Ухвала

від 21.11.2017 по справі 804/2806/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2017 рокусправа № 804/2806/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу приватного підприємства "Інпост"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року

у справі № 804/2806/17

за позовом приватного підприємства "Інпост"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року приватне підприємство "Інпост" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови від 05 квітня 2017 року № 91/4.7-4/290 про накладення штрафу в сумі 416000 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне підприємство "Інпост" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

У письмових запереченнях Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, з 06 по 13 березня 2017 року відповідачем проведена перевірка дотримання приватним підприємством "Інпост" вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічними вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням та переробкою мінеральної сировини, за результатами якої складений акт №91/4.7-4 (а.с. 6-19).

Відповідачем винесено припис від 13 березня 2017 року про усунення порушень та вжиття певних заходів (20-21).

Крім того, посадовою особою відповідача винесена постанова від 05 квітня 2017 року №91/4.7-4/290 про накладення на позивача штрафу у розмірі 416000 гривень на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (а.с. 22-23).

За змістом постанови, позивач притягнутий до відповідальності за такі порушення:

- 01 червня 2015 року (перенесений вихідний - Трійця 31 травня), 29 червня 2015 року (перенесений вихідний - День Конституції 28 червня) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відпрацювали по 8 годин, проте накази про залучення працівників до роботи у вихідний день відсутні, працівникам не компенсовано роботу у вихідний день, що є порушеннями статей 71, 72 Кодексу законів про працю України;

- відсутні дані щодо надання працівникам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які працювали у святковий день 14 жовтня 2015 року, іншого дня відпочинку або компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі, що є порушенням статті 107 Кодексу законів про працю України;

- при звільнені працівників ОСОБА_11 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року), ОСОБА_12 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 01 вересня 2016 року), ОСОБА_13 (період роботи з 04 серпня 2016 року по 05 вересня 2016 року) та ОСОБА_14 (період роботи з 26 травня 2016 року по 24 червня 2016 року) не проведено нарахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, що є порушенням статті 83 Кодексу законів про працю України;

- порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці від 01 серпня 1992 року №442 в частині недотримання строку проведення атестації, оскільки останню атестацію робочих місць проведено відповідно до наказу №3 від 15 березня 2008 року та продовжено дію цього наказу наказом директора позивача від 08 січня 2014 року;

- перевіркою розрахунково-платіжних відомостей за 2014-2017 роки встановлено, що працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці - ОСОБА_8 (газоелектрозварник та водій автотранспортних засобів), ОСОБА_10 (слюсар з виготовлення та ремонту трубопроводів та зварник пластмас), ОСОБА_9 - слюсар з виготовлення та ремонту трубопроводів не проводились доплати відповідно до вимог статті 100 Кодексу законів про працю України.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у справі №214/1563/17, скасовано постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення; провадження закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 105-106).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05 квітня 2017 року № 91/4.7-4/290 прийнята правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України та не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 4 Закону України Про охорону праці визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Згідно зі статтею 38 Закону України Про охорону праці державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Статтею 71 Кодексу законів про працю України встановлено, що робота у вихідні дні забороняється.

Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Відповідно до інформації, що зазначена в табелі виходу на роботу за червень 2015 року, всі працівники приватного підприємства "Інпост", а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 всупереч наказу №12 від 29 травня 2015 року "Про перенесення вихідних днів" працювали 30 червня 2015 року 8 годин, тобто у день в який мав бути наданий оплачуваний відгул (а.с. 61).

Згідно зі статтею 107 Кодексу законів про працю України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі. Оплата провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до інформації, яка зазначена в табелі виходу на роботу за жовтень 2015 року, всі працівники приватного підприємства "Інпост", а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 всупереч наказу №24 від 01 жовтня 2015 року "По підприємству" працювали 02 листопада 2015 року 8 годин, тобто у день в який мав бути наданий оплачуваний відгул (а.с.58).

Надання позивачем працівникам іншого дня відпочинку або компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі не підтверджено.

Частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При звільнені працівників ОСОБА_11 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року), ОСОБА_12 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 01 вересня 2016 року), ОСОБА_13 (період роботи з 04 серпня 2016 року по 05 вересня 2016 року) та ОСОБА_14 (період роботи з 26 травня 2016 року по 24 червня 2016 року) позивачем не проведено нарахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Подана позивачем до адміністративного позову копія відомості на виплату грошей №7 від 10 квітня 2017, відповідно до якої проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненим працівникам, а саме: ОСОБА_11 126,98 гривень; ОСОБА_12 12,69 гривень, ОСОБА_14 22,95 грн., ОСОБА_13 11, 33 гривень, не спростовує факту вчинення порушення позивачем статті 83 Кодексу законів про працю України та засвідчує усунення цього порушення у квітні 2017 року, тобто після проведеної перевірки.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці від 01 серпня 1992 року №442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 року №205 Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках передбачалося, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог вищезазначеного Порядку. При цьому має бути затверджений наказом по підприємству за узгодженням з місцевою державною експертизою умов праці, головним державним санітарним лікарем, відповідно, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що мають особливий режим роботи, та з виборним органом профспілкової організації і уповноваженим трудового колективу підприємства з питань охорони праці план-графік проведення атестації цих робочих місць у повному обсязі при поліпшенні фінансово-економічного стану підприємства, але не пізніше як через рік, за рахунок фонду охорони праці або інших коштів підприємства.

Отже, чинним законодавством України не передбачено можливості продовження термінів дії атестації робочих місць за умовами праці для встановлення пільг і компенсацій на власний розсуд підприємства, у тому числі й на невизначений строк.

Статтею 100 Кодексу законів про працю України встановлено, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі розрахунків доплати та додаткової відпустки за умови праці зварнику пластмас передбачено доплату до тарифної ставки у розмірі 4% та додаткову відпустку - 2 дні; слюсарю з виготовлення та ремонту трубопроводів - доплату до тарифної ставки у розмірі 12% та додаткову відпустку - 9 днів; електрозварнику - доплату до тарифної ставки у розмірі 16% та додаткову відпустку - 12 днів; водію автомобіля вантажністю менше 3т. - доплату до тарифної ставки у розмірі 4% та додаткову відпустку - 5 днів.

Відповідно до охоплених перевіркою наказів та записів в трудових книжках судом ОСОБА_8 працює газоелектрозварником та водієм автотранспортних засобів; ОСОБА_10 - слюсарем з виготовлення та ремонту трубопроводів та зварником пластмас; ОСОБА_9 - слюсарем з виготовлення та ремонту трубопроводів.

Разом з тим, розрахунково-платіжними відомостями за 2014-2017 роки підтверджується, що вказаним працівникам доплати не проводилися.

Копії штатного розкладу та графіку відпусток позивача за 2017 рік не спростовують зазначеного порушення, оскільки не містять безпосередні відомості про фактичну виплату коштів працівникам.

Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Щодо застосування до правовідносин частини 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до частини 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Згідно з частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із аналізу вказаних норм, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що всі інші норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення пункту 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Отже, виконання вимог припису у встановлений законодавством строк не є підставою для незастосування відповідальності передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що апеляційним судом Дніпропетровській області у справі №214/1563/17 не досліджувалися та встановлювалися обставини щодо дотримання або недотримання приватним підприємством "Інпост" мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а лише зазначений висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях посадової особи позивача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Інпост" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим