Постанова

від 05.12.2017 по справі 922/4088/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 922/4088/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від апелянта ПАТ Український Бізнесбанк - Хоміч А.А. - за довіреністю від 03.01.2017р. №10;

ліквідатор - арбітражний керуючий Паркулаб В.Г. - свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 23.05.2013р. №983;

інші кредитори - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Український Бізнесбанк , м. Київ,

на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2017р.

у справі №922/4088/16

за заявою ТОВ А клас Менеджмент , м. Харків,

до ТОВ Проперті Менеджмент Україна , м. Валки

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2017р. у справі №922/4088/16 (суддя Міньковський С.В.) задоволено клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію заставного майна; надано згоду на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення виконання зобов'язання перед ПАТ "Укрбізнесбанк", а саме: автомобіль Land Rover, Range Rover, 2013 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА (т.5,а.с.20-22).

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 19, 42, 45, 49, 57 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство ) мотивована тим, що з метою недопущення затягування розгляду справи про банкрутство суд надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі, а ліквідатор у відповідності до приписів статей 44, 49-76 Закону про банкрутство здійснює оцінку майна банкрута та його продаж для задоволення вимог кредиторів. Крім того, судом встановлено, що початкова вартість майна банкрута, що підлягає реалізації на аукціоні, не є предметом розгляду під час надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом застави. При цьому суд звернув увагу на те, що ліквідатор здійснює продаж майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, початкова вартість якого згідно Закону про банкрутство визначається арбітражним керуючим.

ПАТ Український Бізнесбанк з ухвалою місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2017р. у справі №922/4088/16 та направити справу до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом залишено поза увагою доводи банку щодо передчасності розгляду питання про реалізацію майна. Скаржник вважає, що надання згоди здійснено з порушенням вимог статті 44 Закону про банкрутство. Так, на думку апелянта, спочатку проводиться інвентаризація майна банкрута, потім його оцінка і тільки після цього ліквідатор набуває права продажу майна банкрута. Оскільки інвентаризацію і оцінку майна банкрута проведено не було, ліквідатором буде здійснено спробу реалізувати транспортний засіб за ціною, нижчою ніж такий самий вид майна, який реалізується на ринку аналогічних товарів. Також, вказує на те, що суд не визначив ключових питань щодо реалізації заставного майна боржника в процедурі банкрутства, таких, як початкова вартість майна боржника, порядок його реалізації, обмежившись формальним наданням дозволу на реалізацію (т.5,а.с.29-31).

У відзиві на апеляційну скаргу від 05.12.2017р. ліквідатор ТОВ Проперті Менеджмент Україна просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу - залишити без змін. При цьому, ліквідатор зазначає, що він двічі звертався до забезпеченого кредитора з листами від 01.08.2017р. та від 05.09.2017р., в яких просив надати письмову згоду на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення. Проте, відповідної згороди не отримав, натомість отримав лист з вимогою надати відомості про результати інвентаризації, документи на підтвердження ринкової вартості майна банкрута, проект договору на проведення аукціону, після чого буде розглянуте питання про надання згоди на продаж. Також зазначає, що Закон про банкрутство не передбачає обов'язку ліквідатора надання забезпеченому кредитору будь-яких документів чи відомостей для отримання згоди на продаж заставного майна. Крім того, вказує на те, що порядок визначення та зміни початкової вартості майна на перших трьох аукціонах встановлений безпосередньо Законом про банкрутство. Початкова вартість майна дорівнює сукупності вимог кредиторів боржника, яка визначена ухвалою місцевого господарського суду за результатами попереднього засідання від 28.03.2017р., якою затверджений реєстр вимог кредиторів в загальному розмірі 225193422,37грн. Ліквідатор вважає, що проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута має передувати продажу цього майна, а не наданню згоди на його реалізацію. Крім того, вказує на те, що на даний час ним виконані вимоги Закону про банкрутство, а саме: проведено інвентаризацію майна банкрута; організовано та проведено оцінку заставного майна, та отримано звіт з оцінки належного банкруту транспортного засобу, згідно з яким ринкова вартість об'єкта оцінки складає 1872600грн., тобто є значно більшою за договірну вартість, визначену у договорі застави від 03.06.2013р. №1148.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2017р. у справі №922/4088/16 скасувати та направити справу для подальшого розгляду. Також в судовому засіданні представник зазначив, що відповідно до звітів ліквідатора у боржника іншого майна не виявлено, а також ліквідатором на засіданні комітету кредиторів було надано інформацію щодо проведеної оцінки майна банкрута.

Ліквідатор ТОВ Проперті Менеджмент Україна заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залиши її без задоволення, ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін з підстав її законності та обґрунтованості. При цьому зазначив, що ним виконані всі вимоги Закону для реалізації заставного майна.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 23.11.2017р. та повідомлення про вручення поштових відправлень, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення інших учасників провадження у справі про банкрутство про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та приймаючи до уваги термін, встановлений ст.102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників інших учасників провадження у справі про банкрутство за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника - ПАТ Український Бізнесбанк , ліквідатора банкрута, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2016р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" за заявою ТОВ "А Клас Менеджмент" в порядку статей 11, 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2017р. у даній справі затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 225180495,66грн., окремо внесено вимоги, як такі, що забезпечені заставою майна: ПАТ "Укрбізнесбанк", м. Київ - 152253,21грн. Окремо внесені відомості про майно боржника, що знаходиться в заставі: автомобіль Land Rover, Range Rover, 2013 р.в.; колір чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА, на підставі договору застави від 03.06.2013р. за №1148 - кредитор - заставодержатель ПАТ "Укрбізнесбанк", м. Київ; вартість предмету застави - 1221163,00 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 11.04.2017р. у справі №922/4088/16 визнано ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" Паркулаба В. Г.; зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (т.3,а.с.80-85).

04.08.2017р. ліквідатором ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" на адресу ПАТ "Укрбізнесбанк" надіслано запит від 01.08.2017р. №02-18/24 щодо надання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення, за договором застави від 03.06.2013р., зареєстрованим за реєстровим номером 1148, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановою О.В., а саме: автомобіль Land Rover, Range Rover, 2013, р.в., колір - чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА, в порядку статей 42,44 Закону про банкрутство. При цьому зазначено, що початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних вимог кредиторів у встановленому Законом про банкрутство порядку, які складають 225193422,37грн. Доказом надіслання запиту є повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано банком 07.08.2017р. (т.5,а.с.4-6).

06.09.2017р. ліквідатор банкрута повторно звернувся до ПАТ "Укрбізнесбанк" із запитом від 05.09.2017р. №02-18/25 щодо надання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення, за договором застави від 03.06.2013р., зареєстрованим за реєстровим номером 1148, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановою О.В., та за змістом аналогічний запиту від 01.08.2017р. (т.5,а.с.8-10).

У листі від 06.09.2017р. ПАТ Укрбізнесбанк зазначило, що зважаючи на відсутність відомостей про результати проведеної інвентаризації та визначення ринкової вартості майна банкрута, розгляд питання щодо надання згоди на продаж заставного майна є передчасним та необґрунтованим. Також, запропоновано ліквідатору передати до установи банку документи, які підтверджують проведення інвентаризації майна банкрута; документи на підтвердження ринкової вартості майна; проект договору на проведення аукціону з продажу майна банкрута та встановлено, що після отримання цих документів ПАТ Укрбізнесбанк розгляне вказане питання та надасть обґрунтовану відповідь.

02.10.2017р. до господарського суду першої інстанції від ліквідатора надійшло клопотання про надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом застави ПАТ Укрбізнесбанк , а саме: автомобіль Land Rover, Range Rover, 2013 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА, на підставі договору застави від 03.06.2013р. за №1148 (т.5, а.с.3,4).

30.10.2017р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з приписами частини 2 статті 41 вищевказаного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом ; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2017р. у даній справі, яка набрала законної сили, затверджено реєстр грошових вимог кредиторів. Окремо внесено вимоги, як такі, що забезпечені заставою майна: ПАТ "Укрбізнесбанк" у сумі 152253,21грн. Окремо внесені відомості про майно боржника, що знаходиться в заставі: автомобіль Land Rover, Range Rover, 2013 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА, на підставі договору застави від 03.06.2013р. за №1148; кредитор - заставодержатель ПАТ "Укрбізнесбанк"; визначено, що вартість предмету застави становить 1221163,00 грн.

Вказана ухвала не скасована у встановленому законом порядку, набрала законної сили, а отже в силу приписів статті 115 ГПК України є обов'язковою до виконання на всій території України.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. (рішення чинне з 06.11.2002р.) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

З огляду на викладене та з урахуванням відсутності спору щодо заставного майна, суд апеляційної інстанції констатує факт, встановлений судом, що ПАТ "Укрбізнесбанк" є заставним кредитором, що також підтверджено ліквідатором в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Отже, ПАТ "Укрбізнесбанк" є заставним кредитором ТОВ "Проперті Менеджмент Україна", вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, а саме: автомобілем Land Rover, Range Rover, 2013 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА.

Постановою господарського суду Харківської області від 11.04.2017р. у даній справі визнано ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" Паркулаба В. Г.; зобов'язано ліквідатора виконати ліквідаційну процедуру (т.3,а.с.80-85).

Як зазначалось вище, 04.08.2017р. та 06.09.2017р. ліквідатором ТОВ "Проперті Менеджмент Україна" на виконання вимог статті 42 Закону про банкрутство надіслано на адресу ПАТ "Укрбізнесбанк" запити щодо надання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, а саме: автомобіль Land Rover, Range Rover, 2013 р.в., колір чорний, номер шасі (кузова, рама) SALGA2EF0DA112245, реєстраційний номер АХ1100ЕА. (т. 5, а.с. 5-9).

У листі від 06.09.2017р. ПАТ Укрбізнесбанк зазначило, що зважаючи на відсутність відомостей про результати проведеної інвентаризації та визначення ринкової вартості майна банкрута, розгляд питання щодо надання згоди на продаж заставного майна є передчасним та необґрунтованим. Також, запропоновано ліквідатору передати до установи банку документи, які підтверджують проведення інвентаризації майна банкрута; документи на підтвердження ринкової вартості майна; проект договору на проведення аукціону з продажу майна банкрута, та встановлено, що після отримання цих документів ПАТ Укрбізнесбанк розгляне вказане питання та надасть обґрунтовану відповідь.

Частиною 1 статті 42 Закону про банкрутство встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Разом із тим, майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус під час провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Положеннями статті 42 Закону про банкрутство законодавець визначив порядок надання згоди на відчуження заставного майна, згідно якого така згода є безумовною та надається кредитором-заставодержателем, або судом (за відсутності згоди кредитора-заставодержателя), а дії ліквідатора, спрямовані на її одержання, є необхідними для реалізації майна та вчинення всіх необхідних дій в ході ліквідаційної процедури.

При цьому, надання згоди на продаж заставного майна не надає права забезпеченим кредитором обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені законом, а також встановлювати ліквідатору умови для її надання.

Закон про банкрутство визначає право кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна, на надання згоди на реалізацію заставного майна і не містить положень, якими б надавалось йому право встановлювати додаткові вимоги для отримання такої згоди, як і підстав для відмови у наданні згоди на реалізацію майна банкрута.

Частинами 1, 2 статті 43 Закону про банкрутство встановлено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Порядок продажу майна банкрута визначається розділом IV Закону про банкрутство, у тому числі порядок визначення організатора аукціону та зниження початкової вартості заставного майна.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 44 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно не визначав порядок продажу майна та його початкову вартість, оскільки: по-перше, порядок продажу встановлений розділом IV Закону про банкрутство, а початковою вартістю майна є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів; по-друге, відповідна вимога була відсутня у клопотанні арбітражного керуючого.

Доводи апелянта про передчасність розгляду питання про реалізацію майна, оскільки спочатку проводиться інвентаризація майна банкрута, потім його оцінка, і тільки після цього ліквідатор набуває права продажу майна банкрута не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, з тих підстав, що: по-перше: проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута має передувати продажу майна, а не наданню згоди на його реалізацію; по-друге, Законом про банкрутство не встановлено заборони ліквідатору одночасно проводити дії щодо інвентаризації майна банкрута, отримання згоди на продаж заставного майна, проводити оцінку цього майна з метою дотримання строків проведення ліквідаційної процедури.

Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника зазначив, що на засіданні комітету кредиторів ліквідатор надав звіти, згідно яких у банкрута відсутнє будь-яке майно, окрім заставного, також ним надано інформацію щодо проведеної оцінки майна та організатора аукціону, що свідчить лише про належне та своєчасне виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків щодо здійснення ліквідаційної процедури.

Щодо доводів скаржника про можливу спробу ліквідатора реалізувати транспортний засіб за ціною, нижчою ніж такий самий вид майна, який реалізується на ринку аналогічних товарів, оскільки не здійснена інвентаризація та оцінка майна боржника, суд апеляційної інстанції зазначає, що це є лише припущення, які не підтверджені жодними належними доказами, оскільки як зазначено вище, ліквідатором на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції здійснено оцінку заставного майна та проведено інвентаризацію, про що сповіщено на засіданні комітету кредиторів, у тому числі заставного кредитора.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 57 Закону про банкрутство, початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим. Отже, оцінка майна банкрута за Законом про банкрутство є компетенцією ліквідатора (арбітражного керуючого) та може проводитися ним із залученням компетентних спеціалістів на підставі укладених угод.

Однак, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна, відповідно до частини 3 статті 57 Закону про банкрутство, комітет кредиторів або кредитор може звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Натомість, як зазначив ліквідатор в судовому засіданні апеляційної інстанції, ним організовано та проведено оцінку заставного майна, та отримано звіт з оцінки належного банкруту транспортного засобу, згідно з яким ринкова вартість об'єкта оцінки складає 1872600грн., тобто є значно більшою за договірну вартість, визначену у договорі застави від 03.06.2013р. №1148.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що положеннями статті 46 Закону про банкрутство встановлено вимоги до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, у яких зокрема зазначено, що до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу додаються відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, вимогами Закону про банкрутство встановлено обов'язок ліквідатора реалізувати майно банкрута під час проведення ліквідаційної процедури. Нереалізація майна банкрута призводить до неможливості закінчення ліквідаційної процедури.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відсутність згоди на продаж заставного майна, яка за приписами Закону про банкрутство є обов'язковою, унеможливлює реалізацію цього майна, що відповідно призводить до затягування судової процедури та порушення прав кредиторів.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що ненадання згоди на реалізацію заставного майна з підстав, не передбачених Законом про банкрутство, призведе до затягування ліквідаційної процедури та неможливості її завершення, а отже і порушення інтересів учасників провадження у справі про банкрутство.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України Судом встановлено кілька порушень статті 6 Конвенції, зокрема, тривалість провадження у справі про банкрутство була визнана надмірною.

Враховуючи неодноразове звернення ліквідатора до заставного кредитора та відсутність згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, що є предметом застави, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж такого майна, оскільки його невирішення призводить до затягування ліквідаційної процедури та нарощування витрат ліквідаційної процедури.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що а ні в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційної інстанції скаржник не обґрунтував яким чином оскаржувана ухвала порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.33ГПК України).

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді ухвали господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства ПАТ Укрбізнесбанк не підлягає до задоволення, ухвала господарського суду відповідає нормам процесуального права та скасуванню не підлягає.

Враховуючи приписи статей 55, 129 Конституції України, статті 8 Закону про банкрутство та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 07.12.2016р. у справі №922/952/13, від 25.05.2017р. у справі №925/2063/13, постанова суду апеляційної інстанції є остаточною.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ПАТ Український Бізнесбанк залишити без задоволення.

2.Ухвалу господарського суду Харківської області від30.10.2017р. у справі №922/4088/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складений 11.12.2017р.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Камишева

Суддя В.В. Лакіза