Постанова

від 28.11.2017 по справі 816/1641/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1641/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області , в якому просив:

1) визнати протиправною та скасувати відмову від 02 серпня 2017 року № 11210/6-17 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення площами 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) та 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області;

2) зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 із земель сільськогосподарського призначення площею 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати в оренду;

3) зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 із земель сільськогосподарського призначення площею 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати в оренду .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відмова відповідача у затвердженні проектів землеустрою не має законодавчого обґрунтування, прийнята без урахування положень статті 123 Земельного кодексу України, а також є ідентичною за змістом іншій відмові від 29.04.2016 № 2831/6-16, на виконання якої позивачем усунуто недоліки у проектній документації.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях.

У письмових запереченнях відповідач вказував на те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою є правомірною, з огляду на невідповідність поданих проектів землеустрою вимогам чинного законодавства /т. 1 а.с. 112 - 122/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 /т. 2, а.с. 56 - 57/.

У судовому засіданні третя особа фізична особа - підприємець ОСОБА_3 просив позов задовольнити, стверджуючи про те, що розроблені ним проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) та 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Наказом ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 листопада 2015 року № 2464/0/75-15-СГ громадянину ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 10,00 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /т. 1 а.с. 149/.

Відповідно до наказу ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13 листопада 2015 року № 2465/0/75-15-СГ громадянину ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5,00 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів /т. 1 а.с. 219/.

На замовлення позивача сертифікованим інженером-землевпорядником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5,00 га /т. 1 а.с. 211 -250, т. 2 а.с. 1 - 53/ та 10,00 га /т. 1 а.с. 141 - 210/.

19 липня 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га, кадастровий номер 5324285700:00:006:0026, та передання вказаної земельної ділянки в оренду (вх. № Г-16674/0/5-17 від 19.07.2017) /т. 1 а.с. 126/. До клопотання додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, агрохімічний паспорт ґрунтів, оригінал відповіді від 25.05.2017 № 2822/03-03-06 та копію довіреності.

Також 19 липня 2017 року позивачем подано до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га, кадастровий номер 5324285700:00:006:0027, та передання вказаної земельної ділянки в оренду (вх. № Г-16671/0/5-17 від 19.07.2017) /т. 2 а.с. 40/. До клопотання додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, агрохімічний паспорт ґрунтів, копію довіреності.

За результатами розгляду клопотань позивача ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області надіслано позивачу лист від 02.08.2017 № 11210/6-17, в якому повідомлено про залишення клопотань позивача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду без задоволення /т. 1 а.с. 127/.

За змістом вказаного листа підставами для відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок послугували наступні обставини:

1) позивачем не в повній мірі враховано зауваження, зазначені ОСОБА_5 управлінням в раніше наданих листах;

2) до проектів землеустрою долучені накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що втратили чинність (накази від 13.11.2015 за № 2464/0/75-15-СГ, № 2465/0/75-15-СГ, в яких пунктами 2, 3 передбачено строк дії дозволу - один рік);

3) в поданих на розгляд та затвердження проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок потребують уточнення дані щодо:

-угідь, якими представлені земельні ділянки (див. графічний матеріал, перерозподіл земель, проект роздержавлення і приватизації земель (рідколісся, пасовище, польовий шлях), Публічну кадастрову карту - наявність лісової (чагарникової) рослинності);

-віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон у відповідності вимог статей 58, 60 Земельного кодексу, 4, 87, 88 Водного кодексу України (див. графічний матеріал, Публічну кадастрову карту - розміщення земельних ділянок відносно водних об'єктів);

- віднесення (не віднесення) земельних ділянок, що проектуються, до земель лісового фонду (див. Публічну кадастрову карту України);

- переліку обмежень у використанні земельних ділянок (див. Проект передачі земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель .. - кабель зв'язку (в проектах землеустрою та витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 01.04.2016 № НВ-5303838102016, НВ -5303838622016 не зазначено інформації щодо обмежень у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку (в разі віднесення до земель водного фонду, лісогосподарського призначення проект землеустрою погодити у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України);

4) відповідно до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій до проекту землеустрою необхідно долучити матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у повному обсязі);

5) матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність вимог Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 із змінами, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.04.2013 № 255;

6) мають місце розбіжності в даних щодо пунктів ДГМ використаних при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою, при цьому за результатами обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі пункт ДГМ Остап'є (2 клас, М362224100), на який йде посилання у землевпорядній документації, не знайдено;

7) не враховані вимоги пункту 5 Інструкції з топографічного знімання… щодо допустимих довжин сторін у теодолітних ходах, щодо вимірювань в теодолітних ходах горизонтальних кутів двома півприйомами (журнал лінійно-кутових спостережень, опис ходу (ст1 - ОСОБА_4 довжина 2761,00 м, ст7-ст1 довжина 1691,81 м, ст9-ст8 довжина 22284,97 м). Крім того відсутній розрахунок теодолітного ходу із зазначенням кутових, лінійних нев'язок.., координат земельних ділянок, передбачених до відведення, точок спостереження з ст15 (точки 1-5, 22-25), ст16 (точки 6 - 21), ст17 (точки 1-5, 34 - 39), ст18 (точки 6 -10, 20 -33), ст19 (11-19);

8) у клопотаннях не зазначено істотних умов передачі земельних ділянок в оренду, що встановлюються за згодою сторін, відповідно до статей 19, 21 Закону України Про оренду землі (строк дії договорів оренди землі, розмір орендної плати).

Не погодившись із відмовою ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02.08.2017 № 11210/6-17, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку рішенню ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеному у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17, на предмет відповідності вказаним критеріям, суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

За змістом частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності , крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб .

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно із частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

В силу положень частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Так, частиною 1 статті 186 1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами частин 4, 5 статті 186 1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

За змістом частини 6 статті 186 1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Згідно із частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до положень частини 10 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186 1 Земельного кодексу України (а в разі необхідності - обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) зобов'язаний прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування, яким також затверджується проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути лише обставини, визначені частиною 13 статті 123 Земельного кодексу України.

Надаючи оцінку обґрунтованості відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок 5,00 га та 10,00 га, викладеної у листі ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02.08.2017 № 11210/6-17, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, означений лист перш за все містить посилання на те, що позивачем не в повній мірі враховано зауваження, зазначені ОСОБА_5 управлінням в раніше наданих листах .

Суд акцентує увагу на тому, що у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 не зазначено, які саме зауваження відповідача не враховано у проектах землеустрою, а також в яких листах такі зауваження викладалися. За таких обставин рішення відповідача в частині посилань на неврахування зауважень є необґрунтованим.

Твердження відповідача у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 про те, що до проектів землеустрою долучені накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що втратили чинність, а саме: накази від 13.11.2015 за № 2464/0/75-15-СГ, № 2465/0/75-15-СГ, в яких пунктами 2, 3 передбачено строк дії дозволу - один рік, суд також оцінює критично.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02 червня 2015 року №497-VIII (набрав чинності 27.06.2015) законодавцем внесено зміни до Закону України "Про землеустрій" та доповнено статтю 22 частиною другою наступного змісту: "рішення Верховної ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії ".

Таким чином, відповідачем безпідставно обмежено річним строком чинність наказів від 13.11.2015 за № 2464/0/75-15-СГ, № 2465/0/75-15-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відтак посилання на втрату вказаними наказами чинності як на підставу для відмови у затвердженні проектів землеустрою є необґрунтованим.

Стосовно доводів відповідача у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 про необхідність уточнення у поданих проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок даних щодо угідь, якими представлені земельні ділянки у зв'язку з наявністю лісової (чагарникової) рослинності; щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон; щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок, що проектуються, до земель лісового фонду та в разі віднесення до земель водного фонду, лісогосподарського призначення проект землеустрою погодити у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України , суд наголошує, що в силу вимог частини 13 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, однак відповідачем у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 не наведено обставин, які свідчать про віднесення земельних ділянок, проекти відведення яких подано на затвердження, до земель водного чи лісового фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, у зв'язку з чим вимога відповідача про уточнення даних в проектах та погодження проектів у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України є безпідставною.

Суд звертає увагу також на те, що вичерпний перелік документів, які повинні містити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначений частиною 3 статті 50 Закону України Про землеустрій , за змістом якої (в редакції, чинній на дату складення та погодження проектів землеустрою) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

У листі ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02.08.2017 № 11210/6-17 не зазначено, які документи проектів землеустрою позивача підлягають уточненню в частині відведення земельних ділянок даних щодо угідь, якими представлені земельні ділянки; щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон; щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок, що проектуються, до земель лісового фонду.

При цьому проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, подані позивачем на затвердження, містять переліки обмежень щодо використання земельних ділянок /т. 1 а.с. 151 - 152, 221 - 222/, згідно із якими прибережні захисні смуги, водоохоронні зони в межах відповідних земельних ділянок відсутні.

Суд також враховує, що в ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження підстав зазначення у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 зауважень щодо необхідності уточнення даних у проектах землеустрою, як-то проекту роздержавлення та приватизації земель, витягів з Публічної кадастрової карти.

Отже, відповідачем не доведено факту невідповідності проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок вимогам законодавства, відтак посилання у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 на необхідність уточнення даних та погодження проектів у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України є необґрунтованими.

Стосовно вимоги відповідача про необхідність уточнення даних в проектах щодо переліку обмежень у використанні земельних ділянок (див. Проект передачі земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель .. - кабель зв'язку (в проектах землеустрою та витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 01.04.2016 № НВ-5303838102016, НВ -5303838622016 не зазначено інформації щодо обмежень у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку , суд зазначає, що відповідачем в ході розгляду справи не надано будь-яких доказів наявності кабелю зв'язку на відповідних земельних ділянках ( в тому числі - Проекту передачі земельних частко (паїв) в межах розпайованих земель). За таких обставин посилання на те, що у переліку обмежень у використанні земельних ділянок підлягає зазначенню інформація щодо обмеження у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку, є необґрунтованим.

Натомість в ході розгляду справи судом із пояснень третьої особи, листа Полтавської філії ПАТ Укртелеком від 20.11.2017 № 03-454 /т. 2 а.с. 167/ встановлено, що по земельним ділянкам площами 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) та 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) кабель зв'язку не проходить, у зв'язку з чим підстави для зазначення інформації щодо обмежень у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку у переліках обмежень у використанні земельних ділянок відсутні.

Відносно доводів відповідача у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 про те, що відповідно до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій до проекту землеустрою необхідно долучити матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у повному обсязі), суд зауважує, що відповідачем не конкретизовано, в чому полягає неповнота матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, яких документів не вистачає, з огляду на що наведена вимога є необґрунтованою.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на те, що матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) необхідно привести у відповідність вимог Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 із змінами, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.04.2013 № 255 , оскільки відповідачем не наведено у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 конкретних обставин, які свідчать про невідповідність матеріалів проектів землеустрою вказаним нормативно-правовим актам.

Щодо посилання відповідача у письмових запереченнях на те, що проекти землеустрою, подані на затвердження, не відповідали вимогам п. 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, а також п.4.4.16. Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, суд наголошує, що зазначені обставини не відображені у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17. Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено хибність доводів відповідача про відповідні порушення, виходячи з наступного.

Так, пунктом 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

При цьому пунктом 3.8. вказаної Інструкції обумовлено, що межові знаки не встановлюються, зокрема, на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Відомість вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки та її площі, схема визначення меж та розмірів земельної ділянки, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, схема прив'язки межових знаків до об'єкта, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10 га /т. 1 а.с. 161 -162, 168 - 170/ та проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5 га /т. 1 а.с. 230 - 231, 235 - 237/, свідчать, що межові знаки встановлено із дотриманням пункту 3.4. Інструкції у поворотних точках меж земельної ділянки не рідше ніж через 200 м. із мінімальною відстанню між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не менше ніж 1 м. У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10 га встановлення окремих межових знаків рідше ніж 200 м здійснено на виконання положень пункту 3.8. Інструкції, з огляду на те, що межа земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігалася із польовим шляхом, що підтверджено також у судовому засіданні третьою особою інженером-землевпорядником ОСОБА_3

Щодо посилання відповідача на пункт 4.4.16. Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, суд зазначає, що вказаним пунктом передбачено, що після закінчення GPS-знімання слід здати такі матеріали: - дискети із чотирма файлами спостережень; - журнали спостережень; - технічний звіт про виконані роботи. Водночас згідно із поясненнями представника позивача, третьої особи, матеріалами проектів землеустрою топографічні знімання виконано методом тахеометричного знімання, можливість використання якого передбачена п. 1.1.8., 7.4.2. вказаної Інструкції, тому посилання відповідача на вимоги Інструкції щодо GPS-знімання є безпідставними.

Відносно тверджень відповідача у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 про те, що мають місце розбіжності в даних щодо пунктів ДГМ використаних при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою, при цьому за результатами обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі пункт ДГМ Остап'є (2 клас, М362224100), на який йде посилання у землевпорядній документації, не знайдено , суд зауважує наступне.

За визначенням статті 1 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність від 23.12.1998 № 353 - XIV державна геодезична мережа - мережа геодезичних пунктів, що забезпечує поширення координат на територію держави і є вихідною

для створення інших геодезичних мереж; геодезичний пункт - пристрій і (або) споруда для позначення на місцевості точок земної поверхні з відомими координатами і висотами.

Згідно із частинами 6, 7 статті 22 зазначеного Закону обстеження і відновлення пунктів державної геодезичної і нівелірної мереж України здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Геодезичні пункти Державної геодезичної мережі України є державною власністю. Облік геодезичних пунктів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що Державна геодезична мережа містить відомості про пункт Остап'є (2 клас, М362224100), при цьому стан пункту - не обстежений /т. 1 а.с. 136/. У свою чергу відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі , за результатами якого такого пункту не знайдено.

За таких обставин доводи відповідача у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 про розбіжності в даних щодо пунктів ДГМ використаних при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою, є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно посилання у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 на те, що у проектах не враховані вимоги пункту 5 Інструкції з топографічного знімання… щодо допустимих довжин сторін у теодолітних ходах, щодо вимірювань в теодолітних ходах горизонтальних кутів двома півприйомами (журнал лінійно-кутових спостережень, опис ходу (ст1 - ОСОБА_4 довжина 2761,00 м, ст7-ст1 довжина 1691,81 м, ст9-ст8 довжина 22284,97 м). Крім того відсутній розрахунок теодолітного ходу із зазначенням кутових, лінійних нев'язок.., координат земельних ділянок, передбачених до відведення, точок спостереження з ст15 (точки 1-5, 22-25), ст16 (точки 6 - 21), ст17 (точки 1-5, 34 - 39), ст18 (точки 6 -10, 20 -33), ст19 (11-19) , суд зауважує наступне.

Так, в ході розгляду справи із пояснень третьої особи та матеріалів справи судом встановлено, що розрахунки теодолітного ходу із зазначенням кутових, лінійних нев'язок, координат земельних ділянок, передбачених до відведення наявні у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами 10, 00 га /т. 1 а.с. 190 - 193/ та 5, 00 га /т. 2 а.с. 36 - 39/.

Відносно пункту 5 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, то суд бере до уваги, що за змістом пп. 5.1.14 зазначеного пункту Інструкції, теодолітні ходи з використанням оптичних теодолітів і світловіддалемірів та електронних тахеометрів прокладають з граничними відносними помилками 1:2000 відповідно до табл. 11а. Довжини сторін у теодолітних ходах мають бути в таких межах: на забудованих територіях - не більше 1000 м і не менше 20 м; на незабудованих територіях - не більше 1500 м і не менше 40 м.

Сторони теодолітних ходів вимірюють світловіддалемірами і електронними тахеометрами згідно з вимогами відповідних інструкцій з експлуатації даного типу приладу . Абсолютні лінійні помилки не повинні перевищувати 2,0 м для знімання в масштабі 1:5000; 1,0 м - 1:2000; 0,6 м - 1:1000; 0,3 м - 1:500.

Судом із пояснень третьої особи, матеріалів справи встановлено, що сторони теодолітних ходів у проектах землеустрою виміряно електронним тахеометром GTS-239N (виробник TOPKON, Японія) за погодних умов ясно , відтак відповідно до інструкції з експлуатації вказаного тахеометру дальність вимірів з використанням 3 призм склала 3100 м (умови 2) /т. 2 а.с. 155 зворот/. Згідно із свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки діапазон вимірювання відстані зазначеного тахеометру (з використанням 1 призми, за поясненням третьої особи) визначено від 1,5 до 2000 м /т. 2 а.с. 68 - 69/, що відповідає інструкції з експлуатації.

Отже, заміри сторін теодолітних ходів у проектах землеустрою виконано згідно з вимогами інструкції з експлуатації відповідного типу приладу.

Відповідно до частини 2 статті 17-1 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність технологічне забезпечення топографо-геодезичної і картографічної діяльності базується на використанні сучасних інформаційних технологій і систем для створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, збору, ведення, контролю, накопичення, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі й передачі даних.

При цьому за пунктом 2 Прикінцевих положень вказаного Закону до приведення інших нормативно-правових актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зауважує, що стаття 50 Закону України Про землеустрій не містить вимог щодо складання матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування саме відповідно до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.

Крім того, за змістом частини 13 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, натомість Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 затверджена наказом ОСОБА_5 управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті ОСОБА_6 України від 9 квітня 1998 року N 56 на виконання постанови Кабінету ОСОБА_6 України від 12.11.92 N 622 "Про затвердження Положення про ОСОБА_5 управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті ОСОБА_6 України", до прийняття Закону України Про землеустрій та Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на невідповідність проектів землеустрою пункту 5 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, як на підставу для відмови у затвердженні проектів землеустрою, є необґрунтованим.

Щодо доводів відповідача у листі від 02.08.2017 № 11210/6-17 про те, що у клопотаннях не зазначено істотних умов передачі земельних ділянок в оренду, що встановлюються за згодою сторін, відповідно до статей 19, 21 Закону України Про оренду землі (строк дії договорів оренди землі, розмір орендної плати), суд наголошує, що вказана обставина не віднесена до визначених Земельним кодексом України підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Також суд враховує, що вимогами чинного законодавства не встановлено обов'язкової форми та змісту клопотань про затвердження проектів землеустрою, а відтак відповідачем безпідставно покладено наведені доводи в основу рішення про відмову у затвердженні проектів землеустрою.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що рішення ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 02.08.2017 № 11210/6-17, не містить передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача в частині зобов'язання відповідача затвердити проекти землеустрою та передати земельні ділянки в оренду, суд зауважує наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо винесення наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі земельних ділянок у користування є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про зобов'язання затвердити проекти землеустрою та передати земельні ділянки в оренду, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Однак, з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути: клопотання ОСОБА_4 від 19 липня 2017 року (вх. № Г-16671/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду, а також клопотання ОСОБА_4 від 19 липня 2017 року (вх. № Г-16674/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відносно клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Зважаючи на обставини даної справи, суд, з метою відновлення порушених прав позивача, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області подати до суду звіт про виконання даної постанови в десятиденний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір за три вимоги немайнового характеру у розмірі 1920 грн і суд дійшов висновку про повне задоволення однієї немайнової позовної вимоги та відмову у двох немайнових вимогах, сума судових витрат із сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог, складає 640 грн.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

За приписами частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011, № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб , розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи , яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні , під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем надано до суду копії договору про надання правової допомоги від 05.04.2017, розрахунку вартості послуг та роботи адвоката ОСОБА_1, акту виконаних робіт (наданих) послуг від 20.10.2017, рахунку-фактури від 19.10.2017, квитанції № 9 від 20.10.2017 про прийняття коштів /т. 2 а.с. 27 - 32/, якими підтверджено факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 6150 грн.

Матеріали справи свідчать, що адвокатом ОСОБА_1 станом на 20.10.2017 надано правову допомогу позивачу у судовому засіданні протягом 51 хв., під час ознайомлення з матеріалами справи в суді - 14 хв., тобто загальний час надання правової допомоги, передбаченої статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", склав 1 год. 5 хв. За таких обставин граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу суб'єктом владних повноважень не може перевищувати 693,35 грн. (1600 х 40 % х 1 год. 5 хв.). Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат на правову допомогу, яка підлягає присудженню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог, складає 231,12 грн.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 231 грн. 12 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладене у листі від 02 серпня 2017 року № 11210/6-17, про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення площами 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) та 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передання земельних ділянок в оренду.

Зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 19 липня 2017 року (вх. № Г-16671/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0027) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду.

Зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 19 липня 2017 року (вх. № Г-16674/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га (кадастровий номер 5324285700:00:006:0026) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640 грн (шістсот сорок гривень) та витрати на правову допомогу у розмірі 231 грн. 12 коп (двісті тридцять одна гривня дванадцять копійок).

Зобов'язати ОСОБА_5 управління Держгеокадастру у Полтавській області подати до суду звіт про виконання даної постанови в десятиденний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2017 року.

Суддя М.В. Довгопол