Ухвала

від 23.11.2017 по справі 1-423/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-423/11 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляцією ОСОБА_6 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі. За ч.3 ст. 357 КК України ОСОБА_6 виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину. Час відбування покарання визначено рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_6 , тобто з 23 лютого 2009 року. Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу залишено без змін. Вирішено питання щодо процесуальних витрат по справі та речових доказів.

11 червня 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року із заявою, в якій, серед іншого, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження вироку Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження вироку Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року пропущено без поважних причин.

На постанову суду ОСОБА_6 подав апеляцію, в якій просить постанову скасувати та відновити йому строк на апеляційне оскарження вироку Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року та клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляції ОСОБА_6 покликається на те, що після проголошення вироку 17 грудня 2013 року він неодноразово звертався до районного суду із заявами про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (протоколами та звукозаписами судових засідань, про видачу копій документів), однак у продовж тривалого часу він не мав можливості в повному обсязі ознайомитися з матеріалами справи та ознайомився з такими, лише 12 липня 2017 року. Зазначає, що покликання суду в постанові на акт від 30 грудня 2013 року, згідно з якого він, ОСОБА_6 відмовився від ознайомлення з протоколами та звукозаписами судових засідань є безпідставним та не відповідає дійсності. Крім того, в той день (30 грудня 2013 року) секретар судового засідання ОСОБА_8 повідомив його про те, що протоколи судових засідань на даний час не готові та його ознайомлять з ними після їх виготовлення. Однак впродовж тривалого часу можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи він не мав, чим було порушено його права.

Заслухавши доповідача, ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляції, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляції,перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 347 КПК України 1960 року апеляція може бути подана: 1) на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами; 2) на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами. Апеляція також може бути подана: 1) на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2) на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом; 3) на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.1, п.2 ч.1 ст. 348 КПК України 1960 року апеляцію мають право подати, зокрема, засуджений у частині, що стосується інтересів засудженого; виправданий у частині мотивів і підстав виправдання.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 349 КПК України 1960 року апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п`ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Згідно з ст. 353 КПК України 1960 року у разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349 цього Кодексу строку і при відсутності клопотання про його відновлення апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, постанову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду. Постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити пропущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

Як вбачаєтсья з постанови суду та матеріалів кримінальної справи суд розглянув клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження у той час, як ОСОБА_6 апеляції взагалі не подавав. Тобто суд першої інстанції вирішив питання щодо відновлення строку на апеляційне оскарження без подання апеляції на судове рішення.

Таким чином суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінально процесуального закону, що відповідно до ч.1 ст. 370 КПК України 1960 року, є підставою для скасування судового рішення та відповідно до ч.2 ст. 374 КПК України 1960 року підставою для повернення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2017 року слід скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для прийняття рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 362, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляцію ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 22 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року скасувати.

Кримінальну справу щодо ОСОБА_6 повернути на новий судовий розгляд Франківського районного суду м. Львова для прийняття рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_6 про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Франківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4