Ухвала

від 07.12.2017 по справі 904/5629/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

07.12.2017 Справа № 904/5629/17

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі Ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року у справі № 904/5629/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОДОМ", м. Дніпро

до Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську Ради, м. Дніпро

про визнання грошових вимог

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року у даній справі (суддя Кеся Н.Б. ) позов задоволено частково.

Зобов'язано ліквідаційну комісію Відділу освіти Самарської районної у ОСОБА_1 ради (м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 51 р\р 35428037008860 в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 02124769) визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Теплодом (ЕДРПОУ 34188630, р\р 26004464436000 у ПАТ Укрсиббанк МФО 351005, іпн 341886326581, вул. Тениста, 9-а\2 м.Дніпро) в розмірі 1 060 366,65 грн. з яких: 973 768,46 грн. сума інфляційних, 86598,19 грн. сума 3% річних.

Стягнуто з Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради (м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 51 р\р 35428037008860 в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 02124769) на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю Теплодом (ЕДРПОУ 34188630, р\р 26004464436000у ПАТ Укрсиббанк МФО 351005, іпн 341886326581, вул. Тениста, 9-а\2 м. Дніпро) 1527,92 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційного господарського суду звернулась Ліквідаційна комісія Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі Ради із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року у справі № 904/5269/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, скасувати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2017 року про примусове провадження.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про її повернення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції оголошено 20.06.2017, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 26.06.2017. Тобто кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 06.07.2017. Між тим, апелянт звернувся з апеляційною скаргою через місцевий господарський суд лише 28.11.2017 року.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків» .

Загальний порядок відновлення процесуальних строків врегульований ст. 53 ГПК України відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом поважною і відновити пропущений строк.

Відповідно до чинного законодавства поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно п. 4 Постанови пленуму ВГСУ № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України", клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В обґрунтування поважності причин пропуску апелянт в апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що членом ліквідаційної комісії відділу освіти ОСОБА_2 було надано оскаржуване рішення лише 28.08.2017 року.

У п. 26 рішення Євросуду суду у справі Мельник проти України від 28.03.2006 року суд зазначає, що у випадку пропуску строку необхідно дослідити, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору, заявниці.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк оскарження рішення місцевого господарського суду від 20.06.2017 року був передбачуваний для скаржника, оскільки 28.08.2017 року йому стало відомо про існування оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта на те, що з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду від 20.06.2017 він ознайомився лише 28.08.2017 як на підставу для відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги, колегія суддів не визнає поважною причиною та вважає відсутніми підстави для відновлення вказаного строку, оскільки десятиденний термін спливає 07.09.2017, а апеляційна скарга подана 26.11.2017 року.

Можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (ухвала від 06.10.2017 по справі № 904/3/17 та в постанові від 30.11.2016 по справі № 909/203/16).

Тому пропуск строку на оскарження рішення суду пов'язаний не з об'єктивними обставинами, а суто суб'єктивними причинами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.

За таких обставин, враховуючи те, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку на подання апеляційної скарги, у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі Ради про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 по справі № 904/5629/17.

Крім того скаржником порушено вимоги ст. 95 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які відсутні у сторони.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Всупереч вищезазначеному апелянт не додав до апеляційної скарги доказів її направлення відповідачу.

За вищевказаних обставин, апеляційну скаргу слід повернути скаржнику

Керуючись ст. 93,86, п. п. 2,4 ч.1 ст. 97 ГПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі Ради про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року у справі № 904/5626/17 відхилити.

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі Ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 року у справі № 904/5629/17 - повернути.

Справу № 904/5629/17 повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Додаток: апеляційна скарга з доданими до неї документами на 18 аркушах.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд