Постанова

від 06.12.2017 по справі 910/13488/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Справа№ 910/13488/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Тарадай К.В. за дов. № 42 від 17.05.2017.

від відповідача: Барабан Є.Г. за дов. № б/н від 01.10.2017

Коваль О.С. за договором № 126/07/17 від 26.07.2017

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ"

про встановлення сервітуту та стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 прийнято апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/13488/17. Розгляд справи призначено на 06.12.2017.

05.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.

06.12.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано заяву про повернення зайво сплаченого судового збору.

В судовому засіданні 06.12.2017 представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката. Також, представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 скасувати.

В судовому засіданні 06.12.2017 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

У відповідності до приписів ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Як передбачено частинами 1-7 ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що власниками квартир, нежитлових приміщень та машино місць багатоквартирного будинку з підземним паркінгом №45-б, в по вул. Російській в місті Києві було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" для покращення якості комунальних послуг, представлення і захисту майнових та немайнових інтересів власників, використання для власних потреб прилеглої до будинку земельної ділянки.

06.02.2007 об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, про що свідчить представлений до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.02.2016 було проведено загальні збори Об'єднання співвласників житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-Б, В, результати яких оформлено протоколом №20 від 25.02.2016.

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу №20 від 25.02.2016 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" який наявний в матеріалах справи, вищим органом управління позивача вирішено встановити платний сервітут внутрішньо будинкових мереж житлового комплексу по вул. Російській, 45-Б, В для всіх виконавців послуг. Вирішено встановити розмір плати за встановлення сервітуту внутрішньо будинкових мереж житлового комплексу по вул. Російській, 45-Б, В для виконавців послуг щомісяця: з надання телекомунікаційних послуг в сумі 500 грн.; з централізованого водопостачання та послуг водовідведення (з використання внутрішньо будинкових мереж) в сумі 1000 грн. та компенсації витрат на технічне обслуговування та ремонт відповідних мереж згідно укладених договорів; послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання 1000 грн. та компенсації витрат на технічне обслуговування та поточний ремонт відповідних мереж згідно укладених договорів.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" 11.04.2017 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", як виконавця послуг з постачання теплової енергії, з листом №10/04-1 від 10.04.2017, в якому просило розглянути проект договору про встановлення сервітуту та повернути підписаний один примірник правочину.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" листом №09/юр/636 від 14.04.2017 наголошено на необхідності надання Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" додаткових документів для вирішення питання щодо укладення договору сервітуту у редакції, запропонованій заявником.

На виконання вимог відповідача позивачем було надано відповідні документи.

Однак, з наявного в матеріалах справи листування Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" вбачається, що згоди стосовно укладення договору сервітуту внутрішньо будинкових мереж житлового комплексу по вул. Російській, 45-Б, В позивачем та відповідачем досягнуто не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про встановлення платного сервітуту для Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у вигляді користування внутрішньо будинковими мережами гарячого водопостачання та теплопостачання житлового комплексу за адресою м. Київ, вул. Російська, 45-Б та 45-В з розміром оплати 1000 грн. до першого числа щомісяця.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", як виконавця послуг з постачання теплової енергії, обов'язку зі здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення, а отже, і відсутності необхідності використання внутрішньо будинкових мереж будинку.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як передбачено ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Отже, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У відповідності до приписів ст.395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 402 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомим майном). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Згідно з ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, земельного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про встановлення сервітуту, насамперед, повинно бути доведено відсутність можливості задовольнити свої потреби щодо користування власним об'єктом нерухомого майна (проходу, проїзду до нього) іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту, а також дотримання порядку встановлення сервітуту.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Як визначено ч. 2 ст.382 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Як вище зазначалось, за приписами ч.1 ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Статтею 16 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, в тому числі,: утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання; укладати договори; встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Однак, як вказувалось вище, статтею 402 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За приписами ч.1 ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Як вбачається зі змісту ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Внутрішньобудинковою системою гарячого, холодного водопостачання та централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача (житлового приміщення у гуртожитку), нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) (п.13 Постанови №869 від 01.06.2011р. Постанови Кабінету Міністрів України затверджено "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги").

Таким чином, з системного аналізу норми ст.402 Цивільного кодексу України вбачається, що об'єктом сервітуту може бути земельна ділянка, інший природний ресурс, або об'єкт нерухомого майна, яким у відповідності до наведених вище норм чинного законодавства внутрішньо будинкові мережі теплопостачання не є.

Отже, з наведеного вбачається, що фактично чинним законодавством України не передбачено можливості встановлення сервітуту на користування внутрішньо будинковими мережами гарячого водопостачання та теплопостачання.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Таким чином, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права слід зазначити, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, апеляційний суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Судом першої інстанції вірно звернуто увагу заявника на те, що сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомим майном). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Отже, правова природа сервітуту передбачає, що однією з умов його встановлення є неможливість власника майна задовольняти власні потреби без встановлення користування чужим майном.

Однак, наразі, зі змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактично між сторонами виник спір стосовно наявності у відповідача обов'язку з технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та центрального опалення, а ніяким чином не його прав на майно співвласників житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-Б, В.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем, який у відповідності до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" вирішує питання використання спільного майна власників багатоквартирного будинку, не доведено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ" дійсної потреби у користуванні майном співвласників житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Російська, 45-Б, В.

У відповідності до приписів ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за функціональним призначенням та порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що Постановою №869 від 01.06.2011 Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до яких включено:

прибирання прибудинкової території прибирання сходових кліток;

вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення);

прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

технічне обслуговування ліфтів;

обслуговування систем диспетчеризації;

технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; централізованого опалення; зливової каналізації; дератизація; дезінсекція;

обслуговування димових та вентиляційних каналів;

технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтів, підкачування води), систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

поливання дворів, клумб і газонів;

прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами;

експлуатація номерних знаків на будинках;

освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; енергопостачання ліфтів.

Таким чином, з системного аналізу наведеного вище полягає, що обслуговування внутрішньо будинкових мереж належить саме до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тоді як у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ" є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води, а отже, для виконання своєї статутної діяльності останнім послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем не надаються.

Отже, виходячи з наведеного вище, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо безпідставності та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про встановлення платного сервітуту для Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у вигляді користування внутрішньо будинковими мережами гарячого водопостачання та теплопостачання житлового комплексу за адресою м. Київ, вул. Російська, 45-Б та 45-В з розміром оплати 1000 грн. до першого числа щомісяця.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення збитків у розмірі 40 499,91 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

У відповідності до приписів ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

В будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як передбачено ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення збитків, позивачем повинно бути доведено факт неправомірної поведінки відповідача, обставини завдання збитків, причинно - наслідковий зв'язок та вину відповідача.

Однак, всупереч наведеного вище, матеріали справи не містять доказів наявності в діях відповідача ознак протиправної поведінки, якими заявнику заподіяно збитки у заявленому до стягнення розмірі.

Місцевим господарським судом вірно не прийнято до уваги твердження заявника про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ" не виконувались обов'язки з технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж багатоквартирного будинку №45-б, в по вул. Російській в місті Києві, в якості доказу наявності протиправної поведінки відповідача, оскільки, як вказувалось вище, обслуговування внутрішньо будинкових мереж належить саме до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тоді як у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ" є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з постачання гарячої води.

Матеріали справи не містять інших належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що свідчили б про наявність передбачених чинним законодавством підстав виникнення у відповідача зобов'язання з обслуговування внутрішньо будинкових мереж багатоквартирного будинку №45-б, в по вул. Російській в місті Києві.

Також, матеріали справи не містять інших належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО РЕКОНСТРУКЦІЯ" з лютого 2016р. обов'язку з технічного обслуговування внутрішньо будинкових мереж опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного будинку №45-б, в по вул. Російській в місті Києві, а отже, відсутні підстави вважати, що витрати позивача на оплату послуг суб'єктів господарювання з технічного обслуговування технічних мереж будинку, виникли саме внаслідок неправомірної поведінки тепло постачальної організації.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення збитків у розмірі 40 499,91грн., задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи викладене, та те що в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвокат.

Щодо заяви позивача про повернення зайво сплаченого судового збору, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 40 499,91 грн., а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про встановлення сервітуту, позивачем не оскаржується вказане рішення.

Проте, позивачем було сплачено судовий збір за розгляд апеляційної скарги в більшому розмірі, ніж це необхідно. Зайво сплачений судовий збір за платіжним дорученням №13 від 03.11.2017 становить 1 760,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення заяви позивача про повернення зацво сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 у справі № 910/13488/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13488/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Повернути з Державного бюджету України Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Просперіті Хоум" (02099, м. Київ, вул. Російська, будинок 45-Б, код ЄДРПОУ 34896156) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1760 ( одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко