Постанова

від 28.11.2017 по справі 816/1515/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1515/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомайстер і К" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомайстер і К" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2017 №000818403 та №0008191403.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що товариством сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй комплекс груп" у відповідності до вимог Податкового кодексу України та на підставі належним чином оформлених первинних документів. Стверджував, що можливі порушення вказаними контрагентами та/або їх посадовими особами порядку здійснення господарської діяльності не впливають на результати діяльності ТОВ "Автомайстер і К" і не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 162109,00 грн та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 12913,00 грн. Стверджував, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.03.2017 по справі №537/544/17 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України в тому числі у створенні фіктивного підприємства ТОВ "Строй комплекс груп", ТОВ "Ентерс".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Працівниками Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну виїзну перевірку ТОВ "Автомайстер і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Строй комплекс груп" за червень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, листопад 2015 року, з ТОВ "Ентерс" за період травень - червень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 03.07.2017 №1055/16-31-14-03-13/36670906 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 162109,00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 п. 201.4 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 12913,00 грн.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 15.08.2017 сформовано податкові повідомлення-рішення:

- №0008181403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 220636 грн 30 коп. (в т.ч., основний платіж - 162109 грн, штрафні (фінансові) санкції - 40527 грн 30 коп.);

- №0001962200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 12913 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомайстер і К" звернулось до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В основу спірних рішень від 15.08.2017 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту за рахунок господарських операцій з ТОВ "Строй ОСОБА_6" (код ЄДРПОУ 37015942) та ТОВ "Ентерс" (код ЄДРПОУ - 39870153).

Зокрема, відповідач зазначив, що за результатами опрацювання податкової інформації встановлено, що вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 (кримінальне провадження №32015170000000057) групу осіб визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "Строй ОСОБА_6", ТОВ "Ентерс" та надання за їх допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних відсутні відомості про придбання ТОВ "Строй ОСОБА_6", ТОВ "Ентерс", які в подальшому були реалізовані ТОВ "Автомайстер і К", що у сукупності з відсутністю у контрагентів виробничих потужностей та працевлаштування на ТОВ "Строй ОСОБА_6" 7 осіб та відсутністю інформації про кількість осіб працевлаштованих на ТОВ "Ентерс" на переконання контролюючого органу свідчить про безтоварність господарських операцій з поставки позивачу товарів.

Крім того, за результатами аналізу баз даних ДПІ встановлено відсутність у ТОВ "Строй ОСОБА_6", ТОВ "Ентерс" складських приміщень, наявності автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів , що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали фіктивний характер, товари фактично не поставлялись, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за спірний період і це призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та завищення суми від'ємного значення з ПДВ.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Щодо збільшення позивачу грошових зобов'язань ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як визначено підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній в 2015 році) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Цією ж нормою, але в редакції, що була чинною упродовж 2016 року, передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В силу положень абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Окрім того, як визначено частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 названого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому у статті 1 згаданого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Представник позивача у ході судового розгляду справи стверджував, що ТОВ "Автомайстер і К" упродовж червня - вересень, листопад 2015 року та травень - червень 2016 року придбало у ТОВ "Строй ОСОБА_6" та ТОВ "Ентерс" радіатор, міст проміжуточний, бак паливний, КПП, контейнер АКБ, вал карданний, плунжера пара, розпилювач, сальник корінний, бампер, вал до середнього моста, міст задній, листи, моторедуктор, бак масляний, гідроміфту, насос, транспортер, бункер для змішування рідини, шланги, сегмент шарнірний, нержавіюча сталь, пару плунжерів.

При цьому представник позивача зазначив, що право ТОВ "Автомайстер і К" на спірну суму податкового кредиту загалом у розмірі 162109,00 грн підтверджено наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, частиною першою статті 70 названого Кодексу визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, в силу наведених вище вимог Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на приписи пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, саме на платника податків покладено обов'язок доведення правомірності формування даних податкового обліку.

Однак, на неодноразову вимогу суду позивачем не надані копії податкових накладних, складених ТОВ "Строй ОСОБА_6" та ТОВ "Ентерс", а також доказів використання товарів придбаних у вказаних контрагентів у власній господарській діяльності. Обставин, що унеможливлювали б надання відповідних документів (їх втрату, пошкодження, викрадення, знищення тощо), позивачем не наведено.

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано копію вироку Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 (кримінальне провадження №32015170000000057). Цим вироком громадян ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "Строй ОСОБА_6", ТОВ "Ентерс" та надання за їх допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

При цьому, вироком суду встановлено, що реалізовуючи спільний злочинний умисел, у періоди часу з січня 2015 по липень 2016 року, для досягнення результату заздалегідь розробленого плану вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у порушення ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст. ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з метою прикриття незаконної діяльності, придбали шляхом державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу підприємства транзитно-конвертаційної спрямованості, у тому числі, ТОВ "Строй ОСОБА_6" (код ЄДРПОУ 39165161), не маючи мети здійснення будь-якої реальної фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг), тобто без наміру здійснення статутної діяльності підприємств.

Діючи у складі організованої злочинної групи, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 підшукали осіб, які за грошову винагороду погодилися виступити засновниками, керівниками, головними бухгалтерами підприємств, що не мали на меті здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг), зокрема, ОСОБА_7

У серпні 2015 року, реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи у складі організованої злочинної групи, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_3, відповідно до відведеної йому ролі, через невстановлену досудовим слідством особу на ім'я "Борис", запропонував ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за грошову винагороду вчинити дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ "Строй ОСОБА_6" (код ЄДРПОУ 39165161), повідомивши при цьому, що фінансово-господарську діяльність остання здійснювати не буде. На дану пропозицію ОСОБА_7 погодилась, при цьому наміру здійснювати реальну господарську діяльність, пов'язану із виробництвом чи реалізацією товарів (робіт, послуг) не мала.

Після складання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від імені ОСОБА_7 установчих документів 05.08.2015 ОСОБА_4, з метою перереєстрації ТОВ "Строй ОСОБА_6" (код ЄДРПОУ 39165161) на ОСОБА_7, подано до реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області документи, необхідні для реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Після вчинення зазначених дій, реалізуючи спільний злочинний план, відомий усім членам організованої злочинної групи у складі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, останній в районі автовокзалу у м. Кременчуці Полтавської області одержав від невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім'я "Борис" статутні та інші документи необхідні для фіктивного підприємництва та передав через "Бориса" грошову винагороду ОСОБА_7 в сумі 300 грн.

Таким чином, викладене дало фактичну можливість ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які діючи у складі організованої злочинної групи, використали реквізити указаного підприємства, його реєстраційні документи та печатку, для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам.

Продовжуючи злочинну діяльність, реалізуючи спільний злочинний план, відомий всім учасника організованої злочинної групи, у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за вказівкою останнього, ОСОБА_4, діючи відповідно до відведеної йому ролі, діючи повторно, за допомогою невстановленої досудовим слідством особи на ім'я "Олексій" на початку 2016 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) підшукав особу - мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, 03.01.19678 р.н. (відносно якого матеріали виділено у окреме кримінальне провадження), що на прохання третіх осіб, за грошову винагороду погодився вчинити дії щодо придбання (шляхом перереєстрації) суб'єкту підприємницької діяльності - юридичної особи, з метою прикриття незаконної фінансово господарської діяльності інших суб'єктів підприємництва, повідомивши йому при цьому що фінансово-господарську діяльність останні здійснювати не буде.

На виконання вказаного, згідно спільного злочинного плану, відомого всім учасникам організованої злочинної групи у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 відповідно до відведеної йому ролі, здійснено дії направлені на придбання та зміну місцезнаходження юридичної особи-підприємства ТОВ "Ентерс" (код ЄДРПОУ 39870153), що підтверджується супровідним листом №893/11-5518 від 01.03.2016 Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідно до якого реєстраційну справу по ТОВ "Ентерс" передано до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Так, на виконання вказаного, 26.02.2016, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_3, для перереєстрації ТОВ "Ентерс" на ОСОБА_8 подали до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві наступні документи: заяву про Державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по Товариству з обмеженою відповідальністю "Ентерс" від 26.02.2016, протокол №2 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерс" від 25.02.2016, протокол №2 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерс" від 25.02.2016, наказ №2 про призначення ОСОБА_8 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерс" від 26.02.2016, протокол №2 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентерс" від 25.02.2016, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ентерс" від 25.02.2016, договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Ентерс" від 25.02.2016, протокол №19/02-19 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуальний Офіс" від 19.02.2016, протокол №19/02-19 Загальних зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Антикризових Рішень" від 19.02.2016.

05.04.2016, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_3, з метою зміни місцезнаходження юридичної особи по ТОВ "Ентерс" (код ЄДРПОУ 39870153) та повторної перереєстрації на ОСОБА_8, подали до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області наступні документи: заяву про Державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по Товариству з обмеженою відповідальністю "Ентерс" від 05.04.2016.

У подальшому, з метою забезпечення постійного здійснення незаконної діяльності по ТОВ "Ентерс", згідно з спільним злочинним планом, відомим всім учасникам організованої злочинної групи у складі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_8 за порадами ОСОБА_9, яка не була обізнаною у дійсних злочинних намірах учасників злочинного угрупування, на підставі вказівки ОСОБА_3, в м. Кременчуці, Полтавської області відкрито розрахункові рахунки у відділеннях банківських установ, а саме: Полтавського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401, №26001054615649 - УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ та №26009054620896 - УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ, а також в ПАТ "Промислово-фінансовий банк" МФО 331768, №26003427001 - УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ.

Після вчинення зазначених дій, реалізуючи спільний злочинний план, відомий вісім учасникам організованої злочинної групи, ОСОБА_4, відповідно до відведеної йому ролі одержав в районі автовокзалу у м. Кременчуці Полтавської області від невстановленої досудовим розслідуванням особи на ім'я "Олексій" статутні документи, печатки та інші документи, необхідні для фіктивного підприємництва та передав через останнього ОСОБА_8 грошову винагороду в розмірі 400 грн.

Таким чином, викладене дало фактичну можливість ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які діючи у складі організованої злочинної групи, використали реквізити указаного підприємства, його реєстраційні документи та печатку, для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам.

Даний вирок набрав законної сили 03.04.2017 та внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень (номер судового рішення 65146736).

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №826/14268/14, за яким: "первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.".

Згідно з частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи копії договорів підписані від імені ТОВ "Строй ОСОБА_6" ОСОБА_5, а від імені ТОВ "Ентерс" ОСОБА_8. Разом з тим, надані позивачем рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приойму-передачі та товарно-транспортні накладні, складені від імені ТОВ "Строй ОСОБА_6" підписані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 із зазначенням посади "директор", а видаткові накладні, акти прийому-передачі та товарно-транспортні накладні рахунки-фактури, складені від імені ТОВ "Ентерс" підписані ОСОБА_8 із зазначенням посади "директор". Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури складені від імені ТОВ "Ентерс" не дають можливості ідентифікувати особу, яка їх підписала.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв'язку з цим первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ТОВ "Ентерс" та ТОВ "Строй ОСОБА_6" матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ними товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що норми Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків, встановлених цими Законами, на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.

Так, господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався придбання товарів, що не обумовлено їх використанням у власній господарській діяльності позивача (відповідні товари за твердженням платника реалізовані третій особі). При цьому, встановити походження товарів, про реалізацію яких третій особі стверджує позивач, не видається можливим.

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Крім того, зі змісту витягів з Єдиного реєстру податкових накладних щодо ТОВ "Строй комплекс груп" за період з 01.01.20115 по 31.12.2015 та ТОВ "Ентерс" за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 судом встановлено, що вказаними товариствами не придбавалися товари, які згідно видаткових накладних були реалізовані позивачу.

Наведене об'єктивно ставить під сумнів можливість поставки контрагентами позивача товарів у обсягах, вказаних у залучених до матеріалах справи документах бухгалтерського обліку.

За вищевикладених обставин, беручи до уваги невиконання позивачем вимог суду щодо надання доказів та наявність вироку суду, яким встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ "Строй ОСОБА_6" та ТОВ "Ентерс", суд дійшов висновку про правомірність доводів контролюючого органу щодо завищення ТОВ Автомайстер і К" податкового кредиту та як наслідок заниження об'єкта оподаткування ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Строй ОСОБА_6" та ТОВ "Ентерс".

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ Автомайстер і К" повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко