Постанова

від 05.12.2017 по справі 926/2358/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 926/2358/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В. і Могил С.К.

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області, м. Львів,

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 07.03.2017

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017

за скаргою керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області (далі - Прокурор), смт Кельменці Чернівецької області, в інтересах держави в особі Кельменецької районної ради Чернівецької області, смт Кельменці Чернівецької області,

на дії Кельменецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - ВДВС), смт Кельменці Чернівецької області,

зі справи № 926/2358/16

за первісним позовом керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Кельменецької районної ради Чернівецької області, смт Кельменці Чернівецької області,

до фізичної особи-підприємця Шкрумеди Оксани Миколаївни, смт Кельменці Чернівецької області,

про стягнення 87 765,64 грн., розірвання договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Кельменецького району від 25.09.2015 № 04-03/20.15 та зобов'язання звільнити приміщення,

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Шкрумеди Оксани Миколаївни (далі - Підприємець), смт Кельменці Чернівецької області,

до Кельменецької районної ради Чернівецької області (далі - Рада), смт Кельменці Чернівецької області,

про визнання договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Кельменецького району від 25.09.2015 № 04-03/20.15 недійсним та повернення становища у початковий стан (із застосуванням реституції).

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури - Чирва О.О. посв. № 029011 від 17.09.2014

ВДВС - не з'явився

Підприємця - не з'явився

Ради - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Ради звернувся до господарського суду Чернівецької області зі скаргою на дії ВДВС, у якій просив: визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 у справі № 926/2358/16; скасувати повідомлення від 27.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, яке винесене старшим державним виконавцем ВДВС Недельською Л.Б. та зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 у справі № 926/2358/16.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 07.03.2017 зі справи № 926/2358/16 (суддя Гушилик С.М.), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (судді Дубник О.П. - головуючий, Зварич О.В., Скрипчук О.С.), у задоволенні скарги на дії ВДВС відмовлено повністю.

Заступник прокурора Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення скарги Прокурора в інтересах держави в особі Ради на дії ВДВС.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємець просила залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 25.10.2016 зі справи № 926/2358/16, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Ради за первісним позовом задоволено частково: зобов'язано Підприємця звільнити нежитлове приміщення, площею 82,10 кв.м, вартістю 94948 грн., яке розташоване за адресою: Чернівецька область, смт. Кельменці, вул. Довженка, 15 та повернути його Раді за актом приймання-передачі у триденний термін; стягнуто з Підприємця на користь прокуратури Чернівецької області 1378 грн. судового збору. В решті вимог за первісним позовом - відмовлено. Позовні вимоги Підприємця за зустрічним позовом задоволено частково: визнано недійсним договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища Кельменецького району від 25.09.2015 № 04-03/20.15, укладений Радою та Підприємцем; стягнуто з Ради на користь Підприємця 1378 грн. судового збору; в решті вимог за зустрічним позовом - відмовлено.

08.11.2016 господарським судом Чернівецької області видано накази на виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 25.10.2016 зі справи № 926/2358/16.

Керівник Кельменецької місцевої прокуратури звернувся до ВДВС із заявою від 06.01.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання судових наказів господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 щодо: 1) зобов'язання Підприємця звільнити нежитлове приміщення, площею 82,10 кв.м, вартістю 94 948 грн., яке розташоване за адресою: смт. Кельменці, вул. Довженка, 15 та повернути його у триденний термін за актом приймання-передачі Кельменецькій районній раді Чернівецької області; 2) стягнення з Підприємця на користь прокуратури Чернівецької області 1378 грн. судового збору.

Стягувачем за наказом від 08.11.2016 про зобов'язання Підприємця звільнити нежитлове приміщення, площею 82,10 кв.м, вартістю 94 948 грн., яке розташоване за адресою: смт. Кельменці, вул. Довженка, 15 та повернути його у триденний термін за актом приймання-передачі Кельменецькій районній раді Чернівецької області є Кельменецька районна рада Чернівецької області, а боржником є фізична особа - підприємець Шкрумеда О.М.

27.01.2017 старшим державним виконавцем ВДВС Недельською Л.Б. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа (наказу господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 про зобов'язання Підприємця звільнити нежитлове приміщення, площею 82,10 кв.м, вартістю 94 948 грн., яке розташоване за адресою: смт. Кельменці, вул. Довженка, 15 та повернути його у триденний термін за актом приймання-передачі Кельменецькій районній раді Чернівецької області) Кельменецькій місцевій прокуратурі без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску та не поданням документів, які звільняють його від сплати авансового внеску.

02.02.2017 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Прокурор в інтересах держави в особі Ради звернувся до господарського суду Чернівецької області зі скаргою на дії ВДВС, у якій просив: визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 у справі № 926/2358/16; скасувати повідомлення від 27.01.2017 про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, яке винесене старшим державним виконавцем ВДВС Недельською Л.Б. та зобов'язати ВДВС відкрити виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 у справі № 926/2358/16. Скаргу мотивовано тим, що прокуратура як державний орган, реалізуючи право на звернення до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення звільнена від сплати авансового внесу, що не було враховано державним виконавцем ВДВС у винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання.

Приписами частини першої статті 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статі 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою та другою статті 15 Закону визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Пунктом 8 частини четвертої статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Разом з тим, відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 26 Закону від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (частина перша статті 19 Закону).

Частинами першою, третьою та четвертою статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Частиною другою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування за своєю політико-правовою природою не є органами державної влади, а є представницькими органами місцевого самоврядування.

Місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши, що Кельменецька районна рада Чернівецької області є стягувачем за наказом господарського суду Чернівецької області від 08.11.2016 (про зобов'язання Підприємця звільнити нежитлове приміщення, площею 82,10 кв.м, вартістю 94 948 грн., яке розташоване за адресою: смт. Кельменці, вул. Довженка, 15 та повернути його у триденний термін за актом приймання-передачі Кельменецькій районній раді Чернівецької області ); враховуючи, що Прокурор, в даному випадку, є учасником виконавчого провадження, а не стягувачем; з урахуванням того, що Кельменецька районна рада є органом місцевого самоврядування, а не державним органом (органом державної влади), а тому у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язана сплачувати авансовий внесок, - дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні скарги Прокурора на дії ВДВС щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку із несплатою Радою авансового внеску.

Визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових актів - відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 07.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 зі справи № 926/2358/16 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя І. Вовк

Суддя С. Могил