укладанні договору.

Позивач зазначає, що на його думку цілком очевидно, що на момент виникнення орендних відносин вказаний у Договорі розмір орендної плати був прийнятним для обох сторін та був середньо ринковим. Однак, зі спливом значного проміжку часу та з урахуванням різкого знецінення грошової одиниці України, різкої інфляції, росту цін та різкого погіршення економічної ситуації в країні, визначена Договором орендна плата за 1 кв.м. стала неприйнятною для Позивача, як орендодавця, та такою, що не відповідає звичайним цінам на ринку орендних відносин.

Позивачем було замовлено проведення оцінки ринкової вартості оренди 1 кв.м. торгових та офісних приміщень по вулиці В. Васильківська у м. Києві, та з висновку, складеного ТОВ Консалтингова компанія Центр оцінки , вбачається, що середня ринкова вартість оренди 1 кв.м. офісних приміщень складає 251,22 грн., що в понад 15 разів перевищує орендну плату за Договором.

Оскільки пропозиції Позивача про збільшення орендної плати або про звільнення приміщення (копії звернень, договору про збільшення та доказів їх направлення залучені до справи) Відповідачем не задовольнялися, то Позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання Договору.

Проте до таких обґрунтувань заявленого позову суд ставиться критично.

За приписами ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Проте наявність одночасно усіх умов , встановлених ст. 652 ЦК України, Позивачем не доведена.

Так, у п. 2.6 Договору сторони чітко погодили, що розмір орендної плати є фіксованим на весь період оренди вказаного приміщення, але може змінюватись тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

При цьому, строк оренди відповідно до п.п. 3.1 - 3.2 Договору сторони погодили тривалістю у 49 років з дати укладення Договору, і якщо жодна із сторін у визначений Договором строк до дати закінчення його дії не заявить про припинення Договору, то термін оренди автоматично продовжується на той же самий строк на умовах Договору.

Тобто, при укладенні Договору сторони висловили волевиявлення щодо тривалості орендних правовідносин протягом 49 років, з можливістю продовження строку оренди, та зі сплатою орендної плати, встановленою в Договорі у фіксованому розмірі, та яка не обов'язково підлягає перегляду зі спливом певного проміжку часу, а лише може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Посилання Позивача, що в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин, як знецінення грошової одиниці України, інфляція, зростання цін та погіршення економічної ситуації в Україні - не настане, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки є загальновідомими обставинами, які не підлягають доведенню за ч. 2 ст. 35 ГПК України, що кризові явища у економіці України мали місце і раніше, як до дати укладення Договору у 2002 році, так і після внесення у нього змін додатковою угодою у 2010 році, коли було збільшено орендну площу при збереженні орендної плати.

Зокрема, є загальновідомими обставинами, що після фінансово-економічної кризи 2008-2009 років мали місце і різке знецінення грошової одиниці України, і різка інфляція, і значне зростання цін та погіршення економічної ситуації в Україні. Проте, як було вказано вище, уклавши додаткову угоду у 2010 році та збільшивши орендну площу при збереженні орендної плати сторони фактично підтвердили, то такі негативні економічні явища на їх волевиявлення продовжувати договірні відносини на погоджених у Договорі умовах не впливають, тобто, що і після наслідків фінансово-економічної кризи 2008-2009 років уклавши додаткову угоду до Договору у 2010 році сторони вважали його умови (збільшення орендної площі при збереженні орендної плати) прийнятними та вигідними для обох сторін, так як вирішили продовжити договірні відносини.

Враховуючи, що у економіці України час від часу мають місце кризові явища, у тому числі і значні як у 2008-2009 роках, то при всій обізнаності та обачливості, Позивач міг допустити, що вони, якщо існували і раніше, то будуть мати місце і в майбутньому, тобто що і в майбутньому знову може мати місце і знецінення грошової одиниці України, і інфляція, і зростання цін та погіршення економічної ситуації в Україні.

При цьому, судом враховано, що Відповідач також належить до суб'єктів господарювання, тому ті самі негативні явища в економіці України можуть мати вплив і на нього, як на суб'єкта господарювання.

Щодо того, що така зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона (Позивач) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, то суд зазначає, що такі явища, як знецінення грошової одиниці України, інфляція, зростання цін та погіршення економічної ситуації в Україні мали місце в України і до дати укладення Договору, і до дати укладення вищеописаної додаткової угоди до договору, відтак, Позивач мав можливість та вибір їх як врахувати, так і не враховувати, тобто мав вибір або укласти Договір на визначених ним умовах, або на інших умовах, або з Відповідачем, або з іншим контрагентом, або не укладати узагалі, натомість будучи обізнаним з попередніми періодами у економіці України, у яких мали місце і кризові явища, Позивач уклав Договір на визначених ним умовах та саме з Відповідачем.

Також Позивач не довів, яким чином виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору , оскільки при укладенні Договору Позивач розраховував на отримання орендної плати у встановленому Договором розмірі і строки, та виконання Відповідачем інших покладених на нього Договором обов'язків, і Позивачем не доведено, яким чином виконання Відповідачем договірних обов'язків порушило б співвідношення майнових інтересів сторін Договору і позбавило б Позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Щодо того, що хто за умовами Договору несе ризики зміни обставин, то Договором цього не передбачено, а отже кожна сторона, як суб'єкт господарювання, несе ризики пов'язані з кризовими явищам в економіці України відповідно до специфіки своєї господарської діяльності та вжитих заходів, щоб вплив кризових явищ зменшити. При цьому, як було вказано вище, судом враховано, що Відповідач також належить до суб'єктів господарювання, тому ті самі негативні явища в економіці України можуть мати вплив і на нього, як на суб'єкта господарювання.

Щодо посилання Позивача на відмову Відповідача від збільшення орендної плати, то суд зауважує, що така обставина, як підстава для розірвання Договору за ст. 652 ЦК України, судом відхиляється, оскільки не доводить істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору.

Питання невиконання Відповідачем умов Договору щодо надання безкоштовних юридичних консультацій також не є у розумінні ст. 652 ЦК України істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, оскільки у матеріалах спарви відсутні докази, що саме дана умова стала підставою для укладення Договору на визначених ним умовах.

Натомість, якщо Позивач вважає, що усупереч умовам Договору Відповідачем не виконуються його обов'язки, як то надання безкоштовних юридичних консультацій, то Позивач не позбавлений права на звернення з окремим позовом про зобов'язання Відповідача до виконання договірних обов'язків.

З огляду на наведене, Позивачем не доведено перед судом належними засобами доказування істотну зміну обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та не доведено наявність одночасно усіх чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання договору, тому підстави для задоволення позову у суду відсутні.

Судовий збір, за звернення Позивача до суду з даним позовом, відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Позивача. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017

Суддя Сташків Р.Б.