Постанова

від 14.06.2018 по справі 826/12643/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12643/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна до Головного управління ДФС України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Центуріон Груп , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Бау Гезельшафт Україна (надалі за текстом - Товариство ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 00006451402 від 19.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 157 320 грн.; податкового повідомлення-рішення № 00006441402 від 19.09.2017 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 790 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Центуріон Груп суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС України у м. Києві (надалі за текстом - ГУ ДФС у м. Києві ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Будь-яких обґрунтувань такого висновку відповідач в апеляційній скарзі не навів.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.07.2017 р. по 17.08.2017 р. посадовцями ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 327/26-15-14-02-02/37312064 від 23.08.2017 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 144, 185, 187, 188, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого: занижено податок на додану вартість на 125 856 грн.; занижено податок на прибуток на 31 032 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За умовами договору № 14 ЦГФО/11 від 29.04.2011 р. ТОВ Центуріон Груп зобов'язалось здійснити фізичну охорону об'єктів, що належать Товарству, а останнє - прийняти та оплатити ці послуги.

На підставі названого договору у 2014-2015 роках були складені акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 1 472 531 грн., у тому числі 245 421 грн. 80 коп. ПДВ.

У 2014 р. позивач включив до складу витрат 172 398 грн., та в межах 1095-денного строку відніс до податного кредиту 125 856 грн., сплачених ТОВ Центуріон Груп за надані послуги.

Разом з тим, станом на 31.12.2015 р. у контрагента позивача працювало лише 7 осіб.

Крім того, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України щодо ряду підприємств, у тому числі і стосовно ТОВ Центуріон Груп .

Будучи допитаним в якості свідка засновник ТОВ Центуріон Груп ОСОБА_1 підтвердив, що жодного відношення до створення та ведення фінансово-господарської діяльності товариства не має.

На думку відповідача, наведене свідчить про те, що первинні документи не підтверджують формування показників по господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ Центуріон Груп .

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00006451402 від 19.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 157 320 грн., у тому числі 125 856 грн. за основним платежем та 31 464 грн. за штрафними санкціями; податкового повідомлення-рішення № 00006441402 від 19.09.2017 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 790 грн., у тому числі 31 032 грн. за основним платежем та 7 758 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: ліцензій ТОВ Центуріон Груп на здійснення охоронної діяльності; наказів ТОВ Центуріон Груп про прийняття на роботу охоронців; договорів про повну матеріальну відповідальність, що укладались ТОВ Центуріон Груп з охоронцями; договору на охорону № 14 ЦГФО/11 від 29.04.2011 р.; додаткових угод до нього, переліків дислокації об'єктів; графіків змінності працівників служби охорони; розрахунків договірної ціни; актів надання послуг; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); журналів здавання-приймання об'єкта охорони; податкових накладних; договорів оренди нежитлових приміщень, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у Товариства наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ Центуріон Груп .

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємство-контрагент було фіктивним підприємствам, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Крім того, постановою слідчого від 30.11.2015 р. було закрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ Центуріон Груп складу кримінального правопорушення.

Також, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2015 р. у справі № 759/3822/15-к було засуджено громадянина, який працюючи охоронцем у ТОВ Центуріон Груп та здійснюючи охорону складського приміщення Товариства, 29.08.2014 р. вчинив привласнення майна, що ним охоронялось.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19 червня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Ю.А.Ісаєнко

суддя В.П.Мельничук