Рішення

від 05.12.2017 по справі 464/6542/17

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/6542/17

пр.№ 2/464/1725/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2017 м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого-судді Мички Б.Р.

за участю секретаря судового засідання Янишин М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ОСОБА_2 про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за період з травня 2013 р. по вересень 2013 р. у сумі 13 336,98 грн., а також середній заробіток за період затримки розрахунку у розмірі 136 905,44 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.05.2013 її прийняли на посаду старшого диспетчера у кузовний цех відокремленого структурного підрозділу ОСОБА_3 «Сіті ОСОБА_2» . 26.09.2013 вона звільнилася згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням. У позовній заяві навела таблицю, в якій самостійно підрахувала різницю зарплат, які вона фактично отримувала згідно звіту з Пенсійного фонду, із зарплатою, яку мала б отримувати на посаді старшого диспетчера кузовного цеху (посадовий оклад складав 3000 грн.), за період з травня 2013 р. по вересень 2013 р. Крім цього, на обхідному листку над її підписом була проставлена кількість днів невикористаних відпусток, яких було 10, проте при розрахунку компенсації у розмірі 1 428,57 грн. виплачено не було. Таким чином на момент звільнення підприємство заборгувало їй 13 336,98 грн. Також звертає увагу, що за вищевказаний період часу вона не мала прогулів, не писала заяв про надання відпусток, в т.ч. за власний рахунок, не перебувала на лікарняному. Їй не було відомо про наявність наказів про зупинку виробництва або простій, електронна система обліку виходу працівників на роботу була в цей період відключена з явною метою знищення обліку робочого часу працівників. Також зазначає, що суми нарахованої адміністрацією підприємства зарплати, взяті з даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду, свідчать про те, що керівництво ОСОБА_3 «Сіті ОСОБА_2» відправило її у відпустку за власний рахунок без її згоди. Оскільки відповідач порушив строк проведення розрахунку, просить також стягнути з нього середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 136 905, 44 грн. У зв'язку із вищенаведеним, вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить такі задовольнити та щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча згідно ст.76 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому, згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу заочно, у відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з неявкою сторін та, з врахуванням поданої позивачем заяви, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16.05.2013 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_3 Сіті ОСОБА_2 , а саме 16.05.2013 її було прийнято на посаду старшого диспетчера в планово-диспетчерську дільницю ОСОБА_3 Сіті ОСОБА_2 ; 26.09.2013 - звільнена згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням, що стверджується даними трудової книжки УК № 586974, заведеної 16.05.2013 на ім'я позивача.

Оскільки відповідачем не видано відповідного бухгалтерського розрахунку зарплати позивача і кількості «врахованих» робочих днів, позивачем проведено розрахунок різниці фактично отриманої зарплати і зарплати, яку мала б отримати, на підставі наданих Пенсійним Фондом України індивідуальних відомостей про застраховану особу (облікова картка: НОМЕР_1). Таким чином, згідно представленого позивачем розрахунку, заборгованість по заробітній платі за період з травня 2013 р. по вересень 2013 р., з урахуванням компенсації за невикористану відпустку, становить 13 336,98 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Даний розрахунок суд приймає як належний та допустимий доказ, оскільки відповідачем жодних доказів щодо неправильного розрахунку заборгованості по заробітній платі не подано.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак, з огляду на те, що відповідач не провів із позивачем розрахунок в строк, визначений ст.116 КЗпП, суд приходить до висновку, що у відповідності до положень абз. 2, 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, з нього слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку по день звернення з даним позовом до суду в сумі 136 905, 44 грн., згідно з розрахунком компенсації середнього заробітку за період затримки розрахунку з ОСОБА_3 «Сіті ОСОБА_2» .

Відповідно до роз'яснень, які містить п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , непроведення розрахунку з працівником в терміни, передбачені ст.116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Конституційний Суд України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57-59 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищевикладені обставини, а також те, що відповідач не навів будь-яких даних щодо спростування заявлених позивачем вимог, не представив суду жодних доказів та не довів відсутності своєї вини у затримці виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути судовий збір в розмірі 1 502 грн. 42 коп., від сплати якого позивача звільнено при подачі такого позову до суду.

На підставі ст.ст. 116-117 К3пП України, ст.ст. 27, 33 Закону України Про оплату праці та керуючись ст.ст. 1, 10, 60, 88, 197, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ОСОБА_2 (код 38513743) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з травня 2013 р. по вересень 2013 р. в сумі 13 336 гривень 98 коп. та суму середньої заробітної плати за період затримки розрахунку у розмірі 136 905 грн. 44 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті ОСОБА_2 (код 38513743) в дохід держави 1 502 гривні 42 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга може бути подана позивачем до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.Р. Мичка