Постанова

від 04.12.2017 по справі 826/12643/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2017 року № 826/12643/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю Центуріон Груп про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2017 р. № 00006441402 та 00006451402,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна з позовом до ГУ ДФС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2017 р.:

- № 00006451402, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 125 856 грн. за основним платежем та на 31 464 грн. за штрафними санкціями,

- № 00006441402, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток на 31 032 грн. за основним платежем та на 7 758 грн. за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та оскаржуваними рішеннями, вважає, що висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Так, як зазначає позивач, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ Центуріон Груп , працівники якого здійснювали охорону складських приміщень, що орендуються позивачем, начебто не надавав вказані послуги, операції фактично не виконувались, що і зумовило висновок відповідача про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Позивач наполягає, що фактично послуги охорони надавалися, що підтверджується відповідними первинними документами. При цьому, контрагент мав необхідні трудові ресурси для виконання спірних операцій, наявність яких підтверджується і відповідачем в акті перевірки.

Відтак, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними, а спірні рішення протиправним та просить задовольнити позов.

Відповідач у свою чергу та з підстав, викладених в акті перевірки, вважає висновки перевірки обґрунтованими, звертає увагу, що обставини діяльності позивача та його контрагента встановлені вірно та до них вірно застосовано податкове законодавство, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки вважає, що спірні операції фактично не виконувались, що випливало на час проведення перевірки з факту наявності кримінального провадження.

Третя особа надала письмові пояснення та первинні документи щодо фактичного здійснення охоронної діяльності на об'єктах позивача, підтримавши позицію позивача.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України у судовому засіданні 22.11.2017 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою докази, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна (код з ЄДР 37312064, адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) зареєстровано у статусі юридичної особи товариство 27.09.2010 р.

На податковий облік взято 28.09.2010 р., є платником ПДВ з 02.11.2010 р.

Згідно даних ЄДР до основного виду діяльності належить - Складське господарство .

ГУ ДФС України у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна (код з ЄДР 37312064, адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.08.2017 р. № 327/26-15-14-02-02/37312064 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення п. 441., п/п. 138.1.1., п. 138.2., п. 138.8., п/п. 139.1.9., п. 144.1., п. 144.3. в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 31 032 грн. за 2014 р. Відносно податку на прибуток встановлено завищення витрат за 2014 р. на 172 398 грн.

Крім того, встановлено порушення п. 44.1., п. 185.1., 188.1., п. 187.1., п/п. 201.10, ст. 198, п. 198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 125 856 грн., у т.ч. по періодам: серпень 2014 - 10366 грн., вересень 2014 - 9898 грн., жовтень 2014 р. - 10217 грн., листопад 2014 - 9984 грн., грудень 2014 - 10367 грн., січень 2015 - 10494 грн., лютий 2015 - 7009 грн., березень 2015 грн. - 6309 грн., квітень 2015 - 10026 грн., жовтень 2015 - 41186 грн.

В контексті наведеного відповідач посилається на те, що позивач мав відносини з ТОВ Центуріон Груп (код з ЄДР 36424936). Зокрема, зазначається, що згідно договору на охорону № 14 ЦГФО/11 від 29.04.2011 р. ТОВ Центуріон груп (виконавець; ліцензія МВС України № 412 від 23.09.2009 р.) здійснює фізичну охорону об'єктів замовника, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться), охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта, а замовник здійснює своєчасну оплату послуг.

Додатками до договору визначені: розрахункові періоди, порядок оплати, продовження дії договору до 31.12.2015 р., розрахунок договірної ціни (від 0,8 грн. за кв. м. з ПДВ до 0,87 грн. кв.м. з ПДВ в залежності від площі - від 500 кв. м. до 1500 кв.м.) з подальшими змінами у наступних періодах відповідними додатками.

Крім того, визначено дислокацію об'єктів (додатки до договору по періодам та визначенням часу охорони), зокрема:

(1) складське приміщення площею 1060 кв.м. за адресом: м. Київ, вул. Магнітогорська,1;

(2) складське приміщення площею 1187,9 кв.м. за адресом м. Київ, пр. Перемоги 67.

Відносно прав на ці об'єкти, позивачем надано договори оренди:

- від 01.12.2013 р. № Р-0110/10, укладений з ТОВ Мета Імпекс-Центр (наймодавець приміщення за адресом м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) відносно нежилого приміщення площею 1060 кв.м. та прилеглої до складського приміщення залізничної колії довжиною 900 погонних метрів;

- від 13.02.2014 р. № От-1186, укладений з ТОВ ГРАТОН , (наймодавець приміщення площею 1187,9 кв.м. за адресом м. Київ, пр. Перемоги 67

Фактичне використання вказаними орендованими площами в межах господарської діяльності позивача відповідачем не заперечується.

В акті перевірки зазначається, що в період січня 2014 - серпня 2015 р. сторонами угоди складено акти наданих послуг на суму 1 472 531 грн. з ПДВ - 245 421,8 грн. (перелік на стор. 12 - 15 Акту перевірки). Позивачем суму витрат по придбаним послугам, за вирахуванням ПДВ, було включено частково до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 р. у сумі 172 398 грн. Сума же в розмірі 679 593 грн. товариством не була включена до витрат за 2014 рік.

Одночасно, на стор. 25 Акту перевірки зазначається про завищення податкового кредиту з ПДВ на 125 856 грн. по періодам, як зазначено вище. Перелік податкових накладних за той же період визначено на стор. 31 - 33 Акту перевірки. При цьому, на стор. 33 Акту перевірки зазначено, що за період січня - липня 2014 року у зв'язку із спливом строку давності податкові зобов'язання у сумі 119 565 грн. (із загальної суми ПДВ 245 421 грн.) не нараховуються згідно п/п. 120.1. ПК України.

У взаємозв'язку з наведеним відповідач в Акті перевірки зазначає, що згідно звіту 1ДФ, поданого ТОВ Центуріон груп , кількість працюючих на підприємстві станом на 31.12.2015 р. - 7 осіб. Свідоцтво платника ПДВ анульовано з 27.10.2016 р. (ненадання декларацій протягом року).

В Акті перевірки зазначається, що в ході проведення аналізу податкової звітності, реєстраційних та інших документів контрагента, встановлено відсутність необхідних ресурсів, зокрема, складських приміщень, для здійснення господарської діяльності.

В контексті наведеного зазначається, що СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32015100000000040, внесеного до ЄРДС 23.02.2015 р., за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України по підприємствам з ознаками фіктивної діяльності, у т.ч. ТОВ Центуріон Груп про створення, державну реєстрацію та господарську діяльність (у т.ч. удавану). В рамках наведеного досудового розслідування встановлено, що службові особи контрагента у період з 01.03.2014 р. по 30.09.2014 р. умисно ухилились від сплати податків шляхом безпідставного відображення у податковому обліку удаваних господарських операцій, що призвело до фактичної несплати податків на суму 4 004 964 грн. Зазначено, що товариство зареєстровано на підставних осіб з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення витрат з податку на прибуток та податкового кредиту підприємствам реального ректору економіки. Допитано засновника контрагента ОСОБА_2, який підтвердив, що жодного відношення до створення товариства, реєстрації та ведення діяльності не має.

Відповідач вважає первинні документи за спірними операціями недостовірними, оскільки, на думку відповідача, відсутнє фактичне надання послуг. У зв'язку із вказаними порушеннями відповідач приходить до висновку про завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- ПК України (в редакції на час спірних операцій), а саме: п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення постачання послуг ), п/п. 14.1.203 (щодо визначення продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну витрати ), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг ), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п. 185.1. (щодо визначення об'єкт оподаткування ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також положення п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту в контексті розглядуваних операцій, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення , тобто оскаржуване рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

У даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірних рішень.

У той же час, сукупність первинних та інших документів за спірними операціями з придбання послуг охорони, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій, не дають підстав для сумніву щодо фактичного виконання спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріалів підтверджує фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Так, судом досліджено угоди з охорони та первинні документи, податкові накладні, платіжні документи, які у сукупності у достатній мірі ідентифікують обсяги наданих послуг та їх характер, а також підтверджують факт надання послуг. Зокрема, в актах надання послуг визначено площі, що охороняли, кількість змін охорони, вартість послуг.

Відносно власне здійснення контрагентом охорони, позивачем, крім іншого, надано журнали здавання-приймання об'єкта охорони працівниками контрагента, в яких відображено щоденне прийняття/здачу об'єктів під охорону.

Позивачем надано також копії договорів та супроводжуючих їх документів з особами, які використовували наявні площі на об'єктах для зберігання власної продукції.

При цьому, під час розгляду справи досліджено вищезгадані угоди з оренди позивачем вказаних площ. Фактичне їх використання у господарській діяльності позивача відповідачем не спростовується.

Судом також враховуються витяги з реєстру нерухомого майна відносно власників об'єктів, які використовувались позивачем на умовах оренди, що підтверджує реальність використання вказаних об'єктів та пов'язаність охоронних послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем визнається, що станом на період 31.12.2015 р. у контрагента перебувало у штаті 7 працівників та в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено недостатності цих трудових ресурсів для виконання спірних операцій. Відповідачем не доведена кількість трудових та інших ресурсів, яка була необхідна для виконання спірних операцій, але була відсутня у контрагента позивача у період виконання спірних операцій.

В контексті наведеного та відносно наявності ресурсів у третьої особи, судом також досліджено копію ліцензії третьої особи, розрахунки ф. 1-ДФ, штатний розпис, накази по персоналу, графіки змінності, копії договорів про повну матеріальну відповідальність, надані третьою особою, які підтверджують наявність у контрагента достатніх трудових ресурсів. При цьому також досліджено повідомлення контрагента на адресу позивача щодо надання відомостей про працівників, які будуть здійснювати охоронну діяльність на об'єктах позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.

Контрагент позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

Що стосується посилання відповідача на кримінальне провадження у зв'язку із діяльністю контрагента , суд зазначає, що відповідно до постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі м. Києва від 30.11.2015 р. закрито кримінальне провадження № 32015100000000040, внесене до ЄРДС 23.02.2015 р., на підставі відсутності в діяннях службових осіб ТОВ Центуріон Груп , ОСОБА_2, складу кримінального правопорушення.

У мотивувальній частині постанови також зазначено, що вилучені первинні документи підтверджують факт здійснення фінансово-господарських операцій між вказаним товариством та іншими підприємствами.

Власне це є основним доводом відповідача в обґрунтування висновків Акту перевірки.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку і не доведено, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Відповідачем наведене під час розгляду справи не спростовано та не доведено зворотне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. також підлягає поверненню позивачу сума сплаченого судового збору.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 19.09.2017 р. № 00006451402 та № 00006441402.

Присудити з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код 37993783; адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна (код з ЄДР 37312064, адреса: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) 2941,66 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого згідно п/д № 7188 від 26.09.2017.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін