Ухвала

від 12.12.2017 по справі 234/8533/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 234/8533/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2101/2017

Єдиний унікальний номер 234/8533/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/2101/2017

Головуючий у 1 інстанції Лутай А.М.

Доповідач Мірута О.А.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Будулуци М.С., Хейло Я.В.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України, Міністерства освіти і науки України, Донецької обласної Адміністрації в інтересах Департаменту освіти, Шахтарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області про часткове стягнення оплати за відпустку, не отриманої заробітної плати у зв'язку з вимушеним простоєм та відшкодування моральної шкоди, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, яку в наступному уточнила 07.04.2017 року, про стягнення з відповідачів солідарно грошових вимог по заробітній платі в розмірі 13323, 17 гривень та моральної шкоди в сумі 5000грн, а взагалі 18323,17 гривень, посилаючись на наступне.

01.09.2011 року вона прийнята на роботу до ЗОШ №19 м. Шахтарська на посаду вчителя іноземної мови. У зв'язку з активною фазою АТО в м.Шахтарську влітку 2014 року вона змушена була виїхати з міста. При цьому їй не була виплачена заробітна плата (оплата за відпустку) за липень - серпень 2014 року, а за вересень 2014 року заробітна плату в зв'язку з вимушеним простоєм, так як школа почала працювати тільки в жовтні 2014 року. Заборгованість за три місяці (травень-червень 2014р.) складає в загальній сумі 13323,17грн, з розрахунку (4441,055грн. (середній заробіток) х 3 місяці). Крім того, у зв'язку з викладеними обставинами радикально змінився весь уклад її життя, а сааме: вона отримала статус тимчасово переміщеної особи (переселенця) проте не може працевлаштуватися за фахом, змушена стояти на обліку в Центрі зайнятості для отримання допомоги, знімати житло, жити в борг, працювати не за фахом, при цьому сума заборгованості могла б вирішити багато проблем. Безумовно, вона сильно переживала, що її багаточисленні звернення по інстанціях не дають результату, а відсутність механізму та відповідальних осіб для розв'язання її проблем завдало чимало моральних страждань.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Шахтарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час відпустки за липень та серпень 2014 року у розмірі 7200 гривень та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, а взагалі 12200,40 гривень. В частині позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України, Міністерства освіти і науки України, Донецької обласної Адміністрації в інтересах Департаменту освіти - відмовлено. Стягнуто з Шахтарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір у сумі 1102,40 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її солідарні позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на не застосування судом ст. 217 ЦПК України та ч. 2 ст. 367 ЦПК України, а саме: не допущення негайного виконання рішення суду при стягненні заробітної плати за один місяць та не забезпечення виконання рішення суду, оскільки відповідач-боржник (ЗОШ № 19 м. Шахтарськ) знаходиться на території, не підконтрольній українській владі, а республіка на всіх рівнях держапарату не бажає прийняти рішення про виплату належної їй зарплати за навчальний рік у школі, яка на той час перебувала під юрисдикцією української влади.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачі Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України та Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області та третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача Донецької обласної Адміністрації Таболін О.С. доводи апеляційної скарги не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Донецької обласної Адміністрації Таболіна О.С., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.09.2011 року була прийнята на посаду вчителя іноземної мови Шахтарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області. В період з 20.06.2014 року по 06.08.2014 року позивачу ОСОБА_1 надавалася щорічна оплачувана відпустка, але заробітна плата за час щорічної відпустки за липень та серпень 2014 року виплачена не була. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру нарахованої позивачу заробітної плати за час щорічної відпустки, суд вирішив стягнути на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за липень та серпень 2014 року у загальному розмірі 7200,40 гривень. Вимоги позивачки про стягнення заробітної плати за час простою, а саме за вересень 2014 року суд визнав не доведеними. Посилаючись на ч.1 ст. 21 КЗпП України, ст. 1 ЗУ Про оплату праці , п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд встановив, що належним відповідачем у справі є юридична особа, з якою позивачкою укладено трудовий договір, а саме Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області. Також суд встановив, що внаслідок порушення права позивачки на своєчасне отримання заробітної плати вона зазнала моральних страждань пов'язаних з відсутністю засобів для існування, втратою нормальних життєвих зв'язків, що потягло за собою необхідність у докладанні додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи характер правопорушення та глибину душевних страждань позивачки, вимоги розумності та справедливості, суд визнав необхідним стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, задовольнивши тим самим позов позивачки у цій частині у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції вірним з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У ст. 1 Закону України Про оплату праці зазначається, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як зазначено в п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Таким чином, обов'язок по виплаті працівнику заробітної плати за виконану роботу та відповідальність за її несвоєчасну виплату лежить саме на роботодавці, як стороні трудового договору.

Оскільки Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, Донецька обласна Адміністрація не є стороною трудового договору з ОСОБА_1, то вони не можуть виступати відповідачами у цьому трудовому спорі щодо невиплати ОСОБА_1 заробітної плати.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним відповідачем по справі є саме Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області, а тому доводи апеляційної скарги щодо солідарного стягнення з усіх відповідачів не заслуговують на увагу.

В апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незгоди з сумою стягнутої заборгованості по заробітній платі за час відпустки за липень - серпень 2014 року та необґрунтованості відмови у стягненні оплати за час простою, однак оскільки апелянт просить про скасування рішення суду та задоволення позову у повному обсязі, суд апеляційної інстанції розглядає питання щодо законності відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення оплати за час простою та в частині правильності визначеної судом суми заборгованість по заробітній платі за час відпустки за липень та серпень 2014 року у розмірі 7200 гривень.

Так, ст. 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч.4 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 21 Закону України Про відпустки заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру нарахованої позивачу заробітної плати за час щорічної відпустки, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо розрахунку середньомісячної заробітної плати позивачки в розмірі 3600,20 грн., виходячи із заробітної плати за квітень і травень 2014 року. Тому розмір стягнутої судом першої інстанції нарахованої позивачу заробітної плати за час щорічної відпустки - 7200,40 гривень є правильним.

Щодо відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині стягнення оплати часу простою за вересень 2014 року, апеляційний суд приходить до наступного.

Ч.1 ст. 34 КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ч.2 ст. 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

В своїх позовних вимогах позивачка зазначила, що вона не отримала заробітну плату за вересень 2014 року. Судом першої інстанції встановлено, що позивачка дійсно не отримала заробітну плату за вересень 2014 року, але в зв язку з тим, що вона повернулася до роботи наприкінці вересня 2014 року, а школа з 01 вересня 2014 року працювала. Цю обставину визнала позивачка в судовому засіданні першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт простою Шахтарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Шахтарської міської ради Донецької області, а тому відмова суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині є обґрунтованою.

В частині стягнутих з відповідача суми моральної шкоди рішення суду не оскаржується, оскільки позовні вимоги в цій частині задоволені у повному обсязі.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо виконання рішення суду та не застосування судом першої інстанції порядку негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 217 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1,2 і 3 частини першої цієї статті.

Довод апеляційної скарги що суд першої інстанції при винесенні рішення не застосував ч.1 п.2 ст. 367 ЦПК України та не допустив негайне виконання рішення у справах щодо стягнення працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць є підставою для винесення судом першої інстанції додаткового рішення і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення першої інстанції не вбачає, у зв язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: