Рішення

від 11.12.2017 по справі 922/2180/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р.Справа № 922/2180/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Малого приватного підприємства фірма "Ерідон", с. Княжичі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт", с. Лотівка (перший відповідач) , Приватного підприємства "Юридична компанія "Легіон", м. Харків (другий відповідач) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшин", м. Шепетівка про стягнення 153447500,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - ОСОБА_2

другого відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, МПП фірма "Ерідон" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Лотівка Еліт" (перший відповідач) та ПП "Юридична компанія "Легіон" (другий відповідач) в якому просить суд стягнути з першого відповідача 153247500,00 грн. та з другого відповідача 200000,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем умов договору застави майбутнього врожаю №9, укладеного між позивачем, як заставодержателем, першим відповідачем, як заставодавцем та ТОВ "Торгагро Сольюшн" (третя особа) як боржником, 10.06.2016, та договору поруки №3, укладеного між другим відповідачем, як поручителем та позивачем, як кредитором 01.09.2016. В якості правової підстави позивач вказує ст.ст. 526, 543, 549, 553, 554, 610, 611, 631 ЦК України, ст. ст. 193, 224 ГК України.

Ухвалою суду від 03.07.2017 вказаний позов прийнятий судом до провадження, порушене провадження у справі та справу призначено до розгляду на 31.07.2017 о 10:45.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучене ТОВ "Торгагро Сольюшн".

28.07.2017 до суду від представника першого відповідача надійшла заява, в якій він просив суд зупинити провадження у справі №922/2180/17 до вирішення спору у справі №924/335/17, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Хмельницької області за позовом ТОВ "Лотівка Еліт" до МПП фірма "Ерідон" та ТОВ "Торагро Сольюшн" про визнання недійсним договору застави майбутнього врожаю № 9 від 10.06.2016.

Крім того, 28.07.2017 від представника першого відповідача до суду надійшла заява, в якій він просив суд позовну заяву МПП фірма "Ерідон" в частині вимог до ТОВ "Лотівка Еліт" залишити без розгляду. В обґрунтування заяви представник першого відповідача вказує на справу №911/998/17, що знаходиться у провадженні Господарського суду Київської області.

31.07.2017 до суду від представника першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень перший відповідач посилається на те, що директор ТОВ "Лотівка Еліт" не мав достатнього обсягу повноважень на підписання договору застави майбутнього врожаю № 9 від 10.06.2016, про що було відомо сторонам договору при його укладанні. ТОВ "Лотівка Еліт" спірний договір не схвалило, до його виконання не приступало, жодний пункт договору не виконувало, будь-яких дій спрямованих на виконання спірного договору та які б свідчили про прийняття договору до виконання не вчиняло, а тому спірний договір є недійсним.

Ухвалою суду від 31.07.2017 розгляд справи був відкладений до 14.08.2017 до 11:15.

Ухвалою суду від 14.08.2017 було задоволено клопотання представника першого відповідача та провадження у справі було зупинено до вирішення спору у справі №924/335/17, що розглядається Господарським судом Хмельницької області. Сторони було зобов'язано повідомити Господарський суд Харківської області про результати вирішення спору у справі №924/335/17.

24.11.2017 до суду від представника першого відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/2180/17. В обґрунтування клопотання першим відповідачем подані рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2017 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі №924/335/17.

Ухвалою суду від 29.11.2017 клопотання представника першого відповідача було задоволено та провадження у справі було поновлено. Розгляд справи призначений на 11.12.2017 о 10:00.

Розглянувши заяву першого відповідача про залишення позову в частині вимог до ТОВ "Лотівка Еліт" без розгляду, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2017 порушено провадження у справі №911/998/17 за позовом МПП фірма "Ерідон" до ТОВ "Агрофірма "Оршівська"; ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ "Статус" про стягнення 234671500,00 грн.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Київської області від 05.04.2017 у справі №911/998/17 предметом спору у даній справі є, зокрема, стягнення з ТОВ "Лотівка Еліт" штрафу у розмірі 153247500,00 грн. за порушення умов договору застави майбутнього врожаю №9 від 10.06.2017. В той час, як предметом розгляду у справі, що розглядається - 922/2180/17, предметом позову є стягнення з ТОВ "Лотівка Еліт" 153247500,00 грн. суми, яка повинна була бути виручена після реалізації предмету застави.

Таким чином, у справах №922/2180/17 та №911/998/17 різні предмету спору.

07.12.2017 до суду від представника першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки договір застави майбутнього врожаю №9 від 10.06.2016, який був визначений позивачем єдиною підставою для стягнення заборгованості, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2017 у справі №924/225/17 визнаний недійсним.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як роз'яснено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, у даний справі, договір застави майбутнього врожаю №9 від 10.06.2016 є підставою позову, а не предметом позову. Предметом позову у даній справі є стягнення грошових коштів, внаслідок неналежного виконання вказаного договору.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

У судовому засіданні 11.12.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 11.12.2017 представник першого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представники другого відповідача та третьої особи правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.07.2015 між МПП фірма "Ерідон" та ТОВ "Торгагро Сольюшн" був укладений договір поставки №1151/16/139, відповідно до умов якого в терміни, визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору поставки, МПП фірма "Ерідон" поставило ТОВ "Торгагро Сольюшн" товар на загальну суму 313554959,84 грн.

Відповідно д п. 3.1 договору поставки порядок розрахунків за поставлений товар визначається у додатках до даного договору. Згідно умов додатку №1151/16/139/03 ззр від 24.02.2016 товар підлягав остаточній оплаті в строк до 20.10.2016, згідно умов додатку №1151/16/139/08 мд-о від 11.03.2016 - в строк до 01.12.2016, а відповідно до умов інших додатків - в строк до 10.11.2016. Отже, ТОВ "Торгагро Сольюшн" повинно було остаточно розрахуватись за поставлений товар в строк до 01.12.2016.

Разом з тим, ТОВ "Торгагро Сольюшн" за поставлений товар не розрахувалось у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 183251675,21 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Торгагро Сольюшн" за договором поставки №1151/16/139 від 15.07.2015, 10.06.2016 між МПП фірма "Ерідон", як заставодержателем, ТОВ "Лотівка Еліт", як заставодавцем та ТОВ "Торгагро Сольюшн", як боржником, був укладений договір застави майбутнього врожаю №9.

Відповідно до умов вказаного договору, заставодержатель має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, одержати задоволення за рахунок вартості майна, заставленого на умовах, визначених цим договором (предмет застави), переважно перед іншими кредиторами заставодавця, що згідно цього договору є майновим поручителем по зобов'язаннях боржника.

Розмір забезпеченої заставою вимоги, згідно основного договору, складає 153247500,00 грн. Строк остаточного виконання зобов'язання по основному договору забезпеченого заставою встановлено до 10.11.2016. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за основним договором, дія застави зберігається до повного виконання основного договору.

Заставодавець передає в заставу майбутній врожай сільськогосподарських культур - соя врожаю 2016 року у кількості 15324,75 тон (на день збору врожаю предметом застави стає відповідна кількість зібраного зерна сої), орієнтовна врожайність 3,5 т/га, заставною вартістю 153247500,00 грн., що еквівалентно 6125000,00 доларів США із розрахунку 10000,00 грн. на дату укладання цього договору згідно курсу продажу долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України за даними Інтернет сторінки Мінфіну в рубриці Міжбанк, що склався на дату закриття торгів на день, що передує укладенню цього договору і еквівалентно 399,68 доларів США за 1 тону із земельних ділянок (полів) загальною площею 4378,50 га, що розташована на території наступної сільської ради, а саме: Старобейзимська, Вербовецька, Чотирбоківська, Вовківецька, Мокіївська, Хролинська, Новичівська, Роговичівська, Лотівська, Грицівська, Коськівська, Великошкарівська, Ленковецька.

27.07.2016 інформацію про заставу було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг №50022444).

Відповідно до розділу 2 договору застави, заставодавець, серед іншого, зобов'язався:

утримувати предмет застави належним чином та негайно повідомляти заставодержателя про виникнення загрози знищення або пошкодження (псування) предмета застави (п. 2.2. договору); не відчужувати заставлене майно, не передавати його іншим особам або іншим чином розпоряджатися ним (п. 2.3. договору); нести ризик пошкодження, загибелі та втрати предмета застави. У разі втрати, псування, пошкодження або знищення предмета застави з вини заставодавця, він зобов'язаний замінити або відновити предмет застави іншим майном такої ж вартості, а якщо це не зроблено - достроково виконати зобов'язання, що випливають з умов основного договору (п.2.5. договору); забезпечити належні умови зберігання зібраного врожаю. Збирання, транспортування та зберігання врожаю здійснювати під контролем заставодержателя та відповідно до його вказівок, (п.2.6. договору); повідомляти про день та час збирання заставленого врожаю, не пізніше ніж за 3 дні до збирання урожаю, (п.2.7. договору); вивезти зібраний врожай на зберігання на сертифікований елеватор, та передати його в подальшу заставу заставодержателю шляхом оформлення подвійного складського свідоцтва. (п.2.8 договору); у разі неможливості своєчасно провести збирання врожаю, як це передбачено вище, повідомити про це негайно заставодержателя та надати йому можливість провести збирання врожаю власними засобами за рахунок заставодавця, (п.2.9. договору); негайно повідомити заставодержателя про посягання третіх осіб на предмет застави (п. 2.11. договору).

Відповідно до розділу 3 договору застави, заставодавець, серед іншого, має такі права: при простроченні оплати за основним договором, за рахунок заставленого майна, задовольняти свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, а також штрафи та пені, якщо вони передбачені договором. Відшкодуванню підлягають також витрати по здійсненню забезпеченої заставою вимоги МПП Фірми "Ерідон" (п. 3.2. договору); при виникненні простроченої заборгованості за основним договором заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (п. 3.3. договору).

Згідно до п. 5.2. договору застави, сторони погодили, що в разі порушення боржником оплати цього або основного договору, заставодержатель може власними силами провести збирання заставленого врожаю та здійснити його подальшу реалізацію за ринковими цінами.

Одночасно з цим, у п. 3.7. договору застави встановлено, що у випадку, коли суми, отриманої від реалізації предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог, заставодержатель вправі одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця.

Як зазначає позивач у позові, станом на 11.11.2016 наведені умови договору застави, зокрема, вимоги п. 2.8 щодо вивезення зібраного врожаю на зберігання на сертифікований елеватор, та передання його в подальшу заставу заставодержателю шляхом оформлення подвійного складського свідоцтва, заставодавцем виконані не були. Фактично заставодавець розпорядився предметом застави у спосіб, що заборонений договором застави, і як наслідок, позбавив позивача можливості провести реалізацію предмета застави.

11.11.2016 МПП фірма "Ерідон" звернулось до ТОВ "Лотівка Еліт" з вимогою про невідкладне усунення порушень зобов'язань за договором застави та передання усього зібраного врожаю сої у кількості 15324,75 тон у подальшу заставу МПП фірма "Ерідон" шляхом оформлення подвійного складського свідоцтва на сертифікованому елеваторі на розсуд ТОВ "Лотівка Еліт" як заставодавця, а в разі не виконання зазначеного обов'язку заставодавця впродовж 3 робочих днів з дня отримання цієї вимоги, вимагало сплатити штраф, передбачений умовами договору застави у розмірі 153247500,00 грн., що відповідає вартості заставленого майна.

Позивач вказує на те, що оскільки ТОВ "Лотівка Еліт" порушені зобов'язання, передбачені розділом 2 договору застави, у вигляді вчинення дій по розпорядженню предметом застави у спосіб, що порушує умови договору застави, позивач має право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити свої вимоги за рахунок коштів отриманих від його реалізації. Однак, враховуючи той факт, що предмет застави відсутній у повному обсязі, то й його реалізація неможлива у відповідному обсязі. Беручи до уваги факт неможливості провести реалізацію предмета застави, позивач вправі одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна заставодавця, а тому, ТОВ "Лотівка Еліт" зобов'язане передати інше своє майно на користь позивача в сумі, яка повинна була бути виручена після реалізації предмета застави, тобто 153 247 500,00 грн.

Крім того, 01.09.2016 між позивачем, як кредитором, та ПП "ЮК "Легіон", як поручителем, був укладений договір поруки №3, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався у разі порушення з боку ТОВ "Лотівка Еліт" зобов'язань за договором застави майбутнього врожаю № 9 від 10.06.2016, здійснити виплату штрафу у розмірі 200000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 573 ЦК України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2017 у справі №924/335/17, яке набрало законної сили 25.10.2017, договір застави майбутнього врожаю №9, укладений 10.06.2016 між МПП фірма "Ерідон", ТОВ "Лотівка Еліт" та ТОВ "Торгагро Сольюшн" визнаний недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

За змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" №8 від 13.06.2007).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, рішення у господарський справі №924/335/17 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Відомостей щодо скасування рішення суду у справі №924/335/17 матеріали справи не містять. Доказів протилежного сторонами не надано.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, підсумовуючи викладене, з урахуванням встановлених вище обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи те, що договір застави майбутнього врожаю №9 від 10.06.2016 визнаний судом недійсним, а рішення суду набрало законної сили, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка Еліт" - відмовити повністю.

В задоволенні позову до Приватного підприємства "Юридична компанія "Легіон" - відмовити повністю.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 11 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_3