Постанова

від 06.12.2017 по справі 908/1165/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017 справа №908/1165/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від відповідача-1: інші: ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадстру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі№ 908/1165/17 (суддя: Носівець В.В.) за позовомФермерського господарства «ЛУЧИСТЕ-2А» , смт. Веселе, Запорізька область до відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3 відповідача-4 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Веселе, Запорізька область Веселівської районної ради Запорізької області, смт. Веселе, Запорізька область Веселівської селищної ради, смт. Веселе, Запорізька область про визнання договору оренди землі № 30, укладеного 03.05.2007, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 30 від 03.05.2007 про поновлення договору на 49 років

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «ЛУЧИСТЕ-2А» (далі - ФГ «ЛУЧИСТЕ-2А» , позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач-1) про:

- визнання договору оренди землі № 30, укладеного 03.05.2007, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 30 від 03.05.2007 про поновлення договору на 49 років.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.08.2017 р. залучено до участі у справі Веселівську районну державну адміністрацію Запорізької області у якості відповідача-2, Веселівську районну раду Запорізької області у якості відповідача-3, Веселівську селищну раду у якості відповідача-4.

В матеріалах справи міститься уточнена позовна заява про визнання договору оренди землі поновленим на 49 років, в прохальній частині якої позивачем заявлені ті ж самі вимоги, що і у первісній позовній заяві, яка судом першої інстанції розцінена як додаткові пояснення по суті спору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. позовні вимоги задоволено частково:

- визнано поновленим на 10 (десять) років на тих самих умовах договір оренди землі № 30 від 03.05.2007, зареєстрований у Веселівському РВ ЗРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040726800032 від 14.05.2007 р.;

- визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 30 від 03.05.2007 про поновлення договору на тих самих умовах, які передбачені договором, в наступній редакції:

«Додаткова угода

до договору оренди землі № 30 від 03.05.2007 (зареєстрованого 14.05.2007

за № 040726800032)

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ідентифікаційний код 39820689; м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) в особі

---

, що діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, іменоване в подальшому «Орендодавець» , з однієї сторони, та

фермерське господарство «Лучисте-2А» (ідентифікаційний код 33836049; 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Лучиста, буд. 2а) в особі голови ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, іменоване в подальшому «Орендар» з іншої сторони, уклали додаткову угоду:

1. Продовжити термін дії Договору оренди землі № 30 від 03.05.2007 на 10 років.

Строк дії договору до 01.01.2027 року.

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною вищевказаного договору.» ;

- в іншій частині позову до відповідача-1відмовлено;

- в позові до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, Веселівської районної ради Запорізької області, Веселівської селищної ради відмовлено;

- стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 3 200 грн. 00 коп. судового збору.

В частині задоволення позову рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р., відповідач-1 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, зокрема ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі тому, що для застосування даної норми та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити факт належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору.

Відповідач стверджує, що починаючи з 01.01.2013 р. (на момент коли Головне управління стало розпорядником спірної земельної ділянки) орендар не надав на адресу Головного управління доказів про стан і використання земель, як того вимагає п. д ст. 96 Земельного кодексу України. При цьому листи-повідомлення № 4 від 21.09.2016 р., № 4 від 31.10.2016 р., № 6 від 07.11.2016 р., № 12 від 07.11.2016 р. позивача не містять відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору відповідно до всіх пунктів ст. 96 ЗК України, тому позивачем не доведено та не обґрунтовано своїх вимог в частині наявності в нього переважного права на поновлення договору оренди у зв'язку з належним виконанням ним своїх обов'язків за умовами договору.

На думку заявника апеляційної скарги, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки під час поновлення договору оренди землі можуть мати місце лише події, передбачені або ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , або ч. 6 цієї ж статті Закону.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що укладення договору оренди землі на новий строк з огляду на переважне право орендаря не може бути примусом для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.

За доводами ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання продовженим договору оренди землі, місцевий господарський суд взяв на себе невластиві йому функції суб'єкта владних повноважень, чим порушив норми матеріального права, а саме ч. 4 ст. 122 ЗК України та п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

05.12.2017 р. на електронну адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли клопотання відповідача-3 та відповідача-4 про розгляд апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами у зв'язку з неможливістю прибуття їх представників у судове засідання.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2017 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у випадку нез'явлення їх представників у судове засідання апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

З огляду на викладене, клопотання відповідача-4 судовою колегією задоволено.

Щодо клопотання відповідача-3 судова колегія звертає увагу на те, що дане клопотання не містить підпису голови районної ради ОСОБА_7, тому до уваги не приймається.

05.12.2017 р. на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив Веселівської РДА, який судовою колегією прийнято до уваги.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники позивача, відповідача-2, -3, -4 у судове засідання не з'явились.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2007 р. Веселівською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ФГ «Лучите-2А» , як орендарем, укладено договір оренди землі № 30, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.05.2007 за № 040726800032. За умовами вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для створення громадського пасовища, яка знаходиться на території Веселівської селищної ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 48,6137 га, у тому числі ріллі - 0,00 га, пасовища - 46,7499 га, інші - 1,8638 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 126 414,5 гривень.

Відповідно до п. 8 договору договір укладено терміном на 10 років зі строком до 01.01.2017 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 15 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для створення громадського пасовища.

Умовами п. п. 18, 20 договору сторони визначили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з п. 43 договору даний договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, за актом прийому-передачі від 14.05.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для створення громадського пасовища, яка знаходиться за адресою: землі державної власності сільськогосподарського призначення Веселівської селищної ради площею 48,6137 га.

До 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» останній постановив утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Згідно розпорядження КМУ від 31 березня 2015 року №294-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Таким чином, відповідно до пп. 13 п. 4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області розпорядником земель за спірним договором оренди є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач листом-повідомленням № 4 від 21.09.2016 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з проектом додаткової угоди та просив продовжити термін дії договору оренди № 30 від 03.05.2007 терміном на 49 років на попередніх умовах, по яким сторони дійшли згоди, зазначені у договорі оренди землі. До листа-повідомлення № 4 позивачем додано відповідний проект додаткової угоди.

Листом-повідомленням від 25.10.2016 № 27-8-0.41-7898/2-16 відповідач-1 повідомив позивача, що отримав лише один екземпляр проекту додаткової угоди, в якій позивач просить поновити (продовжити) договір на 49 років, тобто внести зміни до істотних умов договору оренди землі, що не приймається орендодавцем. Також відповідач-1 зазначив, що позивачем не вказано відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків. У даному листі відповідач-1 зазначив, що не має підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі № 30 від 03.05.2007 (зареєстрованого 14.05.2007 за № 040726800032) та укладання додаткової угоди до нього; переважне право на поновлення (продовження) договору вважається втраченим, у зв'язку з чим договір буде вважатися припиненим 02.01.2017.

В подальшому позивач звернувся до відповідача-1 з листом-повідомленням № 4 від 31.10.2016, в якому зазначив про виправлення недоліків та просив продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 30 від 03.05.2007 на 10 років на попередніх умовах, зазначених у договорі, в додатках до якого зазначено про направлення, зокрема, трьох примірників проекту додаткової угоди, довідки від Державної фіскальної служби України про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати, відомостей про стан та використання земельної ділянки. Вказаний лист-повідомлення отриманий відповідачем-1 за вх. № 5291/0/1-16 від 31.10.2016.

Втретє позивач звернувся до відповідача-1 із листом-повідомленням № 6 та заявою № 12 від 07.11.2016 з додатками, в тому числі з 4 екземплярами проекту додаткової угоди. В листі-повідомленні № 6 позивач просив пролонгувати договір оренди земельної ділянки № 30 від 03.05.2007 строком на 10 років на попередніх умовах, по яким сторони дійшли згоди, що зазначені у договорі.

На звернення № 4 від 31.10.2016, № 12 від 07.11.2016, № 6 від 07.11.2016 позивач 15.11.2016 отримав відповідь від відповідача-1 за № 27-8-0.41-8431/2-16, відповідно до якої: «При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Крім того, при визначенні розміру орендної плати Головне управління керується листом Держгеокадастру від 14.12.2015 № ДС-22-28-0.13-17122/23-15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років. Тому, пропонуємо при поновленні договору оренди землі визначити істотні умови договору: розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється» .

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом, заявленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частино. 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на день укладення договору).

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них (ч. 1). Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 2).

Згідно з частинами 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює відносини щодо найму (оренди) землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно з вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є строк дії договору оренди.

Статтею 31 Закону визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється у тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Статтею 777 Цивільного кодексу України встановлені наступні переважні права наймача: 1. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;

наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк;

умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

2. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч. 1 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2 - 5 цієї статті).

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.10.2017 р. №904/8337/16, відповідно до якої частиною 1 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України Про оренду землі до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Як встановлено частиною 4 статті 33 Закону України Про оренду землі , при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Так, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про оренду землі необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень та своє рішення.

Разом із цим частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому разі закон також вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (частина 8 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини 7 статті 33 Закону України Про оренду землі у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди землі; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, стаття 33 Закону України Про оренду землі визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки поновлення такого договору, обов'язковим в яких є укладення додаткової угоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначено вище, договір зареєстровано у Веселівському РВ ЗРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040726800032 від 14.05.2007 р., умовами пункту 8 якого визначено, що договір укладено на 10 років до 01.01.2017 р., тому строк дії договору закінчується 01.01.2017 р. та, відповідно, з 02.01.2017 р. спірний договір вважається припиненим.

Після припинення договору оренди земельної ділянки позивач продовжив користування даною земельною ділянкою. Про належне виконання позивачем обов'язків орендаря за договором свідчать квитанції, податкові декларації (за якими орендна плата сплачувалась як до закінчення строку дії договору, так і після його спливу), довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) № 410 від 31.10.2016 р., № 172 від 16.05.2017 р.

Також, до матеріалів справи додано довідку відділу агропромислового розвитку Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області № 01-04/146 від 15.05.2017 р. та довідку Веселівської селищної ради № 02-05-11/1387 від 16.05.2017, зі змісту яких вбачається, що станом на 15.05.2017 та 16.05.2017 на орендованих господарством земельних ділянках, розташованих на території Веселівської селищної ради площею 35,2739 га ріллі кадастровий № 2321255100:11:021:0014 - посіяний озимий ячмінь, на земельній ділянці 48,6137 га громадське пасовище кадастровий № 2321255100:11:018:0002 - знаходиться пасовище, яке використовується за цільовим призначенням, селянами випасається худоба.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо належного виконання ФГ «Лучисте-2А» умов договору оренди землі № 30 від 03.05.2007, тому доводи заявника апеляційної скарги про зворотнє є безпідставними.

Отже, наявна у справі переписка сторін, а саме - звернення позивача у встановлений договором та Законом України «Про оренду землі» строк до відповідача-1, стосувалася реалізації позивачем переважного права, яке за змістом листів відповідача-1 не було реалізовано виключно з формальних підстав.

Судова колегія вважає, що лист № 27-8-0.41-8431/2-16 від 15.11.2016 р. не може розглядатися як рішення органу про відмову орендарю в укладенні додаткової угоди. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не посилається на конкретні порушення, допущені орендарем під час дії договору оренди землі, тому наявні підстави вважати, що листи-повідомлення № 6 від 07.11.2016 р., № 12 від 07.11.2016 р., № 4 від 31.10.2016 р. орендодавцем не розглянуто та не надано повідомлення про прийняте ним рішення.

Умови договору оренди земельної ділянки і норми ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачають певного переліку документів (крім проекту додаткової угоди), які має додати орендар до повідомлення про намір продовжити договір оренди, відтак визначення орендаря, як недобросовісного, з огляду на те, що останнім не додано доказів на підтвердження належного виконання обов'язків орендаря є суто формальними.

Матеріали справи не містять листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, надісланого позивачу протягом одного місяця після закінчення строку договору в розумінні ч. 6 ст. 33 Законом України «Про оренду землі» . При цьому, після закінчення строку договору відповідач не просив повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Таким чином, позивачем та матеріалами справи доведено факт користування ФГ Лучисте-2А спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди при відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, факт належного виконання умов договору в частині сплати орендної плати, тому враховуючи строк дії договору, встановленого умовами п. 8, договір оренди земельної ділянки № 30 від 03.05.2007 р. підлягає поновленню на той самий строк, на тих самих умовах - на 10 років, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах частково задовольнив позовні вимоги.

Також, місцевим господарським судом вірно зазначено, що внесення змін до договору щодо приведення його істотних умов, зокрема в частині визначення розміру орендної плати, у відповідність з нормами чинного законодавства здійснюється сторонами саме шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди. У разі виникнення суперечностей з цього приводу спір між сторонами вирішується у судовому порядку, однак у справі про внесення змін до правочину, а не у спорі про визнання договору поновленим в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Господарським судом Запорізької області в оскаржуваному рішенні правомірно вказано на те, що в даному випадку нормами чинного законодавства прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту поновлення договору та передбачена можливість укладення правочинів про зміну договору за рішенням суду, відтак, способом захисту порушеного права є укладення додаткової угоди, яка набирає чинності з моменту набрання законної сили рішенням у даній справі, оскільки вона не підписується сторонами, у зв'язку із ухиленням від такого підписання відповідачем-1.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для застосування в даному випадку норми ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі та її взаємовиключність з нормами ч.ч. 1-5 цього Закону, судовою колегією відхиляються, оскільки хоча законодавцем і визначено дві різні правові конструкції в одній статті, проте правовідносини щодо пролонгації договору мають досліджуватися у комплексному нормативному регулюванні, встановленому статтею 33 Закону в цілому.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у суду повноважень вирішення питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у користування суб'єктам господарської діяльності, оскільки такі питання віднесені до виключної компетенції відповідних державних органів, судова колегія зауважує, що предметом позову у даній справі є визнання договору оренди земельної ділянки від 03.05.2007 р. продовженим на 49 років. Зазначені позовні вимоги підлягають розгляду саме у господарських судах, оскільки безпосередньо виникають з договору оренди та передбаченою чинним законодавством можливістю поновлення такого договору оренди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадстру у Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі № 908/1165/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 р. у справі № 908/1165/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_3