Постанова

від 05.12.2017 по справі 815/4801/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4801/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року

09 год.00 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Аракелян М.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ОСОБА_1» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ОСОБА_1» , в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення форми: «Р» від 31.05.2017 року №0012041401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 252 850,00 грн.; форми «П» від 31.05.2017 року №0012051401 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 96 161,00 грн. - на підставі Акта «Про результати планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ОСОБА_1» , код ЄДРПОУ 31422063 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік» від 14.04.2017 року №305/15-32-14-01/31422063.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що З 27.03.2017 р. по 07.04.2017 р. згідно плану-графіку на І квартал 2017 року та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.03.2017 р. № 619, була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_1 СОФІЯ , код за ЄДРПОУ 31422063 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року, результати якої оформлені Актом Про результати планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_1 СОФІЯ , код за ЄДРПОУ 31422063 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 . За результатами перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення ТОВ ТД ОСОБА_1 : пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями; ст.1, п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року N 996-XIVзі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 252850 грн.; пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями; ст.1, п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року N 996-XIVзі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток,на загальну суму96161 грн.

На підставі зазначених висновків ГУ ДФС в Одеській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: форми Р від 31.05.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 252 850,00 грн., та П від 31.05.2017 р. № НОМЕР_2 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 96 161,00 грн.

Позивач зазначає, що за умовами договору поставки товару №11/06/2015 від 11.06.2015 р. (п.5.1.) придбання борошна здійснене було на умовах самовивезення зі складу постачальника в смт. Овідіополь Одеської області. Тобто постачання здійснене за місцем знаходження АП Протос та ТОВ ТД ОСОБА_1 . Так згідно даних з ЄДР ЮО ФОП та ГФ місцезнаходження зазначених юридичних осіб - сторін договору поставки товару №11/06/2015 від 11.06.2015 р. збігається та є однаковим. На думку представника позивача, ТТН за вказаних обставин, а саме відсутності транспортування, відсутності надання послуг з транспортування від АП Протос до ТОВ ТД ОСОБА_1 , оформлюватись не могли, бо перевезення вантажу зі складу АП Протос до складу ТОВ ТД ОСОБА_1 не відбувалось - так як умови договору поставки товару №11/06/2015 від 11.06.2015 р. (п.5.1.) не передбачали постачання борошна на склад ТОВ ТД ОСОБА_1 , борошно знаходилось на складі. Вивезення борошна зі складу АП Протос на експорт здійснювалось ТОВ ТД ОСОБА_1 за іншими правочинами - контрактом № 21052015 від 21.05.2015р., - укладеним між Іnіtіо Commodities S.A. (як покупцем) і ТОВ ТД ОСОБА_1 (як продавцем), фактичне вивезення якого підтверджене ВМД від 18.06.2015 р.

З цих підстав висновки акту перевірки необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на реальність господарських операцій ТОВ ТД ОСОБА_1 зі своїм контрагентом, що підтверджується наявними первинними документами.

В додаткових письмових поясненнях від 16.11.2017р. позивач зазначає також з приводу відносин з ФО ОСОБА_2 щодо оренди позивачем нежитлового приміщення холодильника з адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8б, площею 662кв.м., що ці правовідносини оформлені договором №03/14 від 31.12.2014р., актом приймання-передачі від 01.01.2015р., оплата проведена, що відображено карткою рахунку 631, актами №№01-11 до договору №03/14 про знаходження майна в оренді та надані послуги із зазначенням суми орендної плати. Вказані документи не були прийняті до уваги при проведенні перевірки.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти адміністративного позову, зміст яких є ідентичним акту перевірки. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що до вказаної перевірки Позивачем було надано Договір поставки товару №11/06/15 від 11.06.2015 року, укладений з Агропромисловим підприємством Протос у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, видаткову накладну №150604 від 15.06.2015 року та інші первинні документи, але не надано товарно-транспортні накладні, що стосуються перевезення товару. Таким чином, у зв'язку із непідтвердженням реальності здійснення транспортування борошна на склад ТОВ ТД ОСОБА_1 , перевіркою не підтверджено витрати з придбання цього товару у постачальника Агропромислове підприємство ПРОТОС (ТОВ), та у ТОВ ТД СОФІЯ не було підстав для відображення у бухгалтерському обліку операцій на загальну суму 1531780 грн. по взаєморозрахункам з АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОТОС (ТОВ), оприбуткування та списання вищезазначеного товару у бухгалтерському обліку, на підставі первинних документів, які не підтверджують факти здійснення господарських операцій, що призвело до завищення собівартості реалізованої продукції на 1276483 грн. Згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що ТОВ ТД СОФІЯ за перевіряємий період мало взаємовідносини з ФО ОСОБА_2 код НОМЕР_3. До перевірки наданий договір оренди №03/14 від 31.12.2014 про надання в оренду приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8Б. укладений ФО ОСОБА_2 (Орендодавець) з ТОВ ТД СОФІЯ (Орендар). Позивачем не надав акти про надання в оренду приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8Б. за період січень - листопад 2015 року на загальну суму 224400 грн.

В судове засідання 16.11.2017 року представник позивача не з'явився. До суду через канцелярію суду надійшло письмове клопотання (вх.№31377/17) про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України , якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_1 зареєстроване 27.04.2001 Овідіопольським районним управлінням юстиції Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 27.04.2001 року № НОМЕР_4. Знаходиться на обліку з 05.05.2001 року в ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 77.1 ст.77 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі плану-графіку на І квартал 2017 року та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.03.2017року №619, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий ОСОБА_1 СОФІЯ , код ЄДРПОУ 31422063 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 14.04.2017 року №305/15-32-14-01/31422063, відповідно до якого перевіркою встановлено наступне.

Перевіркою встановлено оприбуткування у бухгалтерському обліку на ОСОБА_2 рахунку 28 Товари Кредит рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками борошно у червні 2015 року на суму 1531780 грн. у т.ч. ПДВ - 255206,67 грн. Згідно наданим документам та регістрам бухгалтерського обліку даний товар був реалізований на території України у повному обсязі та його собівартість було списано на ОСОБА_2 рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів з Кредита рахунку 281, на ОСОБА_2 рахунку 791 Результат основної діяльності з Кредита рахунку 902 Собівартість реалізованих товарів у повному обсязі.

Як встановлено судом, під час перевірки досліджено договір поставки товару №11/06/15 від 11.06.2015, укладений з Агропромисловим підприємством Протос (ТОВ) - Продавець, видаткову накладну №150604 від 15.06.2015 року та інші первинні документи, але встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, що стосуються перевезення товару.

Таким чином, у зв'язку із непідтвердженням реальності здійснення транспортування борошна на склад ТОВ ТД ОСОБА_1 зроблено висновок, що перевіркою не підтверджено витрати з придбання цього товару у постачальника АП ПРОТОС (ТОВ).

Враховуючи зазначене, перевіряючі встановили відсутність підстав у ТОВ ТД СОФІЯ для відображення у бухгалтерському обліку операцій на загальну суму 1531780 грн. по взаєморозрахункам з АП ПРОТОС (ТОВ), оприбуткування та списання вищезазначеного товару у бухгалтерському обліку, на підставі первинних документів, які не підтверджують факти здійснення господарських операцій, що призвело до завищення собівартості реалізованої продукції на 1276483 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з ФО ОСОБА_3 (код НОМЕР_3). До перевірки наданий договір оренди №03/14 від 31.12.2014 про надання в орнеду приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8Б. укладений ФЛ ОСОБА_3 (Орендодавець) з ТОВ ТД ОСОБА_1 (Орендар). Проте, перевіряючим не надано актів про надання в оренду приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8Б. за період січень - листопад 2015 року на загальну суму 224400 грн.

Як зазначено в акті від 14.04.2017 року, в ході перевірки таких документів: зовнішньоекономічні контракти, МД, виписки уповноважених банків з додатками та регістри бухгалтерського обліку по рахункам 312, 362 - даною перевіркою за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 року встановлено порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків, передбачених ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті , а саме: між ТОВ ТД СОФІЯ - Продавець та Initio Commodities S.A., Швейцарія Покупець укладено Контракт №1701161 від 17.01.2016 року. Предмет контракту: Продавець продає, а Покупець купує пшеницю, українського походження.

На виконання умов контракту №1701161 від 17.01.2016 ТОВ ТД ОСОБА_1 експортовано товари (пшениця продовольча 5-го класу) на користь Initio Commodities S.A., Швейцарія, на суму 34486,54 дол. США, а саме МД № 500060702/2016/4267 від 08.04.2016, що на дату оформлення становить 889797,19грн.

Згідно з висновками Акту перевірки, перевіряючими встановлено порушення ТОВ ТД ОСОБА_1 : пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями; ст.1, п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року N 996-XIVзі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 252850 грн., у тому числі по періодам звітності: 2015 рік - 252850 грн; пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями; ст.1, п.1, п.2, п.3, п.4, п.5, п.6, п.7 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року N 996-XIVзі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток,на загальну суму 96161 грн., у тому числі по періодам звітності: 2016 рік - 96161 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 252 850,00 грн. від 31.05.2017 р. № НОМЕР_2 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 96 161,00 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між АП ПРОТОС (ТОВ) - Постачальник та ТОВ ТД ОСОБА_1 - Покупець, укладено договір поставки товару №11/06/2015 від 11.06.2015 року, відповідно до якого Позивач придбав борошно пшеничне 1 гатунку у мішках 50кг. За даним господарським договором оформлено видаткову накладну від 15.06.2015 року №150604.

Відповідно до п.5.1. зазначеного договору придбання здійснюється шляхом самовивезення зі складу постачальника в смт Овідіополь, Одеська область.

Як вбачається з вказаного договору, ТОВ ТД ОСОБА_1 ТА АП ПРОТОС заходяться за однією юридичною адресою, а саме: Одеська область, Овідіопольский район, смт Овідіополь, вул. Дзержинського, 1А.

З огляду на зазначене, суд враховує доводи представника позивача щодо відсутності надання послуг транспортування борошна за даним договором від АП ПРОТОС о складу ТОВ ТД ОСОБА_1 , оскільки умовами договору від 11.06.2015 року не передбачено постачання борошна на склад.

Як вбачається з матеріалів справи, вивезення борошна зі складу АП Протос здійснювалось за іншими правочинами, а саме за контрактом №21052015 від 21.05.2015 року, який укладено між Initio Commodities S.A. (Покупець) та ТОВ ТД ОСОБА_1 (Продавець), фактичне вивезення якого на експорт підтверджене ВМД від 18.06.2015 року.

Відповідно до договору №02068 від 02.06.2015 року та додатку до нього №1 передбачено,що ТОВ РТС Україна (виконавець) надає ТОВ ТД ОСОБА_1 (замовник) послуги з транспортно-експедиторського обслуговування сільськогосподарської продукції і її продуктів переробки в порт, сертифікацію і митне оформлення вантажу, що підтверджується актом наданих послуг №67 від 23.07.2015р.

Згідно акту від 14.04.2017 року № 305/15-32-14-01/31422063, в ході перевірки встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджували б факти поставки товарів на адресу Позивача.

Однак згідно п.11 Правил № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При цьому ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з ФО ОСОБА_2 згідно договору №03/14 від 31.12.2014р.

Перевіркою встановлено відсутність актів про надання в оренду приміщення відповідно до договору оренди №03/14 від 31.12.2014 про надання в оренду приміщення за адресою: м.Одеса, вул. Моторна, 8Б.

Відповідно до наявного в матеріалах справа акту прийому-передачі від 01.01.2015 року відповідно до договору №03/14 Фізична особа ОСОБА_4 (як орендодавець) передав ТОВ ТД ОСОБА_1 у тимчасове платне користування нежитлове приміщення холодильника площею 662 кв.м. за адресою м. Одеса, вул. Моторна, 8 Б .

На підтвердження знаходження зазначеного приміщення в оренді представником позивач надано в акти №01-№11, в яких встановлено суми орендної плати (помісячно) за договором №03/14. Оплата орендної плати здійснювалась у безготівковому порядку розрахунків, що підтверджується карткою рахунку 631 за період 01.2015 по 11.2015 р.

За даними картки рахунку №631 у 2015р. ТОВ ТД ОСОБА_1 перерахувало ФО ОСОБА_5 224400грн. з призначенням платежу закр .аренда склада №03/14 від 31.12.2014р. .

Виходячи з цього, висновки Акту перевірки щодо безпідставного включення до складу витрат суми 224400грн. по відносинам з ФО ОСОБА_5 є необгрунтованими.

Отже позивачем в судовому розгляді спростовано підставність висновків Акту перевірки від14.04.2017р.щодо порушення ТОВ ТД ОСОБА_1 вимог п.п.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.ст.1,9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні про заниження р.02 Декларації на суму 1500900грн. в результаті віднесення витрат по вказаним господарським операціям до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Щодо висновку про завищення різниць, які виникають відповідно до ПК України на суму 96161 (пункт 3.1.2 Акту), то цей висновок не має самостійного обґрунтування та походить від виявлених податківцями порушень, зазначених у підпункті 3.1.1, тобто порушень, наявність яких спростована позивачем.

Відповідно до пп. 4.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

За приписами пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд враховує, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

Суд зауважує, що податковим органом перевищено юридичне значення ТТН в аспекті оподаткування господарських операцій платника податків, та зазначає, що відсутність таких документів не є безумовним доказом фіктивності задокументованої господарської операції, а окремі недоліки документів не можуть бути підставою для невизнання фактів придбання товару

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що ТОВ ТД ОСОБА_1 не підтверджено витрати з придбання товару у постачальника АП ПРОТОС (ТОВ) та витрати по оплаті орендної плати ФО ОСОБА_5, оскільки, це спростовується матеріалами справи, а також оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засноване на такому поверховому аналізі відомостей наданих під час перевірки, без дослідження фактичного руху активів

На підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про підтвердження фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивачем до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, які підтверджують правомірність віднесення здійснених витрат до собівартості реалізованої продукції (товарів, послуг).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 69 та ч.1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не довів суду законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на непідтверджених в ході судового розгляду висновках Акту перевірки від 14.04.2017р. за №305/15-32-14-01/31422063.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а оскаржені податкові повідомлення-рішення скасуванню як протиправні.

Беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ ТД ОСОБА_1 задоволені, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу даного адміністративного позову у розмірі 5235,16 грн.

Керуючись ст.94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 31.05.2017 року №0012041401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 252850,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 31.05.2017 року №0012051401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 96161,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5235(п'ять тисяч двісті тридцять п'ять)грн. 16коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження .

Суддя М.М. Аракелян