Постанова

від 05.07.2018 по справі 914/762/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/762/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Закрите акціонерне товариство "Планкмара" ("PLANКMARA" JSC),

представник - Білик Л.В.

відповідач - Приватне підприємство "Капітал-Центр",

представники в судове засідання не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Планкмара" ("PLANКMARA" JSC)

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017

у складі колегії суддів: Данко Л.С. (головуючий), Галушко Н.А., Орищин Г.В.

у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Планкмара" ("PLANКMARA" JSC)

до Приватного підприємства "Капітал-Центр"

про стягнення заборгованості по контракту від 10.02.2014 № 03/LVIV/2014 в сумі 648 075,84 грн, з яких: 393 080,03 грн - основний борг, 163 424,34 грн - проценти, 64 465,12 грн інфляційні втрати - 27 106,35 грн - 3% річних та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про внесення змін і доповнень до позовної заяви від 22.05.2017 вх. № 18047/17),

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 19.04.2017 Закрите акціонерне товариство "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC, Литва, далі - ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Капітал-Центр" (м. Львів) про стягнення заборгованості по контракту № 03/LVIV/2014 від 10.02.2014 р. в сумі 648 075,84 грн, з яких: 393 080,03 грн - основний борг, 163 424,34 грн - проценти, 64465,12 грн - інфляційні втрати, 27 106,35 грн - 3% річних та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про внесення змін і доповнень до позовної заяви вх. № 18047/17 від 22.05.2017 р.).

2. 02.10.2017 рішенням Господарського суду Львівської області в позові відмовлено.

3. 18.10.2017 ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) подано апеляційну скаргу на зазначене рішення.

4. 30.10.2017 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) прийнято до провадження.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

5. 29.11.2017 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), з тих підстав, що апеляційна скарга ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) підписана особою - Біликом Любомиром Володимировичем, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

6. 22.12.2017 ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, а справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

7. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Звертаючись з касаційною скаргою ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) посилається на безпідставне застосування апеляційним господарським судом пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Конституція України

9.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9.2. Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є:

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

10. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (Україна приєднана, відповідно до Закону України N 2933-III від 10.01.2002)

10.1. Стаття 3 Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

11. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах ( Договір ратифіковано Постановою ВР N 3737-XII ( 3737-12 ) від 17.12.93 )

11.1. Стаття 13 Дійсність документів

1. Документи, які були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені судом або офіційною особою (постійним перекладачем, експертом і т.ін.) в межах їх компетенції та встановленою формою і завірені гербовою печаткою, приймаються на території іншої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення.

12. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

12.1. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12.2. Стаття 308. Повноваження суду касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

13. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції до15.12.2017)

13.1. Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Залишаючи апеляційну скаргу ЗАТ "Планкмара" ("PLANКMARA" JSC) без розгляду, апеляційний господарський суд зазначив, що додана до апеляційної скарги довіреність на представника Білика Л.В. не посвідчена судом чи офіційною особою Договірної Сторони і на ній відсутня гербова печатка, як того вимагає Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладений між Україною та Литвою 07.07.1993, ратифікований Україною 12.12.1994. Також на доданій довіреності відсутній спеціальний штамп "APOSTILLE" відповідно до вимог Гаазької Конвенції від 05.10.1961. Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що в абзаці 3 довіреності зазначено, що довіреність видана на підставі договору - доручення, укладеного в письмовій формі між ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) та вказаним представником 28.12.2016, однак, договору доручення, укладеного у письмовій формі між ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) та вказаним представником до апеляційної скарги не долучено, у судовому засіданні не подано, в матеріалах справи такий договір відсутній. На підставі викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

16. Колегія суддів, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувану ухвалу, у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає висновки суду апеляційної інстанції передчасними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

17. Перш за все, Верховний Суд вважає за потрібне нагадати висновок ЄСПЛ, що ним наведений у Рішенні від 18.11.2010 у справі Мушта проти України . У зазначеній справі, розглядаючи питання забезпечення доступу до правосуддя, ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

18. У нинішній справі Верховний Суд вважає за потрібне зосередити свою увагу на тому, чи не являла собою оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прояв обмеження доступу до правосуддя? Водночас вирішити це питання можна крізь призму передбачуваності для сторін справи оскаржуваної ухвали та її виконуваності.

19. Щодо посвідчення довіреності судом чи офіційною особою Договірної Сторони та відсутності гербової печатки, передбачених Договором про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеного між Україною та Литвою 07.07.1993. Застосування такої норми було передбачуваним для сторін, натомість, постає питання щодо її виконуваності. Для суду касаційної інстанції є зрозумілим, що український резидент, намагаючись в Україні у суді або іншому органі отримати гербову печатку, стикнувся би з проблемами неможливості такого посвідчення, оскільки така дія достатньо не унормована діючим законодавством. Природно було б зробити висновок щодо неможливості реалізації цієї норми на території Литви, або необхідності зазначити у оскаржуваній ухвалі конкретний орган, де така дія має бути здійснена, що не було зроблено судом апеляційної інстанції.

20. Щодо посвідчення довіреності шляхом проставлення апостилю слід зауважити, що подібний спосіб посвідчення документів є нині, здебільшого, загальноприйнятим. Тому посилання на нього у оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції виглядає передбачуваним та виконуваним. Слід зауважити при цьому, що, отримавши не засвідчений апостилем документ (довіреність), у суду мали б виникнути сумніви щодо особи, яка підписала таку довіреність, її посади. І у цьому сенсі слід було вирішити питання можливості підтвердження відповідних відомостей іншими способами, зокрема, шляхом витребування від скаржника відповідних доказів (витягів з торгівельного реєстру тощо).

21. Подібна логіка закладена у пункті 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено, що якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень. У разі їх неподання суд виносить ухвалу про залишення позову без розгляду. При цьому слід зауважити, що відступлення від принципів, закладених у зазначеному вище пункті пленуму Вищого господарського суду України означало б звуження гарантій доступу до правосуддя, що їх надає держава, у даному випадку, резиденту Литовської республіки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №921/351/17-г/18.

22. Виклавши зазначені доводи, Верховний Суд не вважає також достатньо обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності скаржникові мати договір доручення, на підставі якого було видано довіреність. Подібна вимога не ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу, що діяв на момент винесення оскаржуваної ухвали, зокрема, статті 28 ГПК України.

23. Відтак, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, та маючи сумніви щодо повноважень представника ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) Білика Л.В. апеляційний господарський суд не був позбавлений права та можливості витребувати від останнього відповідні документи на підтвердження його повноважень. Однак, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, обмежив скаржника у реалізації прав, передбачених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України та у порушення статей 99, 101 ГПК України усунувся від встановлення обставин наявності чи відсутності повноважень у представника заявника апеляційної скарги - ЗАТ "Планкмара" ("PLANKMARA" JSC) Білика Л.В. на підписання апеляційної скарги.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про скасування ухвали апеляційного господарського суду із направленням справи до суду апеляційної інстанції для розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Планкмара" ("PLANКMARA" JSC) задовольнити.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 914/762/17 скасувати, справу направити на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк