Рішення

від 05.12.2017 по справі 902/889/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2017 р. Справа № 902/889/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Кредитної спілки МЕТРОНОМ (вул. Пирогова, буд. 2, м. Вінниця, 21018)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра (вул. Чапаєва, буд. 3, с. Лучинець, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23453)

до Приватного підприємства Бізон Тех 2006 ( вул. Новицького Якова, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21036)

про звільнення майна з-під арешту

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 за довіреністю №39 від 10.10.2017р.;

ОСОБА_2 керівник;

відповідача І : не з'явився;

відповідача ІІ: ОСОБА_3 за довіреністю №24/17 від 03.01.2017р.;

третьої особи: ОСОБА_4 за дорученням від 14.09.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Кредитна спілка МЕТРОНОМ звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою № 323 від 21.09.2017 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра та Приватного підприємства Бізон Тех 2006 , в якій просить звільнити з-під арешту рухоме майно, а саме: комбайн зернозбиральний марки МЕДІОН 310 реєстраційний номер 21103АВ, рік випуску 2009, заводський номер 93204603, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Деметра та перебуває у заставі Кредитної спілки Метроном на підставі договору застави рухомого майна № 105/13-з від 17 грудня 2013 року, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження, 53106569 від 13.12.2016 р. Мурованокуриловецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.12.2016 р. за № 16090684 та виключити його з акту опису та арешту майна боржника складеного 16 лютого 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Вінницькій області в ході здійснення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів Господарського суду Вінницької області по справі № 902/331/16 від 17.06.2016 р. та № 902/344/16 від 14.06.2017 р. про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю Деметра на користь Приватного підприємства Бізон Тех 2006 .

Ухвалою суду від 25.09.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/889/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2017 р. та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору. Одночасно, судом, в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 11.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 21.11.2017р. з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання визначених судом доказів та необхідністю надання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 21.11.2017р., за клопотанням представників позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 05.12.2017р. у зв'язку з неявкою відповідача 1 та невиконання сторонами вимог суду.

На визначену судом дату з'явилися представники позивача, відповідача 2 та третьої особи. Відповідач 1 правом участі в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи останні повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Суд констатує, що відповідачем 1 не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 1 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, справа розглядається за відсутності представника відповідача 1 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що Мурованокуриловецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у межах проведення виконавчих дій накладено арешт на майно, яке знаходиться в заставі позивача відповідно до договору застави рухомого майна № 105/13-з від 17.12.2013р.. Просить суд звільнити з-під арешту спірне майно та виключити його з акту опису й арешту від 16.02.2017р..

Відповідач 1 письмових пояснень щодо обставин, наведених в позовній заяві не надав.

Відповідач 2 у відзиві № 321/17-юр від 07.11.2017р. проти позову заперечує посилаючись зокрема на те, що наданий позивачем договір застави не може обумовлювати виникнення, зміну чи припинення зазначених у ньому прав і обов'язків, оскільки не посвідчений нотаріально, відтак є неукладеним. Окрім того позивачем не доведено наявності заборгованості за кредитним договором.

Третя особа в поясненнях № 7387/02.1-25/7 від 06.10.2017р. заперечує проти позову, пояснюючи, що дії, вчинені державним виконавцем щодо опису і накладення арешту на майно відповідача 1, вживалися у повній відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

Із наявних матеріалів справи вбачається, що 17.12.2013р. між Кредитною спілкою Метроном (за договором Кредитодавець) та членом Кредитної спілки Метроном ОСОБА_5 (за договором Позичальник) укладено кредитний договір №К105/13, за умовами якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 1 300 000 ,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Строк дії договору 12 місяців з 17 грудня 2013 року по 17 грудня 2014 року. (п. 1.2. Кредитного договору)

На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № К105/13 від 17.12.2013р. між Кредитною спілкою Метроном (за договором Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Деметра (за договором Заставодавець) 17.12.2013р. укладено договір застави рухомого майна № 105/13-з. (надалі Договір застави)

Відповідно до предмету Договору застави останній забезпечує виконання ОСОБА_5 (Позичальник) зобов'язання за Кредитним договором К105/13 від 17.12.2013р. та за будь-якими додатковими угодами до нього (основне зобов'язання), укладеним між Заставодержателем та Позичальником, за умовами якого Заставодержателем було надано Позичальнику кредит у розмірі 1 300 000,00 грн. строком з 17.12.2013р. по 17.12.2014р., зі сплатою 36% річних.

Предметом застави є рухоме майно, зазначене у пункті 1.2. Договору застави, що належить Заставодавцю на праві власності. Предмет застави залишається у Заставодавця з правом володіння, користування, без права розпорядження.

Сторони домовились, що вартість предмету застави становить 1 768 241,00 грн. (п. 1.5. Договору застави)

У межах зведеного виконавчого провадження ВП№54151923 по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області по справі № 902/331/16 від 17.06.2016р., та наказу Господарського суду Вінницької області по справі № 902/344/16 від 14.06.2017р. державним виконавцем Мурованокуриловецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області проведено опис та арешт майна, яке належить боржнику (відповідачу 1 у даній справі), та накладено на нього арешт, про що винесено постанову від 16.02.2017р. ВП №53106569. Відповідно до зазначеної постанови описано та накладено арешт на комбайн CLAAS MEDION 310, 2009 року випуску, зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1, що передане позивачу у даній справі в заставу відповідно до Договору застави №№ 105/13-з від 17.12.2013р., що і послужило підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту та виключення його з акту опису й арешту майна від 16.02.2017р.

Проаналізувавши чинне законодавство, що регулює правовідносини, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про виконавче провадження на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно положень ст. 59 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй , а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 № 6 Про судову практику в справах про виключення майна з опису ).

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 396 цього кодексу передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально - правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

Судом встановлено, що вимоги Кредитної спілки Метроном не ґрунтуються ні на праві власності на описане та арештоване майно, ні на праві володіння ним.

Описане та арештоване майно належить ТОВ Деметра , що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється Кредитною спілкою Метроном .

Пунктом 4.1. Договору застави визначено, що у разу невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, Заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду, в позасудовому порядку згідно із законодавством України або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави, та не надано відповідного витягу з реєстрацією запису щодо звернення стягнення, чи документів про оформлення права власності позивача на підставі позасудового способу звернення стягнення.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2015р. по справі № 907/557/14.

Як передбачено ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону України Про заставу предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

У відповідності до ст. 12 Закону України Про заставу у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

В договорі застави сторони визначили предмет застави - навантажувач, марка СПС-4,2, 1991р.в., реєстраційний номер ВЕ03065, номер машини 06478; трактор колісний, марка БЕЛАРУС-892 , 2007р.в., реєстраційний номер 01224АВ, заводський номер 90804306, номер двигуна НОМЕР_2; сівалка, марка СЗТ-5,4, 2007р.в., заводський номер 20; жниварка, марка ЖАТКА CLAAS OHG , 2009р.в., заводський номер 70107056; комбайн зернозбиральний, марка МЕДІОН 310, 2009р.в., реєстраційний номер 21103АВ, заводський номер 93204603, номер двигуна 906.991-00-78540; агрегат універсальний дисковий УДА-3,8-20, 2011р.в., заводський номер 6446; сівалка УПС10, 2012р.в., заводський номер 028-12; комбайн ДОН-1500, 1990р.в., реєстраційний номер ВЕ03058, номер машини 044304, номер двигуна НОМЕР_3; трактор МТЗ-80, 1990р.в., реєстраційний номер ВВ 3255, номер машини 699039, номер двигуна.

Отже, предметом застави є автомобілі - колісні транспортні засоби, які приводиться в рух джерелом енергії, мають не менше чотирьох коліс, призначені для руху безрейковими дорогами і використовуються для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт (відповідно до визначення, яке міститься у ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Відповідно до ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України Про заставу передбачено, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

За змістом п. 8.1. Договору застави останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України Про нотаріат посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Проте, як вбачається із матеріалів справи в порушення приписів ст. 13 Закону України Про заставу договір застави укладено з недодержанням визначеної законодавством форми, а саме за відсутності нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто його недійсність прямо встановлена законом.

Наведена норма узгоджується із положеннями пп. 3.2. п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 р. № 11 та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. №9.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Сторонами не надано доказів на підтвердження ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення спірного договору застави, за наявності якого пов'язується можливість визнання такого договору дійсним згідно з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Статтею 14 Закону України Про заставу встановлено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відтак, укладений сторонами Договір застави є недійсним в силу закону, у зв'язку з недотриманням сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення такого правочину, що виключає право вимоги за вказаним правочином.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, наведеною у постанові від 25.07.2017р. по справі № 910/4533/16.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до статті 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності та перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, судом встановлено, що позивач не довів порушення відповідачами своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тому відсутні підстави для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на заявлені позовні вимоги.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити відповідачу - ТОВ "Деметра" рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 08 грудня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 -ТОВ "Деметра" (вул. Чапаєва, буд. 3, с. Лучинець, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23453)