Постанова

від 28.03.2018 по справі 816/1641/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1641/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Касумова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Довгопол М.В.) від 28.11.2017р. (повний текст постанови виготовлений 04.12.2017 р.) по справі № 816/1641/17

за позовом ОСОБА_5

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_6

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 02.08.2017 р. № 11210/6-17 у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення площами 5,00 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 10,00 га (кадастровий номер НОМЕР_2) в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 із земель сільськогосподарського призначення площею 5,00 га (кадастровий номер НОМЕР_1) в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати в оренду; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 із земель сільськогосподарського призначення площею 10,00 га (кадастровий номер НОМЕР_2) в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передати в оренду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017р. по справі позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладене у листі від 02.08.2017 р. № 11210/6-17, про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення площами 5,00 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 10,00 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та передання земельних ділянок в оренду; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 від 19.07.2017 р. (вх. № Г-16671/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5 від 19.07.2017 р. (вх. № Г-16674/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017р. по справі № 816/1641/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.11.2015 р. № 2464/0/75-15-СГ гр. ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 10,00 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1, а.с. 149). Також, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.11.2015 р. № 2465/0/75-15-СГ гр. ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 5,00 га для ведення фермерського господарства в оренду на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1, а.с. 219).

На замовлення позивача сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6 розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 5,00 га (т. 1 а.с. 211-250, т. 2, а.с. 1-53) та 10,00 га (т. 1, а.с. 141-210).

У зв'язку з цим, 19.07.2017 р. ОСОБА_5 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та передання вказаної земельної ділянки в оренду (вх. № Г-16674/0/5-17 від 19.07.2017) (т. 1, а.с. 126). До клопотання додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, агрохімічний паспорт ґрунтів, оригінал відповіді від 25.05.2017 р. № 2822/03-03-06 та копію довіреності.

Також, 19.07.2017 р. позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та передання вказаної земельної ділянки в оренду (вх. № Г-16671/0/5-17 від 19.07.2017) (т. 2, а.с. 40). До клопотання додано проект землеустрою, витяг з ДЗК, агрохімічний паспорт ґрунтів, копію довіреності.

За результатами розгляду клопотань позивача Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області надіслано позивачу лист від 02.08.2017 р. № 11210/6-17, в якому повідомлено про залишення клопотань позивача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх в оренду без задоволення (т. 1, а.с. 127).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 02.08.2017 р. № 11210/6-17, не містить передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак є необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому, суд першої інстанції вказав, що з метою повного та належного захисту прав позивача, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути: клопотання ОСОБА_5 від 19.07.2017 р. (вх. № Г-16671/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,00 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду, а також клопотання ОСОБА_5 від 19.07.2017 р. (вх. № Г-16674/0/5-17) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та передання її в оренду з урахуванням висновків суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо винесення наказів про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі земельних ділянок у користування є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставами для відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок послугували наступні обставини: 1) позивачем не в повній мірі враховано зауваження, зазначені Головним управлінням в раніше наданих листах; 2) до проектів землеустрою долучені накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що втратили чинність (накази від 13.11.2015 за № 2464/0/75-15-СГ, № 2465/0/75-15-СГ, в яких пунктами 2, 3 передбачено строк дії дозволу - один рік); 3) в поданих на розгляд та затвердження проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок потребують уточнення дані щодо: - угідь, якими представлені земельні ділянки (див. графічний матеріал, перерозподіл земель, проект роздержавлення і приватизації земель (рідколісся, пасовище, польовий шлях), Публічну кадастрову карту - наявність лісової (чагарникової) рослинності); - віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон у відповідності вимог статей 58, 60 Земельного кодексу, 4, 87, 88 Водного кодексу України (див. графічний матеріал, Публічну кадастрову карту - розміщення земельних ділянок відносно водних об'єктів); - віднесення (не віднесення) земельних ділянок, що проектуються, до земель лісового фонду (див. Публічну кадастрову карту України); - переліку обмежень у використанні земельних ділянок (див. Проект передачі земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель … - кабель зв'язку (в проектах землеустрою та витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 01.04.2016 № НВ-5303838102016, НВ -5303838622016 не зазначено інформації щодо обмежень у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку (в разі віднесення до земель водного фонду, лісогосподарського призначення проект землеустрою погодити у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України); 4) відповідно до вимог ст. 50 Закону України Про землеустрій до проекту землеустрою необхідно долучити матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у повному обсязі); 5) матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) привести у відповідність вимог Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 із змінами, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою , затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.04.2013 р. № 255; 6) мають місце розбіжності в даних щодо пунктів ДГМ використаних при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою, при цьому за результатами обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі пункт ДГМ Остап'є (2 клас, М362224100), на який йде посилання у землевпорядній документації, не знайдено; 7) не враховані вимоги пункту 5 Інструкції з топографічного знімання… щодо допустимих довжин сторін у теодолітних ходах, щодо вимірювань в теодолітних ходах горизонтальних кутів двома півприйомами (журнал лінійно-кутових спостережень, опис ходу (ст1 - ОСОБА_5 довжина 2761,00 м, ст7-ст1 довжина 1691,81 м, ст9-ст8 довжина 22284,97 м). Крім того відсутній розрахунок теодолітного ходу із зазначенням кутових, лінійних нев'язок …, координат земельних ділянок, передбачених до відведення, точок спостереження з ст15 (точки 1-5, 22-25), ст16 (точки 6 - 21), ст17 (точки 1-5, 34 - 39), ст18 (точки 6 -10, 20 -33), ст19 (11-19); 8) у клопотаннях не зазначено істотних умов передачі земельних ділянок в оренду, що встановлюються за згодою сторін, відповідно до статей 19, 21 Закону України Про оренду землі (строк дії договорів оренди землі, розмір орендної плати).

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу Україні (далі - ЗК України) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки, а тому відповідно, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

За змістом ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Положеннями ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрій передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою, матеріали погодження проекту землеустрою.

За приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 13 ст. 123 ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Судовим розглядом встановлено, що при зверненні позивача до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 10,00 га та 5,00 га, відповідачем відмовлено у їх задоволенні із вказаних вище мотивів, а сама відмова відповідача оформлена у вигляді листа.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що до проектів землеустрою долучені накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що втратили чинність, а саме: накази від 13.11.2015 р. № 2464/0/75-15- СГ та № 2465/0/75-15-СГ, в яких пунктами 2, 3 передбачено строк дії дозволу один рік.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою від 02.06.2015 р. № 497-VIII (набрав чинності 27.06.2015) законодавцем внесено зміни до Закону України Про землеустрій та доповнено статтю 22 частиною другою наступного змісту: рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії .

Наведене свідчить про те, що посилання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на те, що позивачем долучені накази про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що втратили чинність є помилковим.

Судовим розглядом також встановлено, що листі від 02.08.2017 р. № 11210/6-17 відповідач зазначив про необхідність уточнення у поданих проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок даних щодо угідь, якими представлені земельні ділянки у зв'язку з наявністю лісової (чагарникової) рослинності; щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок до земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон; щодо віднесення (не віднесення) земельних ділянок, що проектуються, до земель лісового фонду та в разі віднесення до земель водного фонду, лісогосподарського призначення проект землеустрою погодити у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. В той же час, як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем у листі від 02.08.2017 р. № 14210/6-17 не наведено обставин, які свідчать про віднесення земельних ділянок, проекти відведення яких подано на затвердження, до земель водного чи лісового фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, у зв'язку з чим вимога відповідача про уточнення даних в проектах та погодження проектів у відповідності до вимог статті 186-1 Земельного кодексу України є безпідставною.

Крім того, як зазначалося вище, вичерпний перелік документів, які повинні містити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначений ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрій , а тому посилання відповідача у листі від 02.08.2017 р. № 11210/6-17 на необхідність уточнення даних та погодження проектів у відповідності до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України є необґрунтованими.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що однією з підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою слугувала необхідність уточнення даних в проектах щодо переліку обмежень у використанні земельних ділянок (див. Проект передачі земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель … кабель зв'язку (в проектах землеустрою та витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 01.04.2016 № НВ-5203838102016, НВ -5303838622016 не зазначено інформації щодо обмежень у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж:) об'єкта зв'язку.

Наведені доводи апелянта спростовуються тим, що ним ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів наявності кабелю зв'язку на відповідних земельних ділянках, а тому посилання на те, що у переліку обмежень у використанні земельних ділянок підлягає зазначенню інформація щодо обмеження у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку, є необґрунтованим.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції наданий лист Полтавської філії ПАТ Укртелеком від 20.11.2017 р. № 03-454 (т. 2, а.с. 167), яким встановлено, що по земельним ділянкам площами 5,00 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та 10,00 га (кадастровий номер НОМЕР_2) кабель зв'язку не проходить, у зв'язку з чим підстави для зазначення інформації щодо обмежень у використанні земельних ділянок в охоронних зонах навколо (вздовж) об'єкта зв'язку у переліках обмежень у використанні земельних ділянок відсутні.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі, як на одну з підстав для відмови позивачу у затвердженні проектів землеустрою земельних ділянок також послався на те, що у відповідності до вимог ст. 50 Закону України Про землеустрій , до проекту землеустрою необхідно долучити матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у повному обсязі).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач не вказав та не зазначив, в чому саме полягає неповнота матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, яких документів не вистачає.

Крім того, відповідач, в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) необхідно привести у відповідність вимог Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність , Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 р. № 376 із змінами, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11.04.2013 р. № 255.

Разом з тим, у листі від 02.08.2017 р. № 11210/6-17 відповідачем не зазначено конкретних обставин, які свідчать про невідповідність матеріалів проектів землеустрою вказаним нормативно-правовим актам.

Крім того, посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що проекти землеустрою, подані на затвердження, не відповідали вимогам п. 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 р. № 376. а також п. 4.4.16. Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 також є необґрунтованими, оскільки, як правильно вказав суд першої інстанції, зазначені обставини також не відображені у листі від 02.08.2017 р. № 11210/6-17. Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено хибність доводів відповідача про відповідні порушення, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції вказав, що пунктом 3.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 р. № 376, межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

Пунктом 3.8. вказаної Інструкції визначено, що межові знаки не встановлюються, зокрема, на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Відомість вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки та її площі, схема визначення меж та розмірів земельної ділянки, акт прийомки- передачі межових знаків на зберігання, схема прив'язки межових знаків до об'єкта, які містяться у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10 га (т. 1 а.с. 161-162, 168 170) та проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5 га (т. 1 а.с. 230 231, 235 237), свідчать, що межові знаки встановлено із дотриманням пункту 3.4. Інструкції у поворотних точках меж земельної ділянки не рідше ніж через 200 м. із мінімальною відстанню між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не менше ніж 1 м. У проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10 га встановлення окремих межових знаків рідше ніж 200 м здійснено на виконання положень пункту 3.8. Інструкції, з огляду на те, що межа земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігалася із польовим шляхом, що підтверджено також у судовому засіданні третьою особою.

Що стосується посилання відповідача на п. 4.4.16. Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказаним пунктом передбачено, що після закінчення GPS-знімання слід здати такі матеріали: - дискети із чотирма файлами спостережень; - журнали спостережень; - технічний звіт про виконані роботи.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що матеріали проектів землеустрою - топографічні знімання виконано методом тахеометричного знімання, можливість використання якого передбачена п. 1.1.8., 7.4.2. вказаної вище Інструкції, а тому посилання відповідача на вимоги Інструкції щодо GPS-знімання є безпідставними.

Що стосується посилання відповідача на відсутність чи наявність пункту Остап'є , судом першої інстанції встановлено та апелянтом не спростовано, що Державна геодезична мережа містить відомості про пункт Остап'є (2 клас, М362224100), а стан стан пункту не обстежений (т. 1, а.с. 136). В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі, за результатами якого такого пункту не знайдено.

У відповідності до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів зазнає, що відмова відповідача у не містить передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як про це правильно зазначив суд першої інстанції. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017р. по справі № 816/1641/17 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2017р. по справі № 816/1641/17 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Довгопол М.В.) від 28.11.2017р. (повний текст постанови виготовлений 04.12.2017 р.) по справі № 816/1641/17 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.П. Бенедик В.Б. Русанова

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.04.2018 року.