Постанова

від 19.07.2018 по справі 910/17827/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17827/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - адвокат Собченко І.В.

відповідача - адвокат Парицька Н.О., адвокат Лазько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 19.04.2018

у складі колегії суддів: Тарасенко К.В. (головуючого), Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

у справі № 910/17827/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тайга"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД"

про дострокове розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне акціонерне товариство "Тайга" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" про розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 02.01.2002 №01/01-02, з додатковою угодою від 01.04.2010 №1, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме у зв'язку з різкими знеціненням грошової одиниці України, інфляцією, зростанням цін та погіршенням економічної ситуації в Україні, а також, оскільки позивач при укладенні договору розраховував на надання Відповідачем безкоштовних юридичних консультацій, які останній не надає.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/17827/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем не доведено перед судом належними засобами доказування істотну зміну обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та не доведено наявність одночасно усіх чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання договору, тому підстави для задоволення позову у суду відсутні.

4. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Тайга", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/17827/17 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити.

5. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 525, 526, 610, 611, 651, 652 ЦК України, ч. 3 ст. 291 ГК України, ст. 84 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17, зокрема, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тайга" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/17827/17 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/17827/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Розірвано Договір оренди нежитлового приміщення № 01/01-02 від 02.01.2002, укладений між Приватним акціонерним товариством "Тайга" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутар-ЛТД". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" на користь Приватного акціонерного товариства "Тайга" судового збору за подання позовної заяви та 2400,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

8. На підставі договору від 02.01.2002 №01/01-02, з додатковою угодою №1 від 01.04.2010 (далі - Договір), позивачем відповідачу в орендне користування було передано нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ,

вул. В. Васильківська (Червоноармійська), 65, другий поверх, площею 150,5 кв.м. Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актами від 02.01.2002 та від 01.04.2010. Згідно з цими актами приміщення передавалося у користування спочатку меншою площею, але у зв'язку з укладенням додаткової угоди №1 від 01.04.2010 площу приміщення було збільшено до вищезазначеної.

9. Пунктом 2.6 Договору сторони чітко погодили, що розмір орендної плати є фіксованим на весь період оренди вказаного приміщення, але може змінюватись тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання додаткової угоди.

10. Строк оренди відповідно до п.п. 3.1 - 3.2 Договору сторони погодили тривалістю у 49 років з дати укладення Договору, і якщо жодна із сторін у визначений Договором строк до дати закінчення його дії не заявить про припинення Договору, то термін оренди автоматично продовжується на той же самий строк на умовах Договору.

11. Предметом спору є розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України оскільки, на думку позивача, з моменту укладання Договору і по сьогоднішній день істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладанні договору, а саме, зі спливом значного проміжку часу та з урахуванням різкого знецінення грошової одиниці України, різкої інфляції, росту цін та різкого погіршення економічної ситуації в країні, визначена Договором орендна плата за 1 кв.м. стала неприйнятною для Позивача, як орендодавця, та такою, що не відповідає звичайним цінам на ринку орендних відносин.

12. Позивачем було замовлено проведення оцінки ринкової вартості оренди 1 кв.м. торгових та офісних приміщень по вулиці В. Васильківська у м. Києві, та з висновку, складеного ТОВ "Консалтингова компанія "Центр оцінки", вбачається, що середня ринкова вартість оренди 1 кв.м. офісних приміщень складає 251,22 грн, що в понад 15 разів перевищує орендну плату за Договором.

13. Оскільки пропозиції позивача про збільшення орендної плати або про звільнення приміщення (копії звернень, договору про збільшення та доказів їх направлення залучено до справи) відповідачем не задовольнялися, то позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання Договору.

14. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована наступним.

14.1. Судом встановлено, що п. 2.3. Договору, позивач та відповідач визначили, що орендна плата може здійснюватись, зокрема, в грошово- натуральній формі шляхом надання послуг.

14.2. Зокрема, у п. 6.5. Договору сторони погодили, що орендар надає орендодавцю першочергові юридичні консультації безкоштовно.

14.3. Таким чином, укладаючи спірний Договір, позивач виходив з того, що окрім орендних платежів він отримає безкоштовні юридичні консультації, однак, докази надання юридичних консультацій на виконання п. 6.5. Договору в матеріалах справи відсутні.

14.4. Суд, встановивши, що в матеріалах справи наявні письмові звернення позивача до відповідача за юридичними консультаціями, та те, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами факту виконання вказаних запитів, що свідчить про порушення відповідачем п. 6.5. Договору, та дослідивши обставини справи у їх сукупності, дійшов висновку, що приватне акціонерне товариство "ТАЙГА" виконувало умови Договору, натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУТАР-ЛТД" умови Договору в частині надання юридичних консультацій не виконувало, що, за твердженням позивача, завдало йому збитків на суму, яка була сплачена іншим особам за надання юридичних консультацій.

14.5. Також, судом зазначено, що згідно положень статті 526 ЦК України, зобов'язання повинно бути виконаним належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна вимога міститься також у положеннях статті 193 ГК України.

14.6. У відповідності до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

14.7. У свою чергу, у відповідності до положень статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

14.8. Згідно положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

14.9. У відповідності до положень статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

14.10. Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

14.11. За правилами ст. 651 ЦК України які є загальними для розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

14.12. Також, колегія суддів погодилася з доводами позивача, що сторони не могли передбачити кризові процеси, які відбулись у період дії договору впродовж 2002-2017 років, на вказані обставини сторони вплинути не могли, однак позивач, з метою мінімізації вказаних впливів звертався до відповідача з метою приведення ціни Договору до економічно обґрунтованої, однак відповідач не погодив укладення змін до Договору.

14.13. Суд встановив, що відповідно до висновку "Про ринкову вартість оренди 1 м2 майна (торгових приміщень та офісних приміщень) по вулиці Велика Васильківська (Червоноармійська) у м. Києві" від 12.07.2017, яку було залучено до матеріалів справи, середня ринкова вартість оренди 1 м2 торгівельних приміщень складає - 711,65 грн, а середня ринкова вартість оренди 1 м2 офісних приміщень складає - 251,22 грн, що свідчить, що орендна плата за 1 м2 торгівельних приміщень суттєво змінилася і, отже істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору.

14.14. Крім того, Суд дійшов висновку, що позивач в даній ситуації позбавлений права на отримання прибутку від підприємницької діяльності шляхом використання власного майна, яке передбачено ст.320 ЦК України "Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом", підприємницька діяльність відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництво" - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, отже наявність Договору оренди має передбачати отримання прибутку, однак, враховуючи, що ціна Договору є економічно необґрунтованою, фактично позбавлений вказаної можливості.

14.15. Також, судом встановлено, що зі змісту Договору чи звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин які є предметом спору несе заінтересована сторона.

14.16. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та про наявність підстав для задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

15. 24.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" звернулось через Київський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою № 26/04-2018 від 24.04.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

16. 15.05.2018, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справа № 910/17827/17 Господарського суду міста Києва разом з вказаною касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи

№ 910/17827/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.05.2018.

18. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" № 26/04-2018 від 24.04.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 11 червня 2018 року шляхом надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3 524,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17.

19. 31.05.2018 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" надійшов лист про усунення недоліків касаційної скарги, до якого долучено оригінал документу (платіжного доручення № 28 від 31.05.2018) про сплату судового збору у розмірі 3 524,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17.

20. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" заявлено клопотання про зупинення дії постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку, які є однаковими за змістом та мотивовані тим, що дія постанови апеляційної інстанції про розірвання договору оренди призведе до укладення з боку позивача нових договорів оренди із іншими особами на це приміщення, що унеможливить здійснення повороту виконання цієї постанови у випадку її скасування, надасть безперешкодний доступ невизначеного кола осіб до документів, що містять конфіденційну інформацію клієнтів відповідача, адвокатську таємницю, адвокатських досьє.

21. Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/17827/17, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/17827/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" № 26/04-2018 від 24.04.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" № 26/04-2018 від 24.04.2018 на 19.07.2018, зупинено дію постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

22. 04.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" подано додаткові пояснення у справі № 910/17827/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

23. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24. Доводи касаційної скарги полягають у наступному.

24.1. Судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки було розглянуто інші підстави позову, зокрема, статті 526, 610, 611, 651, 762 ЦК України, статтю 193, частину 3 статті 291 ГК України аніж ті, на які позивач посилався у позовній заяві та зазначив у суді першої інстанції, а саме, частину 2 статті 652 ЦК України, всупереч вимогам ч.5 ст. 269 ГПК України.

24.2. Зі змістом частини 2 статті 652 ЦК України, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставини, а з наявністю усіх чотирьох умов, визначених вказаною нормою, втім судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано статтю 625 ЦК України за відсутності передбачених цією нормою підстав.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

25. Позивачем подано відзиви на касаційну скаргу в яких останній просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Позиція Верховного Суду

26. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

27. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

28. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

29. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано статтю 652 ЦК України за відсутності передбачених цією нормою підстав, колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає наступне.

30. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

31. Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

31.1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

31.2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

31.3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

31.4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

32. Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

33. Отже, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

34. Як встановлено судом апеляційної інстанції, сторони не могли передбачити кризові процеси, які відбулись у період дії Договору впродовж 2002-2017 років, на вказані обставини сторони вплинути не могли, та враховуючи, що з різкими знеціненням грошової одиниці України, відповідно суттєво змінилася (збільшилася) орендна плата торгівельних приміщень (збільшився курс долара), отже істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору; крім того, відповідач не виконував вимоги Договору в частині надання юридичних консультацій, що вбачається, в тому числі зі змісту укладеного між сторонами Договору та навіть з форми позовної заяви у даній справі.

35. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач в даній ситуації позбавлений права на отримання прибутку від підприємницької діяльності шляхом використання власного майна, яке передбачено ст. 320 ЦК України "Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом", підприємницька діяльність відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємництво" - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством, отже наявність Договору оренди має передбачати отримання прибутку, однак, враховуючи, що ціна Договору є економічно необґрунтованою, фактично позбавлений вказаної можливості.

36. Також встановлено, що зі змісту Договору чи звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин які є предметом спору несе заінтересована сторона.

37. Однак, колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що в момент укладення Договору сторони виходили з того, така зміна обставин, як різке знецінення грошової одиниці України, інфляція, зростання цін та погіршення економічної ситуації в Україні, що відповідно призвело до збільшення орендної плати торгівельних приміщень у зв'язку зі зміною курсу долара, не настане.

38. Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, що кризові явища у економіці України мали місце і раніше, як до дати укладення Договору у 2002 році, так і після внесення у нього змін додатковою угодою у 2010 році, коли було збільшено орендну площу при збереженні орендної плати.

39. Крім того, є загальновідомими обставинами, що після фінансово-економічної кризи 2008-2009 років мали місце і різке знецінення грошової одиниці України, і різка інфляція, і значне зростання цін та погіршення економічної ситуації в Україні.

40. Також, колегія суддів, погоджується з висновками місцевого суду про те, що уклавши Додаткову угоду у 2010 році та збільшивши орендну площу при збереженні орендної плати сторони фактично підтвердили, то такі негативні економічні явища на їх волевиявлення продовжувати договірні відносини на погоджених у Договорі умовах не впливають, тобто, що і після наслідків фінансово-економічної кризи 2008-2009 років уклавши додаткову угоду до Договору у 2010 році сторони вважали його умови (збільшення орендної площі при збереженні орендної плати) прийнятними та вигідними для обох сторін, так як вирішили продовжити договірні відносини.

41. Відтак, враховуюче зазначене вище, спростовується наявність такої умови, як зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона (позивач) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

42. Слід зазначити, що кожна сторона, як суб'єкт господарювання, несе ризики пов'язані з кризовими явищам в економіці України відповідно до специфіки своєї господарської діяльності та вжитих заходів, щоб вплив кризових явищ зменшити. При цьому, як враховано судом першої інстанції, відповідач також належить до суб'єктів господарювання, тому ті самі негативні явища в економіці України можуть мати вплив і на нього, як на суб'єкта господарювання.

43. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено перед судом належними засобами доказування істотну зміну обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та не доведено наявність одночасно усіх чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання договору.

44. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки було розглянуто інші підстави позову, ніж ті, що були зазначені в позовній заяві колегія суддів зазначає наступне.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

46. Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України (в зазначеній редакції), при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

47. До того ж, ч. 5 ст. 269 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), якою визначено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

48. Предметом спору є розірвання Договору на підставі ст. 652 ЦК України оскільки, на думку позивача, з моменту укладання Договору і по сьогоднішній день істотно змінилась обставини, якими сторони керувались при укладанні договору, а саме, зі спливом значного проміжку часу та з урахуванням різкого знецінення грошової одиниці України, різкої інфляції, росту цін та різкого погіршення економічної ситуації в країні.

49. Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи предметом спору є розірвання спірного Договору на підставі ст. 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, а саме, зі спливом значного проміжку часу та з урахуванням різкого знецінення грошової одиниці України, різкої інфляції, росту цін та різкого погіршення економічної ситуації в країні визначена Договором орендна плата за 1 кв.м. стала неприйнятною для позивача, як орендодавця, та такою, що не відповідає звичайним цінам на ринку орендних відносин.

50. Суд першої інстанції розглянувши зазначені позовні вимоги, відмовив в їх задоволенні. Як вбачається із матеріалів справи, позов з підстав істотного порушення зобов'язань за договором в порядку статті 651 ЦК України не подавався, клопотання про зміну підстав позову не заявлялися.

51. Разом з тим, апеляційний суд ухваливши рішення про задоволення позову, надав оцінку обставинам щодо порушення відповідачем п. 6.5. спірного Договору щодо надання юридичних послуг, вийшов за межі позовних вимог, порушивши при цьому приписи наведених норм ГПК України та конституційний принцип диспозитивності учасників судового процесу, закріплений в ст.129 Конституції України, ст. 14 ГПК України, перевищив межі своїх повноважень, оскільки питання щодо порушення відповідачем п. 6.5. спірного Договору не було предметом розгляду в суді першої інстанції і така підстава позову позивачем в позовній заяві не зазначалася. Відтак, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не дотримався вимог статті 269 ГПК України.

52. Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

53. Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не таким вимогам не відповідає.

54. Разом з цим, виходячи з аналізу наведених вище норм та встановлених судами обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції за змістом прийнятого рішення від 29.11.2017 у справі № 910/17827/17 та вважає їх такими, що відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

55. При цьому, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

56. Доводи заявника касаційної скарги про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства та законність рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження і колегія суддів погоджується з ними.

57. Окрім того, як вже було зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/17827/17, зокрема, було зупинено дію постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

58. Згідно частини 3 статті 332 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

59. Водночас, частиною 3 статті 317 ГПК України, з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

60. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 не підлягає поновленню.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутар ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 910/17827/17 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/17827/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко