Постанова

від 13.03.2018 по справі 923/895/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Справа № 923/895/17 м. Одеса, проспект Шевченка,29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мишкіної М.А.,

суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №216 від 15.02.2018р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018р.)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР - не з'явився,

від ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України - не з'явився,

від ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР

на рішення господарського суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року

у справі №923/895/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР

до

- Дочірнього підприємства Харківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ;

- Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ

про стягнення 163789,81грн.,

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час і місце ухвалення рішення: 28.11.2017р., 10:30год., м. Херсон, господарський суд Херсонської області, каб. №209,

повний текст рішення складений 04.12.2017р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 13.03.2018р., згідно ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

19.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР (надалі - позивач, ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства Харківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі - відповідач, ДП Харківський облавтодор ), Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ (надалі - відповідач, ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ ), в якому просило суд:

- стягнути з ДП Харківський облавтодор на свою користь суму трьох відсотків річних у розмірі 13457,20 грн.;

- стягнути солідарно з ДП Харківський облавтодор та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ на свою користь суму трьох відсотків річних у розмірі 1000 грн.;

- стягнути з ДП Харківський облавтодор на свою користь втрати від інфляції в сумі 149332,61 грн.;

- стягнути з ДП Харківський облавтодор та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ у межах 1000 грн. солідарно на свою користь сплачену суму судового збору 2441,85 грн.;

- стягнути з ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ на свою користь сплачену суму судового збору 15грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР зазначило, що між ним та ДП Харківський облавтодор було укладено договори поставки №б/н від 01.08.2011р. та №06-2/08-12 від 06.08.2012р., за умовами яких ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР поставило ДП Харківський облавтодор товар, проте останнє за отриманий товар не розрахувалось. Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014р. з ДП Харківський облавтодор на користь позивача стягнено суму заборгованості в розмірі 161224,53 грн. 23.07.2017р. між ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ укладено договір поруки, за умовами якого останній поручився перед позивачем за прострочку виконання грошового зобов'язання ДП Харківський облавтодор за вищезазначеними Договорами поставки у межах 1000 грн. Судове рішення про стягнення з ДП Харківський облавтодор коштів фактично не виконано, кредитор (позивач) вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань аж до повного виконання грошового зобов'язання. Оскільки несплата боргу є триваючим порушенням у часі, то з урахуванням цього і строків позовної давності розрахунки інфляційних і трьох відсотків річних необхідно проводити з 10.09.2014р. до 05.09.2017р. Отже, сума заборгованості, що підлягає стягненню на користь ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР по сплаті трьох відсотків річних (за період 1091 день) - 14 457,20 грн., втрат від інфляції - 149 332,61 грн. Зважаючи на те, що ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ відповідає перед позивачем у межах 1000 грн., то дана сума підлягає стягненню з відповідачів солідарно, з пропорційним стягненням з відповідачів судового збору.

З посиланням на приписи ст.ст. 16, 625, ч.1 ст.543 ЦК України, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.10.2017р. ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ подало до господарського суду Херсонської області заяву, в якій просило провести судове засідання 12.10.2017р. без участі ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ та зазначило, що позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с. 28).

17.11.2017р. до суду першої інстанції надійшло клопотання ДП Харківський облавтодор про затвердження мирової угоди у справі №923/895/17, при цьому сам текст мирової угоди (а.с. 57) не був наданий.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.11.2017р. (суддя Немченко Л.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ст.625, ч.1 ст.553, ч.1 ст.543, ч.4 ст.559 ЦК України, роз'яснення, які містяться у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та вмотивоване тим, що в ході розгляду справи позивач не довів факту невиконання відповідачем добровільно або у примусовому порядку рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4295/14 від 28.11.2014р., оскільки надана копія наказу від 12.12.2014р. у справі №922/4295/14 не є належним доказом того факту, що на день розгляду справи рішення ДП Харківський облавтодор не виконано. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ДП Харківський облавтодор сум нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані за період після набрання чинності рішенням. Крім того, з рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4295/14 від 28.11.2014р. витікає, що суд задовольнив позовні вимоги, зокрема в розмірі 10627 грн. 68 коп. - три відсотки річних. Однак, з мотивувальної частини рішення не відомо, за який період позивач нарахував три відсотки річних. В ході розгляду справи суд зобов'язав позивача надати розрахунок суми 3% річних для запобігання подвійного стягнення нарахувань. Крім того, при перевірці правильності нарахування з застосуванням методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» судом встановлено, що позивачем визначена сума 14457 грн. 20 коп. за інший період, чим заявлений. Як витікає з рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/4295/14 від 28.11.2014р., строки виконання грошових зобов'язань за договорами поставки №б/н від 01.08.11 та № 06-2/08/12 від 06.08.2012р. настали ще в 2012 році. Договір поруки між позивачем та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ укладено 23.07.2017, тобто через 5 років після настання строку виконання грошових зобов'язань за основними договорами ДП Харківський облавтодор . Тому за умовами цього договору неможливо було Кредитору (боржнику) пред'явити на протязі 6 місяців вимоги після настання договірних строків виконання грошових зобов'язань щодо погашення боргу ДП Харківський облавтодор за договорами поставки № б/н від 01.08.11 та № 06-2/08/12 від 06.08.2012, бо вони наступили ще в 2012 році. Відповідно договір поруки від 23.07.2017р. не породжує будь-яких зобов'язань у ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ перед позивачем. До того ж судом встановлено, що позивач не звертався до ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ з вимогами щодо сплати боргу на умовах договору поруки від 23.07.2017р.

Також суд в оскаржуваному рішенні відхилив клопотання про затвердження мирової угоди, оскільки до клопотання мирова угода не була додана, а представник позивача не підтвердив факт укладення такої угоди.

Не погодившись з рішенням суду від 28.11.2017р., ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначив те, що не зрозуміло, яким чином ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР повинно було доводити факт невиконання ДП Харківський облавтодор рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2014р. у добровільному порядку. Існування чинного рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2014р. у справі № 922/4295/14 про стягнення основного боргу, факт подачі позову про стягнення сум 3% річних та інфляції, відсутність заперечень у ДП Харківський облавтодор достатньо обґрунтовують вимоги позивача. Крім того, у ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ також виник обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат на користь ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР на підставі договору поруки від 23.07.2017р., п.1.1 якого передбачає, що ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ , як поручитель, поручається перед ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР , як кредитором, за прострочку виконання грошового зобов'язання ДП Харківський облавтодор за договорами поставки №б/н від 01.08.2011 року та №06-2/08/12 від 06.08.2012 року у межах 1000 грн.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.12.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А, судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР на рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2017р. у справі №923/895/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 10.01.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. призначено справу до розгляду на 30.01.2018р. з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.01.2018р. відкладено розгляд справи на 20.02.2018р.

15.02.2018р. до суду поштою надійшло клопотання представника ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР , в якому заявник просив забезпечити проведення судового засідання по справі, призначеного на 20.02.2018р., у режимі відеоконференції та визначити відповідальним за проведення відеоконференції господарський суд Херсонської області.

У зв'язку із перебуванням судді - члена колегії Таран С.В. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №216 від 15.02.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/895/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2018р. (головуючий суддя: Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.) прийнято справу до провадження та розпочато розгляд справи по суті повторно у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України; відмовлено ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР у задоволенні клопотання про проведення судового засідання 20.02.2018р. по справі №923/895/17 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду апеляційної інстанції (яка занесена до протоколу судового засідання) від 20.02.2018р. відкладено розгляд справи на 13.03.2018р.

28.02.2018р. до суду надійшло клопотання представника ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР ОСОБА_2 (в додатки до апеляційної скарги було надано копію довіреності ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР від 05.09.2017р. на ім`я ОСОБА_2І.), в якому заявник просить забезпечити проведення судового засідання по справі, призначеного на 13.03.2018р., у режимі відеоконференції та визначити відповідальним за проведення відеоконференції господарський суд Херсонської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2018р. допущено участь в судовому засіданні 13.03.2018 р. о 15:00 год. в режимі відеоконференції представника ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР ; доручено господарському суду Херсонської області забезпечити проведення відеоконференції по справі №923/895/17.

У судове засідання 13.03.2018 р. представники сторін не з'явилися і судова колегія, враховуючи, що явка учасників процесу не визнавалася обов'язковою, ухвалила розглянути скаргу за їх відсутністю.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР підлягає частковому задоволенню, з огляду наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/4295/14 від 28.11.2014р. з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ТОВ «ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР» присуджено до стягнення суму заборгованості в розмірі 161 224,53 грн., 10627,68 грн. - 3% річних, 3437,04 грн. судового збору (а.с.17-21).

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4295/14, між ТОВ «ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР» та ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було укладено договори поставки від 01.08.2011р. та №06-2/08-12 від 06.08.2012р., відповідно до умов яких ТОВ «ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР» взяло на себе зобов'язання поставити товар, а ДП «Харківський облавтодор» - прийняти та оплатити такий товар, однак останнє не розрахувалося за нього.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, стягувач (кредитор) вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на позивача обов'язку доказування факту невиконання відповідачем добровільно або у примусовому порядку рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4295/14 від 28.11.2014р., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 р., кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, суд першої інстанції вмотивував відмову у позові до ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» невиконанням позивачем процесуального обов'язку доказування обставини невиконання відповідачем судового рішення, що суперечить положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно ст. 115 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Боржником за судовим рішенням є відповідач - ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , отже саме на нього покладається тягар доказування виконання судового рішення та припинення зобов'язань за договорами, у зв'язку з їх виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Між тим, жодних заперечень, пояснень, доказів, тощо, щодо існування та розміру заборгованості за договорами, що була присуджена до стягнення з ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , відповідачем не надано в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, натомість, заявлялось про укладення мирової угоди, тобто фактично визнано наявність боргу.

При цьому, судом першої інстанції в оскарженому рішенні не вказано, яким саме чином позивач мав змогу довести відсутність виконання з боку відповідача рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4295/14.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе погодитися з апелянтом, що існування чинного рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2014р. у справі № 922/4295/14 про стягнення боргу, факт подачі позову про стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, відсутність заперечень у відповідача щодо позову і повинні були бути прийняті в якості достатнього обґрунтування обставини невиконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області у справі №922/4295/14.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом щодо строків нарахування інфляційних та річних за період з 10.09.2014р. по 05.09.2017р., як то було вказано у позовній заяві, оскільки у рішенні господарського суду Харківської області від 28.11.2014р. у справі № 922/4295/14 зазначено, що позивач звертався про стягнення заборгованості та 3% річних вперше 18.06.2014р., а вдруге 08.09.2014р., але у справі винесено ухвалу про повернення позовної заяви від 10.09.2014р.

Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 10.09.2014р., копія якої додана до апеляційної скарги, повертається позовна заява ТОВ «ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР» про стягнення заборгованості у розмірі 175289,25 грн. за неналежне виконання договорів поставки від 01.08.2011р. та №06-2/08/12 від 06.08.2012р. щодо оплати товару.

Отже, вказана ухвала містить посилання на суму заборгованості і на реквізити договорів поставки, про які йдеться й у рішенні господарського суду Харківської області від 28.11.2014р. у справі № 922/4295/14, тобто сума 3% річних, стягнутих за вказаним рішенням, була незмінною станом на 10.09.2014 р.

Відповідно, нарахування 3% річних у справі №923/895/17 правомірно здійснено позивачем з 10.09.2014 р.

Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, судова колегія повністю з ним погоджується, у зв'язку з чим вважає за необхідне позов у цій частині задовольнити та стягнути з ДП Харківський облавтодор на користь позивача суму 3% річних у розмірі 13457,20 грн. та втрати від інфляції в сумі 149332,61 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, що відповідає нормі ч.2 ст.277 ГПК України, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до ТОВ «ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ» та ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , з огляду на наступне.

Позивач просив суд стягнути солідарно з ДП Харківський облавтодор та ТОВ ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ суму трьох відсотків річних у розмірі 1000 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23.07.2017р. (а.с. 23) між ТОВ «ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР» та ТОВ «ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ» укладено договір поруки, за умовами якого останнє поручилося перед позивачем за прострочку виконання грошового зобов'язання ДП «Харківський облавтодор" ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» за договорами поставки б/н від 01.08.2011р. та №06-2/08/12 від 06.08.2012р. в межах 1000 (однієї тисячі) грн.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні божники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області по справі №922/4295/14 від 28.11.2014р. строки виконання грошових зобов'язань за договорами поставки б/н від 01.08.2011р. та №06-2/08/12 від 06.08.2012р. настали ще в 2011-2012рр.

Договір поруки між ТОВ «ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР» та ТОВ «ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ» укладено 23.07.2017р., тобто через 5 років після настання строку виконання грошових зобов'язань за основними договорами ДП Харківський облавтодор .

На думку колегії суддів, укладаючи цей договір, його сторони не визначили предмет договору, оскільки зазначення у п.1.1 договору поруки відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання не свідчить, що ТОВ «ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ» відповідає як поручитель за сплату саме інфляційних та річних за ст. 625 ЦК України.

Факт визнання ТОВ «ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ» позову (а.с.28), на думку колегії суддів, не свідчить про необхідність його задоволення, на підставі ст. 78 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 р.), оскільки позивач вимагав стягнення 1000 грн. 3% річних солідарно з двох відповідачів, а не виключно з ТОВ «ДІМ-2 НЕРУХОМІСТЬ» .

За цих обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 1000 грн. солідарно з двох відповідачів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції скасовує рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2017 р. у справі №923/895/17 частково, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, на підставі ч.2 ст. 277 ГПК України, з прийняттям нового рішення про задоволення вимог про стягнення інфляційних та 3% річних з ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

В іншій частині рішення слід залишити без змін, з відповідним розподілом судового збору за правилами ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129,231-233,240,269,270,275,277,281-283 ГПК України,колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

Позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Харківський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР 149332,61 грн. втрат від інфляції, 13457,20 грн. 3% річних, 2441,85 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення 1000грн. з відповідачів рішення господарського суду Херсонської області від 28.11.2017 р. у справі №923/895/17 залишити без змін.

Стягнути з ДП Харківський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на користь ТОВ ДОРОЖНІЙ ВЕКТОР 2650 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Витрати по сплаті 15 грн. судового збору за подання позовної заяви та 52,54 грн. за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 19 березня 2018 року.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Поліщук Л.В.