Ухвала

від 29.11.2017 по справі 761/3785/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03 110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 761/3785/17 Головуючий у І-й інстанції - Малинников О.Ф.

апеляційне провадження № 22-ц/796/10221/2017 Доповідач Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарях -Ткаченко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Каста-Інвест про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ТОВ Інвестиційна компанія Каста-Інвест про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову вказувала, що 16.05.2012 р. між нею (позикодавцем) та ОСОБА_3 (позичальником) було укладено Договір позики № К1-3212, за умовами якого вона надала позичальнику позику в розмірі 100 000 грн., що є еквівалентом 12 500 доларів США згідно офіційного обмінного курсу НБУ на дату підписання цього договору; позичальник зобов'язався повернути суму позики, а саме: гривневий еквівалент 12 500 доларів США у порядку та на умовах, передбачених цим договором, строк повернення -13 червня 2013 року.

На забезпечення виконання договору позики між позивачкою та ТОВ Інвестиційна компанія Каста-Інвест укладено договір поруки. Позичальник не виконав зобов'язань та не повернув позику у сумі 12 500 доларів США, тому за умовами п.7.1 договору позики його дія продовжена.

Станом на 06.02.2015 року сума боргу становить 289 125.00 грн., що еквівалентно 12 500.00 доларам за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015 р.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 порушив договірне грошове зобов'язання внаслідок прострочення повернення позики, позивачка просила задовольнити позов та стягнути солідарно з ТОВ Інвестиційна компаній Каста-Інвест та ОСОБА_3 на її користь борг за договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 р. у розмірі 303 095, 52 грн., що еквівалентно 13 104,00 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015 р., що складається: з суми основного боргу у розмірі 289 125,00 грн., що еквівалентно 12 500,00 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015р.; з трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 13 970,52,52 грн. , що еквівалентно 604 доларам США за офіційним курсом НБУ на 06.02.2015 р., а також сплачений судовий збір у розмірі 3030 грн. 96 коп.

Не погоджуючись з даним позовом, ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, в якому зазначав, що вважає укладений між ним та ОСОБА_1 договір позики № КІ-3212 від 16.05.2012 року недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК Українистосовно змісту правочину та в зв язку з недотриманням при укладанні договору вимог ч.ч. 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Підставою визнання договору позики недійсним вважає його укладення у іноземній валюті, що суперечить вимогам ст. ст. 32, 35 Закону України Про національний банк України та ст. ст. 524, 533 ЦК України.

У п. 3.1. оспорюваного договору вказується на зобов'язання позичальника повернути 12 500 Доларів США, що фактично свідчить про зміну предмету договору, оскільки позика складала 100 000 грн., а повернення боргу позикодавець вимагає в іноземній валюті, чим порушено частину 2 ст. 189 ГК України. Вважає умови договору позики несправедливим, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав у поверненні боргу в доларах США, та сплати відсотків за користування боргом у доларах США, що є способом зловживання правом. Всі ризики знецінення національної валюти України позичальник перекладає виключно на відповідача, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України. Окрім того, відповідно до ч. 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Згоди на укладення вищезазначеного договору від його дружини, ОСОБА_5, не було надано. Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір позики № КІ-3212 від 16.05.2013 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 р. у розмірі 339 131,52 грн., що еквівалентно 13 104,00 доларам США за офіційним курсом НБУ станом 24 липня 2017 року 25 88. 9731 грн. за один долар США, що складається з: суми основного боргу у розмірі 323 500,00 грн., що еквівалентно 12 500, 00 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2017 р.; трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 15 631,52 грн., що еквівалентно 604 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2017 р.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3030 грн., 96 грн. В решті позову - відмовлено.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та стягнути солідарно з ТОВ Інвестиційна компанія Каста-Інвест та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики №КІ-3212 від 16 травня 2012 року у розмірі 339 131,52 грн., а також стягнути солідарно з ТОВ Інвестиційна компанія Каста-Інвест та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 030,96 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати за наслідками апеляційного перегляду рішення суду стягнути на її користь солідарно з відповідачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній, та заперечувала проти апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3

Представник ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги позивачки за первісним позовом та підтримав апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі договору позики № К1-3212 від 16.05.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, позикодавець ОСОБА_1 надала позичальнику ОСОБА_3 позику в розмірі 100 000 грн., що є еквівалентом 12 500 доларів США згідно офіційного обмінного курсу НБУ на дату підписання цього договору. Позичальник зобов'язався повернути суму позики, а саме: гривневий еквівалент 12 500 доларів США у порядку та на умовах, передбачених цим договором, (п. 1.1. договору), строк повернення коштів 13 червня 2013 року (а.с. 09 - 10). Вказана сума є еквівалентною сумі 12 500 доларів США за встановленим курсом одного долару США, згідно офіційного обмінного курсу НБУ на дату підписання цього договору -16.05.2012 року. (п.2.1. договору). Позика у повному обсязі підлягає поверненню на рахунок Позикодавця протягом 20-ти банківських днів, починаючи з дати закінчення дії даного Договору, а саме з 16 травня 2013 року (и. 3.1. договору). Тобто, останнім днем повернення позики є 13 червня 2013 року.

Пунктом п. 3.1. договору визначено, що позика вважається повернутою у повному обсязі за умови повернення Позичальнику одним чи кількома платежами 12 500 доларів США у гривневому еквіваленті на підставі офіційного обмінного курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на дату повернення позики( її частини). (ас.95-96)

Для забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором позики, 16.05.2012 року, між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ Інвестиційна компанія КАСТА-ІНВЕСТ було укладено договір поруки № КІ-3212, згідно якого поручитель - ТОВ Інвестиційна компанія КАСТА-ІНВЕСТ зобов'язалась в повному обсязі відповідати солідарно з позичальником перед позикодавцем ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, встановлених договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 року.

Обгрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору позики, ОСОБА_3 вказував на те, що підставою визнання договору позики недійсним є укладення договору в іноземній валюті, окрім того договір є несправедливим в частині надання позики в доларах США, погашення боргу та сплати відсотків за користування коштами в доларах США, що на його думку, є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення валюти України позикодавець перекладає на позичальника.

Вказані доводи позивача за зустрічним позовом не відповідають фактичним обставинам справи, дослідженим в судовому засіданні доказам та не ґрунтуються на вимогах закону.

За правилами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до приписів статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, а саме; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам - частина 1; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності - частина 2; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - частина 4; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - частина 5; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей - частина 6.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у справі за № 6-284цс17, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із досліджених судом першої інстанції матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_3 погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, отримав грошові кошти в гривнях, а не у валюті, й зобов'язався повернути суму позики у гривневому еквіваленті 12 500 доларів США відповідно до курсу долара США, встановленому НБУ на час повернення позики, жодних вимог щодо зміни окремих положень даного договору ним не заявлялося. Спірний кредитний договір було укладено у письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору. ОСОБА_3 не доведено суду, що договір позики є несправедливим, містить істотний дисбаланс договірних прав у поверненні ним боргу.

Безпідставними є доводи ОСОБА_3 й про те, що спірний договір є недійсним, оскільки укладений ним без згоди дружини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Окрім того, дружина ОСОБА_3 будь-яких вимог щодо визнання недійсним спірного договору позики не заявляла, а позивач за зустрічним позовом не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження наданих йому дружиною повноважень щодо захисту її інтересів.

Таким чином, законним та обгрунтованним є висновок суду першої інстанції про те, що договір позики не суперечить цивільному законодавству та іншим правовим актам, а також моральним засадам суспільства, особи, які їх вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, і спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, а тому законі підстави для визнання вказаного договору позики недійсним відсутні.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження невиконання відповідачем ОСОБА_3 передбачених договором позики зобов'язань щодо повернення отриманої суми боргу.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як вбачається з п.п.1.1., 2.1, 2.3. спірного договору позики, сторонами встановлено, що підписанням цього договору Позичальник підтверджує отримання від Позикодавця повної суми позики, а саме 100 000,00 грн., що є еквівалентом 12 500 доларів США. Позичальник зобов'язується повернути суму позики, а саме - гривневий еквівалент 12 500 доларів США в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Строк повернення позики складає один рік з дати підписання даного договору, тобто 16 травня 2013 року (а.с. 9- 10).

За змістом договору, зокрема, у пп.1.1. , пп.31. вказано, що позика повертається позичальником у гривнях. При цьому позика вважається повернутою у повному обсязі при внесенні боргу одним або кількома платежами 12 500 доларів США у гривневому еквіваленті на підставі офіційного обмінного курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на час повернення.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 порушив договірне грошове зобов'язання внаслідок прострочення повернення позики, діяв недобросовісно, а тому згідно із ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню борг за договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 р. в гривневому еквіваленті 12 500, доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час винесення рішення, на 24 липня 2017 року, становить 323 500 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 прострочено виконання грошового зобов'язання, на користь позивачки належить стягнути три процента річних від простроченої суми у розмірі 15 631,52 грн.

Приведений у судовому рішенні розрахунок суми боргу за позикою та трьох процентів річних сумнівів у колегії суддів не викликає, оскільки підтверджується зібраними по справі доказами й відповідачем не спростований.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення боргу солідарно з відповідачем ТОВ Інвестиційна компанія Каста-Інвест , то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як встановлено в судовому засіданні, строк виконання зобов'язання за договором позики від 16.05.2012 р. визначений сторонами в один календарний рік з дати підписання вказаного договору, тобто до 16.06.2013 р.

У відповідності з п.3.1 договору позики, позика у повному обсязі підлягає поверненню на рахунок Позикодавця протягом 20-ти банківських днів, починаючи з дати закінчення дії даного Договору, а саме з 16 травня 2013 року. Тобто, останнім днем повернення позики є 13 червня 2013 року.

В п. 3.1 договору поруки сторони встановили, що порука за цим договором припиняється, якщо позикодавець протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Даний позов до відповідачів був пред'явлений у суді позивачкою ОСОБА_1 11.02.2015 р.

Отже, позикодавцем до поручителя не були пред'явлені вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого зобов'язання, тому порука є припиненою.

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що нею 12.08.2013 р., тобто в межах шести місяців від дня настання строку повернення позики, надсилалася поручителю ТОВ Каста-Інвест вимога щодо повернення їй позики, одержаної боржником ОСОБА_3, не є підставою для стягнення з поручителя заявлених сум.

Приведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у справі за № 6- 53 цс 14, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної , а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав на належну оцінку та прийшов до правильно висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 щодо стягнення боргу за договором позики та недоведеність позовних вимог до ТОВ Каста-Інвест , правильно частково задовольнивши первісний позов ОСОБА_1

Висновки суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики також ґрунтуються на вимогах закону та зібраних у справі доказах й не спростовані доводами апеляційної скарги представника відповідача.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасоване з підстав, що приведені в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційу скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3,- відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03 110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 761/3785/17 Головуючий у І-й інстанції - Малинников О.Ф.

апеляційне провадження № 22-ц/796/10221/2017 Доповідач Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Каста-Інвест про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

На підставі ст.ст. 218,317 ЦПК України колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційу скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3,- відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Із досліджених судом першої інстанції матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_3 погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, отримав грошові кошти в гривнях, а не у валюті, й зобов'язався повернути суму позики у гривневому еквіваленті 12 500 доларів США відповідно до курсу долара США, встановленому НБУ на час повернення позики, жодних вимог щодо зміни окремих положень даного договору ним не заявлялося. Спірний кредитний договір було укладено у письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності з правовою позицією, вкладеною Верховним Судом України у справі за № 6-284цс17, яка відповідно до вимог ст..==Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини першої етапі 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Безпідставними є доводи ОСОБА_3 про те, що спірний договір є недійсним, оскільки укладений ним без згоди дружини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. ОСОБА_3 не доведено суду, що укладений договір позики є несправедливим.

Досліджуючи зібрані у справі докази, які судом оцінені у їх сукупності, суд вважає доведеним обставини стосовно невиконання відповідачем ОСОБА_2, передбачених договором позики зобов'язань, щодо повернення отриманої суми боргу відповідно до вищенаведених положень законодавства.

Із досліджених судом першої інстанції матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_3 погодився укласти договір на умовах, визначених у ньому, отримав грошові кошти, жодних вимог щодо зміни окремих положень даного договору ним не заявлялося.

Таким чином, законним та обгрунтованим є висновок суду першої інстанції, що договір позики не суперечить цивільному законодавству та іншим правовим актам, а також моральним засадам суспільства, особи, які їх вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення були вільним і відповідало їхній внутрішній волі, вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, і спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національні валюті.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про нікчемність умови договору про зміну розміру процентів в односторонньому порядку, оскільки на момент укладення договору кредиту норма статті 1056-1 ЦК не була прийнята та доповнена у цивільний кодекс України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга

-їд:б:г.єннк не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального

Окрім того, посилаючись на недотримання ч. 2 статті 65 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Проте, згоди на укладення вищезазначеного договору його дружини ОСОБА_4 не було надано, що несе ризики накладення стягнень на спільну сумісну власність подружжя, що є на його думку підставою для визнання договору позики недійсним.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка просила суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір іпотеки на підставі положень ст. ст. 60, 61, 65 СК України, ст. ст. 369, 578 ЦК України, вказуючи, що своєї згоди на передачу відповідачем ОСОБА_6 в іпотеку зазначеної квартири, яка є спільним майном подружжя, її та її чоловіка, вона не надавала.

Відповідно до вимог ч. І, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 578 ЦК встановлено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

На підставі ч. 2 ст. 6 Закону Про іпотеку майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна, має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. (ч.1) Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (ч.2)

Згідно із ст.. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч.1) Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. (ч.2)

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.(ч.1). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2) Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. (ч.3)

Досліджуючи зібрані у справі докази, які судом оцінені у їх сукупності, суд вважає доведеним обставини стосовно невиконання відповідачем ОСОБА_2, передбачених договором позики зобов'язань, щодо повернення отриманої суми боргу відповідно до вищенаведених положень законодавства.

У договорі вказано, що підписанням цього договору Позичальник підтверджує отримання від Позикодавця повної суми позики, а саме 100 000,00 грн., що є еквівалентом 12 500 доларів США (п. 2.1), стосовно зобов'язання повернути позикодавцю гроші у національній валюті у сумі, яка на день повернення буде еквівалентною 12 500 доларів США порядку та на умовах, передбачених цим договором, про що зазначено в п. 1.1. договору та строк повернення становить 13 червня 2013 року (а.с. 09 - 10).

За змістом договору, зокрема у пп.1.1. ,пп.31. чітко вказано, що позика повертається позичальником у гривнях. При цьому позика вважається повернутою у повному обсязі при внесенні боргу одним або кількома платежами 12 500 доларів США у гривневому еквіваленті на підставі офіційного обмінного курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на час повернення.

Таким чином, посилання відповідача на зобов'язання позичальника повернути 12 500 Доларів США, фактично це свідчить про зміну курсу валюти за Договором та на вимогу Позикодавця повернути кошти в іноземній валюті не підтверджено вказаним договором, зміст якого змінено позичальником у тексті зустрічного позову.

Оскільки відповідач ОСОБА_2, порушив договірне грошове зобов'язання внаслідок прострочення повернення позики, діяв недобросовісно згідно із ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, позовні вимоги позикодавця про стягнення з ОСОБА_2, відповідача, на користь позивача боргу за договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 р. у гривневому еквіваленті на підставі офіційного обмінного курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на час повернення гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 24 липня 2017 року на час винесення рішення становить, курс становить 25,889731 грн., за один долар США, що складається; - суми основного боргу у розмірі 323 500, грн.., що еквівалентно 12 500, доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2017 року. також підлягає стягненню три процента річних від простроченої суми у розмірі 15 631,52 грн., що еквівалентно 604 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2017 року

Щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Каста-Інвест , суми боргу за укладеним договором поруки № КІ-3212, згідно якого відповідач по цивільній справі Поручитель - ТОВ Інвестиційна компанія КАСТА-ІНВЕСТ зобов'язалася в повному обсязі солідарно відповідати перед Позикодавцем (ОСОБА_1.) за виконання зобов'язань Позичальником (ОСОБА_2.), встановлених договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 року, судом встановлено наступне.

Згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки

Як зазначив представник відповідача-2, Позикодавцем до Поручителя не були пред'явлені вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого зобов'язання, тому порука є припиненою згідно положень п.3.1.4. договору поруки КІ-3212 від 16.05.2012 року. Договором поруки № КІ-3212 не встановлено терміну дії ( і закінчення дії) даного договору.

Судом встановлено що, відповідно до п.3.1.4.договору поруки № КІ-3212 від 16.05.2012 р. визначає, що; - п.3.1.4. Порука за цим договором припиняється, якщо Позикодавець протягом шести місяців від дня настання строку виконання забезпеченого зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя.

Договором поруки № КІ-3212 не визначено терміну дії і закінчення дії даного договору, тому, згідно п. 3.1.4. договору поруки та ч.4. ст. 559 ЦК України, порука дія договору поруки КІ-3212 від 16.05.2012 року припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно п. 2.3. договору позики № КІ -3212 від 16.05.12 року , строк, на який надається позика, складає один календарний рік з дати підписання даного договору, тобто - строк виконання основного зобов'язання ( в контексті ст. 559 Цивільного кодексу та п.3.1.4. договору поруки - 16.05.13 року. (16.05.2012 + 1 (один) календарний рік). Такому визначенню строку виконання основного зобов'язання також кореспондує положення п. 3.1. договору позики, згідно якого ...3.1.Позика в повному обсязі підлягає поверненню на рахунок Позикодавця, зазначений в п.8. даного Договору, протягом 20-ти банківських днів, починаючи з дати закінчення дії даного Договору, а саме з 16 травня 2013 року. Порука припиняється згідно положень ч.4. ст. 559 ЦК України, та п. 3.1.4. договору поруки КІ-3212 від 16.05.2012 року, якщо позикодавець до 16.11.13 року, (16.05.13 + 6 місяців) не пред'явив вимогу до поручителя.

Оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, тобто до 16.11.13 (16.05.13 + 6 місяців) то згідно положень ч.4 ст.559 ЦК України та п.3.1.4. договору поруки КІ-3212 від 16.05.2012), дія договору поруки КІ-3212 від 16.05.2012 р. припиняється.

Позивачем та його представником всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано належними та допустимими доказами факт пред'явлення вимоги до відповідача ТОВ Інвестиційна компанія КАСТА-ІНВЕСТ , як поручителя та сторони договору поруки КІ-3212 від 16.05.12 р., у якому згідно п. 4.3. договору поруки КІ-3212 від 16. 05. 12 року всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі, направляються адресатові рекомендованим або цінним листом, телеграмою або вручаються під розписку.

Під час судового розгляду справи та огляду письмових доказів в матеріалах справи № 761/3785/15-ц не надано позивачем та його представником жодних письмових доказів про пред'явлення Позикодавцем вимоги до Поручителя у вищевказані строки. Окрім вимоги до від 17.07.2013 року пред'явлену позивачем ОСОБА_6 (а.с.11)

Як зазначив у своїх письмових запереченнях відповідач ТОВ Інвестиційна компанія КАСТА-ІНВЕСТ , станом на 16.11.2013 року, як поручитель та сторона договору поруки КІ-3212 від 16.05.12 р., не отримувало від Позикодавця - ОСОБА_1, жодних рекомендованих або цінних листів, телеграми, інших повідомлень в письмовій формі під розписку.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість та достовірність доказів, у їх сукупності, у тому числі зібраних у судовому засіданні за поясненнями сторін та показаннями свідка ОСОБА_5та письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задовольнити частково позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, а саме: стягнути з ОСОБА_2, на користь борг за договором позики № КІ-3212 від 16.05.2012 р. у розмірі 339 131,52 грн. 00 коп., що еквівалентно 13 104,00 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 24 липня 2017 року становить 2588. 9731 грн., за один долар США, що складається із суми основного боргу у розмірі 323 500,00 гри. гривень 00 копійок, що еквівалентно 12500, 00 за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2017 р.; - три процента річних від простроченої суми у розмірі у розмірі 15 631,52 грн., що еквівалентно 604 (шестистам чотирьом) доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 24.07.2017 року; стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, сплачений судовий збір у розмірі 3030 (три тисячі тридцять) грн., 96 грн. У задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Каста-Інвест про солідарне стягнення боргу за договором позики та у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики слід відмовити.

На підставі ст.218,317 ЦПК України, колегія суддів проголошує вступну та резолютивну частину ухвали.

Керуючись 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :