Ухвала

від 29.11.2017 по справі 914/762/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

УХВАЛА

"29" листопада 2017 р. Справа № 914/762/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Планкмара ( PLANKMARA JSC), б/н від 18.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5062/17 від 26.10.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 02 жовтня 2017 року

у справі № 914/762/17 (головуючий суддя Мазовіта А.Б., судді: Гоменюк З.П., Мороз Н.В.),

порушеній за позовом

позивача: Закритого акціонерного товариства Планкмара ( PLANKMARA JSC), Литва,

до відповідача: Приватного підприємства Капітал-Центр , м. Львів,

про стягнення заборгованості по контракту № 03/LVIV/2014 від 10.02.2014 р. в сумі 648075,84 грн., з яких: 393080,03 грн. - основний борг, 163424,34 грн. - проценти, 64465,12 грн. інфляційні втрати - 27106,35 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про внесення змін і доповнень до позовної заяви вх. № 18047/17 від 22.05.2017 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності б/н від 28.12.2016 р.);

від відповідача: директор ОСОБА_3, ОСОБА_4 (п/к на підставі довіреності б/н від 11.09.2017 р.).

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України, представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представника відповідача в судовому здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017 р., справу № 914/762/17 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 30.10.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Планкмара ( PLANKMARA JSC), б/н від 18.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5062/17 від 26.10.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 08.11.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення, які знаходяться в матеріалах справи.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 29.11.2017 р., про що сторони були особисто повідомлені під розписку (том ІІ, а. с. 112/зворот).

В судове засідання представник апелянта/позивача прибув, подав, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, пояснення до апеляційної скарги б/н від 29.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/8103/17 від 29.11.2017 р.), надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги та, усно, зазначив, що твердження відповідача, які викладені у запереченнях на апеляційну скаргу щодо необхідності легалізації довіреності на представництво представником ОСОБА_2, інтересів позивача - юридичної особи ( PLANKMARA JSC), створеної за законодавством Литовської Республіки, шляхом проставлення апостиля на даній довіреності не потребується, оскільки, на думку апелянта, між Україною та Литовською Республікою було укладено договір на правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікований 17.12.1993р., набрав чинності 20.11.1994 р., на підставі якого, є без будь-якої легалізації чи апостилювання чинними на території України довіреності, які були засвідчені компетентними органами Литви, такі довіреності не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей. Відтак, представник апелянта вважає, що якщо документ однієї Договірної Сторони в судах і інших установах іншої Договірної Сторони надається для пред'явлення в країні Сторони, яка підписала ОСОБА_5 конвенцію, але між ними підписано угоду про відміну або спрощення процедури легалізації документів, апостиль не потрібний.

Від відповідача в судове засідання прибув директор товариства та представник, проти апеляційної скарги та наявність у представника позивача повноважень щодо представництва інтересів позивача - юридичної особи створеної за законодавством Литовської Республіки, представником ОСОБА_2 заперечив з підстав наведених у запереченнях на апеляційну скаргу б/н від 08.11.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7571/17 від 08.11.2017 р.), усно зазначив, що відповідно до ОСОБА_5 Конвенції від 1961 року, набула чинності для України 22.12.2003 р., яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави, засвідчуються спеціальним штампом "APOSTILLE" уповноваженим органом їх держави-походження. З наявної в матеріалах справи оригіналу довіреності на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що така довіреність спеціальним штампом "APOSTILLE" не засвідчена, а відтак є нікчемною. Відповідно до Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах - документи, які були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені судом або офіційною особою (постійним перекладачем, експертом і т. ін.) в межах їх компетенції та встановленою формою і завірені гербовою печаткою, приймаються на території іншої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення, в т.ч. апостилю та/або нотаріального посвідчення. В даному випадку довіреність, яку представив представник позивача, посвідчена не судом чи офіційною особою Литовської Республіки, в т.ч. нотаріусом, крім того, на цій довіреності відсутня гербова печатка, відтак така довіреність повинна посвідчуватись спеціальним штампом "APOSTILLE", чого зроблено не було, у зв'язку з чим, на думку відповідача, провадження у справі слід припинити.

Колегія суддів оглянувши та дослідивши матеріали даної справи, подані сторонами та апелянтом докази, заслухавши усні пояснення представників сторін та апелянта, приходить до висновку апеляційну скаргу залишити без розгляду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2017 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду за вх. № ЛАГС 01-05/5062/17 поступили матеріали справи № 914/762/17 разом з апеляційною скаргою б/н від 18.10.2017 р., яка підписана ОСОБА_2. Також до апеляційної скарги було додано опис вкладення до поштового відправлення копії апеляційної скарги на ім'я ПП Капітал-Центр та банківська квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Як уже було зазначено вище у цій ухвалі, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 30.10.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Планкмара ( PLANKMARA JSC), б/н від 18.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5062/17 від 26.10.2017 р.), до провадження та розгляд скарги призначено на 08.11.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Також слід зазначити, що ухвалою суду від 30.10.2017 р., якою було прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Планкмара ( PLANKMARA JSC), б/н від 18.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5062/17 від 26.10.2017 р.), до провадження, пунктом 3 резолютивної частини ухвали, зобов'язано апелянта/позивача (ЗАТ Планкмара ( PLANKMARA JSC) надати суду: докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 972,11 грн. (з урахуванням заяви про внесення змін і доповнень до позовної заяви вх. № 18047/17 від 22.05.2017 р.); оригінал довіреності на представника ОСОБА_2 б/н від 28.12.2016 р.; оригінали документів на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, які підтверджують викладене в апеляційній скарзі та позовній заяві.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником апелянта ОСОБА_2, в судовому засіданні, було подано суду оригінал довіреності б/н від 28.12.2016 р. виданої Закритим акціонерним товариством Планкмара ("PLANKMARA" JSC) на ім'я ОСОБА_2.

Колегія суддів, дослідивши оригінал вищезазначеної довіреності встановила наступне.

З довіреності виданої Закритим акціонерним товариством Планкмара ("PLANKMARA" JSC) на ім'я ОСОБА_2, Закрите акціонерне товариство Планкмара ("PLANKMARA" JSC, A/s LT53 7044 0600 0308 8109), юридична адреса: Йонавський район, село Ужусаляй, LT - 55333, Литва (Uzusaliai village, Jonava district, LT-55333 Lithuania), в особі директора Kecmymica Стакенаса (Mr.Kestutisa Stakenasa)(надалі - Товариство), що діє на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважило ОСОБА_2, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4163/10 від 20 травня 2010 року, вести судові справи Товариства в усіх судових установах і з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі без винятків, для чого надаю йому право представляти інтереси товариства перед всіма фізичними та юридичними особами щодо захисту інтересів Товариства в усіх відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі, але не обмежуючись, в судах, Державній виконавчій службі (її відділах), у місцевих радах, виконавчих та розпорядчих органах (в тому числі Центрах надання адміністративних послуг), правоохоронних та податкових органах, органах прокуратури, органах нотаріату, експертних бюро, банківських установах.

Для виконання цієї довіреності Товариство уповноважую ОСОБА_2: подавати та підписувати від імені Товариства заяви, запити, вимоги, прохання, позовні заяви, процесуальні документи, клопотання, скарги; отримувати відповіді на звернення від установ підприємств, організацій; одержувати необхідні довідки та документи, в тому числі рішення, постанови, ухвали, вироки, скарги, подання тощо; вести від імені Товариства переговори та давати пояснення; ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги; одержувaти копії рішень, постанов, ухвал, вироку, скарг, подання та інших документів, що є у справі (виконавчому провадженні); одержувати виконавчі листи та накази судів (в тому числі господарських) і подавати їх для виконання в органи державної виконавчої служби та інші органи стягнення; брати участь у судових засіданнях, подавати докази, надавати усні та письмові пояснення, в тому числі свої доводи, міркування та заперечення; укладати мирову угоду; оскаржувати будь - яке рішення, а також судові рішення, вироки, постанови, ухвали, скарги в апеляційному та касаційному порядку. Заперечувати проти апеляційної та касаційної скарг; укладати договори про відшкодування шкоди; сплачувати будь - які платежі, пов'язані з виконанням цієї довіреності; підписуватись за мене при виконанні цієї довіреності; оскаржувати рішення та дії правоохоронних органів, інших органів та посадових осіб, а також вчиняти інші юридично - значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.

Ця довіреність видана на підставі договору - доручення, укладеного в письмовій формі між Закритим акціонерним товариством Планкмара ( PLANKMARA JSC) та вказаним представником 28 грудня 2016 року.

Також дана довіреність підписана особисто ОСОБА_2, директором ЗАТ Планкмара - Кестутіс Стакенс та засвідчена печаткою лише самого Товариства.

Як уже було вище зазначено у цій ухвалі, відповідач вважає, що така довіреність є неналежним доказом в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не засвідчена спеціальним штампом APOSTILLE уповноваженим органом їх держави-походження.

Колегія суддів, дослідивши твердження відповідача та пояснення позивача, встановила наступне.

Згідно статті 237 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Такі дії створюють, змінюють або зупиняють права і обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.

В даному випадку представництво інтересів позивача - юридичної особи, створеної за законодавством Литовської Республіки, нерезидента України, у справі здійснюється на підставі довіреності, яка видана останнім ОСОБА_2.

Згідно зі ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність, яка надана юридичній особі, може бути видана тільки на укладання угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Однією з основних вимог, які пред'являють до довіреності - це її форма. Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі (ст. 244 ЦК України). В окремих випадках ставиться вимога, щоб довіреності, які видаються громадянам, були посвідчені уповноваженими на це органами.

Довіреності, які видаються юридичними особами для здійснення будь-яких угод (в тому числі - в порядку передоручення), не потребують нотаріального посвідчення, адже така довіреність посвідчується самою організацією шляхом підпису керівника з прикладанням печатки цієї юридичної особи.

Довіреність повинна мати усі необхідні реквізити, а саме: місце та час складання; строк дії; відомості довірителя та довіреного: прізвище, ім'я, по батькові, адреса - для фізичної особи, реквізити (найменування, адреса, код ЄДРПОУ, рахунок) - для юридичної; обсяг повноважень (перелік дій, які довірений може вчиняти від імені довірителя).

Окремим питанням є легалізація документів, виданих на території іноземних держав.

Легалізацією офіційних документів, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 року №113 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 26.06.2002 року за №535/6823 (далі - Інструкція), є процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. Легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу.

В залежності від країни походження документа існують три шляхи до його легалізації на території України:

1. Загальний порядок легалізації офіційних документів полягає у підтвердженні дійсності оригіналів офіційних документів або засвідченні справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ, консульськими установами України або консульськими установами держави походження документа відповідно до положень Віденської конвенції "Про консульські зносини" 1963 року, міжнародних договорів та чинного законодавства України, а також Інструкції.

Департамент консульської служби МЗС України не легалізує документи, складені на території іноземних держав. Такі документи повинні бути легалізовані в консульській установі України в державі походження документів. У разi відсутності в країні походження документів консульської установи України, іноземні документи можуть бути легалізовані Департаментом Консульської служби МЗС України, за умови засвідчення в МЗС країни походження документів та в консульській установі цієї країни, що представляє її інтереси в Україні.

2. З 22 грудня 2003 року для України набрала чинності ОСОБА_5 Конвенція (1961 р.), що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Згідно з положеннями ОСОБА_5 конвенції скасовується вимога легалізації документів для їх подальшого використання в державах - учасницях цієї конвенції. Офіційні документи, які використовуються на території зазначених держав, мають бути засвідчені спеціальним штампом "Apostille" (далі - апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ (перелік держав-учасниць надається у додатку № 1).

3. Відповідно до частини другої статті 3 ОСОБА_5 конвенції, дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися державами-учасницями конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Верховною ОСОБА_4 України 10 листопада 1994 року ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (Мінська конвенція), яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з державами-учасниками СНГ (перелік держав-учасниць приведено у додатку № 2 до наказу Міністерства юстиції України від 4 червня 2002 року № 113).

Згідно положень Мінської конвенції документи, які на території однієї з держав, що є учасником Мінської конвенції, виготовлені або засвідчені установою, або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без будь-якого спеціального посвідчення.

Як зазначено вище у цій ухвалі, Литовська Республіка не входить до переліку держав, які підписами Мінську конвенцію, однак Литовська Республіка є країною-учасницею ОСОБА_5 Конвенції, яка для України набула чинності з 22.12.2003 року.

Крім того, між Україною та деякими іноземними державами укладено двосторонні міжнародні договори, які регулюють питання правових відносин і міжнародної правової допомоги у цивільних справах, і містять положення про те, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території іншої Договірної Сторони без подальшого засвідчення. З переліком таких міжнародних договорів, що набрали чинності станом на сьогоднішній день, можна ознайомитись на сайті Міністерства юстиції України (htth:// www minjust gov. ua/section/209).

В даному випадку, з 22.12.2003 року в Україні набула чинності ОСОБА_5 Конвенція від 5 жовтня 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Відтак, при застосуванні ОСОБА_5 Конвенції виконується процедура проставлення апостиля на офіційних документах компетентними органами України для представлення їх на території держав - учасниць Конвенції (під № 47 - Литва, згідно додатку № 1).

Як уже було вище зазначено, Апостиль - це спеціальний штамп у формі квадрата, довжина сторін якого дорівнює щонайменше 9 сантиметрам, який засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписувала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ. В Україні розмір спеціального штампу апостилю встановлено 10х10. Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції, апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. ОСОБА_5 Конвенції, а відповідно і зразка апостилю, викладено французькою та англійською мовами. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок Apostille (Convention de la Haye du 5 octobre 1961) повинен бути викладений французькою мовою.

В даному випадку, на оригіналі довіреності б/н від 28.12.2016 р. спеціальний штамп у формі квадрата - апостиль - відсутній.

Крім того, як уже було зазначено, відповідно до частини другої статті 3 ОСОБА_5 конвенції, дотримання процедури проставлення апостиля не може вимагатися Державами-учасницями конвенції, якщо існують угоди між двома або декількома державами, які відміняють або спрощують дану процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Верховною ОСОБА_4 України 10 листопада 1994 року ратифіковано Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (Мінська конвенція), яка набула чинності для України 14 квітня 1995 року і застосовується у відносинах України з державами-учасниками СНГ (перелік держав-учасниць надається у додатку № 2 до наказу Міністерства юстиції України).

З наявного додатку № 2 вбачається, що Литва не входить до держав-учасниць СНГ, відтак на оригіналі довіреності на представника ОСОБА_2 належало б застосовувати спеціальний штамп у формі квадрата - Апостиль.

У відповідності до вищенаведеного та відповідно до ОСОБА_5 Конвенції від 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави, засвідчуються спеціальним штампом "APOSTILLE" уповноваженим органом їх держави-походження. З наявної в матеріалах справи оригіналу довіреності на представника ОСОБА_2 вбачається, що така довіреність спеціальним штампом "APOSTILLE" не засвідчена.

Разом з тим, між Україною і Литовською Республікою 07.07.1993 року було укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, який було ратифіковано 12.12.1994 р., дата набуття чинності: 20.11.1994 р.

Відповідно до Договору укладеного між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах вбачається, що громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, як і її громадяни (п. 1 ст. 1 Договору). Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотаріальних контор (далі іменується установи юстиції ) і до інших установ іншої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни цієї держави (п. 2 ст. 1 Договору). Положення цього Договору поширюється також на юридичних осіб, які утворені на території Договірних Сторін відповідно до їх законодавства (п. 3 ст. 1 Договору).

Статтею 4 Договору, яка регламентує Порядок відносин Договірні Сторони передбачили, що при наданні правової допомоги установи Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні органи, якщо цим Договором не передбачено інше.

До центральних органів відносяться: з боку України - Міністерство юстиції, Генеральна прокуратура; з боку Литовської республіки - Міністерство юстиції, Генеральна прокуратура.

Відповідно до статті 6 Договору передбачено, що клопотання про надання правової допомоги та інші документи, що надсилаються установам юстиції та іншим установам в порядку надання правової допомоги, мають бути засвідчені гербовою печаткою.

Відповідно до ст. 16 Договору, громадянам однієї Договірної сторони в судах і інших установах іншої Договірної Сторони надається юридична допомога і забезпечується судочинство за таких же умов і з тими же перевагами, що і власним громадянам.

Разом з тим, умовами вищезазначеного Договору (стаття 13) передбачено, що документи, які були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені судом або офіційною особою (постійним перекладачем, експертом і т. ін.) в межах їх компетенції та встановленою формою і завірені гербовою печаткою , приймаються на території іншої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення (п. 1 ст. 13 Договору).

Документи, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території іншої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів (п. 2 ст. 13 Договору).

В даному випадку довіреність посвідчена не судом чи офіційною особою Договірної Сторони і на ній відсутня гербова печатка, відтак така довіреність повинна посвідчуватись спеціальним штампом "APOSTILLE", чого позивачем вчинено не було.

Крім того, слід зазначити, що в абзаці 3 довіреності зазначено, що довіреність видана на підставі договору - доручення, укладеного в письмовій формі між Закритим акціонерним товариством Планкмара ( PLANKMARA JSC) та вказаним представником 28 грудня 2016 року, однак, договору - доручення, укладеного в письмовій формі між Закритим акціонерним товариством Планкмара ( PLANKMARA JSC) та вказаним представником 28 грудня 2016 року, представником апелянта до апеляційної скарги не долучено, у судовому засіданні - не подано, в матеріалах справи такий договір - відсутній.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства Планкмара підписана особою - ОСОБА_2, яка не має права її підписувати.

Статтею 21 Договору, визначено компетенцію судів, з приписів якої вбачається, що якщо цей Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні та сімейні справи, коли відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб вони компетентні, коли на території цієї Сторони знаходиться орган управління, представництво або філіал юридичної особи.

Отже, розглядаючи матеріали апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи та матеріалів апеляційної скарги встановлює обставини підписання апеляційної скарги уповноваженою особою. Підставою повернення апеляційної скарги є встановлення обставин підписання апеляційної скарги неуповноваженою особою або особою, посадове становище якої не зазначено.

Однак, з поданої оригіналу довіреності, яка була досліджена колегією суддів вбачається, що така довіреність суперечить вимогам чинного законодавства України.

Якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала апеляційну скаргу, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у заявника докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Щодо тверджень представника апелянта, що не потребує проставлення апостиля на даній довіреності, оскільки на думку апелянта між Україною та Литовською республікою було укладено договір на правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, колегія суддів вважає помилковими, оскільки, апелянтом зазначено неповне трактування положень статті ОСОБА_5 конвенції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 33, 34, 43, ч. 1 п. 1. ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без розгляду.

2. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин