Постанова

від 05.12.2017 по справі 922/4444/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа №922/4444/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

прокуратури Харківської області - ОСОБА_1, посвідчення №032167 від 11.02.2015 року;

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю №32-20-14-39103/0/19-16 від 22.12.2016 року;

першого відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю №01-44/2716 від 04.12.2017 року;

другого відповідача - ОСОБА_4, за довіреністю №7 від 07.09.2017 року; ОСОБА_5, за довіреністю №9 від 01.12.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Омбілік-Агро , с.Сидоренкове, Харківська область, (вх.№3378Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року по справі №922/4444/16,

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури, м.Дерчагі,

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

до 1. Валківської районної держадміністрації, м.Валки,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Омбілік-Агро , с.Сидоренкове, Харківська область,

про визнання недійсними договорів та скасування розпоряджень,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року по справі №922/4444/16 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Валківської райдержадміністрації від 22.05.2009 року №352 Про надання в оренду земельних ділянок з земель державного резервного фонду та земель запасу сільськогосподарського призначення ТОВ Омбілік-Агро на території Сидоренківської сільської ради .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 6,6775 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:03:000:0553.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 7,1736 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:03:000:0554.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 22,2931 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:02:000:0445.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 11,8912 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:03:000:0556.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 24,9479 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів кадастровий номер 6321287000:03:000:0557.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 29,0794 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:02:000:0444.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 35,5152 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:03:000:0552.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 10,6878 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів кадастровий номер 6321287000:03:000:0551.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року площею 4,3154 га, яка знаходиться на території Сидоренківської сільської ради за межами населених пунктів, кадастровий номер 6321287000:03:000:0555.

Стягнуто з Валківської районної державної адміністрації на користь Прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 6890,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Омбілік-Агро на користь Прокуратури Харківської області судовий збір у розмірі 6890,00 грн.

Другий відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того, апелянт просить суд судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що враховуючи положення ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурором у позовній заяві не конкретизовано обставин щодо невиконання чи неналежного виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області своїх функцій щодо захисту відповідних інтересів держави (відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 в якому вказано, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок), що є одним з елементів складного юридичного факту доведення наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі відповідного органу, зокрема і права подання та підписання даної позовної заяви в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Скаржник зазначає, що Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області при поданні позову до господарського суду Харківської області неналежним чином конкретизовано в чому саме полягає недотримання сторонами договірних правовідносин (Валківською РДА та ТОВ Омбілік-Агро ) встановлення найвищої плати за користування на умовах оренди земельними ділянками з земель державного резервного фонду та земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих на території Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області за межами населених пунктів.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що при поданні керівником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області позовної заяви з метою захисту порушених інтересів держави, вбачається факт пропущення загального строку позовної давності при здійсненні представництва інтересів держави в суді, спрямованого на захист відповідних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Скаржник посилається на ч.2 п.1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, яка передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Таким чином, на думку скаржника, оскільки розпорядження Валківської районної державної адміністрації №21 про дозвіл ТОВ Омбілік-Агро на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки для подальшої передачі в оренду на території Сидоренківської сільської ради було видане 15.01.2007 року, то розпорядження Валківської районної державної адміністрації №352 від 22.05.2009 року про надання в оренду земельних ділянок з земель державного резервного фонду та земель запасу сільськогосподарського призначення ТОВ Омбілік-Агро на території Сидоренківської сільської ради та укладення в подальшому договорів оренди земельних ділянок без проведення земельних торгів (аукціонів) було абсолютно законне та в рамках діючого на той момент законодавства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Омбілік-Агро прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.12.2017 року від Дергачівської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12495), в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності порушення інтересів держави, через прийняття посадовими особами Валківської районної державної адміністрації розпорядження №352 від 22.05.2009 року з порушенням вимог земельного законодавства та передачі земельних ділянок в оренду без проведення аукціону, що призвело до укладення договорів оренди з найменшою ставкою орендної плати та недоотримання бюджетом грошових коштів за користування земельними ділянками державної форми власності.

Прокуратура також зазначає, що згідно із розпорядженням голови Валківської РДА від 15.01.2007 року за №21 ТОВ Омбілік-Агро надано дозвіл на розроблення технічної документації стосовно встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 152,5811 га на території Сидоренківської сільської ради за межами населеного пункту, але не дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а отже посилання на п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України є необґрунтованими.

До початку судового засідання 05.12.2017 року представник першого відповідача надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12520), в якому зазначає, що підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі та просить її задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року скасувати та прийняти нове про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, представник відповідача надав клопотання (вх.№12519 від 05.12.2017 року), в якому просить суд долучити до матеріалів справи в обґрунтування своєї позиції по справі документи, що стали підставою для прийняття спірних розпоряджень районної державної адміністрації про розробку землевпорядної документації та передачі в оренду земельних ділянок, а саме: заяву генерального директора ТОВ Омбілік-Агро від 10.08.2006 року про надання у користування земельних ділянок; лист візування проекту розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 15.01.2007 року №21 Про дозвіл ТОВ Омбілік-Агро на розробку технічної документації по відновленню меж земельної ділянки для подальшої передачі в оренду на території Сидоренківської сільської ради ; розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 15.01.2007 року №21, лист візування проекту розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 22.05.2009 року №352 Про надання в оренду земельних ділянок з земель державного резервного фонду та земель запасу сільськогосподарського призначення ТОВ Омбілік-Агро на території Сидоренківської сільської ради ; пояснювальну записку до проекту розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 22.05.2009 року №352; розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 22.05.2009 року №352.

Вказане клопотання колегією суддів задоволено та документи долучено до матеріалів справи.

Представник апелянт надав до суду заяву (вх.№12521 від 05.12.2017 року) про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.11.2017 року по Валківському районному відділу земельних ресурсів та Відділу Держземагентства у Валківському районі Харківської області.

Вказане клопотання задоволено, а документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.12.2017 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник першого відповідача оголосив зміст відзиву на апеляційну скаргу та підтримав позицію скаржника.

Представник прокуратури проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав однак пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Валківської райдержадміністрації від 15.01.2007 року №21 ТОВ Омбілік-Агро надано дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 152,5811 га, з них: земель державного резервного фонду - 137,5779 га, земель запасу сільськогосподарського призначення - 15,0032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидоренківської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням голови Валківської райдержадміністрації від 22.05.2009 року №352 ТОВ Омбілік-Агро затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 152,5811 га, з них: земель державного резервного фонду - 137,5779 га, земель запасу сільськогосподарського призначення - 15,0032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидоренківської сільської ради.

Крім того, згідно п. 2 розпорядження ТОВ Омбілік-Агро надано, шляхом укладення договорів оренди в оренду земельні ділянки загальною площею 152,5811 га, з них: земель державного резервного фонду - 137,5779 га, земель запасу сільськогосподарського призначення - 15,0032 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидоренківської сільської ради терміном на 25 років.

Так, 28.09.2009 року на підставі зазначеного вище розпорядження голови Валківської райдержадміністрації Харківської області між Валківською райдержадміністрацією Харківської області в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_6 (орендодавець) та ТОВ Омбілік-Агро в особі ОСОБА_7 (орендар) укладено 9 (дев'ять) договорів оренди землі площею 4,3154 га, 10,6878 га, 6,6775 га, 7,1736 га, 22,2931 га, 11,8912 га, 24,9479 га, 29,0794 га. 35,5152 га (загальною площею 152,5811 га), які 18.11.2009 року зареєстровані у Валківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП Центр ДЗК районному відділі Харківської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №040968800016, №040968800017, №040968800013, №040968800012, №040968800011, №040968800014, №040968800015, №040968800010, №040968800009 відповідно.

Предметом зазначених договорів є землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту на території Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області.

На виконання умов договорів оренди Валківська районна державна адміністрація передала, а ТОВ Омбілік-Агро прийняло земельні ділянки в оренду, що підтверджується актами приймання-передачі земельних ділянок.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття Валківською районною державною адміністрацією розпорядження №21 та №352), встановлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Водночас частиною 1 цієї статті передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом виконавчої влади чинного законодавства під час укладення договору оренди землі.

Приписами ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України визначено, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 135 та ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону у порядку, встановленому законом.

Встановлений ч. 1 ст. 134, ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України порядок продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права оренди на земельні ділянки державної власності є іншим, ніж той, який встановлений ст. 123 вказаного Кодексу для надання земельних ділянок державної власності у користування.

На відміну від п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, яким передбачено надання органом виконавчої влади дозволу зацікавленій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, п. 4 ст. 136 Земельного кодексу України передбачає виготовлення, погодження та затвердження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в якості окремого етапу підготовки лоту до проведення земельних торгів, яку забезпечує організатор земельних торгів.

Отже, при продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права оренди на земельні ділянки державної власності чинним законодавством не передбачено надання дозволу на розробку проекту землеустрою особі, яка зацікавлена в отриманні в оренду земельної ділянки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 року за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2014 року у справі №5023/5736/12.

Другий відповідач як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі наполягає на тому, що розпорядження Валківської районної державної адміністрації №21 про дозвіл ТОВ Омбілік-Агро на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки для подальшої передачі в оренду на території Сидоренківської сільської ради було видане 15.01.2007 року, тобто до дати визначеної ч.2 п. 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України а саме до 01.01.2008 року, тому розпорядження Валківської районної державної адміністрації №352 від 22.05.2009 року про надання в оренду земельних ділянок з земель державного резервного фонду та земель запасу сільськогосподарського призначення ТОВ Омбілік-Агро на території Сидоренківської сільської ради та укладення в подальшому договорів оренди земельних ділянок без проведення земельних торгів (аукціонів) законне та в рамках діючого на той момент законодавства.

Так, у відповідності до п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою врегульовані Законом України Про землеустрій , який спрямований на регулювання відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Статтею 25 вказаного Закону (в редакції станом на час прийняття розпорядження Валківською РДА №21 від 15.01.2007 року та внесення змін до п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України у 2008 році) передбачено різновиди документації із землеустрою.

Так, документація із землеустрою розроблялася у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою:

а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно- територіальних утворень;

г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою);

и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними видами документації із землеустрою.

Розпорядженням голови Валківської РДА від 15.01.2007 року за №21 ТОВ Омбілік-Агро надано дозвіл на розроблення технічної документації стосовно встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 152,5811 га на території Сидоренківської сільської ради за межами населеного пункту, але не дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а отже посилання другого відповідача на п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України є необґрунтованими.

У відповідності до розпорядження голови Валківської РДА №352 від 22.05.2009 року (яке оскаржується по вказаній справі) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та одночасно передано в оренду ТОВ Омбілік-Агро земельні ділянки на території Сидоренківської сільської ради, без проведення земельних торгів (аукціонів).

Станом на момент прийняття спірного розпорядження та укладення спірних договорів оренди землі на законодавчому рівні було імперативно врегульовано, що надання юридичній особі земельної ділянки в користування можливе виключно на земельних торгах, крім випадків визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки. При цьому, ТОВ Омбілік-Агро не підпадає під випадки визначені земельним законодавством щодо яких діє інший порядок аніж земельні торги.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, місцевий господарським суд з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації №352 від 22.05.2009 року Про надання в оренду земельних ділянок з земель державного резервного фонду та земель запасу сільськогосподарського призначення ТОВ Омбілік-Агро на території Сидоренківської сільської ради вимогам ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

Стосовно вимог про визнання недійсними дев'яти договорів оренди землі від 28.09.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі , орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи доведеність позиції щодо незаконності розпорядження Валківської районної державної адміністрації №352 від 22.05.2009 року, то, відповідно, і посилання на недійсність договорів оренди земельної ділянки від 28.09.2009 року, які були укладені на підставі зазначеного розпорядження, також є обґрунтованими.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ Омбілік-Агро та Валківською районною державною адміністрацією були подані заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приписами статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом України в постановах від 27.05.2014 року №3-23гс14, від 02.09.2014 року №3-82гс, від 23.12.2014 року №3-194гс14, від 25.03.2015 року №3-21гс15, від 25.03.2015 року у справі №11/163/2011/5003, від 22.04.2015 року №3-54гс15, від 13.05.2015 року №3-126гс15, від 01.07.2015 року №6-178цс1527.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (аналогічна права позиція міститься у підпункті 4.1 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Положення ж пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, й на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №6-68цс15).

Крім того, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі №3-374гс15, саме на державу покладений обов'язок забезпечити належне правове регулювання відносин і саме держава відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Колегія суддів, враховуючи приписи ст.ст. 260, 253-255 Цивільного кодексу України, дійшла висновку, що перебіг позовної давності щодо оскарження розпорядження першого відповідача розпочинається з наступного дня після його прийняття, а саме з 23.05.2009 року. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання договорів оренди недійними починається з 19.11.2009 року (з дня наступного після державної реєстрації договору). До спірних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність.

Прокуратура зазначала та суд першої інстанції погодився з такими твердженнями, що з листа Валківської районної державної адміністрації №04-03-28 вих.№12 від 21.03.2012 року вбачається, що описана в ньому інформація носить узагальнений характер, та посилаючись на п.1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про прокуратуру (у редакції 1991 року) перший відповідач відмовив у наданні копій розпоряджень щодо передачі земель державної власності в оренду.

На думку місцевого господарського суду прокурор не був обізнаний та не мав об'єктивної можливості знати про обставини прийняття спірного розпорядження, а про прийняття спірного розпорядження Дергачівську місцеву прокуратуру повідомлено 16.09.2016 року, про що свідчить відповідний штамп на листі Валківської районної державної адміністрації №01- 32/2049 від 15.09.2016 року.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що прокурор мав всі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуване розпорядження та правочини протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.

У контексті доводів прокурора, що момент початку перебігу позовної давності слід пов'язувати з обставинами, коли ним було отримано інформацію про оспорюване розпорядження та договори колегією суддів відхиляються з тих мотивів, що закон (ст. 261 Цивільного кодексу України) пов'язує момент початку перебігу позовної давності із об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про реальну можливість в спірному випадку для особи позивача, а не прокурора, дізнатися про порушення свого права або про особу порушника, а не із суб'єктивною поведінкою такої особи, яка стверджує про виникнення відповідної можливості.

Так, відповідно до наказу від 19.09.2005 року №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів. Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 року №3гн, від 12.04.2011 року №3гн, від 07.11.2012 року №3гн.

Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

У наказі від 07.11.2012 року №3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України Про прокуратуру , призводить до наслідків визначених ч.2 ст. 12, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №224 (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) затверджено Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем).

Згідно п.п 7 п. 4 цього Положення - Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та інших законів, а також державний геодезичний нагляд за виконанням топографо-геодезичних і картографічних робіт відповідно до Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність .

Наказом Держкомзему від 17.06.2008 року №123, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 року №625/15316, затверджено Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі. Відповідно п.п. 33 п. 4 цього Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України Про державний контроль за використання та охороною земель та інших законів.

Указом Президента України від 08.04.2011 року №445/2011 Про державне агентство земельних ресурсів України встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади утворено, зокрема, Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Пунктом 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади є правонаступника органів, які реорганізуються.

У спорі, що розглядається, саме Управління Держкомзему у Валківському районі приймало участь у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Омбілік-Агро . Спірні договори оренди підписані представниками обох сторін та зареєстровані у Відділі ХРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 18.11.2009 року. Дані обставини свідчать про те, що контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства про спірне розпорядження та наявність договорів оренди був обізнаний ще в 2009 році.

З викладеного вбачається, що передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності. Крім того, скасування розпорядження та визнання договорів недійсними через 8 років після їх прийняття та укладання, навіть враховуючи незаконність такого розпорядження, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Суб'єкт господарювання не повинен нести відповідальність та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних рішень саме органом державної влади.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяв відповідачів про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За змістом п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду має бути зазначено, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Так, у відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в задоволені позовних вимог, судові витрати за подання позовної заяви відшкодуванню не підлягають, натомість витрати по сплаті за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Омбілік-Агро задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.10.2017 року у справі №922/4444/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Омбілік-Агро (Харківська область, Валківський район, с.Сидоренкове, вул. 1 Травня 5, код ЄДРПОУ 34473765) 15158,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В. І.