ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2017 року Справа № 923/895/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
до
відповідача-1: Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ", м. Херсон
про стягнення 163789 грн.81 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність від 05.09.2017;
від відповідача - 1- не прибув;
від відповідача - 2- не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ" (відповідач-2) про стягнення 163789 грн 81 коп.
11.10.2017 ДП "Харьківський облавтодор" (відповідач -1) направило клопотання про відкладення розгляду справи, яка була призначена на 12.10.2017 о 11 год.
Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 09.11.2017, що відображено в ухвалі від 12.10.2017.
До суду 08.11.2017 надійшло клопотання від відповідача-1 про відкладення розгляду справи, розгляд якої призначено на 12.10.2017, у зв'язку з службовим відрядженням представника відповідача-1.
Суд задовольнив зазначене клопотання та відклав розгляд справи на 17.11.2017.
До суду 17.11.2017 надійшло клопотання від відповідача-1 про затвердження мирової угоди від 15.11.2017 на суму 16 899 грн. 05 коп.
Суд зазначене клопотання відхилив, оскільки до клопотання мирова угода не була додана, а представник позивача не підтвердив факт укладення такої угоди.
Для з'ясування обставин, пов'язаних з укладенням мирової угоди, суд відклав розгляд справи на 28.11.2017. В ухвалі від 17.11.2017 господарський суд зобов'язав позивача надати розрахунок нарахованої до стягнення суми 3% річних, роздруківку із Держреєстру виконавчого провадження щодо стану виконання рішення Господарського суду Харківської області, яке стало підставою для проведення нарахувань, заявлених в позові, а також докази щодо звернення позивачем до відповіадча-2 з вимогами за договором поруки. За згаданою ухвалою від відповідачів суд вимагав відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин, копії статутних та реєстраційних документів.
Ухвалою від 17.11.2017 суд продовжив розгляд справи на 15 днів, понад установленого ст.69 ГПК України строк за клопотанням позивача.
В судове засідання 28.11.2017 повторно від відповідача-1 надійшло клопотання про затвердження мирової угоди від 15.11.2017 без участі представника відповідача-1. При цьому відповідач-1 не додав таку угоду. Позивач у судовому засідання не підтвердив факту укладення такої мирової угоди. Тому суд відхиляє клопотання відповідача-1 та розглядає справу по суті без участі представника відповідача-1.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ не отримує кореспонденцію за своєю юридичною адресою, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, а тому і ухвали від 20.09.2017 та 12.10.2017 були повернуті до суду без вручення адресату з поштовою відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» .
Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.2008, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув» , „адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Неявка представників відповідачів у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2017 заявив, що мирової угоди від 15.11.2017 не існує, однак в усному порядку заявив клопотання про відкладення розгляду справи для можливого погодження умов мирової угоди.
Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки сторони мирової угоди по спору так і не погодили, розгляд справи проводиться за продовжених строків розгляду справи, які станом на 28.11.2017 майже закінчують свій перебіг, тому справа розглядається за наявних у ній матеріалів. Позивач не надав документів витребуваних за ухвалою від 17.11.2017 та пояснив, що, на його думку, позовні вимоги підтверджені доказами, доданими до позовної заяви.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд
в с т а н о в и в:
По суті спору суд встановив наступні факти.
Згідно рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014 з ДП Харківський облавтодор на користь ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР стягнуто суму заборгованості в розмірі 161 224,53 грн.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейською суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 було встановлено, що між ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР та ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України було укладено договори поставки № б/н від 01.08.2011 та №06-2/08-12 від 06.08.2012, відповідно до умов яких ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР взяло на себе зобов'язання поставлений товар, а ДП Харківський облавтодор - прийняти та оплатити такий товар.
Відповідачу-1 поставлено зазначену договорами продукцію, проте він не розрахувався за неї.
У зв'язку з цим Господарський суд Харьківської області стягнув із ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ТОВ "Дорожній вектор" 161224 грн. 53 коп. основного боргу, 10627 грн. 68 коп. 3 % річних та 3437 грн.04 коп. судового збору.
Позивач доводить, що на сьогоднішній день стягнута сума боргу залишається не сплаченою, у зв'язку з цим позивач нарахував до сплати три відсотки річних у сумі 14457 грн. 20 коп. за 1091 день та 149332 грн. 61 коп. за період з 10.09.2014 по 05.09.2017, інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по серпень 2017 року включно.
Позивач просить стягнути 1000 грн. солідарно з відповідачів, решту з ДП "Харьківський автодор".
Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.ст.599, 625 ЦК України та роз'ясненнями Пленума Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що у відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що за рішенням Господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014 з ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ТОВ "Дорожній вектор" стягнуто 161 224 грн.53 коп. основного боргу, 10627 грн. 68 коп. 3 % річних та 3437 грн.04 коп. судового збору.
До матеріалів справи додано копію наказу на примусове виконання рішення, який був виданий Господарським судом Харківської області 12.12.2014. За наказом рішення набрало чинності 12.12.2014 та він дійсний до 13.12.2015.
Питання щодо стягнення інфляційних нарахувань і відсотків річних після прийняття судового рішення регламентується Цивільним кодексом України, а також постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 6 від 10.07.2014).
Так, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог стягувача (кредитора), якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє стягувача (кредитора) права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, якою регламентується відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема, визначається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
В ході розгляду справи позивач не довів факту невиконання відповідачем добровільно або у примусовому порядку рішення суду Господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014, оскільки надана копія наказу від 12.12.2014 у справі № 922/4295/14 не є належним доказом того факту, що на день розгляду справи рішення відповідачем-1 не виконано.
При таких обставинах відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача-1 сум нарахованих інфляційних втрат та три відсотки річних, які нараховані за період після набрання чинності рішенням.
Відповідач-1 не надав будь-яких пояснень по суті позову. В клопотаннях відповідач-1 зазначав, що нібито сторони укладають мирову угоду в межах даної судової справи на суму 16 899 грн. Однак, відповідач-1 не надав пояснень складових цієї суми, тому суд не приймає до уваги той факт, що саме цю суму відповідач-1 визнав.
Крім того із рішення суду Господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014 витікає, що суд задовольнив позовні вимоги, зокрема в розмірі 10627грн.68 коп. - три відсотки річних. Однак, із мотивувальної частини рішення не відомо за який період позивач нарахував три відсотки річних.
В позовній заяві у справі № 923/895/17, що розглядається, позивач заявив до стягнення та нарахував три відсотки річних у сумі 14 457 грн. 20 коп. за 1091 день за період з 10.09.2014 по 05.09.2017.
В ході розгляду справи суд зобов'язав позивача надати розрахунок суми 3 % річних для запобігання подвійного стягнення нарахувань. Крім того, при перевірці правильності нарахування з застосуванням методики визначеної у програмно-технічному комплексі Ліга-Закон судом встновлено, що позивачем визначена сума 14457 грн.20 коп. за інший період чим заявлений.
Також при перевірці правильності нарахування з застосуванням методики визначеної у програмно-технічному комплексі Ліга-Закон інфляційних втрат за період з вересня 2014 по серпень 2017 року включно, судом встановлено, що сума позивачем визначена невірно.
Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідача-1 та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ (відповідача-2) суму 1000 грн., зважаючи на те, що ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ відповідає перед позивачем у межах 1000 грн., то дана сума підлягає стягненню з відповідачів солідарно, з пропорційним стягненням з відповідачів судового збору.
Судом встановлено, що 23.07.2017 між ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед позивачем за прострочку виконання грошовою зобов'язання Дочірнього підприємства Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України за Договорами поставки № б/н від 01.08.2011 та № 06-2/08/12 від 06.08.2012 в межах 1000 (однієї тисячі) грн.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки Поручитель поручається перед Кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідає перед кредитором як солідарні божники.
Відповідно до ч. 1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як витікає з рішення суду Господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014 строки виконання грошових зобов'язань за договорами поставки № б/н від 01.08.11 та № 06-2/08/12 від 06.08.2012 настали ще в 2012 році.
Договір поруки між позивачем та відповідачем-2 укладено 23.07.2017, тобто через 5 років після настання грошових зобов'язань за основними договорами відповідача-1.
Тому за умовами цього договору не можливо було Кредитору (боржнику) пред'явити на протязі 6 місяців вимоги після настання договірних строків виконання грошових зобов'язань щодо погашення боргу ДП "Харьківський автодор" за договорами поставки № б/н від 01.08.11 та № 06-2/08/12 від 06.08.2012, бо вони наступили ще в 2012 році.
Відповідно договір поруки від 23.07.2017 не породжує будь-яких зобов'язань у відповідача-2 перед позивачем. До того ж судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача-2 з вимогами щодо сплати боргу на умовах договору поруки від 23.07.2017.
За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог заявлених до ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ .
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Повне рішення складено 04.12.2017
Суддя Л.М. Немченко
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2017 |
Оприлюднено | 06.12.2017 |
Номер документу | 70715231 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Херсонської області
Немченко Л.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні