Постанова

від 04.06.2018 по справі 904/5629/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5629/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у місті Дніпрі Ради на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 про повернення апеляційної скарги та відхилення клопотання про відновлення пропущеного строку у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодом" до Відділу освіти Самарської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання грошових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплодом" (далі - ТОВ "Теплодом") звернулося до Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради про зобов'язання ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпропетровську ради визнати грошові вимоги ТОВ "Теплодом" в розмірі 1 110 389,14 грн, з яких: 1 018 786,09 грн сума інфляційних, 91 603,05 грн сума 3% річних.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач знаходиться у стані припинення та ухиляється від включення грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу товариства та від потенційного їх задоволення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 (суддя Кеся Н.Б. ) позов задоволено частково, зобов'язано ліквідаційну комісію Відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради визнати грошові вимоги ТОВ "Теплодом" в розмірі 1 060 366,65 грн, з яких: 973 768,46 грн сума інфляційних, 86 598,19 грн сума 3% річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Ліквідаційна комісія Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі ради звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, скасувати наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2017 про примусове провадження. Крім того, заявником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у складі: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відхилено клопотання Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі ради про поновлення пропущеного процесуального строку, апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Крім того, в ухвалі зазначено, що в порушення вимог статті 95 Господарського процесуального кодексу України до скарги не додано доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншій стороні у справі.

Ухвалу мотивовано тим, що апелянтом не наведено жодних причин, які б об'єктивно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу у визначений законодавством строк.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Ліквідаційна комісія Відділу освіти Самарської районної у м. Дніпрі ради у касаційній скарзі просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 скасувати, справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм процесуального законодавства, а саме статей 95, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)(в редакції до 15.12.2017).

Скаржник наголошує, що про рішення суду першої інстанції йому стало відомо лише 28.08.2017, а з апеляційною скаргою заявник звернувся лише 26.11.2017 у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та відсутністю юриста для підготовки апеляційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення були проголошені 20.06.2017, а його повний текст складено та підписано 26.06.2017. Копія рішення направлена сторонам у справі 27.06.2017.

Статтею 93 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини 1 статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно нездоланними і пов`язаними з дійсно існуючими труднощами для своєчасного здійснення процесуальних дій.

Отже, наведена норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини пропуску такого строку.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В даному випадку в якості поважних причин пропуску процесуального строку відповідач зазначав несвоєчасне отримання рішення суду першої інстанції, а в подальшому відсутність коштів для сплати судового збору та відсутність юриста, який би міг подати апеляційну скаргу.

Як було зазначено вище, за змістом статті 53 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно нездоланними і пов`язаними з дійсно існуючими труднощами для своєчасного здійснення процесуальних дій. Однак, скаржником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про існування нездоланних труднощів, що певним чином перешкоджали здійсненню ним дій, направлених на захист своїх прав.

Таким чином, оскільки наведені в клопотанні відповідача причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду заявником не обґрунтовані обставинами, які об'єктивно позбавляли його можливості своєчасного звернення з апеляційною скаргою, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги. При цьому апеляційною інстанцією взято до уваги, що навіть після отримання, за твердженням заявника, рішення суду першої інстанції від 20.06.2017 лише 28.08.2017, останній звернувся із апеляційною скаргою лише 28.11.2017, тобто із значним пропуском строку, встановленого нормами законодавства для подачі апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, с частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено, зокрема, що "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані." Зі змісту вказаного рішення також слідує, що Європейський суд з прав людини суд, приймаючи рішення щодо відновлення (відмови у відновленні) процесуальних строків на оскарження судового рішення, бере до уваги, чи своєчасно скаржник отримав оскаржуване судове рішення, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення, й, відповідно, чи є його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються колегією суддів.

Доводи касаційної скарги про наявність кримінального провадження щодо генерального директора ТОВ "Теплодом", а також посилання на статі 625, 631 Цивільного кодексу України, статтю 180 Господарського кодексу України не приймаються до уваги, оскільки стосуються розгляду справи по суті, тоді я к предметом даного касаційного провадження є ухвала про відхилення клопотання про поновлення процесуального строку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального законодавства і має бути залишена без змін.

Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Відділу освіти Самарської районної у місті Дніпрі Ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 904/5629/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір